Постанова

від 08.12.2020 по справі 383/262/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 грудня 2020 року м. Кропивницький

справа № 383/262/20

провадження № 22-ц/4809/1569/20

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л.

за участі секретаря - Тимошенко Т.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Веселівська сільська рада Бобринецького району Кіровоградської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Пономарьова Олега Валентиновича, який представляє інтереси Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2020 року у складі судді Бондаренка В. В. і

В С Т А Н О В И В:

В березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просила:

-поновити її на посаді директора Веселівського будинку культури;

-стягнути з Веселівської сільської ради середню заробітну плату за час вимушеного прогулу;

-стягнути з Веселівської сільської ради на свою користь судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що позивач з 21 березня 2016 року працювала на посаді директора Веселівського будинку культури Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області.

В період роботи у ОСОБА_1 з головою сільської ради ОСОБА_2 склались неприязні стосунки на ґрунті того, що останній змушував робити непритаманну та не передбачену посадовими обов`язками роботу.

Такі стосунки призвели до того, що під тиском голови сільської ради 05 грудня 2019 року позивач написала заяву про звільнення із займаної посади згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) із зазначенням дати звільнення 09 грудня 2019 року, проте в зазначену дату ОСОБА_1 не було звільнено із займаної посади і вона продовжувала працювати.

16 грудня 2019 року після того, як в усній формі було з`ясовано, що на місце директора клубу немає інших працівників, позивач написала заяву про відкликання своєї заяви про звільнення за власним бажанням.

19 грудня 2019 року, після чергової сварки з головою сільської ради ОСОБА_2 , останній визвав ОСОБА_1 до сільради, забрав ключі від клубу та повідомив про її звільнення, при цьому жодних наказів чи розпоряджень для ознайомлення надано не було, а трудову книжку не повернуто.

13 січня 2020 року позивач звернулась зі скаргою до Управління Держпраці в Кіровоградській області.

Внаслідок перевірки було надано відповідь від 07.02.2020 № Л/37.02.1/16-03, яка була отримана позивачем 20 лютого 2020 року та в якій зазначено, що внаслідок перевірки скарги ОСОБА_1 було встановлено порушення Веселівською сільською радою частин першої та другої статті 38 Кодексу законів про працю України (КЗпП Україїни).

В усній формі, додатково повідомлено про те, що на голову сільської ради Секрет Л. К. було складено постанову та притягнено до адміністративної відповідальності, а також надано припис на поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Станом на момент звернення до суду, жодних дій від голови Веселівської сільської ради щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді директора клубу культури проведено не було.

Позивач вважає, що нею не пропущений місячний строк на звернення до суду, адже вона зверталась зі скаргою до Управління Держпраці в Кіровоградській області і їй було надано інформацію про виявлення порушення діючого законодавства в частині звільнення її із займаної посади, а з огляду на невиконання головою сільської ради ОСОБА_2 припису про поновлення на роботі змушена звернутись до суду.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2020 року позов задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора сільського будинку культури з 19 грудня 2019 року.

Стягнуто з Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 35 992 грн 95 коп середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 19 грудня 2019 року по 04 вересня 2020 року, яка визначена без утримання податків й інших обов`язкових платежів.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто з Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області на користь держави судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем доведено незаконність її звільнення та поважність причин пропуску місячного строку на звернення до суду за захистом порушеного права.

ОСОБА_1 не було звільнено за її власним бажанням на підставі її заяви у день, вказаний у заяві, а саме 09 грудня 2019 року, а після закінчення зазначеного в заяві про звільнення дня звільнення, позивач не залишила роботу, продовжувала працювати та не вимагала розірвання трудового договору, натомість 16.12.2019 подала заяву про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням, а тому 19 грудня 2019 року роботодавець не мав права її звільняти за ініціативою працівника відповідно до раніше поданої заяви від 04.12.2019.

Оскільки, з 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 вимушено не працює через незаконне звільнення, суд першої інстанції, враховуючи середньоденну заробітну плату позивача за 2019 рік в розмірі 203 грн 35 коп, дійшов висновку про стягнення з Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 35 992 грн 95 коп.

Суд першої інстанції зазначив, що пропуск місячного строку на звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору відбувся з поважних причин, адже позивачу довелось докладати додаткових зусиль для з`ясування підстав свого звільнення та в межах місячного строку оскарження свого звільнення вона активно вживала дієвих заходів щодо відновлення своїх порушених трудових прав.

В апеляційній скарзі Веселівська сільська рада Бобринецького району Кіровоградської області просить скасувати рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2020 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції в порушення норм КЗпП України було поновлено строк звернення до суду, через те, що нібито позивачу довелось докладати додаткових зусиль для з`ясування підстав звільнення шляхом звернення до Управління Держпраці в Кіровоградській області.

Однак, Управління Держпраці в Кіровоградській області не уповноважене на вирішення трудових спорів про поновлення на роботі, адже вирішення вказаного спору належить до трудових комісій та до юрисдикції суду.

Навіть після звернення до вказаного органу зі скаргою позивачем пропущений трок звернення до суду, оскільки відповідь вказаної установи датована 07.02.2020, а з позовом ОСОБА_1 звернулась 18.03.2020.

Посилання суду першої інстанції на довідку листоноші про отримання ОСОБА_1 відповіді від Управління Держпраці у Кіровоградській області від 20 лютого 2020 року є безпідставним, оскільки листоноші не мають право надавати будь-які довідки, а просте поштове відправлення не реєструється, розрахунковий документ не видається, поштовий лист не вручається і вкладається до поштової скриньки одержувача.

Суд першої інстанції помилково зазначив в рішенні про необізнаність позивача зі своїми правами, оскільки адвокат Бем Ю. Ю. не з 20 лютого 2020 року представляє її інтереси, а з моменту звернення до Управління Держпраці у Кіровоградській області.

Від адвоката Бема Ю. Ю., який представляє інтереси ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

В судовому засіданні апеляційного суду голова комісії з реорганізації Веселівської сільської ради Секрет К. Л. та адвокат Пономарьов О. В., який представляє інтереси Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, підтримали доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 та її представник адвокат Бем Ю. Ю. заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З урахуванням вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Про зарахування на посаду директора СБК № 6 від 21 березня 2016 року ОСОБА_1 зараховано на посаду директора СБК з березня 2016 року (а. с.76).

04 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення з посади директора СБК за власним бажанням з 09 грудня 2019 року, що підтверджується її копією (а. с. 77).

Розпорядженням голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Про підготовку розпорядження на звільнення з посади директора СБК № 19 від 09 грудня 2019 року секретарю сільської ради доручено підготувати розпорядження відносно ОСОБА_1 про звільнення з посади директора сільського будинку культури згідно статті 38 КЗпП з двотижневим відпрацюванням з 05 грудня 2019 року по 18 грудня 2019 року включно, вважати ОСОБА_1 звільненою з 19.12.2019; доручено бухгалтеру Веселівської сільської ради провести розрахунки та виплати в розрахункових розрахунках грошову компенсацію за період не відбутої відпустки; доручено секретарю провести дане розпорядження та видати трудову книгу (а. с. 79).

16 грудня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області із заявою про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням, що підтверджується її копією (а. с. 78).

Розпорядженням голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Про звільнення з посади директора СБК № 21 від 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора сільського будинку культури згідно ст. 38 КЗпП, з двотижневим відпрацюванням по 18 грудня 2019 року включно, вважати 19.12.2019 днем звільнення; доручено бухгалтеру Веселівської сільської ради провести розрахунки та виплати в розрахункових розрахунках грошову компенсацію за період не відбутої відпустки; доручено секретарю провести дане розпорядження та видати трудову книжку (а. с. 80).

Реєстрація вказаного розпорядження підтверджується записом в журналі реєстрації розпоряджень голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, що підтверджується копією витягу з журналу (а. с. 121-123).

19 грудня 2019 року ОСОБА_1 в приміщенні Веселівської сільської ради отримала трудову книжку, що підтверджується копією акту від 19 грудня 2019 року (а. с. 120).

19 грудня 2019 року ОСОБА_1 виплачено заробітну плату за грудень 2019 року, що підтверджується копіями платіжного доручення № 590 від 18 грудня 2019 року, розрахунково-платіжною відомістю за грудень 2019 року та випискою по рахунку позивача за період з 01.12.2019 по 04.09.2020 в сумі 3 186 грн 66 коп (а. с. 115, 116, 128).

13 січня 2020 року позивач звернулась до Управління Держпраці в Кіровоградській області зі скаргою на незаконність звільнення її з посади в якій просила провести перевірку дотримання чинного законодавства України головою Веселівської сільської ради (а. с. 5), на яку Управлінням Держпраці в Кіровоградській області надано відповідь від 07.02.2020, за змістом якої позивачу роз`яснено, що Управління Держпраці як орган виконавчої влади не уповноважений на поновлення порушених прав працівника та вирішення трудових спорів та роз`яснено право на звернення до суду із заявою про поновлення на роботі (а. с. 8).

Вказану відповідь від 07.02.2020 позивач отримала 20.02.2020, що підтверджується копією довідки листоноші від 22.08.2020 (а. с. 106).

27 квітня 2020 року постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області по справі про адміністративне правопорушення № 383/160/20 голову Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 41 КУпАП України.

Постановою встановлено, що в грудні 2019 року голова Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області ОСОБА_2 здійснив звільнення працівників з порушенням частини першої та частини другої статті 38 КЗпП України, а саме: в ході інспекційного відвідування Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області встановлено, що розпорядження про звільнення працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_1 видано після закінчення терміну попередження про звільнення за ініціативою працівників та не враховано їх заяви про відклик заяв про звільнення за власним бажанням за частиною першою статті 38 КЗпП (а. с. 107-109).

26 лютого 2020 року адвокатом ОСОБА_4 здійснено запит в порядку статті 24 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність за № 20 на підставі укладеного договору від 20.02.2020, за яким останній надає правову допомогу ОСОБА_1 , про надання інформації та копій документів для надання правової допомоги клієнту, за переліком наведеним в запиті, що підтверджується його копією (а. с. 6).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Положеннями статті 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

У пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів судам роз`яснено, що працівник, який попередив власника або уповноважений ним орган про розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати свою заяву і звільнення в цьому випадку не проводиться, якщо на його місце не запрошена особа в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації. Якщо після закінчення строку попередження трудовий договір не був розірваний і працівник не наполягає на звільненні, дія трудового договору вважається продовженою.

Сторони трудових правовідносин не можуть в односторонньому порядку змінювати строки попередження. Працівник, який попередив роботодавця про розірвання на його вимогу трудового договору, укладеного на невизначений строк, вправі до закінчення строку попередження відкликати таку заяву, за винятком випадків, коли на його місце було запрошено особу в порядку переведення з іншого місця роботи за погодженням між керівництвом двох роботодавців. При цьому, якщо відсутнє усне чи письмове відкликання заяви про звільнення за власним бажанням і після закінчення строку трудового договору його не було розірвано, а працівник не наполягає на звільненні, дія договору вважається продовженою.

Винятки становлять випадки розірвання договору з поважних причин, про що зазначає працівник.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 279/3334/17-ц (провадження № 61-38688св18).

Матеріалами справи підтверджується, що розпорядженням голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Про зарахування на посаду директора СБК № 6 від 21 березня 2016 року ОСОБА_1 зараховано на посаду директора СБК з березня 2016 року (а. с.76).

04 грудня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення з посади директора СБК за власним бажанням з 09 грудня 2019 року, що підтверджується її копією (а. с. 77).

Разом з тим, в заяві про звільнення за власним бажанням жодних причин для розірвання трудового договору раніше двотижневого строку попередження ОСОБА_5 не зазначала.

Копією розпорядження голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Про підготовку розпорядження на звільнення з посади директора СБК № 19 від 09 грудня 2019 року підтверджується, що секретарю сільської ради доручено підготувати розпорядження відносно ОСОБА_1 про звільнення з посади директора сільського будинку культури згідно статті 38 КЗпП з двотижневим відпрацюванням з 05 грудня 2019 року по 18 грудня 2019 року включно, вважати ОСОБА_1 звільненою з 19.12.2019; доручено бухгалтеру Веселівської сільської ради провести розрахунки та виплати в розрахункових розрахунках грошову компенсацію за період не відбутої відпустки; доручено секретарю провести дане розпорядження та видати трудову книжку (а. с. 79).

Відповідно до копії заяви ОСОБА_1 на ім`я голови Веселівської сільської ради Секрета К. Л. від 16 грудня 2019 року, зареєстрованої за № 19, позивач ОСОБА_1 відкликала заяву про звільнення за власним бажанням від 09 грудня 2019 року (а. с. 78).

Копією розпорядження голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області Про звільнення з посади директора СБК № 21 від 19 грудня 2019 року підтверджується, що ОСОБА_1 звільнено з посади директора сільського будинку культури згідно статті 38 КЗпП, з двотижневим відпрацюванням по 18 грудня 2019 року включно, вважати 19.12.2019 днем звільнення; доручено бухгалтеру Веселівської сільської ради провести розрахунки та виплати в розрахункових розрахунках грошову компенсацію за період не відбутої відпустки; доручено секретарю провести дане розпорядження та видати трудову книгу (а. с. 80).

Реєстрація вказаного розпорядження підтверджується записом в журналі реєстрації розпоряджень голови Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, що підтверджується копією витягу з журналу (а. с. 121-123).

Подавши заяву від 16 грудня 2019 року, позивач реалізувала своє право на відкликання заяви про звільнення за власним бажанням, передбачене статтею 38 КЗпП України, оскільки зазначена заява була подана до передбаченої дати звільнення - 19 грудня 2019 року та підтвердила своє бажання продовжувати працювати, а відповідач в порушенням норм трудового законодавства звільнив ОСОБА_1 всупереч її волевиявленню.

Виходячи з наведеного, висновки суду першої інстанції про незаконне звільнення позивача, які оспорюються сторонами, є обґрунтованими.

Разом з тим, реалізація права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору є складовою механізму реалізації права на судовий захист та однією із основних гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що пропуск позивачем місячного строку на звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору відбувся з поважних причин, адже позивачу довелось докладати додаткових зусиль для з`ясування підстав свого звільнення та в межах місячного строку оскарження свого звільнення вона активно вживала дієвих заходів щодо відновлення своїх порушених трудових прав.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися неможна з огляду на таке.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору.

Згідно з вимогами статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Встановлені статтею 233 КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто він втілює право на суд , яке, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розпочати провадження в суді за цивільним позовом та отримати його вирішення (наприклад, п. 25 рішення у справі Кутіч проти Хорватії , п. 50 рішення у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , п. 52 рішення у справі Меньшакова проти України ).

Виходячи з аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини щодо застосування пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті права на суд , тлумачення статті 233 КЗпП України, суд робить висновок, що початок перебігу строку звернення особи для захисту порушених законних прав та інтересів у сфері трудових правовідносин слід обчислювати від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про обставини порушення її прав.

Так, у статті 234 КЗпП України не передбачається переліку поважних причин для поновлення строку, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин.

Поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення.

Копією акту від 19 грудня 2019 року, складеного комісією у складі голови комісії - ОСОБА_6 , членів комісії - ОСОБА_2 , Секрет С. А., ОСОБА_7 , ОСОБА_8 в приміщенні Веселівської сільської ради підтверджується, що 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 в приміщенні Веселівської сільської ради отримала трудову книжку (а. с. 120).

Факт отримання позивачем трудової книжки 19 грудня 2019 року встановлена судом першої інстанції в рішенні суду яке оскаржується і ці доводи суду позивачем не оскаржені.

Належними та допустимими доказами позивачем не спростовано, що 19 грудня 2019 року акт про отримання нею трудової книжки не складався, або що цей акт є фіктивним.

За таких обставин перебіг місячного строку звернення до суду за вирішенням вказаного спору визначений статтею 233 КЗпП України розпочався з 19 грудня 2019 року, тобто з дня, коли позивач дізналася про її звільнення та отримала трудову книжку.

Про те, що позивач знала про своє звільнення також підтверджується змістом поданої нею до Управління Держпраці в Кіровоградській області скарги від 13 січня 2020 року (а.с.5), де вона зазначає, що: в період роботи з головою сільської ради склалися неприязні стосунки із головою сільської ради ОСОБА_2 , які вилилися в подальшому моєму звільненню із займаної посади…

Звернення до органу виконавчої влади, який наділений повноваженнями щодо нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зі скаргою про проведення перевірки дотримання головою Веселівської сільської ради чинного трудового законодавства, та той факт, що відповідачем на адвокатський запит представника ОСОБА_1 не було надано документів, необхідних для надання правової допомоги не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду за вирішенням трудового спору, оскільки стаття 233 ЦПК України пов`язує початок перебігу строку звернення до суду у справах про звільнення з днем вручення копії наказу про звільнення або днем видачі трудової книжки, а не з будь-якими іншими обставинами.

Оскільки причини пропуску зазначені позивачем не можуть вважатися поважними, строк звернення до суду з позовом ОСОБА_1 сплив 19 січня 2020 року, а позивач звернулась до суду лише 18 березня 2020 року, тобто з пропуском місячного строку встановленого статтею 233 КЗпП України, це є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про поновлення позивача на роботі, і, як наслідок, відмови в задоволенні похідної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ураховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 довела поважність причин пропуску строку для звернення до суду з відповідним позовом, встановленого статтею 233 КЗпП України, є необґрунтованим, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску звернення до суду.

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за подання апеляційної скарги Веселівська сільська рада Бобринецького району Кіровоградської області сплатила 1 261 грн 20 коп судового збору, а позивач була звільнена від сплати судового збору лише за вимогу про поновлення на роботі, сплачений відповідачем підлягають стягненню на його користь з позивача.

Керуючись ст.ст. 374, 375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Пономарьова Олега Валентиновича, який представляє інтереси Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, задовольнити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області про поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Веселівської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 04365425) 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) грн 20 коп судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 14.12.2020.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

О. Л. Карпенко