Ухвала

від 16.12.2020 по справі 911/1388/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"16" грудня 2020 р. Справа№ 911/1388/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

вивчивши матеріали апеляційної скарги

Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Київської області від 17.08.2020

у справі №911/1388/20 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія

"Нафтогаз України"

до Обєднання співвласників багатоквартирного будинку

"Декабристів-44"

про стягнення 3 695,81 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.08.2020 у справі №911/1388/20 позовні вимоги задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині не задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Також скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 17.08.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 у справі №911/1388/20 апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено скаржнику строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

14.12.2020 до Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла заява, на виконання вимог ухвали суду по справі № 911/1388/20 від 30.11.2020 про залишення апеляційної скарги без руху, в якій скаржник повідомив, що карантин, запроваджений на території України (як обставина, яка зумовила пропуск строку подання апеляційної скарги) почався ще в березні 2020 року та діє і по теперішній час і скаржник вважає таку причину об`єктивно непереборною та такою, що не залежить від волевиявлення скаржника, саме карантин став перешкодою та викликав певні труднощі для безпосереднього направлення адвокатам, які представляють інтереси компанії, рішення суду першої інстанції у справі № 911/1388/20 для його оскарження, оскільки працівники компанії були переведені на дистанційний режим роботи, що призвело до незначного менше 40 днів прострочення процесуального строку встановленого судом, у розумінні ч. 2 статті 261 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України. Вирішуючи це питання, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку. При цьому принцип змагальності в господарському судочинстві та, зокрема, статті 13, 74 ГПК України передбачають, що особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Отже, на особу, яка звертається з відповідною заявою покладається обов`язок довести ті обставини, на які остання посилається як на підставу для поновлення пропущеного процесуального строку.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

При цьому слід зазначити, що як роз`яснив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 зі справи "Пономарьов проти України", вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.

Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Вказане рішення Європейського суду з прав людини застосовуються у даній справі як джерело права і його висновки про можливість відновлення процесуального строку лише за умови наведення відповідних причин, а можливість їх наведення, як вже зазначалось, залежить від їх доведення, не дають правових підстав зробити мотивований висновок по суті заявленого клопотання.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Суд зазначає, що клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У відповідності до вимог ст.ст. 113, 116 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події. Останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу. Строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, повний текст рішення господарського суду Київської області був складений 17.08.2020, відповідно останнім днем для подання апеляційної скарги у даній справі є 07.09.2020 (17.08.2020+20 днів).

Скаржник звернувся з апеляційною скаргою до суду лише 10.11.2020, тобто з пропуском встановленого законом процесуального строку (63 дні).

Щодо посилань скаржника на об`єктивну неможливість вчинення необхідних процесуальних дій у передбачені законом строки через запровадження карантинних заходів у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), суд зазначає.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 № 1401-VIII, який набрав чинності 30.09.2016, Конституцію України від 28.06.1996 доповнено, зокрема, ст.131-2 та п.п.11 п.16-1 розділу XV "Перехідні положення".

Крім того, частиною 4 статті 131-2 Конституції України передбачено, що виключно адвокат здійснює представництво інтересів особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно із частинами 1 статті 58 ГПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Також, в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 про залишення апеляційної скарги без руху, суд звернув увагу апелянта, що Постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" дозволено діяльність адвокатів.

Натомість, скаржник обґрунтовуючи причини пропуску встановленого законом процесуального строку для звернення з апеляційною скаргою, посилається лише на режим дистанційної роботи працівників компанії та на дію карантину.

Посилання скаржника на перехід на дистанційну форму роботи як на поважність причини пропуску строку є безпідставними, оскільки така форма роботи за своїм змістом передбачає виконання посадових і службових обов`язків. Отже, доводи клопотання не дають підстав для висновку, що причини пропуску строку зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Аналогічну правову позицію викладено в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.11.2020 у справі № 910/4495/20.

Інших підстав неможливості звернення з апеляційною скаргою в межах процесуального строку до суду скаржником не зазначено.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на апеляційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту.

Суд апеляційної інстанції вважає клопотання скаржника про поновлення строку апеляційного оскарження необґрунтованим, саме лише посилання на існування карантину, не може вважатись, поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Крім того, стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас, як наголошує Європейський суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 37 - 38 рішення у справі "Мушта проти України").

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Чірікоста і Віола проти Італії" зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів для того, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Олександр Шевченко проти України", "Трух проти України").

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Оскільки, скаржник не виконав вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2020 та не навів поважних підстав, які унеможливили звернення з апеляційною скаргою в межах строків на апеляційне оскарження , колегія суддів відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2020 у справі № 911/1388/20 з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 258, 260,261 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення Господарського суду Київської області від 17.08.2020 у справі № 911/1388/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повернути до Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1388/20.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз