ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
02 березня 2021 року м. Дніпросправа № 280/6782/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в особі Бердянського відділення Управління виконавчої дирекції ФСС України у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2020 ( суддя першої інстанції Татаринов Д.В.) в адміністративній справі №280/6782/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в особі Бердянського відділення Управління виконавчої дирекції ФСС України у Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою визнати протизаконною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в особі Бердянського відділення управляння виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області щодо не нарахування та не виплати позивачу страхових виплат за період з 01 червня 2015 року по 30 листопада 2015 року та зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в особі Бердянського відділення управляння виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області нарахувати та виплатити позивачу страхові виплати за період з 01 червня 2015 року по 30 листопада 2015 року.
Така позиція обґрунтована тим, що позивач є пенсіонером за віком, інвалідом 3 групи та особою, яка отримала професійне захворювання на виробництві, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання з ступенем втрати професійної працездатності 55% безстроково, а також довідками МСЕК про втрату працездатності та отримання інвалідності третьої групи. Зазначено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою та наразі проживає в Запорізькій області. Позивач у серпні 2020 року звернувся до відділення, де перебуває на обліку, а саме у Бердянське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, із заявою про виплату та нарахування за період з червня 2015 року по листопад 2015 року невиплачених сум страхових виплат, проте відповіді на своє звернення не отримав. Такі дії розцінюються позивачем як бездіяльність відповідача, що порушує права позивача, гарантовані державою.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року задоволено частково.
З апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій зазначив, що позивач до початку проведення антитерористичної операції перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області до вересня 2014 року, в період з вересня 2014 року по травень 2015 року перебував на обліку та отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Нікольському районі Донецької області. На підставі довідки Управління соціального захисту населення Приморської районної державної адміністрації Запорізької області про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 25 жовтня 2017 року №0000379641/№232000 7852, Бердянським відділенням за заявою позивача від 31 січня 2018 року продовжено раніше призначену щомісячну страхову виплату з 01 січня 2018 року у відповідності до вимог чинного законодавства (постанова Бердянського відділення Управління у Запорізькій області від 19 березня 2020 року № 0804/21960/21960/1). Бердянським відділенням Управління у Запорізькій області позивач не приймався на облік, а продовження виплат провадиться на підставі відомостей з інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України. Таким чином, оскільки, суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, то вимога про стягнення таких сум може бути заявлена до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
За результатами апеляційного перегляду справи просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти рішення про відмову в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Переглянувши судове рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
З матеріалів справи встановлено, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, інвалідом 3 групи та особою, яка отримала професійне захворювання на виробництві, що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання №102 вiд 26 червня 2007 року з ступенем втрати професійної працездатності 55% безстроково, а також довідками МСЕК про втрату працездатності серії ДОН-05 №162804 та отримання інвалідності третьої групи серії ДОН-04 №051544.
Згідно довідки від 25 жовтня 2017 № 0000379641 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та місце його проживання є: АДРЕСА_1 .
З січня 2018 року по теперішній час позивач перебуває на обліку у Бердянському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, де до теперішнього часу отримує соціальні виплати.
До початку проведення антитерористичної операції перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Червоногвардійському районі м. Макіївки Донецької області до вересня 2014 року, в період з вересня 2014 року по травень 2015 року перебував на обліку та отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Нікольському районі Донецької області.
В період з червня 2015 року по листопада 2015 року позивач страхові виплати не отримував, оскільки не перебував на обліку у жодному з відділень відповідача з підстав того, що Макіївським відділенням у Червоногвардійському районі виплати йому були зупиненні, а Маріупольське міське відділення згідно рішення адміністративної комісії Виконавчої дирекції Фонду від 01 листопада 2015 року з 01 грудня 2015 року призупинило здійснення нарахування та виплату страхових виплат потерпілим на виробництві, як відділення, яке переміщене на територію, що контролюється українською владою та на яке покладено обов`язок виконувати функції переміщеного Макіївського відділення у Червоногвардійському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
31 січня 2018 року позивач звернувся до Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області з заявою про продовження раніше призначеної позивачу щомісячної страхової виплати.
Постановою Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 19 березня 2020 року №0804/21960/21960/1 продовжено потерпілому ОСОБА_1 номер справи 21960, номер випадку 21960, раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 1155,46 грн.
Виплату провадити з 01 січня 2018 року безстроково.
10 серпня 2020 року позивач звернувся до відділення, де перебуває на обліку, а саме у Бердянське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області з заявою про винесення постанови про виплату йому за період з 01 червня 2015 року по 30 листопада 2015 року невиплачених сум страхових виплат.
Листом Бердянського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області від 21 серпня 2020 року №03-04-1224 позивача повідомлено, що питання виплати сум соціальних виплат невиплачених за минулий період буде розглянуто після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку.
Вважаючи свої права порушеними, а дії відповідача протиправними, позивач звернувся за захистом своїх прав зданим позовом до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог, лише не підлягають задоволенню вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування страхових виплат за спірний період, оскільки таке нарахування вже було здійснено відділенням Фонду соціального страхування України у Червоногвардійському районі м. Макіївки (в частині відмови, рішення не оскаржується).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в даній справі, колегія суддів виходить з того, позивач є внутрішньо переміщеною особою, має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, перебуває на обліку у відповідача.
Згідно ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченим законом.
За приписами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно п. 3 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 1105-XIV від 23.09.1999 року (далі - Закон № 1105-XIV) особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 3 Закону №1105-XIV визначені принципи, на яких здійснюється соціальне страхування, зокрема законодавчого визначення умов і порядку здійснення соціального страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав (пп. 1, 3 ч. 1 ст. 3).
Згідно ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно ст. 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , а саме, п. 15 викладено в такій редакції: Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України , п.18 доповнено реченням такого змісту: Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України .
За змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України) Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Зміни до Закону №1105-XIV з приводу особливостей виплати заборгованості з соціальних виплат особам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.
Статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або інші права , як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд зазначає, що положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам , не можуть бути застосовані до даних правовідносин, оскільки відповідних змін у Закон №1105-XIVвнесено не було.
Таким чином, відповідачем протиправно припинено нарахування та виплату соціальних виплат позивачу, яку призначені останньому безстроково.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачу щомісячних страхових виплат за спірний період та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щомісячні страхові виплати за зазначений період.
В іншій частині рішення суду не оскаржене.
На підставі встановлених обставин справи та наведених нормативно-правових норм, які регулюють спірні відносини, суд апеляційної інстанції приходить висновку, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
З урахуванням того, що оскільки судом першої інстанції визначено, що дана справа належить до справ незначної складності та розглянуто справу в порядку спрощеного провадження, постанова відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області в особі Бердянського відділення Управління виконавчої дирекції ФСС України у Запорізькій області залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2020 в адміністративній справі №280/6782/20залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Повний текст постанови складено 05 березня 2021 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва
Суд | Третій апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 02.03.2021 |
Оприлюднено | 11.03.2021 |
Номер документу | 95408068 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Третій апеляційний адміністративний суд
Олефіренко Н.А.
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Татаринов Дмитро Вікторович
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Татаринов Дмитро Вікторович
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Татаринов Дмитро Вікторович
Адміністративне
Запорізький окружний адміністративний суд
Татаринов Дмитро Вікторович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні