Постанова
від 08.04.2021 по справі 520/4448/2020
ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 р.Справа № 520/4448/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Сузанського О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Волошин Д.А., м. Харків) від 09.12.2020 року (повний текст рішення складено 15.12.2020 р.) по справі №520/4448/2020 за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" до Головного управління ДПС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Українсько-американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: скасувати податкове повідомлення-рішення №00000040402 від 08.01.2020 р., видане Головним управлінням ДПС у Харківській області, яким УАСП ТОВ «КАІС» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 10877691,00 грн., сума застосованих штрафних санкцій - нуль гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 08 січня 2020 року №00000040402 прийнято з порушенням норм чинного законодавства, на підставі висновків, які не відповідають фактичним обставинам, внаслідок чого таке податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №00000040402 від 08.01.2020 р., видане Головним управлінням ДПС у Харківській області, яким Українсько-американському спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 10877691,00 грн. (десять мільйонів вісімсот сімдесят сім тисяч шістсот дев`яносто одна гривня 00 копійок), сума застосованих штрафних санкцій - нуль гривень 00 копійок.

Стягнуто на користь Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (вул. Іванівська, б. 1, м. Харків, 61022, код 20023279) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код 43143704) суму сплаченого судового збору у розмірі 21020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять гривень 00 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення став висновок податкового органу про нереальність здійснення господарських операції за перевіряємий період між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" та контрагентами. Вважає, що оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 08 січня 2020 року №00000040402 є цілком законним та обґрунтованим, винесеним відповідно до чинного законодавства.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що УАСП ТОВ КАІС пройшло передбачену законом процедуру державної реєстрації та набуло статусу юридичної особи з ідентифікаційним кодом 20023279.

Видами діяльності УАСП ТОВ КАІС за КВЕД є: 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 01.12 Вирощування рису; 01.64 Оброблення насіння для відтворення; 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами; 52.10 Складське господарство; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Фахівцями Головного управління ДПС у Харківській області на підставі наказу №2308 від 19.11.2019 та направлення №75, №76 від 04.12.2019 проведено позапланову виїзну документальну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за вересень 2019 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 18.10.2019 №9243496992, з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість в зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2019 року від 29.10.2019 №9243132540, від 02.12.2019 №9287714431).

Результати перевірки викладені в акті №1233/20-40-04-02-08/20023279 від 17.12.2019.

За наслідками перевірки контролюючим органом встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, завищено суму податкового кредиту за березень 2019 року на суму ПДВ 10877691,00 грн., що призвело до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2019 року у розмірі 10877691,00 грн.

УАСП TOB КАІС 09.01.2020 було отримано податкові повідомлення-рішення, складені на підставі висновків акту перевірки Головного управління ДПС у Харківській області №1233/20-40-04-02-08/20023279 від 17.12.2019, а саме крім іншого, податкове повідомлення-рішення (форма В4 ) №00000040402 від 08.01.2020, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10877691,00 грн., та яке є предметом оскарження в даній справі.

Податкове повідомлення-рішення (форма В4 ) №00000040402 від 08.01.2020, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10877691,00 грн., було оскаржено УАСП ТОВ КАІС в адміністративному порядку до Державної податкової служби України (скарга №423 від 17.01.2020).

Рішенням ДПС України від 05.02.2020 №4543/6/99-00-08-05-02-06 про продовження строку розгляду скарги, строк розгляду скарги УАСП ТОВ КАІС на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 08.01.2020 №00000040402 продовжено до 19.03.2020 включно.

Рішенням ДПС України №10237/6/99-00-08-05-02-06 від 19.03.2020, отриманим УАСП ТОВ КАІС поштою 24.03.2020, податкове повідомлення-рішення №00000040402 від 08.01.2020 було залишено без змін, а скарга УАСП ТОВ КАІС - без задоволення.

В послідуючому позивач звернувся до суду із даним позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення (форма В4 ) №00000040402 від 08.01.2020.

Як вбачається із змісту акту перевірки №1233/20-40-04-02-08/20023279 від 17.12.2019, фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок відповідача про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, укладених позивачем із контрагентами ТОВ Продзерноторг , ТОВ Гранторгсервіс , ТОВ Агросенс груп , ТОВ Ренесансінвест , ТОВ Торглан , ТОВ Компанія Діметра , а саме по взаємовідносинах з ТОВ Продзерноторг (код ЄДРПОУ 40609392) за травень 2018 року на суму ПДВ 514977,00 грн., за червень 2018 року на суму ПДВ 1248916,29 грн, за липень 2018 року на суму ПДВ 401091,02 грн., за серпень 2018 року на суму ПДВ 54708,38 грн; по взаємовідносинах з ТОВ Гранторгсервіс (код ЄДРПОУ 41396119) за червень 2018 року на суму ПДВ 710515,70 грн., за липень 2018 року на суму ПДВ 50819,81 грн, за серпень 2018 року на суму ПДВ 410858,50 грн.; по взаємовідносинах з ТОВ Агросенс груп (код ЄДРПОУ 39564186) за липень 2018 року на суму ПДВ 199166,70 грн.; по взаємовідносинах з TOB Ренесансінвест (код ЄДРПОУ 41968501) за липень 2018 року на суму ПДВ 316411,00 грн., за серпень 2018 року на суму ПДВ 522816,09 грн; по взаємовідносинах з ТОВ Торглан (код ЄДРПОУ 41380088) за липень 2018 року на суму ПДВ 6115886,00 грн., за серпень 2018 року на суму ПДВ 252858,20 грн; по взаємовідносинах з ТОВ Компанія Діметра (код ЄДРПОУ 41380088) за вересень 2018 року на суму ПДВ 78667,20 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами повністю підтверджена належними первинними документами, а тому позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об`єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об`єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов`язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг відповідно до приписів п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201.1 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов`язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі також Закон № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частиною першої статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою статті 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з викладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2. ст. 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 - цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1 - .3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій створює наслідки для податкового обліку платника податків.

Проте, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицію Верховного Суду, викладеною у постановах від 02.04.2019 у справі №826/14331/13-а, від 10.04.2020 у справі №823/1389/16.

Отже, відповідно до наведеного нормативного регулювання податкових правовідносин, у цій справі суд апеляційної інстанції перевіряє реальність господарських правовідносин позивача з його контрагентами з урахуванням поданих сторонами доказів, щодо оцінки яких виник спір, протягом періоду, який перевірявся контролюючим органом.

Спірні відносини стосуються правомірності визначення та відображення позивачем у податковій звітності з ПДВ сум податкового кредиту зі сплати податку на додану вартість за наслідками здійснення господарських операцій щодо придбання Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" товару у ТОВ Продзерноторг , ТОВ Гранторгсервіс , ТОВ Агросенс груп , ТОВ Ренесансінвест , ТОВ Торглан , ТОВ Компанія Діметра .

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що 03.05.2018 між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продзерноторг" (постачальник) укладено договір поставки №0305ПР, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар - пшениця 5,6 класу, врожаю 2017 року у кількості 200 тонн +/- 10% (1 том а.с. 94-99).

Згідно з п. 3 вищевказаного договору базис поставки: EXW (франко - елеватор) - ТОВ КУЗЕМІВСЬКЕ , 92620, Луганська область, Сватівський район, с. Куземівка, вул. Залізнична, 3 (1 том а.с. 95).

Відповідно до п 3.2 Договору товар за Договором вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних (1 том а.с. 95).

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи складські квитанції на зерно та видаткові накладні №88 від 25.05.2018 та №86 від 23.05.2018, податкові накладні №10 від 23.05.2018 та №16 від 25.05.2018 (2 том а.с. 15- 23, 1 том а.с. 144-146).

У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень №3992 від 24.05.2018 та №4000 від 25.05.2018 (1 том а.с. 177-178).

03.05.2018 між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Продзерноторг" (постачальник) укладено договір поставки №0305ПР/1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар - пшениця 3 класу, врожаю 2017 року у кількості 130 тонн +/- 10% (1 том а.с. 100-105).

Згідно з п. 3.1 вищевказаного договору базис поставки: EXW (франко - елеватор) - ТОВ КРАСНОРІЧЕНСЬКЕ , 92913, Луганська область, Кремінський район, смт. Красноріченське, вул. Шевченка, 36, відповідно до Інкотермс 2010 (1 том а.с 101).

