Рішення

від 03.12.2020 по справі 522/1579/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/1579/20

Провадження № 2/522/3551/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАІНИ

03 грудня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси, у складі :

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Звонецької І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації Одеська область - Бондар Олексія Миколайовича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Юридичний департамент Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації, ОСОБА_4 про скасування запису про державну реєстрацію прав під номером 36094764 від 11.07.2017 року та витребування майна з чужого незаконного володіння ,-

В С Т А Н О В И В:

До суду звернулась ОСОБА_1 із позовною заявою до Державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації Одеська область Бондар Олексій Миколайович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Юридичний департамент Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації, ОСОБА_4 про скасування запису про державну реєстрацію прав індексний номер 36094764 від 11.07.2017р. з яким зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 106,4 кв.м., житловою 42,6 кв.м. за ОСОБА_2 та витребування від ОСОБА_3 на користь позивача квартири АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтований тим, що оскаржуване рішення про реєстрацію права власності суперечить вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , порушений порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку із сим також наявні підстави про витребування майна із чужого незаконного володіння.

ОСОБА_3 заперечував щодо задоволення позову обґрунтовуючи свою позицію тим що викладені в позові порушення законодавства не підтверджуються жодним доказом, а також не є підставою для скасування рішення про реєстрацію права власності або витребування майна.

26.03.2020р. представником Позивача була подана заява про об`єднання позовів в одне провадження, в задоволені якого було відмовлено на підставі не відповідності клопотання вимогам цивільно-процесуального законодавства та з огляду на його безпідставність. Також були подані додаткові пояснення по справі ОСОБА_4

28.07.2020р. було закрито підготовче провадження по справі та витребувано у Юридичного департаменту Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації (м. Одеса, вул. Черняховського, 6) реєстраційну справу у паперовій та електронній формі щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

23.09.2020р. представник Позивача та третя особа до суду не з`явились. Неявка представника позивача та третьої сторони була визнана судом неповажною. Суд розпочав слухання справи по суті. Представником ОСОБА_3 були надані пояснення по справі.

27.10.2020р. ОСОБА_4 , третя особа по справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору подав клопотання про витребування документів та призначення експертизи. Під час розгляду справи по суті, судом було відмовлено у задоволені зазначених клопотань з причин того, що ОСОБА_4 не заявляє самостійних вимог на предмет позову, тому яким чином зазначені процесуальні дії вплинуть на захист його прав не обгрунтовано та недоведено. Крім того, в заявлених клопотаннях не зазначено жодних поважних причин пропуску строку для їх заявлення. Клопотання були подані вже після початку слухання справи по суті, що є суттєвим порушенням цивільно-процесуального законодавства.

Також, 27.10.2020р. представник Позивача надав до суду заяву про зміну предмету позову. Зазначена не заява не містить жодних поважних причин пропуску строку для її заявлення. Заява була подана вже після початку слухання справи по суті, що є суттєвим порушенням цивільно-процесуального законодавства. Тому під час розгляду справи по суті заява повернута позивачу.

Сторони були належним чином повідомлені про судове засідання призначене на 03.12.2020 р.

Так представник Позивача адвокат Лічман В.Л. згідно розписки, що міститься в матеріалах справи, взяв на себе обов`язок направити судові повістки поштою іншим сторонам справи у зв`язку із неналежним забезпеченням поштовою продукцією Приморського районного суду м. Одеси, на відправлення поштової кореспонденції. Відповідно до наданих поштових квитанцій та роздруківок з сайту Укрпошта, є підтвердження направлення та належного інформування усіх учасників справи крім ОСОБА_4 .

Суд зауважує, що представником Позивача адвокатом Лічманом В.Л. було неналежним чином виконано свій обов`язок щодо належного інформування сторін по справі про судове засідання призначене на 03.12.2020р., так як він не надав суду квитанцію про направлення поштою судової повістки на ім`я ОСОБА_4 .

Згідно з численними поштовими конвертами на ім`я ОСОБА_4 , що містяться в матеріалах справи, останній не отримує їх у відділені поштового зв`язку та вони повертаються до суду. Але незважаючи на це, ОСОБА_4 знав про кожне судове засідання по справі, що підтверджується численними клопотаннями про перенесення розгляду справи та\або надання пояснень та клопотань в день кожного із судових засідань призначених у справі.

Також, судом було направлено смс повідомлення, за номером телефону, вказаним ОСОБА_4 для зв`язку із ним, щодо призначення розгляду справи 03.12.2020р.

Саме 03.12.2020 року ОСОБА_4 звернувся з черговою заявою про відкладення розгляду справи, доказів поважності причин неявки до суду не подав.

