Рішення

від 10.12.2020 по справі 425/2634/20

РУБІЖАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2020 Провадження № 2/425/710/20

Справа № 425/2634/20

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Романовського Є.О.,

за участю секретаря - Чикунової Ю.С.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рубіжному Луганської області цивільну справу за позовом Кредитної спілки Епсілон до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 19.04.2017 року між КС Епсілон та відповідачем укладено кредитний договір № 56, відповідно до якого відповідачу надано кредитні кошти в сумі 1 200,00 грн., на умовах строковості а саме строком на 12 місяців та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 70% річних від загальної суми залишку кредиту. Згідно графіку розрахунків станом на 30.07.2020 року утворилась заборгованість в сумі 4 756,85, яка складається із заборгованості зі сплати відсотків в розмірі 3 994, 91 грн. та заборгованість за основним боргом в сумі 761,94 грн. Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 20.07.2020 року по справі № 425/362/20 заборгованість по сплаті відсотків в сумі 3 004,18 було стягнуто з відповідача.

У зв`язку з тим, що відповідач свої зобов`язання за договором не виконала, станом на 30.07.2020 року, виникла заборгованість в сумі 2 586,63 грн. яка складається з: відсотків по кредиту в сумі 990,73 грн.; основної суми заборгованості в сумі 761,94 грн.; штрафу 3% від прострочених сум заборгованості з основної суми кредиту в сумі 47,00 грн.; пені від прострочених сум заборгованості за основною сумою кредиту в сумі 526,07 грн.; Інфляції від прострочених сум заборгованості за основною сумою кредиту в сумі 93,09 грн.; штрафу 3% від прострочених сум заборгованості за відсотками кредиту в сумі 11,00 грн.; пені від прострочених сум заборгованості за відсотками кредиту в сумі 131,80 грн.; Інфляції від прострочених сум заборгованості за відсотками кредиту в сумі 25,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати у розмірі 5 102, 00 грн., які складаються з судового збору у розмірі 2 102,00 грн. та професійної правничої допомоги у розмірі 3 000,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на сайті судової влади, причини неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності суду не надала.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

10.12.2020 року, згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.04.2017 року між КС Епсілон та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 56, згідно якого кредитодавець зобов`язується надати кредит в сумі 1 200 грн., а ОСОБА_1 зобов`язується повернути його та сплатити відсотки за користування ним на умовах визначених вказаним договором, а також було ознайомлено 19.04.2017 року ОСОБА_1 щодо вжиття заходів відповідно до них, при порушення умов вищевказаного договору, що підтверджується листом-повідомленням від 19.04.2017, з яким ОСОБА_1 була ознайомлена, та заявою про надання кредиту (у вигляді кредитної лінії), яка була підписана 19.04.2017 року (а.с.4-5, 7, 9).

Згідно додатку № 1 до кредитного договору від 19.04.2017 року № 56 (графік розрахунків) дата надання кредиту 19.04.2017 року в сумі 1 200 грн. з процентною ставкою 70 % та з кінцевою датою повернення 19.04.2018 року (а.с.6).

Додатковою угодою до кредитного договору від 19.04.2017 року № 56, було викладено наступне: 1. На період проведення Антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях п. 1.3 та п. 7.4. викладено в наступній редакції: 3.7. У разі несвоєчасного надходження (прострочення) планового платежу повністю або частково, з першого дня прострочення, цей кредит може, за рішенням кредитного комітету, визнаватися кредитом з підвищеним ризиком. Пункт 3.8. протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком процентна ставка за ним встановлюється у розмірі 210 % річних від суми залишку кредиту. Підвищення відсоткової ставки не потребує додаткового повідомлення чи узгодження з боржником, а також доповнено пунктом 10.9. відповідно до якого до правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням цього договору застосовується строк позовної давності тривалістю у 10 років (а.с.8).

Згідно графіку розрахунків до договору 56 від 19.04.2017 року, ОСОБА_1 станом на 30.07.2020 року нараховано борг в розмірі 1 200,00 грн. за основною сумою та 4 746,85 грн. за процентами (а.с.10).

Заочним рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 20.07.2020 року по справі № 425/362/20 стягнуто з ОСОБА_1 на користь КС Епсілон заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 3 004,18 грн. а також судовий збір в розмірі 2 102 грн. (а.с.83-87, 89-91).

Відповідно до звіту щодо розрахунку 3 % від прострочених сум заборгованості за основним кредитом від 19.04.2017 року № 56 в період з 26.10.2017 року по 01.03.2020 року розмір 3 % річних складає 47,00 грн.; відповідно до звіту щодо розрахунку суми пені від прострочених сум заборгованості за основним кредитом від 19.04.2017 року № 56 в період з 26.10.2017 року по 01.03.2020 року розмір пені складає 526, 07 грн.; відповідно до розрахунку суми інфляції від прострочених сум заборгованості за основним кредитом від 19.04.2017 року № 56 в період з 26.10.2017 року по 01.03.2020 року інфляційне збільшення складає 93,09 грн.; відповідно до звіту щодо розрахунку 3 % від прострочених сум заборгованості за відсотками по договору від 19.04.2017 року № 56 в період з 26.10.2017 року по 01.03.2020 року розмір 3 % річних складає 11,00 грн.; відповідно до звіту щодо розрахунку суми пені від прострочених сум відсотків за договором від 19.04.2017 року № 56 в період з 26.10.2017 року по 01.03.2020 року пеня складає 131, 80 грн.; відповідно до звіту щодо розрахунку суми інфляції від прострочених сум заборгованості за відсотками по договору від 19.04.2017 року № 56 в період з 26.10.2017 року по 01.03.2020 року інфляційне збільшення становить 25, 00 грн. (а.с.11-16).