Відповідно до п.3.3 Договору товар за Договором вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних (1 том а.с. 101).

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи складські квитанції на зерно та видаткову накладну №93 від 30.05.2018, податкові накладні №17 від 30.05.2018 та (2 том а.с. 13, 1 том а.с. 147).

У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень №4011 від 31.05.2018 та №4012 від 31.05.2018 (1 том а.с. 179).

Із матеріалів справи вбачається, що 09.11.2017 між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОДЗЕРНОТОРГ" (постачальник) укладено договір поставки №0911ПР та додатки до договору, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар - кукурудза 3 клас, врожаю 2017 року (1 том а.с. 106-143).

Згідно з п. 3.1 вищевказаного договору базис поставки: EXW (франко - елеватор) відповідно до Інкотермс 2010, найменування та місцезнаходження елеватора визначаються згідно з Додатками до Договору (п. 3.1 Договору).

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, картки аналізу зерна та складські квитанції, податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників (1 том а.с. 192-226, 2 том а.с. 5-17, 1 том а.с. 148-176).

У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень (1 том а.с. 177-191).

18.07.2018 між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Гранторгсервіс" (постачальник) укладено договір поставки №1807ГР та 06.08.2018 укладено додатки до договору №1, №3-№6, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар - пшениця, врожаю 2018 (2 том а.с. 24-29).

Згідно з п. 3.1 вищевказаного договору базис поставки: EXW (франко - елеватор) відповідно до Інкотермс 2010 (2 том а.с. 25).

Найменування та місцезнаходження елеватора визначаються згідно з Додатками до Договору (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п.3.3 Договору товар за Договором вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних (2 том а.с. 25).

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, складські квитанції на зерно та картки аналізу зерна від 06.08.2018 №76, від 07.08.2018 №77, від 09.08.2018 №92, від 09.08.2018 №93, від 10.08.2018 №94 , податкові накладні (2 том а.с. 35-52, 2 том а.с. 63-74).

У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень (2 том а.с. 56-62).

29.05.2018 між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранторгсервіс" (постачальник) укладено договір поставки №2905ГР та додатки до договору №1-2, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар - кукурудза, врожаю 2017 року (1 том а.с. 230-236).

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи видаткові накладні, складські квитанції на зерно та картки аналізу зерна №64 від 04.06.2018, №53 від 06.06.2018, №48 від 07.06.2018, податкові накладні №6 від 01.06.2018, №5 від 05.06.2018, №3 від 07.06.2018 (1 том а.с. 239-250, 2 том а.с. 75-78).

У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень (2 том а.с. 53-55,57).

23.07.2018 між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агросенс груп" (постачальник) укладено договір поставки №2307АГ та додатки до договору №1-3, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар - пшениця, врожаю 2018 року (2 том а.с. 79-87).

Згідно з п. 3.1 вищевказаного договору базис поставки: EXW (франко - елеватор) відповідно до Інкотермс 2010 (2 том а.с.80).

Найменування та місцезнаходження елеватора визначаються згідно з Додатками до Договору (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п.3.3 Договору товар за Договором вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних (2 том а.с. 80).

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи складські квитанції на зерно та видаткові накладні від 23.07.2018 №20 на 322200 грн. в т.ч. ПДВ 53700грн, від 23.07.2018 №21 на 419200,32 грн. в т.ч. ПДВ 6866,72 грн., від 23.07.2018 №22 на 453600грн в т.ч. ПДВ 75600грн , податкові накладні №2 від 23.07.2018, №3 від 23.07.2018, №4 від 23.07.2018 (2 том а.с.88-104, а.с.108-113).

У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень (2 том а.с.105-107).

Між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Ренесансінвест " (постачальник) укладено договори поставки №0108РЕ від 01.08.2018, №0208РЕ від 02.08.2018, №0308РЕ від 03.08.2018, №0608РЕ від 06.08.2018, №0708РЕ від 07.08.2018, №1807РЕ від 18.07.2018 №2607РЕ від 26.07.2018, №3007РЕ від 30.07.2020, відповідно до умов яких постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар - пшеницю, врожаю 2018 року (2 том а.с. 114-171).

