Рішення

від 14.12.2020 по справі 280/6782/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2020 року Справа № 280/6782/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в особі Бердянського відділення управляння виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, пл. Профспілок-5, код ЄДРПОУ: 41320207; адреса відділення: 72116, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Волонтерів-51, код ЄДРПОУ 41453962) про визнання протиправною бездіяльністю та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в особі Бердянського відділення управляння виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протизаконною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу страхових виплат за період з 01 червня 2015 року по 30 листопада 2015 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу страхові виплати за період з 01 червня 2015 року по 30 листопада 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є пенсіонером за віком, інвалідом 3 групи та особою, яка отримала професійне захворювання на виробництві, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання з ступенем втрати професійної працездатності 55% безстроково, а також довідками МСЕК про втрату працездатності та отримання інвалідності третьої групи. Зазначено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та наразі проживає в Запорізькій області. Позивач у серпні 2020 року звернувся до відділення, де перебуває на обліку, а саме у Бердянське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, із заявою про виплату та нарахування за період з червня 2015 року по листопад 2015 року невиплачених сум страхових виплат, проте відповіді на своє звернення не отримав. Такі дії розцінюються позивачем як бездіяльність відповідача, що порушує права позивача, гарантовані державою. На підставі викладеного, просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2020 року зазначену позовну заяву було залишено без руху в зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам КАС України та позивачеві був наданий строк для усунення недоліків.

Так, на виконання вимог зазначеної ухвали 27 жовтня 2020 року на адресу суду надійшла заява від позивача з виправленими недоліками.

Ухвалою суду від 02 листопада 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, а справу призначено до розгляду на 02 грудня 2020 року.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 25 листопада 2020 року надав до суду відзив на адміністративний позов (вх.№57257), в якому зазначає, що позивач до початку проведення антитерористичної операції перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області до вересня 2014 року, в період з вересня 2014 року по травень 2015 року перебував на обліку та отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Нікольському районі Донецької області. На підставі довідки Управління соціального захисту населення Приморської районної державної адміністрації Запорізької області про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25 жовтня 2017 року №0000379641/№232000 7852, Бердянським відділенням за заявою позивача від 31 січня 2018 року продовжено раніше призначену щомісячну страхову виплату з 01 січня 2018 року у відповідності до вимог чинного законодавства (постанова Бердянського відділення Управління у Запорізькій області від 19 березня 2020 року № 0804/21960/21960/1). Бердянським відділенням Управління у Запорізькій області позивач не приймався на облік, а продовження виплат провадиться на підставі відомостей з інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України. Таким чином, оскільки, суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, то вимога про стягнення таких сум може бути заявлена до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Також відповідачем зауважено, що позивачем пропущено встановлений статтею 122 КАС України строк звернення до суду, а подана позовна заява оформлена з порушенням вимог статей 160,161 КАС України. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, інвалідом 3 групи та особою, яка отримала професійне захворювання на виробництві, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання №102 вiд 26 червня 2007 року з ступенем втрати професійної працездатності 55% безстроково, а також довідками МСЕК про втрату працездатності серії ДОН-05 №162804 та отримання інвалідності третьої групи серії ДОН-04 №051544.

Згідно довідки від 25 жовтня 2017 № 0000379641 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та місце його проживання є: АДРЕСА_2 .

З січня 2018 року по теперішній час позивач перебуває на обліку у Бердянському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, де до теперішнього часу отримує соціальні виплати.

До початку проведення антитерористичної операції перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області до вересня 2014 року, в період з вересня 2014 року по травень 2015 року перебував на обліку та отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Нікольському районі Донецької області.

В період з червня 2015 року по листопада 2015 року позивач страхові виплати не отримував, оскільки не перебував на обліку у жодному з відділень відповідача з підстав того, що Макіївським відділенням у Червоногвардійському районі виплати йому були зупиненні, а Маріупольське міське відділення згідно рішення адміністративної комісії Виконавчої дирекції Фонду від 01 листопада 2015 року з 01 грудня 2015 року призупинило здійснення нарахування та виплату страхових виплат потерпілим на виробництві, як відділення, яке переміщене на територію, що контролюється українською владою та на яке покладено обов`язок виконувати функції переміщеного Макіївського відділення у Червоногвардійському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.

31 січня 2018 року позивач звернувся до Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області з заявою про продовження раніше призначеної позивачу щомісячної страхової виплати.

Постановою Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 19 березня 2020 року №0804/21960/21960/1 продовжено потерпілому ОСОБА_1 номер справи 21960, номер випадку 21960, раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 1155,46 грн. Виплату провадити з 01 січня 2018 року безстроково.

