Рішення

від 03.12.2020 по справі 707/815/19

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

707/815/19

2/707/69/20

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2020 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого-судді Тептюка Є.П.

за участю секретаря Федорової Л.С.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

його представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Тубільцівсmкої сільської ради про продовження строку позовної давності, визнання неправомірним та скасування рішення Тубільцівської сільської ради від 07.12.2011 року, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в:

04 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 та Тубільцівської сільської ради, в якому, в подальшому змінивши підстави позову, просила:

- продовжити строк позовної давності;

- визнати неправомірним та скасувати рішення Тубільцівської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 07.12.2011 року № 13-5/IV "Про розгляд заяв громадян по земельних питаннях" в частині надання у власність земельних ділянок по фактичному користуванню, для веденню особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 загальною площею 0,4797 га. з них - 0,3910 га рілля, під забудову - 0,0887 га, під будівлями - 0,0159 га;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 187687 від 01.06.2012 року та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,3249 га, кадастровий номер 7214987500:02:002:0537 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Дані вимоги позивач мотивує наступним чином.

Стислий виклад позиції позивача

Позивач є власником житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 29 квітня 2004р. Згідно рішення Тубільцівської сільської ради від 8.12.2016р. Земельну ділянку площею 0, 1187 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 надано ОСОБА_1 в довгострокову оренду строком на 49 років з подальшим правом викупу, кадастровий номер земельної ділянки 712498 7500:02:002:0590. Відповідачу ОСОБА_3 належить житловий будинок в АДРЕСА_1 . Між домоволодіння позивача та домоволодіння відповідача постійно існував прохід до річки Рось.

В 2019 році відповідач ОСОБА_3 закрив прохід до річки Рось, пояснивши, що це його земельна ділянка.

Відповідно до інформації отриманої з міськрайонного управління держгеокадастру у Черкаському районі, наданої на запит адвоката, позивач дізналася, що дійсно спірна земельна ділянка надана у приватну власність ОСОБА_3 відповідно до рішення Тубільцівської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 07.12.2011 року № 13-5/IV "Про розгляд заяв громадян по земельних питаннях" і відповідачем отриманий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 187687 від 01.06.2012 року.

В первісній позовній заяві, позивач як на підставу позову, посилалася на те, що вона не підписувала акт погодження меж відповідачу ОСОБА_3 . Проте, після ознайомлення з висновком експертизи, яка була проведене на підставі ухвали суду та за клопотанням позивача і відповідно до якої акт погодження меже земельної ділянки ОСОБА_3 підписаний саме позивачем ОСОБА_1 , остання 16.07.2020 року подала заяву про зміну підстави позову.

В даній заяві позивач знову ж таки заперечила підписання акт погодження меж та разом з тим заявила, що підставою позову є порушення її права на прохід та проїзд до р. Рось, оскільки приватизована ОСОБА_3 земельна ділянка включає в себе прохід та проїзд між її та відповідача домоволодіннями, що суперечить ч.4 ст. 83 ЗК України .

12.06.2019 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив в якому ОСОБА_3 позов не визнав з наступних підстав.

Стислий виклад відзиву ОСОБА_3 на позовну заяву

Відповідач ОСОБА_3 зазначає, що позивач не обґрунтовує які саме її права порушені. На момент прийняття спірного рішення та отримання ним державного акту позивач мала лише на праві власності будинок за адресою АДРЕСА_2 , а право оренди суміжною земельною ділянкою отримала лише у 2017 році, тобто лише через 6 років після приватизації ним спірної земельної ділянки і наданий час земельна ділянка, яку орендує позивач має статус землі комунальної власності і є власністю територіальної громади.

ОСОБА_3 зазначає, що при отримані в оренду земельної ділянки позивачем був виготовлений проект землеустрою і в ньому чітко видно, що з орендованою земельною ділянкою не межує жоден прохід.

Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що при оформленні ним у 2011 році права власності на земельну ділянку, був підписаний акт погодження меж з позивачем ОСОБА_1 , як власником сусіднього будинку.

Також, відповідач ОСОБА_3 зазначає, що у 2011 році він отримав земельну ділянку, якою фактично і користувався багато років він, а до того його батько ОСОБА_8 .

Що стосується доступу позивача до р.Рось то відповідач ОСОБА_3 зазначає, що його ділянка не межує з урізом води, відстань до якого складає близько 70 метрів. Земельна ділянка розміщена поза межами прибережної захисної смуги, яка встановлена шириною 20 метрів, та закінчується обривом. Проходу до річки через його земельну ділянку ніколи не було і будь яких рішень з цього приводку органом місцевого самоврядування не приймалося.

02.11.2020 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на заяву про зміну підстав позову.