Згідно з п. 3 вищевказаних договорів базис поставки: EXW (франко-елеватор) - Державне підприємство Охтирський комбінат хлібопродуктів Державного агентства резерву України, Сумська область, м. Охтирка, вул. Армійська, 11, відповідно до Інкотермс 2010.

Відповідно до п.3.2 Договорів товар за Договором вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних.

На підтвердження реальності вказаних операцій позивачем надано до матеріалів справи складські квитанції на зерно, картки аналізу зерна, акти приймання-передавання зерна, видаткові накладні та податкові накладні (2 том а.с.172-223, а.с.234-250, 3 том а.с.1-9).

У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень (2 том а.с.224-233).

Між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торглан" (постачальник) 06.07.2018 укладено договір поставки №0607ТЛ та додатки до договору №1-19, 21, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар - пшениця, врожаю 2018 року (3 том а.с. 10-36).

Згідно з п. 3.1 вищевказаного договору базис поставки: EXW (франко - елеватор) відповідно до Інкотермс 2010 (3 том а.с.11).

Відповідно до п 3.3 Договору товар за Договором вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних.

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи складські квитанції на зерно, картки аналізу зерна, акти приймання-передавання зерна, видаткові накладні та податкові накладні (3 том а.с.37-149, а.с.171-230).

У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень (3 том а.с.150-170).

Між Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "КАІС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю " Компанія ДІМЕТРА (постачальник) 25.09.2018 укладено договір поставки №2509ДІ та додаток до договору №1, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар - пшениця, врожаю 2018 року (3 том а.с. 231-237).

Згідно з п. 3.1 вищевказаного договору базис поставки: EXW (франко-елеватор) відповідно до Інкотермс 2010. Найменування та місцезнаходження елеватора визначаються згідно з Додатками до цього Договору (3 том а.с 232).

Відповідно до п.3.3 Договору товар за Договором вважається поставленим з моменту підписання сторонами видаткових накладних.

На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем надано до матеріалів справи складську квитанцію на зерно, видаткові накладні №Д2 від 27.09.2018, №Д1 від 27.09.2018 та податкові накладні №5 від 27.09.2018, №6 від 27.09.2018 (3 том а.с.238-240, а.с.243-246).

У підтвердження оплати придбаної продукції позивачем надано до матеріалів справи копії платіжних доручень №460 від 28.09.2018, №471 від 03.10.2018 (3 том а.с.241-242).

Крім того, позивачем надані договори оренди майна - зернових складів, які використовуються УАСП ТОВ КАІС для зберігання зерна: договір №1 від 01.07.2016 строком до відчуження в процесі ліквідації або до ліквідації ТОВ Луксор-УТР щодо нежитлових будівель, споруд, обладнання, розташованого за адресою: Полтавська обл., Лохвицький р-н, с. Піски, вул. Залізнична, буд. 59а та договір №2 від 01.07.2016 строком до відчуження в процесі ліквідації або до ліквідації ТОВ Луксор-УТР щодо нежитлових будівель, споруд, обладнання, розташованого за адресою: Полтавська обл., Лохвицький р-н, м. Заводське, вул. Ватутіна, буд. 2а.

На підтвердження здійснення господарських операцій між контрагентами та позивачем, УАСП ТОВ КАІС додатково надано договори складського зберігання зерна, придбаного у контрагентів, акти виконаних робіт зернових складів щодо зберігання, відвантаження, видачі складських документів, переоформлення зерна, що перебувало на зберіганні у зберігача, платіжні доручення, що підтверджують оплату послуг зернового складу (зберігача) позивачем, листами зернових складів, наданих на запит позивача, з доданими довідками (картками) про рух зерна, придбаного позивачем на певному зерновому складі у контрагента-постачальника, шляхом переоформлення на зерновому складі зерна без його фактичного переміщення, засвідченими зерновим складом складськими квитанціями, виданими зерновим складом позивачу в момент придбання позивачем зерна у зазначених контрагентів, товаро-транспортні накладні, книги кількісно-якісного обліку зерна (4 том а.с. 65 - 8 том а.с. 206, 9 том а.с.96-174).