Представники ОСОБА_3 неодноразово зазначали про зловживання своїми правами ОСОБА_4 та представником Позивача адвокатом Лічманом В.Л. у зв`язку з їх численними та необґрунтованими клопотаннями про перенесення розгляду справи. Так в матеріалах справи містяться по три клопотання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про перенесення розгляду справи. При цьому до зазначених клопотань не було надано жодного доказу, який підтвердив би обставини викладені в клопотанні. Зазначені представники ухилились від участі в усіх судових засіданнях після закриття підготовчого провадження у справі.

Крім того, згідно копії журналу судового засідання від 23.09.2020р., судове засідання по справі розпочалось о 14.53, а засідання по цим справам призначені одне за одним. Клопотання про перенесення розгляду справи ОСОБА_4 подав о 14.57., аналогічне клопотання він подав й по цій справі, вже після початку судового засідання. Суд визнає, що ОСОБА_4 мав усі можливості прийняти особисту участь у розгляді справи.

Також суду бере до уваги загальновідомий факт про те, що ОСОБА_4 є адвокатом, що підтверджується загальнодоступними даними з Єдиного державного реєстру адвокатів і розумів наслідки своїх дій.

Зазначені дії суд вважає зловживанням своїми правами ОСОБА_4 та представником Позивача ОСОБА_5 , та свідомим затягуванням розгляду справи.

Крім того, ОСОБА_4 є третьою особою яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у цій справі та вже надав свої письмові пояснення. Тому його повторна неявка до суду не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

08.04.2011р. ОСОБА_1 купила у ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 .

02.08.2012р. ОСОБА_4 - зять ОСОБА_1 отримав позику у розмірі 537129,60 грн. від ОСОБА_2 . Строк повернення позики 02.02.2013р.

27.03.2015р. в договір позики від 02.08.012 були внесені зміни, саме збільшена сума позики до 659422 грн., змінений строк повернення позики - 27.09.2015р. В п. 4 договору внесення змін до договору поки встановлено, що уся кореспонденція на ім`я Позичальника за договором позики повинна надходити на адресу: квартира АДРЕСА_1 .

02.08.2012р. був укладений договір іпотеки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 згідно якого ОСОБА_1 є майновим поручителем ОСОБА_4 . Договір іпотеки посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовою Н.А. та зареєстрований за №6720. Відповідно до п. 1.5. договору іпотеки ОСОБА_1 передала в іпотеку ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .

16.02.2017р. ОСОБА_2 склав нотаріально посвідчену заяву (вимогу про усунення порушень), яка в подальшому була направлена нотаріусом Іллічовою Н.А. до ОСОБА_4 та ОСОБА_1

11.07.2017р. було внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_2 у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації права власності за Іпотекодержателем.

Пункт 1.9. договору іпотеки від 02.08.2012р. №6720 визначає вартість об`єкту іпотеки у розмірі 1245100грн.

Розділ 4 договору іпотеки містить застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України Про іпотеку .

27.03.2015р. був укладений договір до договору іпотеки, яким була змінена сума позика яка забезпечена іпотекою та адреса ля листування з Іпотекодавцем. Адресою для листування з Іпотекодавцем встановили наступну: АДРЕСА_2 .

Так, згідно статті 12 Закону України Про іпотеку від 5 червня 2003 року № 898-IV (далі - Закону) у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1, 4 статті 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно частини 1 статті 35 Закону у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 Закону передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення; порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки; прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов`язанням за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем); за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі).

Частиною 1 статті 37 Закону визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , згідно з частиною 2 статті 18 якого порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлює Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною першою статті 2 Закону 1952-IV передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено порядок проведення державної реєстрації прав.

У частині 1 статті 20 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок), визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Згідно з пунктом 61 Порядку у редакції, чинній на час проведення реєстрації права власності, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Іпотекодержатель на підтвердження факту направлення й отримання іпотекодавцем вимоги про порушення основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки у силу зазначених норм матеріального права зобов`язаний надати державному реєстратору докази отримання іпотекодавцем такої вимоги разом із заявою про державну реєстрацію (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 638/20000/16-ц, провадження № 14-2цс19).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 10, 18 Закону № 1952-IV та статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Підтвердженням надіслання іпотекодержателем іпотекодавцю письмової вимоги щодо усунення виконання договору позики, а отже, й завершення 30-денного строку з моменту її надіслання, є повідомлення про вручення поштового відправлення, вручене та оформлене відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, та Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку Укрпошта від 12 травня 2006 року № 211.

З матеріалів справи вбачається, що копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, письмової вимоги іпотекодержателя та повідомлення про вручення поштового відправлення були надані державному реєстратору та відповідно до вказаних документів ним була вчинена дія щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Однією з підстав позову Позивач зазначав відсутність у вимозі про усунення порушень від 16.02.2017р. ціни за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя. Суд зазнає, ані чине законодавство, зазначене вище, ані договір іпотеки від 02.08.2012р. №6720 не містять вимог щодо зазначення ціни за якою предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя у вимозі про усунення порушень.

Крім того, Позивачем не заявлялись вимоги щодо повернення різниці між боргом та вартістю майна на яке було звернуто стягнення, або інші вимоги, які б потребували дослідження звіту про оцінку вартості майна. Також Позивач не здійснив жодних дій для доведення факту, що така оцінка майна не проводилась та\або проводилась з порушенням вимог законодавства.

Суд зазначає, що посилання Позивача на порушення порядку державної реєстрації спростовуються матеріалами справи та діючим законодавством на момент вчинення відповідних реєстраційних дій.

Згідно 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор, зокрема, вчиняє такі дії:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

Згідно ч. 9 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Тобто твердження позивача про проведення реєстрації до моменту прийняття рішення про державну реєстрацію державним реєстратором є безпідставними.

Суд також зазначає, що твердження позивача щодо неналежного розрахунку заборгованості зазначеної у вимозі про усунення порушень від 16.02.2017р. не є підставою для скасування запису про право власності та\або підставою для витребування майна, а тому не є предметом цього спору.

Позивач також посилається на сплив строків чинності іпотеки. Відповідно до позовної заяви Позивач вважає, що пред`явлення кредитором вимоги до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку виконання основного зобов`язання, є підставою для відмови у задоволені такої вимоги у зв`язку із припиненням такої поруки на підставі ст.ст. 553-559 ЦК України.

Суд зазначає, що поручитель і майновий поручитель є суб`єктами різних за змістом цивільних правовідносин.

Поручитель є суб`єктом такого виду забезпечення виконання зобов`язання, як порука, а майновий поручитель є суб`єктом іншого виду забезпечення виконання зобов`язання - застави.

Правовий статус поручителя й майнового поручителя врегульовано окремо, із суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення та для вирішення спорів за їхньої участі шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону.

Оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави та окремим способом забезпечення зобов`язань, регулювання якого здійснюється статтями 572-593 глави 49 ЦК України і спеціальним законом, то до іпотечних правовідносин за участі майнового поручителя не підлягають застосуванню положення параграфа 3 глави 49 ЦК України, саме ст. ст. 553-559 (постанови Верховного Суду України від 16 жовтня 2012 року у справі № 3-43гс12 та від 17 вересня 2014 року у справі № 6-109цс14).Зазначена правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №523/10225/15-ц (провадження № 14-159цс19).

З 16.01.2020 такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачав: на відміну від положень ч. 2 ст. 26 ЗУ № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення: про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; про скасування державної реєстрації прав. З вищенаведеного вбачається, що позивачем ораний неналежний спосіб захисту своїх прав.

Зазначена правова позиція підтверджуються Постановою Верховного суду від 28.10.2020 у справі № 910/10963/19.

Позивач похідню вимогою в позові також заявив вимогу щодо витребування майна. З огляду на те, що суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про скасування запису про право власності, то і вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння є безпідставною.

На підставі викладеного суд встановлює, що позиція позивача по справі ґрунтується на припущеннях та заявлені обставини порушень з боку відповідачів не доведені належними, допустимими та достовірними доказами. Тому суд визнає доводи позивача є недоведеними.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень ст. 81 ЦПК України суд не може керуватися припущеннями.

Тому, суд встановлює, що на час розгляду справи відсутні підстави для задоволення позову про скасування запису про державну реєстрацію прав індексний номер 36094764 від 11.07.2017р. з яким зареєстроване право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 106,4 кв.м., житловою 42,6 кв.м. за ОСОБА_2 та витребування від ОСОБА_3 на користь позивача квартири АДРЕСА_1 .

Керуючись ст. ст.2,12,13,76,77, 81,141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного реєстратора комунального підприємства Новоселівської сільської ради Регіональне бюро державної реєстрації Одеська область - Бондар Олексія Миколайовича, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Юридичний департамент Одеської міської ради в особі Управління державної реєстрації, ОСОБА_4 про скасування запису про державну реєстрацію прав під номером 36094764 від 11.07.2017 року та витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення із врахуванням положень ЦПК України щодо карантину. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України .

Суддя А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлено 14 грудня 2020 року.

Суддя А.В. Науменко

03.12.20