ОСОБА_3 позов зі зміненими підставами також не визнав. Відповідач зазначив, що прохід та проїзд до р.Рось мешканцями с.Хрещатик здійснюється не через його двір, а з іншого боку. Позивач приймаючи земельну ділянку в оренду достовірно про це знала, орендована нею земельна ділянка межує з одного боку з АДРЕСА_2 , а з іншого із його земельною ділянко та земельною ділянкою ОСОБА_9 , належна йому земельна ділянка жодним чином не обмежує проїзд чи прохід ОСОБА_1 до орендованою нею земельною ділянкою.

Посилання позивача на те, що між їхніми земельними ділянками існував прохід загального користування не відповідає дійсності. Дійсно до 1976 року Лозівським рибколгоспом Червоний жовтень під час будівництва клубу на території колгоспу, для більш зручного під`їзду був зроблений проїзд між його земельною ділянкою і ділянкою, яку на даний час орендує ОСОБА_1 , проте, після побудови будівель і основного в`їзду, рибколгосп віддав даний проїзд його батьку, за те, що він віддав рибколгоспу частину свого городу, останній користувався за життя даною земельною ділянкою, як власною, а потім і відповідач як спадкоємець отримав її у спадщину та належним чином оформив у 2011 році. Спірна земельна ділянка ніколи не була земельною ділянкою загального користування, до 1976 року її використовував Лозівський рибколгосп Червоний Жовтень, а після 1976 року батько відповідача та сам відповідач.

Крім того, відповідач ОСОБА_3 зазначив, що позивачем ОСОБА_1 пропущений строк позовної давності, оскільки вона звернулася з даним позовом 04.04.2019, а акт погодження меж був підписаний нею у 2011 році і встановлені паркани між її земельною ділянкою і земельною ділянкою відповідача давали їй змогу усвідомлювати межі які перебувають у її користуванні та у власності відповідача.

Стислий виклад відзиву Тубільцівської сільської ради на позовну заяву

Відповідач Тубільцівська сільська рада 30.10.2020 року на адресу суду надіслала відзив на позовну заяву в якому просили в задоволенні позову відмовити повністю. Пояснили, що сільською радою у 20111 році ОСОБА_3 була надана земельна ділянка у власність по фактичному користуванню.

Пояснення сторін у судових засіданнях

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовну заяву з врахуванням заяви про зміну підстав позову, та просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник заперечили проти позову з підстав зазначених у відзиві.

Тубільцівська сільська рада, надіслала на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника.

Встановлені судом обставини

Так в судовому засіданні було встановлено29.04.2004 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбала будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 8).

Право власності на домоволодіння по АДРЕСА_2 ОСОБА_1 зареєструвала 11.05.2004 року (т.1 а.с. 9).

Відповідно технічного паспорту на домоволодіння по АДРЕСА_2 станом на 25.04.2004 року воно складається з житлового будинку, бані, сараю, погребу, свердловини та огорожі. Межує дане дамоволодіння з правого боку з домоволодінням в„– 26 , з лівого боку з домоволодінням в„– 30 . На плані земельної ділянки позивача проїзд, про який зазначає позивач не зазначений (т.1 а.с. 10-13).

09 березня 2017 року між ОСОБА_1 та Тубільцівською сільською раду укладений договір оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 кадастровий номер 7124987500:002:0590 та підписаний акт приймання-передачі даної земельної ділянки (т.1 а.с. 14-17).

Відповідно до кадастрового плану земельної ділянки 7124987500:002:0590, виготовленого в 2016 році, дана земельна ділянка знаходиться на АДРЕСА_2 та межує з правого боку земельною ділянкою ОСОБА_3 , з лівого боку із земельною ділянкою ОСОБА_10 (т.1 а.с. 18).

Право оренди зареєстроване за позивачем 10.04.2017 року, власником земельної ділянки кадастровий номер 7124987500:002:0590 є Тубільцівська сільська рада . межує дана земельна ділянка з АДРЕСА_2 та землями ОСОБА_3 і ОСОБА_10 (т.1 а.с. 19-20).

Відповідно до листа міськрайонного управління держгеокадастру у Черкаському районі та м.Черкаси земельна ділянка по АДРЕСА_2 обліковується за ОСОБА_3 та надана останньому у приватну власність відповідно до рішення Тубільцівської сільської ради та виданий державний акт (т.1 а.с. 21).

Відповідно до акту погодження меж землекористування від 30.05.2011 року, ОСОБА_1 погодила ОСОБА_3 межі земельної ділянки (т.1 а.с. 21 зворотна сторона).

З рішення Тубільцівської сільської ради Черкаського району Черкаської області від 07.12.2011 року № 13-5/IV "Про розгляд заяв громадян по земельних питаннях" вбачається, що надано по фактичному користуванню, у власність для веденню особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 загальною площею 0,4797 га. з них - 0,3910 га рілля, під забудову - 0,0887 га, під будівлями - 0,0159 га (т.1 а.с. 22 зворотна сторона).

Рішенням Тубільцівської сільської ради від 31.10.2008 року встановлено 20-ти метрову прибережну захисну смугу в межах с.Хрещатик (т.1. а.с. 23 зворотна сторона).

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,3249 га, кадастровий номер 7214987500:02:002:0537 для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 187687 від 01.06.2012 року та будинку за вищевказаною адресою (т.1.а.с. 26, 28).

З листа Лозівського рибколгоспу Червоний Жовтень №316 від 20.10.1976 року вбачається, що рибколгосп зобов`язується повернути ОСОБА_11 три сотки землі, в рахунок дороги, яка закривається після побудови клуба та відкриття проїзду із східної сторони (т.1 а.с. 61).

З інформаційної довідки вбачається, що функціональне призначення земельної ділянки в АДРЕСА_1 б площею 0,3294 га - для ведення особистого селянського господарства (т.1 а.с. 66).

30 травня 2011 року ОСОБА_3 звернувся із заявою про передачу йому безоплатно в приватну власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 б - 0,32 га та по АДРЕСА_2 б/н - 0,15 га (т.1 а.с. 67).

Відповідно до довідки № 375 від 30.05.2011 року за ОСОБА_3 обліковуються земельні ділянки в АДРЕСА_1 - 0,32 га та по АДРЕСА_2 б/н - 0,15 га (т.1 а.с. 68).

Рішенням виконавчого комітету Тубільцівської сільської ради № 28 від 22 листопада 1998 року ОСОБА_3 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,47 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 - 0,32 га та по АДРЕСА_2 б/н - 0,15 га (т.1 а.с. 69 зворотна сторона).

На схемі розміщення земельної ділянки ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 з лівого боку проїзд не зазначено (т.1 а.с. 70).

З листа Тубільцівської сільської ради від 27.06.2019 року № 482/02-17 слідує, що між домоволодіннями в АДРЕСА_1 та по АДРЕСА_2 зазначений проїзд до колишнього господарського двору Рибтрест. З долученого до листа викопіювання з планового матеріалу вбачається, що вказаний проїзд є частиною земельної ділянка, яка визначена за Рибтрестом.

23.06.2019 року ОСОБА_3 зобов`язався зробити прохід до р.Рось біля бувшого рибстану (т.1 а.с. 82).

Відповідно до вироку Черкаського районного суд Черкаської області від 11.01.2018 року ОСОБА_3 був визнаний винним у нанесенні ОСОБА_1 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що свідчить про наявний триваючий конфлікт між сторонами (т.1 а.с. 115-117).

Відповідно до висновку експерта № 1/711 від 15.05.2020 року підпис від імені ОСОБА_1 в Акті погодження меж землекористування від 30 травня 2011 року, відповідно до якого погоджено межі земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,3249 га в с. Хрещатик виконаний самою ОСОБА_1 (т.1 а.с. 193-197).

В листі Тубільцівської сільської ради від 16.07.2020 року № 393 зазначено, що земельна ділянка ОСОБА_3 включає в себе приблизно 0,03 га земельної ділянки, яка була виділена до колишнього двору Рибтресту та доступу до р. Рось (т.1 а.с. 214).

Як вбачається з кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , земельна ділянка, яка перебувала в користуванні Лозівського рибколгоспу Червоний Жовтень на даний час перебуває у власності громадянки ОСОБА_13 (т.2 а.с. 10).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав суду, що дійсно в період діяльності рибгоспу між домоволодіннями по АДРЕСА_2 та домоволодінням ОСОБА_3 існував прохід до рибколгоспу, але в з 2004 року проїзд був закритий ОСОБА_3 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показала суду, що між домоволодіннями по АДРЕСА_2 та домоволодінням ОСОБА_3 був прохід, яким користувалися для проходу та проїзду автомобілів до рибгоспу. Даний проїзд ОСОБА_3 закрив сіткою ще в 2008 році.

Свідок ОСОБА_16 в суді показав, що в період існування рибгоспу біля домоволодіння ОСОБА_3 був проїзд на територію рибгоспу для машин підприємства. По АДРЕСА_2 стояла брама, яка закривала цей проїзд. В подальшому, після побудови будівель рибгоспу і відкриття основного в`їзду, даний проїзд рибгосп віддав батьку ОСОБА_8 , який ним і користувався.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 показала суду, що вона є дружиною відповідача. Зазначила, що вона особисто підходила до ОСОБА_1 з актом погодження меж і остання його підписала ще в 2011 році, але в подальшому погіршилися відносини між ними і наданий час ОСОБА_1 постійно вчиняє їм різні неприємності.

Пояснення жителів с. Хрещатик, наданих позивачем, про те, що між домоволодіннями позивача і відповідача був проїзд (т.1 а.с. 83) та пояснення жителів с. Хрещатик, наданих відповідачем, про те, що з 2012 року ОСОБА_3 закрив прохід між домоволодіннями (т.1 а.с. 59-60), суд до уваги не приймає, оскільки підписи в даних поясненнях належним чином не завірені і у суду є обґрунтовані сумніви в їх достовірності.

Норми права, які підлягають застосуванню

Виходячи зі змісту частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди тощо.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року у справі

№ 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено понятті охоронюваний законом інтерес , що вживається у частині першій статті 4 Цивільно-процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду з позовом за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Однією з умовою розгляду спору, що виник на підставі звернення до суду особи, яка вважає порушеними, невизнаними або оспореними свої права, є доведеність порушення її прав та охоронюваних законом інтересів.

Завдання цивільного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи, що звернулася до суду з позовом. Обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

За змістом ч.3 ст. 83 Земельного кодексу України тут і надалі по тексту в редакції Кодексу на час ухвалення оскаржуваного рішення Тубільцівської сільської ради (далі - ЗК України) не можуть передаватися у приватну власність землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Відповідно до статті 12 ЗК України передача земельних ділянок у власність громадян приватну власність провадиться сільськими, селищними, міськими радами.

Ввідповідно до ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, в тому числі у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян. Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до ст. 16 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій ї детальних планів територій, їх оновлення та внесення змін до них.

Згідно із ч. 1 ст. 19 вказаного Закону детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 19 Закону детальний план території визначає порядок організації транспортного і пішохідного руху.

Позиція та висновки суду за результатами розгляду справи

Звертаючись до суду з позовом про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, позивач указувала, що порушено її право на користування проїздом - земельною ділянкою загального користування, яка передана у власність відповідачу.

Жодних доказів того, що в Тубільцівській сільській раді розроблявся генеральний план села Хрещатик сторонами суду не надано і жодних доказів того, що спірній земельній ділянці належним чином був визначений статус проїзду чи проходу не надано.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено письмовими доказами і поясненнями свідків, дійсно між домоволодіннями в АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_3 та по АДРЕСА_2 , що належить на даний час ОСОБА_1 існував проїзд до колишнього господарського двору Лозівського рибколгоспу Червоний Жовтень .

Разом з тим долученого до листа викопіювання з планового матеріалу вбачається, що вказаний проїзд був частиною земельної ділянка, яка визначена за ОСОБА_18 , що дає підстави зробити висновок, що вказаний проїзд не є проїздом загального користування.

В подальшому, згідно картографічних матеріалів земельна ділянка, яка обліковувалася за ОСОБА_18 була у комунальній власності Тубільцівської сільської ради, частина ділянки, яку позивач визначає як проїзд, була передана у власність ОСОБА_3 , а основна частина земельної ділянки, яка була в користуванні Рибтресту, перебуває на даний час у власності громадянки ОСОБА_13 .

Враховуючи викладене вище суд вважає, що спірна земельна ділянка станом на 2011 рік перебувала у комунальній власності Тубільцівської сільської ради та в користуванні відповідача ОСОБА_3 . Дана земельна ділянка ніколи не визначалася як проїзд загального користування, а була частиною земельної ділянки, яка перебувала в користуванні Лозівського рибколгоспу Червоний Жовтень і використовувалася ним для проїзду власного транспорту. Після припинення використання рибгоспом спірного проїзду, ним користувався батько відповідача ОСОБА_3 , а в подальшому сам відповідач.

Суд вважає доведеним, що дана земельна ділянка на момент передачі у власність відповідачеві мала статус земель загального користування, не перебував у користуванні ОСОБА_1 і попередніх власників належного їй домоволодіння, жодним чином не обмежує доступ позивачеві до орендованої нею земельної ділянки, ніколи не використовувався як проїзд загального користування, перебуває за межами прибережної захисної смуги.

Також суд враховує, що на час отримання позивачем в оренду в 2017 році земельної ділянки в АДРЕСА_2 , спірна земельна ділянка вже була передана у приватну власність відповідача і на момент передачу її у власність спір між суміжними власниками був відсутні, а позивач ОСОБА_1 власноручно підписавши акт погодження меж, фактично не заперечувала проти передачу у власність відповідачу спірної земельної ділянки.

Суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 не довела порушення її прав.

Дані висновки суду повністю відповідають позиціям викладеним в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року у справі № 127/14758/18, Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 677/806/15-ц.

Враховуючи викладене вище суд, вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Судові витрати

Згідно ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 12, 83, 116 ЗК України, ст. 16, 19 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , ст.15 ЦК України, суд-

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Тубільцівської сільської ради - відмовити повністю.

Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду або безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення підписано 14.12.2020 року.

Суддя: Є. П. Тептюк