Рішення

від 07.12.2020 по справі 922/3254/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3254/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", місто Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест", місто Харків про стягнення 420 000,00 грн. за участю представників:

позивача - Стриж Л.А. ордер ХВ № 1604000096 від 01.10.2020 адвокат;

відповідача - Орлов О.О. довіреність № 140 від 28.10.2020 адвокат;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (відповідача) штрафних санкцій за порушення частини 3 пункту 6.9 Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 року в розмірі 420 000,00 грн., право вимоги за яким ТОВ "КУА "Фінекс-Капітал" набуло на підставі Договору про відступлення права вимоги від 26.06.2020 року № ВПВ-26/06/20-Ст. Судові витрати позивач просить суд покласти на ТОВ "Завод "Будінвест".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2020 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3254/20; постановлено розглядати справу в порядку (за правилами) загального позовного провадження.

13 жовтня 2020 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" на позовну заяву (вх. № 26574), в якому відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивач помилково вважає порушенням умов кредитного договору ту обставину, що відповідачем 11.02.2020 створено юридичну особу. Так, на переконання відповідача положення Кредитного договору не містять тлумачення поняття "переведення активів"; незрозумілим є також те, про які саме активи йде мова в Кредитному договорі (виробничі, невиробничі, переведення з виробничих активі у невиробничі чи навпаки тощо). Позивач не надав доказів того, що переведення активів, тому що створення іншої юридичної особи не є переведення активів в розумінні укладеного Кредитного договору. Водночас участь у створенні юридичної особи не заборонено здійснювати без згоди Кредитора.

Також відповідач зазначає, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" не доведено понесення останнім збитків, у зв`язку з чим просить суд, у разі задоволення позовних вимог, зменшити суму штрафу до 100 гривень.

24 листопада 2020 року до Господарського суду Харківської області надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" на відзив (за вх. № 27362), в якій позивач наголошує, що відповідач вдається до звужуючого тлумачення використаного у Кредитному договорі терміну "Переведення активів", при цьому заперечуючи пряму та безпосередню вказівку на те, що відповідач зобов`язався створювати нові підприємства установи, організації, вступати до вже існуючих, збільшувати статутні капітали та фонди підприємств, організацій, установ лише після отримання письмової згоди позивача. Позивач вважає, що викладена у тексті Кредитного договору умова щодо здійснення створення нових підприємств, організацій та установ позичальником лише після отримання відповідної згоди є чіткою та зрозумілою, а тому не потребує тлумачення.

Суд зазначає, що під час підготовчого провадження учасники справи виклали письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору у заявах по суті справи - позовній заяві, відзиві на позовну заяву та відповіді на відзив. Так, за результатами підготовчого засідання 30.11.2020 у справі № 922/3254/20 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07 грудня 2020 року о 16:30 годині, на підставі частини другої статті 185, частини першої статті 195 Господарського процесуального кодексу України. Відповідну ухвалу занесено судом до протоколу підготовчого засідання від 30 листопада 2020 року.

Представник позивача, який брав участь в судовому засіданні 07.12.2020, позовні вимоги підтримував в повному обсязі, просив суд їх задовольнити та стягнути з відповідача штрафних санкцій за порушення частини 3 пункту 6.9 Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.12.2020 проти позову заперечував, в стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" 420 000,00 грн. просив відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" та заперечення ТОВ "Завод "Будінвест", об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

06 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (далі за текстом - Позичальник) та Акціонерним товариством "Акціонерний банк "Радабанк" (далі - Кредитор, первісний кредитор) було укладено Кредитний договір № 23019/ЮКР/0 (далі - Кредитний договір), у відповідності до якого кредитор, за наявності вільних грошових коштів, зобов`язується на умовах цього договору надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 8 400 000, 00 грн., зі зменшенням ліміту кредитування згідно з пунктом 1.2 цього кредитного договору, зі сплатою процентів у розмірі 22% річних в порядку, визначеному даним Договором.

Згідно пунктом 3.1. Кредитного договору, видача кредиту здійснюється шляхом перерахування всієї суми кредиту або його окремої частини на поточний рахунок Позичальника.

Відповідно до пункту 6.2 Кредитного договору, позичальник зобов`язується сплачувати кредитору окремо від встановленої процентної ставки за користування кредитом штрафні санкції, передбачені розділом 9 даного договору, за невиконання та/або неналежне виконання зобов`язань за цим договором.

Відповідно до частини третьої пункту 6.9 Кредитного договору, позичальник зобов`язується здійснювати переведення активів, в тому числі шляхом створення (вступу до існуючих), збільшення статутних капіталів (фондів) підприємств, установ та організацій, їх об`єднань лише після отримання письмової згоди кредитора.

Відповідно до частини другої пункту 9.2 Кредитного договору, за невиконання та/або неналежне виконання Позичальником обов`язків, передбачених будь-яким з пунктів 6.3., 6.6.-6.9., 6.11. цього Договору, Позичальник зобов`язується сплатити на користь та на вимогу Кредитора штраф в розмірі 5% від суми Кредиту, вказаної в пункті 1.1 Договору, за кожен факт порушення.

За пунктом 12.4 Кредитного договору, цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до остаточного виконання сторонами зобов`язань відповідно до умов цього договору.

Первісний кредитор виконав зобов`язання з надання кредиту: перерахував на належний відповідачу поточний рахунок грошові кошти в сумі 8 326 130, 12 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 38949 від 06.12.2019

Відповідно до пункту 12.3 Кредитного договору кредитор має право у будь-який час відступити свої права та обов`язки за цим договором третій особі, при цьому підписанням цього договору Позичальник надає згоду на таке відступлення та додаткове погодження угоди про відступлення Позичальником не потрібне.

26 червня 2020 року між Акціонерним товариством "Радабанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-капфітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду Стаксель" (далі за текстом - позивач) укладено Договір про відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст (далі за текстом - Договір).

Згідно пунктом 1.1 Договору первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор зобов`язаний сплатити на користь первісного кредитора ціну договору (вартість відступлених прав) та прийняти в повному обсязі належні первісному кредитору права вимоги до Боржника, Іпотекодавця (Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест"), та Поручителя - громадянка України ОСОБА_1 за Кредитним договором № 23019/ЮКР/0 від 06 грудня 2019 року, їх спадкоємців, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржника, іпотекодавця та поручителя або які зобов`язані виконати їх обов`язки за кредитним договором та договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, щодо належного виконання боржником, іпотекодавцем та поручителем зобов`язань за кредитним договором та договорами забезпечення, сплати заборгованості та/або процентів та/або комісій та/або пені та/або штрафів та/або неустойки, в тому числі право нарахування яких виникло у первісного кредитора до укладання цього Договору, передачі предметів забезпечення (іпотеки) в рахунок виконання зобов`язань за Кредитним договором та Договорами забезпечення, в тому числі права сторони/учасника в будь-яких судових та виконавчих провадженнях, а також права процесуального правонаступництва по всіх судових справах та провадженнях, що існують або можуть виникнути в майбутньому.

Пунктом 3.1 визначено, що за відступлення права вимоги, в обсязі встановленому пунктом 1.3 цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору ціну договору (вартості відступлених прав) за домовленістю сторін у розмірі 9 238 656,49 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, новим кредитором було сплачено первісному кредитору 9 238 656,49 грн. - ціну Договору в порядку пункту 3.1 Договору, що підтверджується платіжним дорученням № 1 від 26 червня 2020 року.

Додатком № 1, який є невід`ємною частиною договору, слугує перелік документів, що підтверджують наявність у перістого кредитора прав вимоги, а також інші документи, що передаються новому кредитору. 26 червня 2020 року актом приймання-передачі прав вимоги, первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв право вимоги, в тому числі за Кредитним договором № 23019/ЮКР/0 від 06 грудня 2019 року.

Відповідно до пункту 1.4. Договору про відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст "за взаємною домовленістю сторони встановили, що права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, розповсюджується в повному обсязі включаючи: право нового кредитора нараховувати та вимагати сплати процентів, комісії, неустойки, штрафів, пені за весь час прострочення Боржником та/або Іпотекодавцем та/або Поручителем своїх зобов`язань відповідно до умов Кредитного договору та договорів забезпечення, за весь час дії Кредитного договору та Договорів забезпечення, в тому числі і до моменту укладання цього Договору".

Підписанням цього договору первісний кредитор повідомляє та запевняє нового кредитора, що за весь час дії кредитного договору та договорів забезпечення боржником та/або Іпотекодавцем та/або поручителем не сплачувались комісії, пеня та/або штрафи, передбачені Кредитним договором та договорами забезпечення, а первісним кредитором не нараховувалось та не надавались боржнику та/або Іпотекодавцю та /або поручителю вимога(и) щодо сплати боржником та/або Іпотекодавцем та/або поручителем комісії, пені та/або штрафів, передбачених кредитним договором та договором забезпечення.

26 червня 2020 року позивач набув права вимоги погашення заборгованості за кредитним договором, права нарахування процентів за користування кредитними коштами, права нарахування комісії, неустойки, штрафу та пені за весь час прострочення відповідачем виконання зобов`язань за Кредитним договором.

Водночас, як зазначає позивач, із офіційної інформації, розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України usr.minjust.gov.ua - пошук відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11 лютого 2020 року відповідач є одним із засновників/учасників юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінбудінвест" (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 43503716, місцезнаходження: 61066, місто Харків, вул. Велозаводська, буд. 1) із розміром внеску до статутного фонду - 50 000, 00 грн.

Наведене свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" в порушення частини третьої пункту 6.9. Кредитного договору прийняв участь у створенні юридичної особи без отримання у Кредитора попередньої письмової згоди. Враховуючи, те, що за відповідне порушення Кредитним договором передбачено штраф у розмірі 5% від суми Кредиту, вказаної в пункті 1.1 Договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" нараховано та заявлено до стягнення 420 000, 00 грн., в порядку пункту 9.2. Кредитного договору. Зазначені обставини стали підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтями 6, 627 ЦК України також визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Викладене кореспондується зі змістом частин другої та третьої статті 180 Господарського кодексу України, згідно якої господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У даному випадку, укладаючи Кредитний договір, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" та Акціонерне товариство "Акціонерний Банк "Радабанк" погодили істотні умови договору, в тому числі і нарахування штрафних санкцій (неустойку).

Відповідно, як вже було встановлено судом, згідно частини третьої пункту 6.9 Кредитного договору, відповідач, як позичальник, зобов`язався здійснювати переведення активів, в тому числі шляхом створення (вступу до існуючих), збільшення статутних капіталів (фондів) підприємств, установ та організацій, їх об`єднань лише після отримання письмової згоди кредитора.

При цьому, активи підприємства - це сукупність майнових прав, які належать підприємству і представляють собою матеріальні та фінансові ресурси, нерухомість, цінні папери, товарні знаки і ділову репутацію.

Матеріалами справи підтверджено, а також не заперечується і відповідачем те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" є одним із засновників/учасників юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінбудінвест" із розміром внеску до статутного фонду - 50 000,00 грн., що склало частку 50% у статутному фонді підприємства.

Суд, в свою чергу, вважає таким, що позбавлене правового обґрунтування твердження відповідача про те, що положення Кредитного договору не містять тлумачення поняття "переведення активів" та незрозумілим є те, про які саме активи йде мова в Кредитному договорі (виробничі, невиробничі, переведення з виробничих активі у невиробничі чи навпаки тощо). Так, сторони Кредитного договору на стадії його укладення дійшли до згоди про те, що боржник (відповідач) зобов`язується отримувати письмову згоду на вчинення окремих дій, до яких віднесено і переведення активів, а також конкретизувавши окремі випадки переведення активів шляхом вказівки на те, що під терміном "переведення активів" сторони, серед іншого, розуміють створення відповідачем (вступ до існуючих) збільшення статутних капіталів (фондів) підприємств, установ та організацій. Відповідна умова дійсно є чіткою, зрозумілою, та не потребує тлумачення.

Крім того, на переконання суду, трактуючи на свою користь положення Кредитного договору, відповідач намагається уникнути відповідальності за порушення його умов, що суперечить чесній діловій практиці та принципу добросовісності, який передбачає сумлінну, чесну і послідовну поведінку сторін під час реалізації своїх суб`єктивних прав, та виконанні суб`єктивних обов`язків.

Статтею 512 ЦК України також передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Зі змісту наведених норм слідує, що за загальним правилом відступлення права вимоги здійснюється без згоди боржника, оскільки не погіршує становище останнього та не зачіпає його інтересів. Тобто, заміна кредитора у зобов`язанні не впливає на характер, обсяг та порядок виконання боржником своїх обов`язків, а особа кредитора, на користь якої повинно бути здійснене таке виконання, не має істотного значення для боржника, оскільки внаслідок відступлення права вимоги відбувається заміна кредитора у конкретному зобов`язанні, а не заміна сторони в договорі, а відтак, суд зазначає, що після укладення між АТ "Радабанк" та ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-капфітал" Договору про відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст, Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" продовжило залишатися зобов`язаною особою за Кредитним договором № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019.

При цьому, умовами пункту 12.3. Кредитним договором № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 визначено, що кредитор має право у будь-який час відступити свої права та обов`язки за цим договором третій особі, при цьому підписанням цього договору Позичальник надає свою згоду на таке відступлення та додаткове погодження угоди про Відступлення з Позичальником не потрібне. Умови такого відступлення встановлюються угодою між Кредитором та третьою особою з додержанням вимог чинного законодавства. Позичальник не має права відступити свої права та обов`язки за цим Договором третій особі.

Отже, умовами Договору не передбачено обов`язкової згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні. Разом з тим, як свідчать матеріали справи, листом від 16 липня 2020 року за вих. № 1607 позивач повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" про укладення вищезазначеного Договору та заміну кредитора у зобов`язанні, а також платіжні реквізити для погашення кредиту.

Тобто до Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" перейшло в тому числі право вимоги до відповідача на нарахування пені та/або штрафів та/або неустойки.

Докази виконання відповідачем вимог щодо отримання письмової згоди позивача, як нового кредитора (після заміни кредитора у зобов`язанні) на переведення активів, в тому числі шляхом створення та збільшення статутних капіталів (фондів) підприємств, установ та організацій, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені також частиною першою статті 611 цього Кодексу, відповідно якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Умовами Кредитного договору сторони чітко погодили зокрема умови нарахування штрафних санкцій: відповідно до частини другої пункту 9.2 Кредитного договору, за невиконання та/або неналежне виконання Позичальником обов`язків, передбачених будь-яким з пунктів 6.3., 6.6.-6.9., 6.11. цього Договору, Позичальник зобов`язується сплатити на користь та на вимогу Кредитора штраф в розмірі 5% від суми Кредиту, вказаної в пункті 1.1 Договору, за кожен факт порушення.

Зважаючи на встановлені судом факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, відповідне нарахування неустойки не суперечить вимогам чинного законодавства України та є арифметично правильним - у розмірі 5% від суми кредиту, що складає 420 000,00 грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій до 100,00 грн., суд зазначає наступне.

Можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) є правом суду, передбаченим статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України. Так, частинами першою та другою статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Так, укладаючи Кредитний договір № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019, який містить умови щодо стягнення штрафних санкцій у разі порушення відповідачем, як Позичальником, певних зобов`язань, та беручи на себе відповідні зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест", діючи вільно і на власний розсуд, мало усвідомлювати наслідки участі у створенні юридичної особи без згоди Кредитора; отже нарахування штрафу, у даному випадку, є видом забезпечення виконання зобов`язання Позичальника.

Відповідачем, разом з тим, не доведено виключних обставин для зменшення штрафних санкцій: не надано до суду жодних доказів на підтвердження скрутного матеріального становища та відсутності на рахунку ТОВ "Завод "Будінвест" коштів необхідних для проведення розрахунків з позивачем. Крім того, зменшення штрафу до 100,00 грн. не узгоджується з приписами статті 551 ЦК України, статті 223 ГК України щодо врахування інтересів кредитора при зменшенні судом розміру неустойки (штрафних санкцій), оскільки таким чином відповідач майже повністю звільняється від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов`язань.

В обґрунтування підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, Товариство з обмеженою відповідальністю Завод "Будінвест" також посилається на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013, а також постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18, від 12.09.2019 у справі № 910/10427/18 від 11.09.2019 у справі № 905/2149/18 від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18 від 27.09.2019 у справі № 923/760/16.

Стосовно посилань відповідача на рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року суд, проаналізувавши вищезазначене рішення зазначає, що по-перше воно стосується споживчого кредиту та стягнення пені, по-друге заявником у даній справі є фізична особа, в той час, як у даному випадку, кредитний договір було укладено між Банком та юридичною особою - ТОВ "Завод "Будінвест", яке погодилось із умовами укладеного договору та взяло на себе зобов`язання виконувати умови зазначеного договору, в тому числі і на сплату штрафних санкцій в разі порушення його умов.

У зв`язку з наведеним, суд зазначає, що рішення Конституційного Суду України, на яке посилається відповідач, не може бути застосовано до спірних правовідносин.

У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 914/2202/18 спір стосувався зокрема Комунального підприємства, яке фінансується з державного бюджету, у зв`язку з чим відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій.

Підставою для нарахування штрафних санкцій у справі № 910/10427/18 слугувала несвоєчасна доставка вантажу, тобто предмети спору у справі № 910/10427/18 та справ № 922/3251/20 є різними.

Штрафні санкції у справі № 914/2252/18 було зменшено з урахуванням того, що відповідач по справі є навчальним закладом, основним напрямком діяльності якого є надання освітніх послуг.

Постановою Верховного Суду від 27.09.2019 у справі № 923/760/16 було підтримано рішення попередніх інстанцій щодо стягнення штрафних санкцій та відмові в задоволенні клопотання про зменшення пені ("з огляду на недоведеність відповідачем існування обставин, які стали би підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення сум неустойки, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість стягнення штрафних санкцій у визначеному позивачем розмірі." пункт 11 Постанови).

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. При цьому слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Приймаючи до уваги наведені норми, беручи до уваги баланс інтересів сторін та враховуючи, що відповідач порушив зобов`язання перед позивачем за Кредитним договором та в подальшому не довів належними доказами виключних обставин для зменшення розміру пені, суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ТОВ "Завод "Будінвест" про зменшення розміру пені до 100,00 грн.

Враховуючи, що у відповідності до статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 420 000,00 грн. обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Розглянувши також вимогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" щодо розподілу судових витрат у даній справі: стягнення з відповідача судового збору, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 23 000,00 грн. грн., суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частинами першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, враховуючи задоволення заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" в межах даної справи позовних вимог, судовий збір в розмірі 6 300,00 грн. (1,5% від ціни позову) покладається судом на відповідача.

Також дослідивши матеріали справи та докази, надані позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язану із веденням досудово-претензійної роботи та підготовкою позову для звернення до суду, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Так, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із тим, згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, при здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Суд також звертає увагу на те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У даному випадку на підтвердження понесених позивачем судових витрат, останнім було надано до суду: копію Угоди про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019, укладеної між ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" та адвокатом Стриж Л.А.; копію Додаткової угоди № 1 від 28.12.2019 до Угоди про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019 із переліком юридичних послуг які надаються адвокатом та їх вартістю; копію додатку № 1-2 від 12.10.2020 до Угоди про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019 в якому визначено ведення справи № 922/3254/20; копію Акту № 1 приймання-передачі виконаних робіт від 26.11.2020 за Угодою про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019 від 30.11.2020 на погоджену суму (всього) 23 000,00 грн.

Як вбачається із поданого позивачем акту, останнім були надані наступні послуги: досудовий аналіз справи 1 година - 8 000,00 грн., надання консультацій з питань відкриття провадження у справі 1 година - 2000,00 грн., складання процесуальних документів (позовна заява 1 година - 5000,00 грн., відповідь на відзив 1 година - 3000,00 грн.), організація та направлення засобами поштового зв`язку позовної заяви на адресу відповідача по справі 1 година - 500,00 грн., організація та направлення засобами поштового зв`язку відповіді на відзив на адресу відповідача по справі 1 година - 500,00 грн., представництво інтересів клієнта у судовому засіданні (16.11.2020 та 30.11.2020) 2 години - 4 000,00 грн. (2000,00 грн. - 1 година).

Дослідивши зазначені докази, господарський суд дійшов висновку, що таких їх достатньо для встановлення самого факту надання адвокатом професійної правничої допомоги у даній справі. Крім того, судом враховано пункт 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року № 23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Крім того, позивачем подано до суду докази на підтвердження фактичного здійснення витрат на професійну правничу допомогу ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал": платіжне доручення від 30.11.2020 за № 166 про перерахування коштів у розмірі 23 000,00 грн. на користь ОСОБА_2 із призначенням платежу: за послуги згідно Угоди про надання правової допомоги № 2812 від 28.12.2019; справа № 922/3254/20.

Враховуючи наведене, подані до суду докази в сукупності приймаються, як належні, а витрати ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 23 000,00 грн., за таких обставин, підлягають розподілу.

При цьому, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас суд враховує правову позицію, висловлену Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, згідно якої у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), з урахуванням конкретних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у сумі 23 000,00 грн. підтверджені належними доказами, є повністю співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію розумності їхнього розміру, а тому можуть бути задоволені.

Таким чином, за приписами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" також підлягають стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу в Господарському суді Харківської області в розмірі 23 000,00 грн.

Керуючись статтями 1, 2, 13, 15, 16, 73-80, 86, 123, 126 129, 233, 236-238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (місцезнаходження: 61066, місто Харків, вулиця Велозаводська, будинок 1; код ЄДРПОУ 14103790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" (місцезнаходження: 61070, місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 1, корпус 45, офіс 21; код ЄДРПОУ 34333275) штраф у розмірі 420 000,00 грн. за порушення частини 3 пункту 6.9 Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 - неотримання письмової згоди кредитора на створення юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Мінбудінвест", витрати зі сплати судового збору в розмірі 6 300,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 23 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "15" грудня 2020 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/3254/20