Постанова

від 15.12.2020 по справі 520/10143/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 р.Справа № 520/10143/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КСВ Естейт" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків по справі № 520/10143/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСВ Естейт"

до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків)

про визнання дій протиправними та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КСВ Естейт" (далі - позивач, ТОВ "КСВ Естейт") звернулося до суду з адміністративним позовом до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бабенко К.О. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 16 липня 2020 № 62597213;

- визнати протиправними дії державного виконавця Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сєроштан А.В. щодо винесення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 16 липня 2020 № 62597213;

- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 16 липня 2020 № 62597213;

- стягнути з Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КСВ Естейт» судові витрати пов`язані із розглядом справи, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, з яких 10000 (десять тисяч) гривень - фактично оплачені послуги адвоката за професійну правничу допомогу та 5000 (п`ять тисяч) гривень - гонорару успіху адвоката.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 відмовлено в задоволені позову ТОВ "КСВ Естейт".

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов ТОВ "КСВ Естейт".

В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивачем виконано судове рішення до того, як стало відомо про винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. Звертає увагу, що державним виконавцем не вжито заходів, наслідком яких стало виконання судового рішення щодо сплати ТОВ "КСВ Естейт" відповідної суми на користь Харківської міської ради.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги частково підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що 16.07.2020 господарським судом Харківської області, на виконання рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2019 та постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.06.2020, видано наказ №922/2417/19 про стягнення із ТОВ "КСВ Естейт" на користь Харківської міської ради коштів у розмірі 1183654,78 грн.

В цей же день, 16.07.2020 до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшла заява Харківської міської ради про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду Харківської області № 922/2417/19 від 16.07.2020.

У вказаній заяві стягувач просив на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження" одночасно з відкриттям виконавчого провадження, накласти арешт на все майно боржника у межах суми стягнення та винести постанову про арешт коштів боржника.

16.07.2020, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 62597213, якою зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно.

Разом з тим, в цей же день, 16.07.2020, керуючись статтями 3,27,40 Закону України «Про виконавче провадження", державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 118365,47 грн.

Крім того, 16.07.2020, керуючись статтею 42 Закону України "Про виконавче провадження» , державним виконавцем винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 201, 00 грн.

Також, 16.07.2020 державним виконавцем, відповідно до вимог ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанови про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника, внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяжень та направлено до банківських установ для виконання.

Зазначені постанови державного виконавця від 16.07.2020 по ВП № 62597213 направлені на адресу ТОВ "КСВ Естейт" засобами поштового зв`язку 17.07.2020 та 20.07.2020 отримані боржником (а.с.37-38).

24.07.2020 на електронну пошту Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшли від ТОВ «КСВ Естейт» :

- заява про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження;

- клопотання про закінчення виконавчого провадження, до якого долучено копію платіжного доручення №67 від 16.07.2020 про сплату боргу на рахунок стягувача. Також в даному клопотанні боржник наголошував на добровільному виконанні відповідного судового рішення до відкриття саме виконавчого провадження №62597213.

27.07.2020 відповідно до п.9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем, у зв`язку зі сплатою боржником заборгованості у повному обсязі, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 62597213 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 922/2417/19 від 16.07.2020, в якій зазначено пунктом третім про винесення постанови про стягнення виконавчого збору № 62597213 від 16.07.2020 та постанови про стягнення витрат виконавчого провадження № 62597213 від 16.07.2020 в окреме провадження.

Крім того, 27.07.2020 державним виконавцем відповідно до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про зняття арешту з коштів.

Також, 27.07.2020 державним виконавцем направлено лист до Харківської міської ради щодо дати зарахування коштів сплачених боржником згідно судового наказу.

В цей же день, 27.07.2020, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62669656 з примусового виконання постанови державного виконавця №62597213 про стягнення з TOB «КСВ Естейт» виконавчого збору у розмірі 118365,47 грн.

В подальшому, ухвалою господарського суду Харківської області від 10.08.2020 по справі № 922/2417/19 визнано таким, що не підлягає виконанню наказ господарського суду Харківської області від 16.07.2020 по справі № 922/2417/19.

11.08.2020 до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшла заява від ТОВ «КСВ Естейт» про закінчення виконавчого провадження на підставі зазначеної ухвали господарського суду Харківської області від 10.08.2020.

12.08.2020 державним виконавцем відповідно до п.5 ч. 1 ст. 39. ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання постанови №62597213 від 16.07.2020 про стягнення виконавчого збору в розмірі 118365,47 грн.