Також на підтвердження використання придбаного у контрагентів зерна (товару) позивач надає первинні документи щодо подальшої реалізації товару, а саме: договори поставки, зовнішньоекономічні контракти, трьохсторонні акти передачі права власності (переоформлення зерна) на зерновому складі, договори транспортно-експедиційного обслуговування, залізничні накладні, митні декларації, платіжні документи, видаткові накладні, товаро-транспортні накладні, відомості про вантаж (4 том а.с. 65 - 8 том а.с. 206).

Колегія судів зазначає, що відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження недобросовісності УАСП ТОВ КАІС як платника податку на додану вартість, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення УАСП ТОВ КАІС розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

На момент здійснення спірних послуг УАСП ТОВ КАІС та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Потреба в укладенні згаданих правочинів обумовлена необхідністю здійснювати господарську діяльність з урахуванням видів діяльності УАСП ТОВ КАІС .

Відповідно до пункту 5 наказу Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами" факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оцінивши подані первинні документи за правилами статті 86 КАС України, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.

Податковим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не є вичерпними ознаками нереальності вчинених господарських операцій, якщо з інших даних вбачається фактична рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником.

Крім того, позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не можуть бути підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум податку по операціях з контрагентами до складу свого податкового кредиту у випадку, коли він виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження його розміру.

При цьому, відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 у справі №818/418/17.

У свою чергу, податкова інформація щодо контрагента по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 у справі №813/1497/17.

Верховний Суд визнає, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.04.2019 у справі №826/6245/18.

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 викладену правову позицію, згідно з якою податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Відповідач ані до суду першої інстанції, ані в апеляційній скарзі не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для них, а не для позивача.

Суд апеляційної інстанції також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

Слід зазначити, що податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання ним незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу (постанова Верховного Суду від 09.03.2019 у справі №810/302/15).

Колегія суддів зазначає, що посилання контролюючого органу на податкову інформацію, складену відносно контрагентів позивача, як підтвердження неможливості здійснення господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація призначена для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу та носить виключно інформативний характер і не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом.

До аналогічних за змістом висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 18.12.2019 у справі №825/3891/14 та від 22.11.2019 у справі №817/2887/14.

Разом з цим, процес аналізу інформаційних баз даних ДФС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

В даному випадку до перевірки, рівно як і до матеріалів справи, надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між сторонами договорів та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Крім того, колегія судів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності вироків, що набрали законної сили, а також де б досліджувались господарські операції між позивачем та контрагентами в рамках кримінального провадження на час складання спірного податкового повідомлення-рішення.

На підстав викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано показники податкової звітності з податку на додану вартість, у зв`язку з чим висновок контролюючого органу в апеляційній скарзі про нереальність здійснення господарських операцій за перевіряємий період між УАСП ТОВ КАІС та контрагентами є необґрунтованими та недоведеними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №00000040402 від 08.01.2020, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 10877691,00 грн., належним чином під час судового розгляду не довів, у зв`язку з чим позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Колегія судів зазначає, що позивач документально довів реальність здійснення господарських операцій з контрагентами, а отже й достатність з цього питання документів, а отже оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними, спростовуються веденим вище та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції, зміст апеляційної скарги містить виключно суб`єктивне бачення відповідачем обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, а також не зазначено в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.12.2020 року по справі № 520/4448/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов Повний текст постанови складено 19.04.2021 року

СудДругий апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення08.04.2021
Оприлюднено21.04.2021
Номер документу96363851
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —520/4448/2020

Ухвала від 29.12.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білоус О.В.

Ухвала від 21.10.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білоус О.В.

Ухвала від 21.09.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білоус О.В.

Ухвала від 20.07.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білоус О.В.

Ухвала від 15.06.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білоус О.В.

Постанова від 08.04.2021

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Чалий І.С.

Постанова від 08.04.2021

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Чалий І.С.

Ухвала від 02.02.2021

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Чалий І.С.

Ухвала від 02.02.2021

Адміністративне

Другий апеляційний адміністративний суд

Чалий І.С.

Рішення від 09.12.2020

Адміністративне

Харківський окружний адміністративний суд

Волошин Д.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні