Постанова

від 14.12.2020 по справі 520/6824/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 р. Справа № 520/6824/2020Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Макаренко Я.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., м. Харків, по справі № 520/6824/2020

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_2 ), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі- відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 03.08.2018 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби;

- відшкодувати ОСОБА_1 витрат на надання професійної правничої допомоги.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 03.08.2018 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

У задоволенні решти вимог - відмовлено.

На зазначене рішення суду позивачем подано апеляційну скаргу в частині відмови в задоволенні адміністративного позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що фактичне понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції у розмірі 3000 грн. підтверджено долученими до матеріалів належними доказами.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, оскаржене судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині відшкодування витрат на надання професійної правничої допомоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до матеріалів справи не надано жодного документа на підтвердження витрат понесених на правову допомогу.

Колегія суддів з даним висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз`яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду від 31.07.2018 р. (справа № 820/4263/17).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження витрат з оплати професійної правової допомоги подано наступні документи:

- копію договору про надання правничої допомоги б/н від 27.05.2020 р., укладеного між ОСОБА_1 та АДВОКАТСЬКИМ ОБ`ЄДНАННЯМ «АДВОКАТСЬКА КОМПАНІЯ «УЛЬЯНОВ БІЗНЕС ЛОЙЕРС», ЄДРПОУ 39005975, в особі керуючого партнера Пушкарьова Ігора Олеговича, який діє відповідно Статуту, з іншої сторони з урахуванням заявленої проблеми (порушення трудового законодавства, соціального і правового захисту, ОСОБА_1 , як ветерана війни та колишнього військовослужбовця з боку військових посадових осіб військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі військова частина), а саме: протиправна бездіяльність військових посадових осіб військової частини щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2017 року по 03.08.2018року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби) та відповідно до Рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару (затвердженого рішенням Ради адвокатів Харківської області від 21.03.2018року №17) запланували провести наступні види робіт, заходів та дії за вартістю згідно рекомендацій Ради Адвокатів Харківської області»;

- копію рахунку на оплату № 99 від 26.05.2020 р. де вказано: постачальник: Адвокатське об`єднання «Адвокатська компанія «Ульянов Бізнес Лойерс», покупець: ОСОБА_1 , товари (роботи, послуги): правова допомога у зв`язку з порушенням трудового законодавства, соціального і правового захисту військовослужбовців та ветеранів війни в розмірі 3000 грн.;

- копія квитанції від 27.05.2020 року, де вказано, що платник: ОСОБА_1 , отримувач: Адвокатське об`єднання «Адвокатська компанія «Ульянов Бізнес Лойерс», призначення платежу: правова допомога у зв`язку з порушенням трудового законодавства, соціального і правового захисту військовослужбовців та ветеранів війни;

- меморіальний ордер від 27.05.2020 року, де вказано: одержувач - Адвокатське об`єднання «Адвокатська компанія «Ульянов Бізнес Лойерс», призначення платежу: правова допомога у зв`язку з порушенням трудового законодавства, соціального і правового захисту військовослужбовців та ветеранів війни;

реєстр дій та витрат на правовий захист ОСОБА_1 , акт виконаних робіт направлений на правовий захист громадянина ОСОБА_1 від 28.05.2020 року.

Отже, колегія суддів зазначає, що позивачем було надано докази того, що ОСОБА_1 фактично понесено витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, у розмірі 3000 грн.

Таким чином, оскільки в наданих позивачем документах на підтвердження виконання договору про надання правої допомоги вказано прізвище, ім`я, по батькові заявника, назву адвокатської компанії з якою складено відповідний договір, предмет спору, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Стосовно доводів відповідача, що вказана позивачем сума витрат на правову допомогу є неспівмірною із складністю справи, колегія суддів зазначає наступне.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами ( ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові від 22.05.2018 у справі № 826/8107/16 Верховний Суд прийшов до висновків про те, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Дослідивши зміст поданих позивачем документів, оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи, колегія суддів вважає, що вартість наданих послуг у розмірі 3000 грн. є співмірною із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витрачених на виконання відповідних робіт, обсягом виконаних робіт, у зв`язку з чим дійшла висновку, що вказані витрати підлягають стягненню на користь позивача.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні заяви позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню з прийняттям в цій частині нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 по справі № 520/6824/2020 - скасувати в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Прийняти в цій частині постанову, якою стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі ) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань А0284 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 08474967) .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді З.О. Кононенко Я.М. Макаренко