10 серпня 2020 року позивач звернувся до відділення, де перебуває на обліку, а саме у Бердянське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області з заявою про винесення постанови про виплату йому за період з 01 червня 2015 року по 30 листопада 2015 року невиплачених сум страхових виплат.

Листом Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 21 серпня 2020 року №03-04-1224 позивача повідомлено, що питання виплати сум соціальних виплат невиплачених за минулий період буде розглянуто після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протизаконною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності , який з 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року та має назву Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 1105-XIV).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 16 Закону № 1105-XIV, застрахована особа, має право на отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Статтею 36 Закону № 1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV передбачено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; відповідно до частини п`ятої цієї же статті страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.

За приписами частини п`ятої статті 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком […].

Враховуючи приписи наведених норм закону, страхові виплати повинні виплачуватися щомісячно і проводитися позивачеві безстроково, оскільки позивач має зареєстрований страховий випадок та йому встановлено втрату професійної працездатності безстроково.

Згідно з пунктом 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105-XIV особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з аналізу пункту 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1105-XIV, суд зазначає, що останній передбачає визначення Кабінетом Міністрів України особливостей надання соціальних послуг та виплат, а не припинення таких виплат.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 01 жовтня 2014 року № 531 установлено, що особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації (далі - застраховані особи), мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов`язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, - робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - фонди) відповідно до пункту 6 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів.

Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 12 грудня 2018 року № 27 (далі - Порядок №27).

Відповідно до пункту 1.2 розділу І вказаного Порядку внутрішньо переміщені особи мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) або їх відділеннях за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі - довідка про взяття на облік), з дотриманням вимог Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 (далі - Порядок № 365), та постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (далі - постанова КМУ № 637).

Згідно з пунктом 3.1 розділу ІІІ вказаного Порядку внутрішньо переміщені особи мають право на продовження раніше призначених страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду або його відділенні за фактичним місцем проживання (перебування).

Аналогічні положення містяться в Порядку №365 та в постанові Кабінету Міністрів України №637.

Відповідно до пункту 3.7 розділу ІІІ Порядку, що затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 12 грудня 2018 року №27, щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеній особі продовжуються (відновлюються) на підставі рішення Комісії з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та фінансуються впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат.

Згідно з пунктами 3.8 та 3.9 розділу ІІІ вказаного Порядку суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду.

Аналогічні положення містяться в пункту 15 Порядку №365, відповідно до якого орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Як свідчать матеріали справи, позивач перебуває на обліку у відповідача, але фактично страхові виплати позивачу за період з 01 червня 2015 року по 30 листопада 2015 року не були виплачені, що відповідачем не заперечується.

При цьому відмова у виплаті та нарахуванні позивачу за період з 01 червня 2015 року по 30 листопада 2015 року невиплачених сум страхових виплат обґрунтована відсутністю окремого порядку Кабінету Міністрів України для її здійснення.

Статтею 2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11 грудня 2003 року №1382-IV (далі - Закон №1382-IV) визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом. Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб (далі - Закон № 1706-VII) статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права, або інші права, як це зазначено у статті 9 Закону, не звужуючи при цьому обсяг конституційних прав та свобод особи. Закон встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

В даному спорі наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створила для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, передбачених Законом 1105-XIV.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до статті 7 Закону №1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до частини десятої статті 7 Закону №1706-VII внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування. Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України. У разі відсутності в зазначеному Реєстрі необхідних відомостей матеріальне забезпечення, страхові виплати надаються у мінімальному розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України, з наступним перерахуванням сум матеріального забезпечення після надходження документів, що підтверджують право застрахованих осіб на їх надання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 335 внесено зміни до Порядку № 365, а саме, пункт 15 викладено в такій редакції: Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. , а пункт 18 доповнено реченням такого змісту: Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. .

Зміни до Закону №1105-XIV з приводу особливостей виплати заборгованості з соціальних виплат внутрішньо переміщеними особам Верховною Радою не приймались.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або інші права , як це зазначено у статті 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Отже, не здійснюючи страхові виплати, за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на їх отримання.

Також суд враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 червня 2019 року по справі №640/18720/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року, визнано протиправними та нечинними підпункт 2 пункту 1, підпункт 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25 квітня 2018 року Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 в частині, що стосується сум невиплачених пенсій.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року у справі № 826/12123/16, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року та ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року, визнано нечинним Порядок №365.

Суди дійшли до висновку, що положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку №365 та абзац 10 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №637 обмежують осіб, що належать до внутрішньо переміщених осіб у реалізації їхніх прав, зокрема, прав на пенсійне та соціальне забезпечення та є такою, що призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи, а також порушує принцип рівності, передбачений статтею 24 Конституції України та гарантії вільного пересування територією України, передбачені статтею 33 Конституції України.

