Постанова

від 07.12.2020 по справі 640/19899/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19899/19 Головуючий у 1 інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Бужак Н.П.

Черпіцької Л.Т.

За участю секретаря Борейка Д.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юридичні гарантії" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юридичні гарантії" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юридичні гарантії" звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Юридична фірма "Юридичні гарантії", результати якої оформлено актом від 25.09.2019 р. №31/26-15-05-01/33493728;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 15.10.2019 р. №01262615050106 та від 15.10.2019 р. №01272615050106.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юридичні гарантії" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що наказ про проведення документальної позапланової перевірки вручено неуповноваженій особі.

28 жовтня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управління ДПС у м. Києві на податкову адресу TOB "Юридична фірма "Юридичні гарантії" направлено запити від 11.12.2018 року №121981/10/26-15-14-01-03 та від 13.05.2019 року №88869/10/26-15-14-01-06 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) по взаємовідносинах із TOB Комплект Стандарт Сервіс (код 41077038) за червень 2017 року, із TOB Ділвокс (код 40942393) за жовтень, листопад 2017 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та за 2017 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств.

На вищезазначені запити TOB "Юридична фірма "Юридичні гарантії" надано відповідь від 27 серпня 2019 року №23/08/19-1 (вх. № 154596/10 від 27.08.2019) та від 27 серпня 2019 року №23/08/19 (вх. № 154601/10 від 27.08.2019) із поясненням та документальним підтвердженням.

Відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.4 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, у зв`язку з отриманням документів на письмові запити, відповідачем видано наказ від 09.09.2019 № 352 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки TOB "Юридична фірма "Юридичні гарантії" (код 33493728) по взаємовідносинах з TOB Комплект Стандарт Сервіс (код 41077038) за червень 2017 року, із TOB Ділвокс (код 40942393) за листопад 2017 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість та за 2017 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств в ГУ ДПС у м. Києві за адресою: 0315, м. Київ, вул. Смілянська, буд. 6, каб. 724.

Наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 13 вересня 2019 року №558 внесено зміни до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 09 вересня 2019 року №352 стосовно періоду проведення перевірки.

На підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 09.09.2019 року № 352 з урахуванням наказу від 13.09.2019 року № 558 та, відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у м. Києві проведена документальна позапланова невиїзна перевірка TOB "Юридична фірма "Юридичні гарантії" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з TOB Комплект Стандарт Сервіс (код 41077038) за червень 2017 року, з TOB Ділвокс (код 40942393) за жовтень 2017 року, листопад 2017 року, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість, та за 2017 рік показників фінансової звітності з їх відображенням у декларації з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено Акт від 25.09.2019 року №31/26-15-05-01-06/33493728.

Проведеною перевіркою встановлено порушення:

- п. 44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України, ч.1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого, завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток всього у сумі 285 000,00 грн., в тому числі, за 2017 рік у сумі 285 000,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість всього у сумі 57 000,00 грн., в тому числі, за червень 2017 року у сумі 15 250,00 грн., за жовтень 2017 року у сумі 32 057,00 грн., за листопад 2017 року у сумі 9 693,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, Головним управлінням ДПС у м. Києві винесені податкові повідомлення-рішення: №01262615050106 від 15 жовтня 2019 року, яким завищено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 285 000,00 грн.; №01272615050106 від 15 жовтня 2019 року, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 71 250,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями - 57 000,00 грн., за штрафними санкціями - 14 250,00 грн.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За приписами п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

У статті 78 Податкового кодексу України закріплено вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Статтею 79 Податкового кодексу України визначені особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

У відповідності до п. 79.1 ст. 79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Положеннями п. 42.2 ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Як вбачається з матеріалів справи, копію наказу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 09 вересня 2019 року №352 з повідомленням про проведення перевірки від 10 вересня 2019 року №3/26-15-05-01-06 отримано уповноваженою особою ТОВ "Юридична фірма "Юридичні гарантії" ОСОБА_1 10 вересня 2019 року, яка діє від імені товариства на підставі довіреності від 09.08.2019 року.

Також, Наказом Головного управління ДПС у м. Києві від 13 вересня 2019 року №558 внесено зміни до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 09 вересня 2019 року №352 стосовно періоду проведення перевірки, а саме, призначено перевірку дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах позивача з ТОВ Ділвокс лише за листопад 2017 року.

Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 210 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18 зазначено наступне: …незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства .

Щодо доводів апелянта про те, що наказ про проведення документальної позапланової перевірки вручено неуповноваженій особі, оскільки, ОСОБА_1 видана довіреність від 09.08.2019 року б/н лише на отримання від органів державної податкової служби запитів і листів, колегія суддів зазначає наступне.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, вказана довірена особа підприємства мала право відмовитись від отримання наказу та повідомлення про проведення перевірки, вважаючи, що вона не уповноважена на отримання таких документів, та/або повідомити про це директора, який, в свою чергу, у разі необхідності скористався б правом на оскарження наказу контролюючого органу. Доказів оскарження наказу позивачем не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Юридична фірма "Юридичні гарантії", результати якої оформлено актом від 25.09.2019 року №31/26-15-05-01/33493728.

Щодо реальності господарських операцій з TOB Комплект Стандарт Сервіс та TOB Ділвокс , а також, правомірності винесення податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств регулюється Розділом ІІІ ПК України.

Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

За приписами пункту 135.1 статті 135 ПК України, базою оподаткування податку на прибуток є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу.

Розділом V ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

За приписами пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За змістом пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Норми п. 198.6 ст. 198 ПК України визначають, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В силу частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст. 1 Закону №996-XIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону №996-XIV).

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 Наказу №88 визначено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "Юридична фірма "Юридичні гарантії" (Замовник) та TOB Комплект Стандарт Сервіс (Виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг №0406/17 від 01.06.2017, згідно умов якого Виконавець зобов`язується, надати Замовнику юридично-консультаційні та інші пов`язані з ними послуги в галузі податкового, господарського та земельного законодавства, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Матеріали справи свідчать, що між ТОВ "Юридична фірма "Юридичні гарантії" (Замовник) та TOB Комплект Стандарт Сервіс (Виконавець) укладено Договір про надання юридичних послуг №0406/17 від 01 червня 2017 року, згідно умов якого, Виконавець зобов`язується, надати Замовнику юридично-консультаційні та інші пов`язані з ними послуги в галузі податкового, господарського та земельного законодавства, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Пунктом 1.2 Договору про надання юридичних послуг №0406/17 від 01 червня 2017 року передбачено, що послуги, зазначені в п. 1.1 включають, але не обмежуються: - послуги, пов`язані з наданням юридичних консультацій та роз`яснень з юридичних питань - напрямку податкового та кримінального права; - складання процесуальних документів; - правова допомога при оформленні договорів, заяв, скарг, та інших документів, які необхідні Замовнику для здійснення його господарської діяльності; - представництво інтересів замовника перед державними органами; - представництво та захист інтересів Замовника в судах, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги; - участь в договірній та переддоговірній роботі; - контроль складання кадрових документів та контроль кадрової роботи; - участь у контролі за проведенням інвентаризації; - контроль якості формування господарської документації для обліку господарської діяльності; - аналіз дотримання інформаційної безпеки, збереження комерційної та конфіденційної інформації; - контроль якості управлінського діловодства та дотримання законодавства, що регулює порядок надання інформації, відповіді на звернення; - контроль за забезпеченням організації безпеки збереження персональних даних.

На виконання умов Договору від 01.06.2017 року №0406/17, TOB Комплект Стандарт Сервіс виписано на адресу ТОВ "Юридична фірма "Юридичні гарантії" рахунок-фактуру, а саме: на загальну суму - 91 500,00, в т.ч. ПДВ - 15 250,00 грн. За результатами наданих послуг між позивачем та TOB Комплект Стандарт Сервіс підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.07.2017 року № ОУ- 0000028 на загальну суму 91 500,00 грн., з яких, 76 250,00 грн. за надані послуги, 15 250,00 грн. - ПДВ.

Колегію суддів встановлено, що TOB Комплект Стандарт Сервіс не подано до податкового органу Баланс (Звіт про фінансовий стан) за 2017 рік, у зв`язку з чим, відсутня будь-яка інформація щодо наявності у підприємства основних засобів, виробничих запасів, тощо та Декларацію з податку на прибуток за 2017 рік. У поданому Розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) за І півріччя 2017 року до ДПІ відсутня будь-яка інформація щодо наявності у підприємства трудових ресурсів та чи залучались підприємством треті особи, оскільки кількість працюючих на підприємств - 0 осіб.

Враховуючи вищезазначене, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що встановлені обставини свідчать про відсутність у платника необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу та інших основних засобів.

Крім того, в акті здачі-прийняття робіт (наданих послуг) зазначено лише загальне найменування наданих послуг, тобто, які саме послуги в галузі податкового, господарського та земельного законодавства надавались Виконавцем з акту не вбачається, зокрема які перелічені в пункті 2 договору про надання юридичних послуг №0406/17 від 01.06.2017 року.

З огляду на зазначене, судом першої інстанції правомірно вказано, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які підтверджували б реальне виконання умов договору, у тому числі, складання процесуальних документів чи оформлення договорів, заяв, скарг та інших документів, які необхідні були Замовнику для здійснення його господарської діяльності; документів, які підтверджували б представництво інтересів Замовника перед державними органами, якщо таке виконувалось; доказів участі в договірній та переддоговірній роботі; доказів формування відповідної документації для обліку господарської діяльності та надання інших послуг.

Матеріали справи, також, свідчать, що в Договорі про надання юридичних послуг №0406/17 від 01 червня 2017 року та усіх інших первинних документах TOB Комплект Стандарт Сервіс зазначає свій розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в ПАТ КРИСТАЛБАНК .

Однак, відповідно до даних ІС Податковий блок міститься інформація, що за даними банківської установи розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ КРИСТАЛБАНК , МФО 339050 TOB Комплект Стандарт Сервіс був відкритий 09 червня 2017 року.

Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що у червні 2017 року, а саме - 01 червня 2017 року Договір про надання юридичних послуг №0406/17 фактично не міг бути укладеним, оскільки, TOB Комплект Стандарт Сервіс не могло знати реквізити свого розрахункового рахунку, який було відкрито лише 09 червня 2017 року.

Вищевказані висновки суду апелянтом не спростовано.

За приписами пункту 69.1 статті 69 ПК України, банки та інші фінансові установи відкривають поточні та інші рахунки платникам податків - юридичним особам (резидентам і нерезидентам) незалежно від організаційно-правової форми, відокремленим підрозділам та представництвам юридичних осіб, для яких законом установлені особливості їх державної реєстрації та які не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, фізичним особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах, або виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (для осіб, взяття на облік яких у контролюючих органах здійснюється на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань") чи інформації з цього реєстру, отриманої банком відповідно до закону, із зазначенням даних про взяття на облік в контролюючих органах як платника податків.

Відповідно до п. 69.2 ст. 69 ПК України, банки та інші фінансові установи зобов`язані надіслати повідомлення про відкриття або закриття рахунка платника податків - юридичної особи, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, чи самозайнятої фізичної особи до контролюючого органу, в якому обліковується платник податків, у день відкриття/закриття рахунка. У разі відкриття або закриття рахунка платника податків - банку, у тому числі відкритого через його відокремлені підрозділи, повідомлення надсилається в порядку, визначеному цим пунктом, лише в разі відкриття або закриття кореспондентського рахунка. У разі відкриття або закриття власного кореспондентського рахунка банки зобов`язані надіслати повідомлення до контролюючого органу, в якому обліковуються, в строки, визначені цим пунктом.

З огляду на зазначене, банк надає інформацію клієнту про реквізити рахунку тільки після відкриття рахунку в автоматизованій банківській системі на підставі отриманих від клієнта документів для відкриття рахунку та проведення ідентифікації та верифікації клієнта. При цьому, видаткові операції по рахунку клієнта здійснюються тільки після повідомлення Банком контролюючого органу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що у межах даних правовідносин має місце виключно документальне оформлення господарської операції з метою формування даних податкового обліку без реальної зміни активів суб`єктів господарювання.

Між ТОВ "Юридична фірма "Юридичні гарантії" (Замовник) та TOB Ділвокс (Виконавець) укладено Договір про надання юридичних послуг №0410/17 від 04 жовтня 2017 року.

Пунктом 1.1 вищевказаного Договору було передбачено, що виконавець зобов`язується надати Замовнику юридично-консультаційні послуги щодо правового супроводження кримінального провадження, та супровід клієнта (директора та головного бухгалтера) під час допиту правоохоронними органами та юридично-консультаційні послуги, в рамках правового супроводження розгляду справи, щодо клопотання слідчих органів про арешт вилученого майна клієнта, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Матеріали справи свідчать, що TOB Ділвокс не подано до податкового органу: Баланс (Звіт про фінансовий стан) за 2017, у зв`язку з чим, відсутня інформація щодо наявності у підприємства основних засобів, виробничих запасів, тощо; декларацію з податку на прибуток за 2017 рік; Розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (Форма № 1 ДФ) за 2017 рік, у зв`язку з чим, відсутня будь-яка інформація щодо наявності у підприємства трудових ресурсів, кількість працюючих на підприємстві 0 осіб.

Колегія суддів зазначає, що предметом Договору про надання юридичних послуг № 0410/17 від 04.10.2017 року передбачено надання TOB Ділвокс юридично-консультаційних послуг щодо правового супроводження кримінального провадження та супровід клієнта (директора та головного бухгалтера) під час допиту правоохоронними органами та юридично-консультаційні послуги, в рамках правового супроводження розгляду справи щодо клопотання слідчих органів про арешт вилученого майна клієнта.

Однак, зі змісту актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23 жовтня 2017 року №ОУ-000054 та від 06 листопада 2017 року №ОУ-000072, складених між TOB "Юридична фірма "Юридичні гарантії" та TOB Ділвокс , Виконавець надав юридично-консультаційні та інші пов`язані з ними послуги в галузі податкового, господарського та земельного законодавства.

З огляду на вищевказане, судом першої інстанції вірно зазначено, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які підтверджували б реальне виконання умов цього договору, у тому числі, складання процесуальних документів чи оформлення договорів, заяв, скарг та інших документів, які необхідні були Замовнику для супроводження кримінального провадження, не вказано в якому саме кримінальному провадженні надавались такі послуги, документів, які підтверджували б представництво інтересів Замовника тощо.

Таким чином, враховуючи недоведеність ТОВ "Юридична фірма "Юридичні гарантії" фактичного здійснення господарських операцій з TOB Комплект Стандарт Сервіс та TOB Ділвокс , судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юридичні гарантії" та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Юридичні гарантії" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Бужак Н.П.

Черпіцька Л.Т.

Повний текст постанови виготовлено 14.12.2020 р