Рішення

від 09.12.2020 по справі 520/4448/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2020 р. № 520/4448/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання - Суховарової О.А.,

представника позивача - Шевцової Ю.В.,

представника відповідача - Немченка Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення №00000040402 від 08.01.2020 р., видане Головним управлінням ДПС у Харківській області, яким УАСП ТОВ «КАІС» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 10877691,00 грн., сума застосованих штрафних санкцій - нуль гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 08 січня 2020 року №00000040402 прийнято з порушенням норм чинного законодавства, на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам, внаслідок чого таке податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Згідно розпорядження керівника апарату Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2020 №03-05/60, у зв`язку з перебуванням судді у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку призначено повторний автоматичний розподіл справи №520/4448/2020. За результатами проведення повторного автоматичного розподілу вказана справа передана на розгляд судді Волошину Д.А.

Згідно з частиною 2 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2020 прийнято адміністративну справу за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення до розгляду та призначено підготовче засідання на 10.11.2020 року об 11:30 год.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті на 09.12.2020 о 10:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, з посиланням на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити. Згідно наданого до суду відзиву на позовну заяву пояснив, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 08 січня 2020 року №00000040402 є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що УАСП ТОВ КАІС пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 20023279.

Видами діяльності УАСП ТОВ КАІС за КВЕД є: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 01.12 Вирощування рису; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області на підставі наказу №2308 від 19.11.2019 та направлення №75, №76 від 04.12.2019 проведено позапланову виїзну документальну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 18.10.2019 №9243496992, з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість в зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2019 року від 29.10.2019 №9243132540, від 02.12.2019 №9287714431).

Результати перевірки викладені в акті №1233/20-40-04-02-08/20023279 від 17.12.2019.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, завищено суму податкового кредиту за березень 2019 року на суму ПДВ 10877691,00 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2019 року у розмірі 10877691,00 грн.

УАСП TOB КАІС 09.01.2020 було отримано податкові повідомлення-рішення, складені на підставі висновків акту перевірки Головного управління ДПС у Харківській області №1233/20-40-04-02-08/20023279 від 17.12.2019, а саме:

- податкове повідомлення-рішення (форма ВЗ ) №00000050402 від 08.01.2020, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за вересень 2019 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість платника у банку у розмірі 966796,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення (форма В4 ) №00000040402 від 08.01.2020, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10877691,00 грн.

В позовній заяві позивач зазначає, що враховуючи, що дана сума, у якій відмовлено при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, може бути врахована у збільшення значення рядків збільшено/зменшено залишок від`ємного значення (від`ємного значення попередніх звітних податкових періодів) за результатами перевірки контролюючого органу податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період, на який припадає день узгодження цього податкового повідомлення-рішення, податкове повідомлення-рішення (форма ВЗ ) №00000050402 від 08.01.2020 УАСП ГОВ КАІС не оскаржує.

Податкове повідомлення-рішення (форма В4 ) №00000040402 від 08.01.2020, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10877691,00 грн., було оскаржено УАСП ТОВ КАІС в адміністративному порядку до Державної податкової служби України (скарга №423 від 17.01.2020).

Рішенням ДПС України від 05.02.2020 №4543/6/99-00-08-05-02-06 про продовження строку розгляду скарги, строк розгляду скарги УАСП ТОВ КАІС на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 08.01.2020 №00000040402 продовжено до 19.03.2020 включно.

Рішенням ДПС України №10237/6/99-00-08-05-02-06 від 19.03.2020, отриманим УАСП ТОВ КАІС поштою 24.03.2020, податкове повідомлення-рішення №00000040402 від 08.01.2020 було залишено без змін, а скарга УАСП ТОВ КАІС - без задоволення.

Судом встановлено, що підставою для встановлення вказаних висновків та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував викладений в акті перевірки висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, укладених позивачем із контрагентами ТОВ Продзерноторг , ТОВ Гранторгсервіс , ТОВ Агросенс груп , ТОВ Ренесансінвест , ТОВ Торглан , ТОВ Компанія Діметра , а саме:

по взаємовідносинах з ТОВ Продзерноторг (код ЄДРПОУ 40609392) за травень 2018 року на суму ПДВ 514977,00 грн., за червень 2018 року на суму ПДВ 1248916,29 грн, за липень 2018 року на суму ПДВ 401091,02 грн., за серпень 2018 року на суму ПДВ 54708,38 грн;

по взаємовідносинах з ТОВ Гранторгсервіс (код ЄДРПОУ 41396119) за червень 2018 року на суму ПДВ 710515,70 грн., за липень 2018 року на суму ПДВ 50819,81 грн, за серпень 2018 року на суму ПДВ 410858,50 грн.;

по взаємовідносинах з ТОВ Агросенс груп (код ЄДРПОУ 39564186) за липень 2018 року на суму ПДВ 199166,70 грн.;

по взаємовідносинах з TOB Ренесансінвест (код ЄДРПОУ 41968501) за липень 2018 року на суму ПДВ 316411,00 грн., за серпень 2018 року на суму ПДВ 522816,09 грн;

по взаємовідносинах з ТОВ Торглан (код ЄДРПОУ 41380088) за липень 2018 року на суму ПДВ 6115886,00 грн., за серпень 2018 року на суму ПДВ 252858,20 грн;

по взаємовідносинах з ТОВ Компанія Діметра (код ЄДРПОУ 41380088) за вересень 2018 року на суму ПДВ 78667,20 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ Продзерноторг , суд зазначає наступне.

Із матеріалів справи вбачається, що 03.05.2018 між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Продзерноторг " (постачальник) укладено договір поставки №0305ПР, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар - пшениця 5,6 класу, врожаю 2017 року у кількості 200 тонн +/- 10% (1 том а.с. 94-99).

Згідно з п. 3 вищевказаного договору базис поставки: EXW (франко - елеватор) - ТОВ КУЗЕМІВСЬКЕ , 92620, Луганська область, Сватівський район, с. Куземівка, вул. Залізнична, 3 (1 том а.с. 95).

Відповідно до п 3.2 Договору товар за Договором вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних (1 том а.с. 95).

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи складські квитанції на зерно та видаткові накладні №88 від 25.05.2018 та №86 від 23.05.2018, податкові накладні №10 від 23.05.2018 та №16 від 25.05.2018 (2 том а.с. 15- 23, 1 том а.с. 144-146).

У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень №3992 від 24.05.2018 та №4000 від 25.05.2018 (1 том а.с. 177-178).

Судом встановлено, що 03.05.2018 між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Продзерноторг" (постачальник) укладено договір поставки №0305ПР/1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар - пшениця 3 класу, врожаю 2017 року у кількості 130 тонн +/- 10% (1 том а.с. 100-105).

Згідно з п. 3.1 вищевказаного договору базис поставки: EXW (франко - елеватор) - ТОВ КРАСНОРІЧЕНСЬКЕ , 92913, Луганська область, Кремінський район, смт. Красноріченське, вул. Шевченка, 36, відповідно до Інкотермс 2010 (1 том а.с 101).

Відповідно до п.3.3 Договору товар за Договором вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних (1 том а.с. 101).

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи складські квитанції на зерно та видаткову накладну №93 від 30.05.2018, податкові накладні №17 від 30.05.2018 та №16 від 25.05.2018 (2 том а.с. 13-14, 1 том а.с. 144-146).

У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень №4011 від 31.05.2018 та №4012 від 31.05.2018 (1 том а.с. 179).

Із матеріалів справи вбачається, що 09.11.2017 між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДЗЕРНОТОРГ" (постачальник) укладено договір поставки №0911ПР та додатки до договору, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар - кукурудза 3 клас, врожаю 2017 року (1 том а.с. 106-143).

Згідно з п. 3.1 вищевказаного договору базис поставки: EXW (франко - елеватор) відповідно до Інкотермс 2010, найменування та місцезнаходження елеватора визначаються згідно з Додатками до Договору (п. 3.1 Договору).

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, картки аналізу зерна та складські квитанції, податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників (1 том а.с. 192-226, 2 том а.с. 5-17, 1 том а.с. 148-176).

У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень (1 том а.с. 177-191).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ Гранторгсервіс , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 18.07.2018 між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Гранторгсервіс" (постачальник) укладено договір поставки №1807ГР та 06.08.2018 укладено додатки до договору №1, №3-№6, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар - пшениця, врожаю 2018 (2 том а.с. 24-29).

Згідно з п. 3.1 вищевказаного договору базис поставки: EXW (франко - елеватор) відповідно до Інкотермс 2010 (2 том а.с. 25).

Найменування та місцезнаходження елеватора визначаються згідно з Додатками до Договору (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п.3.3 Договору товар за Договором вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних (2 том а.с. 25).

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, складські квитанції на зерно та картки аналізу зерна від 06.08.2018 №76, від 07.08.2018 №77, від 09.08.2018 №92, від 09.08.2018 №93, від 10.08.2018 №94 , податкові накладні (2 том а.с. 35-52, 2 том а.с. 63-74).

У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень (2 том а.с. 56-62).

З матеріалів справи встановлено, що 29.05.2018 між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранторгсервіс" (постачальник) укладено договір поставки №2905ГР та додатки до договору №1-2, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар - кукурудза, врожаю 2017 року (1 том а.с. 230-236).

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, складські квитанції на зерно та картки аналізу зерна №64 від 04.06.2018, №53 від 06.06.2018, №48 від 07.06.2018, податкові накладні №6 від 01.06.2018, №5 від 05.06.2018, №3 від 07.06.2018 (1 том а.с. 239-250, 2 том а.с. 75-78).

У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень (2 том а.с. 53-55,57).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ Агросенс груп , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 23.07.2018 між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросенс груп" (постачальник) укладено договір поставки №2307АГ та додатки до договору №1-3, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар - пшениця, врожаю 2018 року (2 том а.с. 79-87).

Згідно з п. 3.1 вищевказаного договору базис поставки: EXW (франко - елеватор) відповідно до Інкотермс 2010 (2 том а.с.80).

Найменування та місцезнаходження елеватора визначаються згідно з Додатками до Договору (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п.3.3 Договору товар за Договором вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних (2 том а.с. 80).

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи складські квитанції на зерно та видаткові накладні від 23.07.2018 №20 на 322200 грн. в т.ч. ПДВ 53700грн, від 23.07.2018 №21 на 419200,32 грн. в т.ч. ПДВ 6866,72 грн., від 23.07.2018 №22 на 453600грн в т.ч. ПДВ 75600грн , податкові накладні №2 від 23.07.2018, №3 від 23.07.2018, №4 від 23.07.2018 (2 том а.с.88-104, а.с.108-113).

У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень (2 том а.с.105-107).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ Ренесансінвест , суд зазначає наступне.

Між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Ренесансінвест " (постачальник) укладено договори поставки №0108РЕ від 01.08.2018, №0208РЕ від 02.08.2018, №0308РЕ від 03.08.2018, №0608РЕ від 06.08.2018, №0708РЕ від 07.08.2018, №1807РЕ від 18.07.2018 №2607РЕ від 26.07.2018, №3007РЕ від 30.07.2020, відповідно до умов яких постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар - пшеницю, врожаю 2018 року (2 том а.с. 114-171).

Згідно з п. 3 вищевказаних договорів базис поставки: EXW (франко-елеватор) - Державне підприємство Охтирський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України, Сумська область, м. Охтирка, вул. Армійська, 11, відповідно до Інкотермс 2010.

Відповідно до п.3.2 Договорів товар за Договором вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних.

На підтвердження реальності вказаних операцій позивачем надано до матеріалів справи складські квитанції на зерно, картки аналізу зерна, акти приймання-передавання зерна, видаткові накладні та податкові накладні (2 том а.с.172-223, а.с.234-250, 3 том а.с.1-9).

У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень (2 том а.с.224-233).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ Торглан , суд зазначає наступне.

Між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торглан" (постачальник) 06.07.2018 укладено договір поставки №0607ТЛ та додатки до договору №1-19, 21, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар - пшениця, врожаю 2018 року (3 том а.с. 10-36).

Згідно з п. 3.1 вищевказаного договору базис поставки: EXW (франко - елеватор) відповідно до Інкотермс 2010 (3 том а.с.11).

Відповідно до п 3.3 Договору товар за Договором вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних.

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи складські квитанції на зерно, картки аналізу зерна, акти приймання-передавання зерна, видаткові накладні та податкові накладні (3 том а.с.37-149, а.с.171-230).

У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень (3 том а.с.150-170).

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ Компанія ДІМЕТРА , суд зазначає наступне.

Між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Компанія ДІМЕТРА (постачальник) 25.09.2018 укладено договір поставки №2509ДІ та додаток до договору №1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар - пшениця, врожаю 2018 року (3 том а.с. 231-237).

Згідно з п. 3.1 вищевказаного договору базис поставки: EXW (франко-елеватор) відповідно до Інкотермс 2010. Найменування та місцезнаходження елеватора визначаються згідно з Додатками до цього Договору (3 том а.с 232).

Відповідно до п.3.3 Договору товар за Договором вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних.

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи складську квитанцію на зерно, видаткові накладні №Д2 від 27.09.2018, №Д1 від 27.09.2018 та податкові накладні №5 від 27.09.2018, №6 від 27.09.2018 (3 том а.с.238-240, а.с.243-246).

У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень №460 від 28.09.2018, №471 від 03.10.2018 (3 том а.с.241-242).

Крім того, позивачем надані договори оренди майна - зернових складів, які використовуються УАСП ТОВ КАІС для зберігання зерна: договір №1 від 01.07.2016 строком до відчуження в процесі ліквідації або до ліквідації ТОВ Луксор-УТР щодо нежитлових будівель, споруд, обладнання, розташованого за адресою: Полтавська обл., Лохвицький р-н, с. Піски, вул. Залізнична, буд. 59а та договір №2 від 01.07.2016 строком до відчуження в процесі ліквідації або до ліквідації ТОВ Луксор-УТР щодо нежитлових будівель, споруд, обладнання, розташованого за адресою: Полтавська обл., Лохвицький р-н, м. Заводське, вул. Ватутіна, буд. 2а.

На підтвердження здійснення господарських операцій між контрагентами та позивачем, УАСП ТОВ КАІС додатково надано до суду договори складського зберігання зерна, придбаного у контрагентів, акти виконаних робіт зернових складів щодо зберігання, відвантаження, видачі складських документів, переоформлення зерна, що перебувало на зберіганні у зберігача, платіжні доручення, що підтверджують оплату послуг зернового складу (зберігача) позивачем, листами зернових складів, наданих на запит позивача, з доданими довідками (картками) про рух зерна, придбаного позивачем на певному зерновому складі у контрагента-постачальника, шляхом переоформлення на зерновому складі зерна без його фактичного переміщення, засвідченими зерновим складом складськими квитанціями, виданими зерновим складом позивачу в момент придбання позивачем зерна у зазначених контрагентів, товаро-транспортні накладні, книги кількісно-якісного обліку зерна (4 том а.с. 65 - 8 том а.с. 206, 9 том а.с.96-174).

Також на підтвердження використання придбаного у контрагентів зерна (товару) позивач надає первинні документи щодо подальшої реалізації товару, а саме: договори поставки, зовнішньоекономічні контракти, трьохсторонні акти передачі права власності (переоформлення зерна) на зерновому складі, договори транспортно-експедиційного обслуговування, залізничні накладні, митні декларації, платіжні документи, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, відомості про вантаж (4 том а.с. 65 - 8 том а.с. 206).

Таким чином, господарські операції УАСП ТОВ КАІС мали реальний характер, призвели до зміни майнового стану учасників господарських відносин, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні вироки судів за ст. 205 та 205-1 Кримінального кодексу України, такі що набрали законної сили та якими встановлено факти фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ Продзерноторг , ТОВ Гранторгсервіс , ТОВ Агросенс груп , ТОВ Ренесансінвест , ТОВ Торглан , ТОВ Компанія Діметра .

Разом з тим, надані позивачем первинні документи в сукупності із іншими дослідженими судом доказами є достатніми доказами реального виконання господарських операцій.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст.179 Господарського кодексу України господарські зобов`язання, а саме майново-господарські зобов`язання, виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, і є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Пунктом 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 1 розділу І Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема з: придбання або виготовлення товарів та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Платник податків не має права відносити до податкового кредиту суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 розділу V Кодексу).

Згідно п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 - цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 - .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані лише первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Окремо суд звертає увагу, що посилаючись на порушення платником податків вимог податкового законодавства податковий орган пов`язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємств-контрагентів, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податковою кредиту у зв`язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно пункту 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.09 судом було зазначено, шо оскільки компанія- заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов`язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов`язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов`язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов`язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов`язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, шо порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу га вимогами захисту прав власності.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що визнання податковим органом відсутності реального вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ Продзерноторг , ТОВ Гранторгсервіс , ТОВ Агросенс груп , ТОВ Ренесансінвест , ТОВ Торглан , ТОВ Компанія Діметра є безпідставними, оскільки договори поставки та зберігання було укладено з додержанням норм господарського права, на момент проведення перевірки є дійсними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися, та не є недійсними в силу закону (нікчемними); податкові накладні, надані органу державної податкової служби під час перевірки, були виписані підприємством по реальним господарським операціям, шо відбулися між УАСП TOB КАІС та даними контрагентами в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, і є чинними на момент проведення перевірки.

Для встановлення факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документі, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Доводи ж контролюючого органу щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими УАСП ТОВ КАІС не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення УАСП ТОВ КАІС податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача з контрагентами.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.04.2019 № П/811/1761/16.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного суду України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження реальності здійснення протягом 2018 року господарських операцій між УАСП ТОВ КАІС та ТОВ Продзерноторг , ТОВ Гранторгсервіс , ТОВ Агросенс груп , ТОВ Ренесансінвест , ТОВ Торглан , ТОВ Компанія Діметра позивачем надано первинні документи. Дослідивши надані первинні документи судом встановлено, що вони відповідають вимогам законодавства та не містять явних дефектів форми і змісту.

Враховуючи, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами повністю підтверджена належними первинними документами, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об`єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту.

Фактичне виконання своїх зобов`язань за договорами здійснено як позивачем, так і його контрагентами, та підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що суб`єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про наявність взаємопов`язаності позивача та контрагентів, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, що зумовлює необґрунтованість висновку суб`єкта владних повноважень про невідповідність закону вчинених за ним господарських операцій.

Щодо зазначених в акті порушень УАСП ТОВ КАІС по взаємовідносинах с контрагентами податкового законодавства з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виконання робіт або послуг, суд зазначає наступне.

Згідно п.п. 14.1.36. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто ні цивільне законодавство, ні Податковий кодекс України не забороняє, а прямо дозволяє суб`єкту господарювання здійснювати свою господарську діяльність як безпосередньо, так і з залученням третіх осіб - субпідрядників.

Таким чином, доцільність вибору форми здійснення господарських операцій (самостійно або із залученням третіх осіб) є виключною прерогативою підприємства. Суб`єкти господарювання мають самостійність при здійсненні своєї господарської діяльності.

Окрім того, згідно зі статтею 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Харківській області №00000040402 від 08.01.2020 винесене всупереч приписів чинного законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн в даній справі.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених витрат представником позивача, адвокатом Шевцовою Ю.В., надано до суду:

копію договору про надання правової допомоги від 20.07.2020, який укладений між АДВОКАТСЬКИМ БЮРО ШЕВЦОВОЇ ЮЛІЇ в особі керуючого ОСОБА_1 та Українсько-американським спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю КАІС в особі директора Матвєєва Ю.Я.;

копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 20.07.2020, який укладений між АДВОКАТСЬКИМ БЮРО ШЕВЦОВОЇ ЮЛІЇ в особі керуючого ОСОБА_1 та Українсько-американським спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю КАІС в особі директора Матвєєва Ю.Я.;

акт наданих послуг від 27.08.2020 №б/н, за яким виконані послуги з надання правової (правничої) допомоги в Харківському окружному адміністративному суді в межах розгляду справи №520/4448/2020, в т.ч.: участь в судовому засіданні 27.08.2020 (1 год. 1000,00 грн), складання пояснень на 31 арк. від 19.08.2020 (5 год. 4000,00 грн). Згідно акту наданих послуг вартість години - 0,5% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2018 року (1921 грн);

рахунок на оплату №20 від 27.08.2020 та платіжне доручення №872 від 01.09.2020.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат з правничої допомоги, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Суд зазначає, що надані до суду документи свідчать про обсяг роботи, її вартість та фактично понесені витрати на сплату правничої допомоги, при цьому судом встановлено, що сплачена сума є співмірною зі складністю справи, ціною позову та значенням справи для сторони, а отже, вимога щодо стягнення з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється на підставі статті 139 КАС України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (вул. Іванівська, б. 1, м. Харків, 61022, код 20023279) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №00000040402 від 08.01.2020 р., видане Головним управлінням ДПС у Харківській області, яким Українсько-американському спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 10877691,00 грн. (десять мільйонів вісімсот сімдесят сім тисяч шістсот дев`яносто одна гривня 00 копійок), сума застосованих штрафних санкцій - нуль гривень 00 копійок.

Стягнути на користь Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (вул. Іванівська, б. 1, м. Харків, 61022, код 20023279) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704) суму сплаченого судового збору у розмірі 21020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 15 грудня 2020 року.

Суддя Д.А. Волошин