Ухвала

від 11.12.2020 по справі 461/7056/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/7056/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/1068/20 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Львівського апеляційного суду в складі:

головуючої ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 03 вересня 2020 року стосовно ОСОБА_7 та апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 10 вересня 2020 року про виправлення описки,

за участю прокурора ОСОБА_8

встановила:

вироком Галицького районного суду м. Львова від 03 вересня 2020 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Крехів Жовківського району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченогоч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК Українита призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі17000,00 грн./одна тисяча неоподатковуваних мінімумів доходів громадян/ в дохід держави. Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_7 ,14.11.2019, о 17:06 год., перебуваючи в закладі «П`яна Вишня», що за адресою: м.Львів, пл.Ринок, 11, маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, шляхом вільного доступу, таємно викрав напій алкогольний десертний «П`яна Вишня» об`ємом 1 л вартістю 233 грн. 76 коп., чим завдав ТОВ «Бізнес-центр Лемки» матеріальних збитків на вказану суму, однак свого злочинного умислу до кінця не довів з причин, що не залежали від його волі, оскільки його дії були викриті працівником вказаного закладу, тобто, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України.

На даний вирок прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржуваний вирок змінити у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання.

Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008, із змінами, внесеними згідно із Законом № 1449-VI від 04.06.2009) до покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. В решті вирок залишити без змін.

В обґрунтування вказує, що не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вважає, що зазначене судове рішення суду першої інстанції є незаконним і таким, що підлягає зміні з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання.

Пунктом 118 ч. 2 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018, який набрав чинності з 01.07.2020, змінено санкцію ч. 1 ст. 185 КК України щодо покарання у виді штрафу та передбачено таке в розмірі від 1000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, однак станом на момент вчинення кримінального проступку санкція вказаної частини статті передбачала штраф, розміром від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд першої інстанції, визначаючи покарання ОСОБА_7 не врахував, що останній вчинив кримінальне правопорушення 14.11.2019, тобто до набрання чинності вказаним вище Законом України від 22.11.2018, який посилює кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 185 КК України, відтак зворотної дії в часі в цій частині не має, а отже неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки покараннянеобхідно булопризначити вмежах санкціїч.1ст.185КК Українив редакціїЗакону № 270-VI від 15.04.2008, із змінами, внесеними згідно із Законом № 1449-VI від 04.06.2009.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10 вересня 2020 року виправлено технічну описку в першому абзаці резолютивної частині вироку Галицького районного суду м. Львова від 03 вересня 2020 року відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченогоч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК Українита зазначити, що йому призначено покарання у виді штрафув розмірі850,00 грн./50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян/ в дохід держави.

На дану ухвалу прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

В обґрунтуваннявказує,що постановлена місцевим судом ухвала від 10.09.2020, якою внесено зміни до вироку цього ж суду в частині зміни розміру призначеного покарання не ґрунтується на законі, оскільки, виходячи з положень ст. 379 КПК України, суд має право виправити в судовому рішенні лише допущені описки та очевидні арифметичні помилки. Питання щодо неправильного застосування норм кримінального закону та призначення покарання, допущеного судом першої інстанції, віднесено до компетенції суду апеляційної інстанції і не є опискою, яку місцевий суд може виправити самостійно.

Зазначає, що ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України, який вчинений 14.11.2019.

Пунктом 118 ч. 2 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22.11.2018, який набрав чинності з 01.07.2020, змінено санкцію ч. 1 ст. 185 КК України щодо покарання у виді штрафу та передбачено таке в розмірі від 1000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, однак станом на момент вчинення кримінального проступку санкція вказаної частини статті передбачала штраф, розміром від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який підтримав подані апеляційні скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора підлягають до задоволення частково, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, так прокурор, не оспорюючи доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, вважає, що зазначене судове рішення суду першої інстанції є незаконним і таким, що підлягає зміні з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання, відтак апеляційний суд переглядає оскаржувані судові рішення у вказаних межах.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положеннями ст. 22 КПК України, передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Суд апеляційної інстанції, згідно із ч. 1 ст. 408 КГІК України, змінює вирок в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є застосування судом закону, який не підлягає застосуванню та незастосування закону, який підлягає застосуванню.

Пунктом 118ч.2Розділу ІЗакону України«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів Українищодо спрощеннядосудового розслідуванняокремих категорійкримінальних правопорушень»від 22.11.2018р., який набрав чинності з 01.07.2020 р., змінено санкцію ч. 1 ст. 185 КК України щодо покарання у виді штрафу та передбачено таке в розмірі від 1000 до 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Санкція ч. 1 ст. 185 КПК України в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008 р., із змінами, внесеними згідно із Законом № 1449-VI від 04.06.2009 передбачала покарання у виді штрафу в розмірі від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Разом з тим, суд першої інстанції, визначаючи покарання ОСОБА_7 не врахував, що останній вчинив кримінальне правопорушення 14.11.2019р., тобто до набрання чинності вказаним вище Законом України від 22.11.2018 р., який посилює кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 185 КК України, відтак зворотної дії в часі в цій частині не має, а отже неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки покаранняслід булопризначити вмежах санкціїч.1ст.185КК Українив редакціїЗакону № 270-VI від 15.04.2008 р., із змінами, внесеними згідно із Законом № 1449-VI від 04.06.2009 р.

Відтак, ОСОБА_7 слід вважати засудженим за ч.2 ст. 15- ч.1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 850 грн.

Крім цього, суд першої інстанції ухвалою від 10 вересня 2020 року виправив технічну описку в першому абзаці резолютивної частині вироку Галицького районного суду м. Львова від 03 вересня 2020 року відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінального проступку, передбаченогоч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК Українита зазначив, що йому призначено покарання у виді штрафув розмірі850,00 грн./50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян/ в дохід держави.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 379 КПК України, суд має право за власного ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.

Згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України, питання щодо міри покарання обвинуваченому вирішуються лише при ухваленні вироку.

На переконання колегії суддів, постановлена місцевим судом ухвала від 10.09.2020 р., якою внесено зміни до вироку цього ж суду в частині зміни розміру призначеного покарання не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону, оскільки, виходячи з положень ст. 379 КПК України, суд має право виправити в судовому рішенні лише допущені описки та очевидні арифметичні помилки. Питання щодо неправильного застосування норм кримінального закону та призначення покарання, допущеного судом першої інстанції, віднесено до компетенції суду апеляційної інстанції і не є опискою, яку місцевий суд може виправити самостійно.

Таким чином, виходячи з вимог ч. 1 ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 КК України, суд не міг застосовувати закон, який передбачає тяжче покарання.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що подані апеляційні скарги прокурора ОСОБА_6 слід задоволити, вирок Галицького районного суду м. Львова від 03 вересня 2020 року стосовно ОСОБА_7 обвинуваченого за ч.2 ст.15 ч.1 ст. 185 КК України в частині призначення покарання та ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 10 вересня 2020 року про виправлення описки слід скасувати.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 408, 409, 415, 419 КПК України, колегія суддів ,-

постановила:

апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 03 вересня 2020 року стосовно ОСОБА_7 та апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 10 вересня 2020 року про виправлення описки задоволити.

Вирок Галицького районного суду м. Львова від 03 вересня 2020 року стосовно ОСОБА_7 обвинуваченого за ч.2 ст.15 ч.1 ст. 185 КК України в частині призначення покарання та ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 10 вересня 2020 року про виправлення описки скасувати.

Вважати ОСОБА_7 засудженим за ч.2 ст. 15- ч.1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що становить 850 грн.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в трьохмісячний термін.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4