Позивач, вважаючи, що у державного виконавця були відсутні підстави для вчинення дій щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 16.07.2020 та винесення вказаної постанови в окреме виконавче провадження, оскільки боржником виконано рішення суду в добровільному порядку, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом оскарження у справі є:

- визнання неправомірними дій державного виконавця Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Бабенко К.О. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 16 липня 2020 № 62597213;

- визнання протиправною та скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 16 липня 2020 № 62597213;

- визнання протиправними дій державного виконавця Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сєроштан А.В. щодо винесення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 16 липня 2020 року № 62597213.

Підставою для звернення до суду із даним позовом є той факт, що, незважаючи на добровільне виконання боржником судового рішення до відкриття виконавчого провадження, відповідачем здійснено дії та винесено оскаржувану постанову, спрямовані на стягнення виконавчого збору.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень та дій суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення та дії на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи оскаржувані дії та постанову відповідача на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також подані сторонами по справі докази, зазначає наступне.

Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VІІІ) є спеціальним законом, що регулює умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Матеріалами справи підтверджено, що постанова про стягнення виконавчого збору № 62597213 та дії стосовно її винесення здійснені державним виконавцем 16 липня 2020 року.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Згідно із ч.1 ст.18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Положеннями п.1 ч.2 ст.18 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.5 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Згідно із ч.4 ст.27 Закону №1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Таким чином, законодавчо передбачено обов`язок державного виконавця в день відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору.

Враховуючи, що 16.07.2020 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 62597213, яка не оскаржується ТОВ "КСВ Естейт", а також враховуючи, що на час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця були відсутні відомості про виконання боржником судового рішення, у державного виконавця були наявні законодавчо передбачені підстави для винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 16 липня 2020 № 62597213.

Крім того, колегія суддів відмічає, що відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.45 Закону №1404-VIII розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів); 4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені виконавцем відповідно до вимог цього Закону, та виконавчий збір або основна винагорода за виконавчими документами про стягнення аліментів.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.

Таким чином, з аналізу змісту положень статей 26, 27 та 45 Закону №1404-VIII випливає, що безпосереднє стягнення виконавчого збору державним виконавцем здійснюється без виокремлення в інше виконавче провадження за рахунок стягнутих із боржника грошових сум одночасно із задоволенням вимог стягувача.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що винятком з цього правила є випадки, передбачені положеннями ч.3 ст.40 Закону №1404-VIII.

Так, відповідно до ч.3 ст.40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Тобто, якщо стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум достатньо для задоволення вимог стягувача за виконавчим документом, але недостатньо для сплати виконавчого збору, його стягнення продовжується на загальних підставах.

Отже, не стягнута сума виконавчого збору у випадку закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду підлягає стягненню (продовжує стягуватися) в окремому виконавчому провадженні на підставі постанови про стягнення виконавчого збору.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 29 травня 2020 року у справі №826/7708/17.

Також, колегія суддів вважає необхідним відмітити наступне.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

З огляду на вказане, за своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.

При цьому слід враховувати, що відповідно до ч.9 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно із п.9 ч.1 ст.39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Матеріалами справи підтверджено, що виконавче провадження № 62597213 з примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області № 922/2417/19 від 16.07.2020 закінчене на підставі п.9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VІІІ.

При цьому, боржником ТОВ "КСВ Естейт" на підтвердження фактичного виконання судового рішення по справі № 922/2417/19 надано копію платіжного доручення № 67 від 16 липня 2020 року.

Колегія суддів звертає увагу, що з огляду на положення ч.9 ст.27 Закону №1404-VIII для правильного вирішення справи суттєве значення має встановлення того, чи виконано рішення суду по справі № 922/2417/19 до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 62597213.

Матеріалами справи підтверджено, що в один і той же день - 16.07.2020 - відбулось:

- видання наказу господарського суду Харківської області №922/2417/19 про стягнення із ТОВ "КСВ Естейт" на користь Харківської міської ради коштів у розмірі 1183654,78 грн.;

- звернення Харківської міської ради до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) із заявою про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу господарського суду Харківської області № 922/2417/19;

- винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 62597213 з виконання наказу господарського суду Харківської області № 922/2417/19;

- здійснення ТОВ "КСВ Естейт" платіжним дорученням №67 на суму 1183654,78 грн. оплати через ПАТ "Кредобанк" заборгованості за рішенням господарського суду Харківської області у справі №922/2417/19 з призначенням платежу: "добровільне виконання рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2019 у справі №922/2417/19".

Колегія суддів звертає увагу, що постанова державного виконавця від 16.07.2020 про відкриття виконавчого провадження № 62597213 з виконання наказу господарського суду Харківської області № 922/2417/19 була направлена на адресу боржника ТОВ "КСВ Естейт" засобами поштового зв`язку лише 17.07.2020 та отримана боржником 20.07.2020 (а.с.37-38).

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Таким чином, постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем як не спростовано факт направлення саме 17.07.2020 на адресу ТОВ "КСВ Естейт" постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2020 № 62597213, так і не спростовано факт отримання підприємством-боржником вказаної постанови саме 20.07.2020.

Також, відповідачем не надано доказів того, що боржником ТОВ "КСВ Естейт" було виконано рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2019 у справі №922/2417/19 саме у зв`язку з тим, що боржник дізнався про відкриття виконавчого провадження № 62597213.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що до суду не надано доказів, що платіжне доручення ТОВ "КСВ Естейт" №67 на суму 1183654,78 грн. надійшло до ПАТ "Кредобанк" саме після винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Зазначене свідчить, що позивачем було сплачено через ПАТ "Кредобанк" платіжним дорученням №67 суму заборгованості у розмірі 1183654,78 грн. за рішенням господарського суду Харківської області у справі №922/2417/19 з призначенням платежу: "добровільне виконання рішення господарського суду Харківської області від 10.10.2019 у справі №922/2417/19" ще до отримання інформації про відкриття виконавчого провадження № 62597213.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не спростовано доводи ТОВ "КСВ Естейт" про добровільність виконання рішення суду до того, як боржник дізнався про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що на час винесення державним виконавцем постанови від 16.07.2020 про відкриття виконавчого провадження № 62597213 з виконання наказу господарського суду Харківської області № 922/2417/19 та постанови від 16.07.2020 про стягнення виконавчого збору у відповідача були відсутні відомості про виконання боржником ТОВ "КСВ Естейт" відповідного судового рішення, що свідчить про наявність у державного виконавця підстав для прийняття відповідних постанов.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції та свідчать про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "КСВ Естейт" в частині визнання протиправними дій державного виконавця Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сєроштан А.В. щодо винесення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 16 липня 2020 № 62597213.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про необхідність скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій державного виконавця Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сєроштан А.В. щодо винесення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 16 липня 2020 № 62597213 та прийняти в цій частині постанову про задоволення адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "КСВ Естейт".

Щодо позовних вимог ТОВ "КСВ Естейт" про стягнення з Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь позивача судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме: витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п`ятнадцять тисяч) гривень, з яких 10000 (десять тисяч) гривень - фактично оплачені послуги адвоката за професійну правничу допомогу та 5000 (п`ять тисяч) гривень - гонорару успіху адвоката, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст.16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннями Кодексу адміністративного судочинства України та іншими законами.

Згідно зі ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із ч.ч.1, 3, 6, 7, 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 05 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.002578 (адміністративне провадження № К/9901/6407/20).

Водночас, перевіряючи обґрунтованість заяви позивача щодо компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід враховувати, що положення ч.ч.6 та 7 ст.134 КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує проти зазначеного позивачем розміру витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2020 у справі № 400/478/19, від 22 квітня 2020 у справі № 440/1757/19.

В той же час, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

При цьому, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Визначаючись щодо обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має надати оцінку обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в контексті пропорційності їх складності правовому супроводу справи та враховуючи зміст та обсяг наданих послуг.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постанові від 05 листопада 2020 року у справі № 1.380.2019.002578 (адміністративне провадження № К/9901/6407/20).

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду , викладеними у постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19.

З огляду на вказане, колегія суддів зазначає наступне.

21.02.2020 ТОВ "КСВ Естейт" було укладено із адвокатом Ганчар Іриною Дмитрівною договір про надання правничої допомоги №21/02/20 (т.12 а.с.45-47).

Зміст даного Договору свідчить, що сторонами не було визначено конкретний перелік видів правничої допомоги, яка надається адвокатом суб`єкту господарювання.

Проте, 27.07.2020 ТОВ "КСВ Естейт" із адвокатом Ганчар Іриною Дмитрівною було укладено додаткову угоду №5 до договору про надання правничої допомоги №21/02/20 від 21.02.2020 (т.1 а.с.48-49).

Зі змісту Додаткової угоди №5 вбачається, що сторони погодили наступний розмір оплати послуг адвоката щодо оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 16.07.2020 №62597213:

1) Аналіз нормативно-правових норм та судової практики Верховного Суду щодо порядку та підстав оскарження постанов про стягнення виконавчого збору - витрачений час становить 3 години - 2000 грн.,

2) Підготовка та подання до Харківського окружного адміністративного суду скарги на постанову про стягнення виконавчого збору від 16.07.2020 №62597213 - витрачений час становить 5 годин - 5000 грн.,

3) Участь у судовому засіданні в Харківському окружному адміністративному суді щодо розгляду скарги на постанову про стягнення виконавчого збору від 16.07.2020 №62597213 (витрати на відрядження включені) - незалежно від витраченого часу - 3000 грн.

4) Гонорар успіху адвоката щодо виконання доручення товариства з оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 16.07.2020 №62597213, який сплачується в разі задоволення скарги на зазначену постанову - 5000 грн.

На підтвердження понесення зазначених витрат, представником позивача надано до суду: копію договору про надання правничої допомоги від 21.02.2020, копію додаткової угоди № 5 від 27.07.2020, копію платіжного доручення № 74 від 28.07.2020 про оплату правничої допомоги адвоката на суму 10 000,00 грн. (без гонорару успіху), детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат від 29.07.2020 (т.1 а.с.51), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем та його представником не надано до суду акт наданих/отриманих послуг.

Крім того, колегія судів звертає увагу, що здійснення адвокатом аналізу нормативно-правових норм та судової практики Верховного Суду щодо порядку та підстав оскарження постанов про стягнення виконавчого збору фактично входить до процесу підготовки та подання до Харківського окружного адміністративного суду позовної заяви про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 16.07.2020 №62597213.

Враховуючи, що сторонами визначено розмір оплати послуг адвоката щодо підготовки та подання до суду позовної заяви у розмірі 5000 грн., є необгрунтованим визначення вартості підготовчих до цього робіт у розмірі 2000 грн.,

Також, сторонами визначено розмір оплати послуг адвоката щодо участі у судовому засіданні в Харківському окружному адміністративному суді стосовно розгляду скарги на постанову про стягнення виконавчого збору від 16.07.2020 №62597213 (витрати на відрядження включені), який становить незалежно від витраченого часу 3000 грн.

Однак, колегія суддів звертає увагу, що умовами Додаткової угоди №5 від 27.07.2020 не визначено розмір оплати послуг адвоката щодо участі у судовому засіданні в Другому апеляційному адміністративному суді.

Отже, підлягають дослідженню лише обставини стосовно участі адвоката у судових засіданнях Харківського окружного адміністративного суду.

Матеріали справи свідчать, що у судовому засіданні суду першої інстанції, яке відбулось 19.08.2020, адвокат не брала участі (т.1 а.с.196).

20.08.2020 до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката про розгляд справи без участі представника позивача (т.1 а.с.150).

21.08.2020 Харківським окружним адміністративним судом прийнято рішення в порядку письмового провадження.

Таким чином, представник ТОВ "КСВ Естейт" - адвокат Ганчар І.Д., не брала часті у судових засіданнях Харківського окружного адміністративного суду.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу адвоката в частині стягнення "гонорару успіху адвоката", який сплачується в разі задоволення позову та становить 5000 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України, а також не є професійною правничою допомогою в розумінні положень КАС України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.

Більше того, позитивне, так само як і негативне, рішення у справі є наслідком виконання адвокатом адвокатської діяльності, але не є безпосередньою діяльністю адвоката, оскільки адвокат безпосередньо не приймає відповідне рішення.

Також слід враховувати, що поняття гонорар успіху не містить чіткого законодавчого врегулювання.

При цьому, при визначенні суми відшкодування необхідно виходити саме з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, що відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху . ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За наявності угод, які передбачають гонорар успіху , ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6672,9 євро, але водночас, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху , у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, необхідно оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Наведений висновок узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Враховуючи вищевикладене, обгрунтованими є позовні вимоги ТОВ "КСВ Естейт" про стягнення з Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь позивача судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме: витрат на професійну правничу допомогу, лише у розмірі 5000 грн. за підготовку та подання до Харківського окружного адміністративного суду позову щодо скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 16.07.2020 №62597213.

Разом з тим, з огляду на часткове задоволення позовних вимог ТОВ "КСВ Естейт" в частині визнання протиправними дій державного виконавця Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сєроштан А.В. щодо винесення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 16 липня 2020 № 62597213, та беручи до уваги положення ч.3 ст.139 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового стягнення з Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь ТОВ "КСВ Естейт" судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, а саме: витрат на професійну правничу допомогу, лише у розмірі 2500 грн.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КСВ Естейт" задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 року по справі №520/10143/2020 в частині визнання протиправними дій державного виконавця Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сєроштан А.В. щодо винесення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 16 липня 2020 № 62597213 - скасувати.

Прийняти в цій частині постанову, якою задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "КСВ Естейт".

Визнати протиправними дії державного виконавця Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сєроштан А.В. щодо винесення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору від 16 липня 2020 № 62597213.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код 34952461) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КСВ Естейт" (код 41538147) судові витрати, пов`язані із розглядом справи, а саме: витрати на професійну правничу допомогу - у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2020 по справі № 520/10143/2020 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді (підпис) (підпис) О.М. Мінаєва З.О. Кононенко