Щодо посилання відповідача про належність вимоги про стягнення суми страхових виплат за минулий період до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, суд звертає увагу на наступне.

Згідно пунктом 3.9 розділу ІІІ Порядку №27, суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду.

Зазначена норма свідчить про облік таких сум та не містить посилань, у тому числі і імперативних, щодо виплати такої суми саме таким робочим органом та на переконання суду, таким органом може бути і відповідач, який взяв позивача на облік та здійснює такі виплати, оскільки це не суперечить нормам законодавства.

Крім того, в листі від 21 серпня 2020 року №03-04-1224 відповідач, по суті щодо відмови у виплаті суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, не зазначав про звернення позивача не до належної установи управління Фонду.

Не спростовується сторонами та обставина, що виплати належних позивачу сум страхових виплат за спірний період позивачеві не виплачені та відповідач також не здійснив їх виплату.

Крім того, слід наголосити, що не здійснення відповідачем виплати раніше призначених щомісячних страхових виплат за минулий період тільки внаслідок відсутності порядку та механізму, який повинен був розробити та затвердити уряд країни лише породжує правову невизначеність щодо змісту обов`язку держави по виплаті такої заборгованості та створює умови для свавілля з боку держави, що є несумісним з принципом верховенства права. Оскільки носієм обов`язку перед позивачем по цій справі стосовно непорушності його прав, як потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві - виступає держава в цілому, а у відносинах виконання цього обов`язку державу представляють органи, які уповноважені на нарахування та виплату страхових виплат, то саме вони повинні нести відповідальність від імені держави.

З огляду на викладене, суд зазначає, що відповідач по справі є тим самим органом, що відновив з січня 2018 року та продовжує виплату позивачу раніше призначеної щомісячної страхової виплати на відшкодування шкоди на підставі матеріалів справи про страхові виплати, маючи в своєму розпорядженні також відповідну інформацію про суми не виплачених ОСОБА_1 страхових виплат за минулий період (з 01 червня 2015 року по 30 листопада 2015 року).

Разом з тим, не підлягають задоволенню вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування страхових виплат за спірний період, оскільки таке нарахування вже було здійснено відділенням Фонду соціального страхування України у Червоногвардійському районі м. Макіївки.

Заперечення проти позову в частині його оформлення, на думку суду, є занадто формальними. Оцінка правильності оформлення позовної заяви надана судом в процесі відкриття провадження у справі. Крім того, недоліки в оформленні позовної заяви не спростовують наявність у відповідача обов`язку перед позивачем в частині нарахування та виплати страхових виплат за період з 01 червня 2015 року по 30 листопада 2015 року.

Право підпису позовної заяви представником позивача Ліпаткіною Е.В. підтверджено наявною в позові копією ордеру. Позиція відповідача про обов`язковість надання для підтвердження повноважень адвоката, як представника, одночасно з ордером договору про надання правової допомоги є помилковою, адже ордер, який видано відповідно до Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 9901/736/18 (провадження № 11-989заі18), у якій судом також вказано на те, що виходячи зі змісту частин першої, третьої статті 26 Закону № 5076-VI ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (ст. 4001 Кримінального кодексу України).

Вказану позицію підтримано також Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 01 липня 2020 року по справі №320/5420/18.

Посилання відповідача на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду з вказаним позов є безпідставним, оскільки на захист прав позивача в цьому випадку діє норма частини сьомої статті 47 Закону №1105-XIV, за якою, якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку.

Крім того, адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду як підставу відмови у задоволенні позову у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист.

Аналогічне застосування норм права відображено у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №646/6250/17 (адміністративне провадження №К/9901/261/18).

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Виходячи з заявлених позовних вимог, суд вважає заявлені позивачем вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1818022408.1 від 28 серпня 2020 року.

Як встановлено з матеріалів справи, Бердянське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області є відокремленим підрозділом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, що створене за рішенням правління без статусу юридичної особи.

За таких обставин, судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в особі Бердянського відділення управляння виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області (69000, м. Запоріжжя, пл. Профспілок-5, код ЄДРПОУ: 41320207; адреса відділення: 72116, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Волонтерів-51, код ЄДРПОУ 41453962) про визнання протиправною бездіяльністю та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в особі Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області щодо та невиплати ОСОБА_1 страхових виплат за період з 01 червня 2015 року по 30 листопада 2015 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в особі Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 страхові виплати за період з 01 червня 2015 року по 30 листопада 2015 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 14 грудня 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов