Постанова

від 15.12.2020 по справі 560/2764/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2764/20

Головуючий у 1-й інстанції: Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

15 грудня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Січ" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Січ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

в червні 2020 року позивач, Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Січ" про стягнення з відповідача на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 29675,00 грн.

Також, позивач просив стягнути з відповідача на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 418,77 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.10.2020 позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Січ" зареєстроване як юридична особа.

Відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, відповідача зареєстровано у Хмельницькому обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів. На товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Січ" покладено обов`язок щорічно подавати до відділення Фонду соціального захисту інвалідів відомості про зайнятість і працевлаштування інвалідів.

24.02.2020 відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Січ" подав до Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік (форма № 10-ПІ).

За даними цього звіту середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) в 2019 році у відповідача становить 12 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0,3; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (осіб) - 0; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн.) - 712,2; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн.) - 59348; сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн.) - 0.

Позивач дійшов висновку, що відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Січ" норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році не виконав у кількості 1 особи з інвалідністю та розрахував суму адміністративно - господарських санкцій в розмірі 29675,00 грн., яку відповідачу необхідно самостійно сплатити до Державного бюджету України.

У зв`язку із несплатою нарахованої суми адміністративно-господарських санкцій в розмірі 29675,00 грн. позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 418,77 грн.

Законодавством встановлено обов`язок сплати до 15 квітня поточного року адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю за минулий рік.

Вважаючи, що відповідач не виконав зазначений обов`язок, позивач звернувся з позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідач впродовж 2019 року до Полонської районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості не подавав звітність, інформацію про попит на робочу силу (вакансії), форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" із зазначенням в характеристиці вакансії та вимоги до претендента відповідної категорії - особи з інвалідністю які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", про що свідчить лист Полонської районної філії Хмельницького обласного центру зайнятості від 08.05.2020 №12-02/209 надісланий у відповідь на запит Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Тобто, відповідачем не було вжито усіх залежних від нього заходів для пошуку та працевлаштування особи з інвалідністю та уникнення порушення законодавства.

Суд першої інстанції, також вважає безпідставними доводи відповідача що при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу не враховуються працівники, які задіяні безпосередньо у виконанні заходів охорони, оскільки Законом №875-XII не передбачено звільнення підприємств, установ чи організацій від сплати адміністративно-господарських санкцій залежно від виду їх діяльності, обов`язок забезпечення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не залежить від функціональної діяльності підприємства, установи чи організації. Обов`язок забезпечення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (визначений ст.19 Закону №875-XII) не залежить від функціональної діяльності підприємств, установ чи організацій.

Відповідно до підпункту 3.2.2 пункту 3.2 Інструкції зі статистики кількості працівників затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за № 1442/11722 при обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Пунктом 2.6 зазначеної Інструкції визначено категорії які не включаються до облікової кількості штатних працівників. Перелік категорій, які не включаються до облікової кількості штатних працівників не містить такої категорії як - працівники які задіяні безпосередньо у виконанні заходів охорони.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що зважаючи на невжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, позовні вимоги Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Січ" адміністративно-господарських санкцій та пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 № 875-XII передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.19 Закону № 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ст.18-1 Закону № 875-XII особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз.3 ч.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 31.01.2007 №70 (Порядок №70), інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

На виконання п. 2 Порядку №70, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 10.02.2007 №42, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.02.2007 за №117/13384 затверджено форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів".

Також, відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення", роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Згідно з п.5 р.І Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Отже, звітність за формою № 3-ПН подається до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), і лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому періодичності подачі такої звітності не встановлено, оскільки вона подається не пізніше трьох робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 у справі №824/379/17-а та від 26.06.2018 у справі №806/1368/17.

Відповідно до ст.20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

У відповідності до норм ст.20 Закону № 875-ХІІ законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця; створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

А тому, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. Водночас, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, в постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 819/639/17.

Разом з тим, Законом № 875-ХІІ також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

Отже, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

В свою чергу, ТОВ "Охоронна компанія "Січ" є фактично охоронною фірмою та виконує приписи Закону України Про охоронну діяльність , згідно ст. 11 п. 6 якого, працевлаштування інвалідів здійснюється суб`єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

Видами діяльності відповідача є :

- 80.10 Діяльність приватних охоронних служб (основний);

- 80.20 Обслуговування систем безпеки;

- 80.30 Проведення розслідувань.

Організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян, у тому числі умови залучення громадян до охоронної діяльності, визначені положеннями Закону України "Про охоронну діяльність".

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про охоронну діяльність", персоналом охорони можуть бути дієздатні громадяни України, які досягли 18-річного віку, пройшли відповідне навчання або професійну підготовку, уклали трудовий договір із суб`єктом господарювання та подали документи, що вони, зокрема, не мають обмежень за станом здоров`я для виконання функціональних обов`язків.

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України "Про охоронну діяльність" передбачено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється суб`єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.

При цьому, у спірних правовідносинах норми Закону України "Про охоронну діяльність" щодо врегулювання особливостей обрахування кількості штатних працівників для мети працевлаштування інвалідів, є спеціальною відносно ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Таким чином, відповідно до Закону України "Про охоронну діяльність" правопорушенням у сфері господарювання для суб`єктів охоронної діяльності є невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який повинен розрахуватись виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, а не з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (осіб), як передбачено ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для визначення наявності або відсутності правопорушення підлягають застосуванню норми Закону України "Про охоронну діяльність".

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 18.09.2018 у справі № 818/466/16 та від 02.04.2019 у справі № 808/1547/16.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами у справі середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) в 2019 році у відповідача становить 12 осіб, з яких 3 особи - це працівники, які не задіяні у виконанні заходів охорони.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що кількість працівників менша за мінімальну 8 осіб, а тому кількість місць для інвалідів складає - "0", що вірно встановлено відповідачем.

Крім того, у абз.5 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України вказано, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Це означає, що при прийнятті норми Закону України "Про охоронну діяльність", що міститься в ч.6 ст. 11, згідно з якою працевлаштування інвалідів суб`єктом охоронної діяльності здійснюється виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, існуючі однопредметні норми законів необхідно було привести у відповідність до нових норм, зокрема, шляхом скасування норм, які суперечать новому закону.

Таким чином, оскільки відповідно до Закону України "Про охоронну діяльність" правопорушенням у сфері господарювання для суб`єктів охоронної діяльності є невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, який повинен розрахуватись виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони, а не з середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (осіб), як передбачено ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для визначення наявності або відсутності правопорушення підлягають застосуванню норми Закону України "Про охоронну діяльність".

Враховуючи, що для відповідача норматив працевлаштування інвалідів "0", правопорушення у сфері господарювання, як підстава для застосування адміністративно-господарських санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів і, відповідно, незабезпечення працевлаштування зазначеної категорії осіб, а також пені, - відсутнє.

На підставі вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Січ" підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зважаючи на усі обставини справи та норми законодавства, рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також, згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

Враховуючи зазначене, а також, що відповідачем (юридичною особою) при поданні апеляційної скарги було сплачено судовий збір в розмірі 3153 грн. 00 коп. (квитанція №82 від 03.12.2020 (а.с.151), колегія суддів приходить до висновку про стягнення судового збору в розмірі 3153 грн. 00 коп. на користь відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Січ" задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Січ" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна компанія "Січ" (вул. Академіка Герасимчука, 190Б, Полонне, Полонський район, Хмельницька область, 30500, код ЄДРПОУ - 41594103) судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Грушевського, 87, Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ - 14149591) в сумі 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.