Ухвала

від 10.12.2020 по справі 139/680/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 139/680/20

Провадження №11-кп/801/1324/2020

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

зі секретарем ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 на вирок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 29.09.2020 року у кримінальному провадженні №42020021240000052 від 05.06.2020 року по обвинуваченню

ОСОБА_7 , 1982 року народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Обухів Мурованокуриловецького району Вінницької області, жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, неодруженої, непрацюючої, перебуваючої у декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років, на утриманні одна неповнолітня та троє малолітніх дітей, раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 190, ч.1 ст.358, ч. 3 ст.358, ч. 4 ст. 358 КК України

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: ОСОБА_8

захисника: ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просив вирок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 29.09.2020 року відносно ОСОБА_7 змінити через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

У резолютивній частині вироку вказати, що остаточне покарання ОСОБА_7 призначити відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного їй остаточного покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 рік та покласти на неї обовязки, передбачені п.1,п.2 ч.1 ст.76 КК України.

Початок іспитового строку ОСОБА_7 обчислювати з моменту проголошення вироку.

В решті вирок залишити без змін.

Вироком Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 29.09.2020 року ОСОБА_7 визнано винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1 та 2 ст. 190 та ч.ч. 1, 3 та 4 ст. 358 КК України, та призначено покарання:

-зач.1ст.190ККУкраїни у вигляді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за ч. 2ст. 190 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за ч. 1 ст. 358 КК України у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за ч. 3 ст. 358 КК України у вигляді позбавлення волі на 1 (один) рік;

-за ч. 4ст. 358 КК України у вигляді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставіч.1 ст.70, ч.3 ст.72 КК Українипризначено ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань: штраф у розмірі 100 (сто) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі1700(тисячасімсот)гривень та 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом однорічного іспитовогостроку не вчинить нового злочину і виконає такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання.

З вироку суду першої інстанції вбачається, що обвинувачена вчинила кримінальні правопорушення за наступних обставин.

Відповідно ст. 18-1 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» № 2811-XII від 21 листопада 1992 року та абзацу 4 п. 33 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751, жінка, яка маєдітейвідособи,зякоювона неперебувалаіне перебуваєвзареєстрованомушлюбі,алезякою вонаведеспільнегосподарство,разомпроживаєі виховуєдітей,правонаодержання допомоги,встановленоїнадітей одинокимматерям,немає.

Всупереч таким вимогам законодавства ОСОБА_7 , яка має від незареєстрованого шлюбу із ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дочок ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , але в актовому записі про народження яких батько записаний зі слів матері, з метою незаконного отримання державної соціальної допомоги одиноким матерям, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, в приміщені Котюжанівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області 11 грудня 2018 року ввела в оману працівників управління праці та соціального захисту населення Мурованокуриловецької районної державної адміністрації та приховала обставину, яка впливає на призначення і виплату державної допомоги одиноким матерям, зокрема, при заповненні заяви про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 21.04.2015 № 441, та декларації від 15.06.2017 про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням всіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, бланк якої затверджений наказом Міністерства соціальної політики України 22.03.2007 № 204 (із змінами ), не зазначила обставину, що вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей із їх біологічним батьком. Ця обставина стала підставою для нарахування ОСОБА_7 допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, чим спричинила державі в особі управління праці та соціального захисту населення Мурованокуриловецької районної державної адміністрації за період з 01 січня 2019 до 01 липня 2019 року матеріальних збитків на суму 7925 гривень 37 копійок.

12 червня 2019 року ОСОБА_7 повторно з метою незаконного отримання державної соціальної допомоги одиноким матерям, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, в приміщені Котюжанівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області ввела в оману працівників управління праці та соціального захисту населення Мурованокуриловецької районної державної адміністрації та приховала обставину, що вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує трьох малолітніх дітей із їх біологічним батьком. Ця обставина стала підставою для нарахування ОСОБА_7 допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, чим спричинила державі в особі управління праці та соціального захисту населення Мурованокуриловецької районної державної адміністрації за період з 01 липня 2019 року до 01 грудня 2019 року матеріальної шкоди на суму 7156 гривень 80 копійок.

Крім того, ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих спонукань 11 грудня 2018 року в приміщенні Котюжанівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області підробила внесенням неправдивої інформації офіційний документ, який став підставою для призначення допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, а саме заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 21.04.2015 № 441. Зокрема, ОСОБА_7 зазначила, що вона не проживає з особою від якої народила троє дітей, хоча фактично з 2013 року по теперішній час проживає з біологічним батьком своїх дочок ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцем АДРЕСА_1 , пов`язана з ним спільним побутом, веде спільне господарство і виховує дітей.

12 червня 2019 року ОСОБА_7 повторно умисно, з корисливих спонукань в приміщенні Котюжанівської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області підробила офіційний документ - заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, - який став підставою для призначення допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям. Зокрема, ОСОБА_7 внесла до такого документа завідомо неправдиві відомості про те, що вона не проживає з батьком своїх трьох малолітніх дітей.

Також ОСОБА_7 11 грудня 2018 року, знаходячись у робочий час в приміщені Котюжанівської сільської ради Мурованокуриловецького району, діючи умисно, з корисливих мотивів, використала завідомо підроблений документ, зокрема, подала для управління праці та соціального захисту населення Мурованокуриловецької РДА завідомо підроблену заяву про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій та пільг, в якій умисно внесено неправдиві відомості про те, що вона не проживає з особою, від якої народила трьох малолітніх дітей, хоча фактично з 2013 року по теперішній час проживає з такою особою, пов`язана з ним спільним побутом, вони мають взаємні права та обов`язки, ведуть з останнім спільне господарство і виховують дітей. На підставі цього документа ОСОБА_7 управлінням праці та соціального захисту населення Мурованокуриловецької РДА з 01 грудня до 01 липня 2019 року виплачено допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, в сумі 7925 гривень 37 копійок.

Вимоги апеляційної скарги заступника керівника Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_6 мотивовано тим, що вирок суду зміні на підставі п.3, п.4 ч.1 ст. 409,ст.412,п.1 ч.1 ст. 413 КПК України через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Суд першої інстанції при ухваленні вироку відносно ОСОБА_7 не дотримався вимог ч.3 ст.72 КК України, п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7.

Суд першої інстанції, визначивши ОСОБА_7 покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо у виді штрафу та позбавлення волі, призначив остаточне покарання обвинуваченій шляхом часткового складання, що суперечить вимогам ч.3 ст.72 КК України, згідно якої штраф з іншими видами покарання не складається, чим порушив порядок та правила призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, що є неприпустимим.

Крім цього, виходячи з положень ст. 75 КК України та роз`яснень, що містяться у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточного покарання, виходячи з його виду та розміру.

Проте суд, в порушення вимог ст. 75 КК України, призначивши ОСОБА_7 на підставі ст. 70 КК України остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн, та 1 року позбавлення волі, незаконно звільнив обвинувачену від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 рік, не звернувши увагу, що ст. 75 КК України не передбачає звільнення від покарання, як у виді штрафу так і від частини призначеного покарання.

За таких обставин, у разі, якщо суд дійшов висновку про необхідність та можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, покарання обвинуваченій мало бути призначено за ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 190, ч.1 ст.358, ч. 3 ст.358, ч. 4 ст. 358 КК України за кожне кримінальне правопорушення окремо, потім визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та у подальшому вирішено питання про можливість звільнення обвинуваченої від відбування вже остаточного покарання з випробуванням та іспитовим строком.

Таким чином, суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та порушив загальні принципи кримінального права щодо призначення покарання.

Також судом, допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Згідно вимог ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.

Крім того, Мурованокуриловецький районний суд, звільняючи ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком, мав у резолютивній частині вироку вказати, що початок іспитового строку необхідно обчислювати з моменту проголошення вироку.

Таке неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування ч.1 ст.76 КК України, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ст.409, ст.412, ст.413 КПК України є підставою для зміни судового рішення в апеляційному порядку.

Заслухавши доповідача, думку прокурора ОСОБА_8 , який підтримав апеляційну скаргу происив вирок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 29.09.2020 року відносно ОСОБА_7 змінити, у резолютивній частині вироку вказати, що остаточне покарання ОСОБА_7 призначити відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 1 року позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного їй остаточного покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 рік та покласти на неї обовязки, передбачені п.1,п.2 ч.1 ст.76 КК України, початок іспитового строку ОСОБА_7 обчислювати з моменту проголошення вироку, в решті вирок залишити без змін, захисника ОСОБА_9 , який не заперечував щодо апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно дост. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно зіст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Доведеність вини, кваліфікація дій обвинуваченої ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 190, ч.1 ст.358, ч. 3 ст.358, ч. 4 ст. 358 КК України у апеляційній скарзі не оспорюється.

Однак наявні підстави для зміни судового рішення.

Відповідно п.1 ч.1 ст.413КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Згідно ч. 1 ст.70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань

Частиною 3 ст. 72 КК України передбачено, що основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно

Відповідно до розяснень п. 22постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №7від 24.10.2003року «Пропрактику призначеннясудами кримінальногопокарання» при призначенніостаточного покарання за сукупністю злочинівшляхом повного або часткового їх складання заміна покарань провадиться за правилами, передбаченимист. 72 КК. Коли за злочини, що утворюють сукупність, призначено основні покарання різних видів, які не підлягають заміні (штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю), суд може застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим або призначити кожне з них до самостійного виконання.

Суд першої інстанції, незважаючи на те, що призначені судом покарання обвинуваченій ОСОБА_7 , згідно з ч.3ст. 72 КК Україниза сукупністю злочинів складанню не підлягають, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, визначивши остаточне покарання всупереч вимогам ч.3 ст. 72 КК України шляхом часткового складання призначених покарань.

Крім цього, виходячи з положень ст. 75 КК України та роз`яснень , що містяться у п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», у разі визнання особи винною у вчиненні кількох злочинів рішення про її звільнення від відбування покарання з випробуванням приймається тільки після визначення на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточного покарання, виходячи з його виду та розміру.

Суд першої інстанції, всупереч вимогам ст. 75 КК України, призначивши обвинуваченій ОСОБА_7 на підставі ст. 70 КК України остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. та одного року позбавлення волі, незаконно звільнив обвинувачену від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 рік, не звернувши увагу, що ст. 75 КК України не передбачає звільнення від покарання, як у виді штрафу так і від частини призначеного покарання.

За таких обставин, у разі, якщо Мурованокуриловецький районний суд дійшов висновку про необхідність та можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, покарання обвинуваченій мало бути призначено за ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.1 ст.358, ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України за кожне кримінальне правопорушення окремо, потім визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та у подальшому вирішено питання про можливість звільнення обвинуваченої від відбування вже остаточного покарання з випробуванням та іспитовим строком.

За таких обставин, наявні підстави для зміни вироку суду першої інстанції на підставі п.4 ч.1 ст. 409 КПК України.

Відповідно до п.2 ч.4 ст. 374 КПК України, у разі визнання особи винуватою у резолютивній частині вироку, з-поміж іншого, зазначається початок строку відбування покарання.

Згідно ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області при ухваленні вироку від 29.09.2020 року, звільняючи обвинувачену ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком не вказав у резолютивній частині вироку , що початок іспитового строку обвинуваченій необхідно обчислювати з моменту проголошення вироку.

Таким чином, суд першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що відповідно п.3 ч.1ст. 409 КПК Україниє підставою для зміни судового рішення при розгляді справи в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги прокурора є обґрунтованими, підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 404, 405,407, 409, 419, КПК України суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задоволити.

Вирок Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 29.09.2020 року відносно ОСОБА_7 змінити через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

У резолютивній частині вироку вказати, що остаточне покарання ОСОБА_7 призначити відповідно до ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного остаточного покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 рік та покласти на неї обовязки, передбачені п.1,п.2 ч.1 ст.76 КК України.

Початок іспитового строку ОСОБА_7 обчислювати з моменту проголошення вироку.

В решті вирок залишити без змін.

Судове рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення до Верховного Суду.

Відповідно доч. 4ст. 532 КПК Українисудове рішення суду апеляційної інстанціїнабирає законної сили з моменту його проголошення

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4