Пунктами 2.1. та 2.3. кредитного договору від 19.04.2017 року № 56 встановлено, що кредит надається строком на 12 місяців та позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку визначеного п. 2.1. вказаного договору.

Згідно п. 3.1. кредитного договору від 19.04.2017 року № 56, плата за користування кредитом (проценти) є фіксованою і становить 70 % річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту та включаючи дату його повернення.

Так відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть буди кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , вказано, що фінансова установа це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг , особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ. У разі, якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Кредитна спілка Епсілон зареєстрована в реєстрі та має код ЄДРПОУ 26405817 (а.с.18).

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до кредитного договору № 56 від 19.04.2017 року, а саме п. 2.3. позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку надання такого кредиту, а саме 12 місяців та відповідно до графіку розрахунків, відповідачу була надано кредит в сумі 1 200 грн. з процентною ставкою 70 %, вказані документи були підписані власноручно відповідачем, тобто остання була ознайомлена з вказаними умовами кредитного договору.

Згідно ст. 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка.

У чинність ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Так відповідно до позовних вимог та розрахунків наданих позивачем вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача стягнення заборгованості по пені , однак суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви місце проживання відповідача є: АДРЕСА_1 (а.с.5,8).

Згідно Розпорядження КМУ Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р м. Рубіжне Луганської області віднесене до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Отже, відповідач є суб`єктом Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , відносно якого, відповідно до ст. 2 зазначеного Закону, встановлено заборону щодо нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання кредитних зобов`язань.

Щодо вимог позивача стосовно інфляційного збільшення суд зазначає таке.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник прострочив грошове зобов`язання, не повернувши позичені кошти у вказаний строк, тому є підстави для покладення на нього обов`язку, передбаченого ч. 2 ст.625ЦК України щодо оплати трьох відсотків річних і інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Відповідно до роз`яснень ПВГСУ від 17.12.2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання .

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Розрахунок 3 % річних виконується за формулою: сума заборгованості х 3 х кількість днів прострочення / 365 / 100.

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується з розрахунку позивача щодо інфляції та 3% річних від простроченої суми.

Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за кредитним договором № 56 від 19.04.2017 року у розмірі 1 928,76, яка складається з основного боргу - 761,94 грн., заборгованість по сплаті відсотків - 990,73 грн., 3 % від прострочених сум заборгованості - 58,00 грн., та інфляційних збільшень - 118,09 грн., а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею судові витрати, які складаються з судового збору та витрат на правничу допомогу.

Вирішуючи питання по суті вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд вважає що у вказаній вимозі слід відмовити та вказує наступне.

Як передбачено у статті 15 ЦПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи (пункт 1 частина третя стаття 133 ЦПК), та становлять одну із складових судових витрат (частина перша стаття 133 ЦПК).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду,збір доказів тощо,а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно до вимог ч. ч. 3, 4 зазначеної статті для визначення розміру витратна правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати, та їх сплата повинна бути підтверджена відповідними фінансовими документами.

Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат .

Разом з тим, до позовної заяви не надано акт приймання-передачі наданих послуг з детальним описом робіт, виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Вищевказані витрати документально не підтверджені і не доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою у для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Такий висновок відповідає правовій позиції ВС в постанові від 17 жовтня 2017 року у справі № 301/1894/1.

Крім того, відповідно до частин 4-6 статті 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність . Відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Таким чином, беручи до уваги вище наведене, суд вважає необхідним відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, оскільки в матеріалах справи відсутні довіреність або ордер, виданий відповідно до Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , а тому повноваження адвоката як представника належним чином не підтверджені.

Так, Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 102 грн., а враховуючи те, що задоволено 74,6% позовних вимог (1 928, 76 * 100 : 2 586, 63 = 74, 6 %) то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 1 568,00 грн. (2 102 * 74,6 % : 100 = 1 568) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12-13, 76-81 , 141, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Кредитної спілки Епсілон до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Кредитної спілки Епсілон (юридична адреса: 02125, м. Київ, пр. Визволителів, 1, ЄРПОУ 26405817) заборгованість за кредитним договором від 19 квітня 2017 року № 56 в сумі 1 928 (тисяча дев`ятсот двадцять вісім) гривень 76 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Кредитної спілки Епсілон (юридична адреса: 02125, м. Київ, пр. Визволителів, 1, ЄРПОУ 26405817) 1 568 (одну тисячу п`ятсот шістдесят вісім) гривень 00 копійок в рахунок понесених судових витрат у вигляді судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня його проголошення, позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги, заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана до Рубіжанського міського суду Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Луганського апеляційного суду або через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду складено 15 грудня 2020 року.

Суддя Є.О. Романовський