Постанова

від 14.12.2020 по справі 910/857/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2020 р. Справа№ 910/857/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

секретар судового засідання: Вайнер Є.І.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 14.12.2020

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 (повний текст рішення підписано 30.07.2020)

у справі № 910/857/20 (суддя - Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Трейдер"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача -

1. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Престиж"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Держзакупівлі.Онлайн"

про визнання незаконним рішення про відміну процедури закупівлі та стягнення збитків у розмірі 41 211,03 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ Трейдер" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому просило визнати незаконним та скасувати рішення Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відміну процедури закупівлі №UA-2019-06-14-000210-b (прокладки нашпальні гумові армовані для залізничної колії зі скріпленням КБ), оформлене протоколом засідання тендерного комітету від 09.12.2019 №330/19Т, та стягнути з відповідача збитки у розмірі 41 211,03 грн. (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 12.05.2020).

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що спірне рішення відповідача про відміну процедури закупівлі після оприлюднення повідомлення про намір укласти договір, що оформлене протоколом №330/19Т від 09.12.2019, є незаконним, порушує законні права та інтереси позивача, передбачені Законом України "Про публічні закупівлі" та умовами процедури закупівлі, на які позивач правомірно очікував та суперечить приписам статей 31, 32 Закону України "Про публічні закупівлі", статей 641, 642 Цивільного кодексу України, статті 181 Господарського кодексу України,

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Трейдер" задоволено частково.

Скасовано рішення тендерного комітету Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відміну процедури закупівлі №UA-2019-06-14-000210-b (прокладки нашпальні гумові армовані для залізничної колії зі скріпленням КБ), оформлене протоколом засідання тендерного комітету від 09.12.2019 №330/19Т.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Трейдер" збитки у загальному розмірі 39 291 грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 4 106 грн. 09 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення тендерного комітету Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відміну процедури закупівлі №UA-2019-06-14-000210-b, суд зазначив, що факт неукладення договору, у розумінні частини 1 статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі", є порушенням законодавства з питань публічних закупівель саме з боку відповідача.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягення збитків, суд вказав про наявність правових підстав для стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМ Трейдер" збитків, які складаються із упущеної вигоди у розмірі 36 438,60 грн., витрат на оплату послуг з використання системи електронних закупівель у розмірі 1 700,00 грн. та оплату страхового платежу за договором добровільного страхування фінансового ризику невиконання або неналежного виконання страхувальником вимог тендерної документації №100-181-02517 від 20.06.2019 у розмірі 1 152,78 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі № 910/857/20 частково та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову щодо скасування рішення Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відміну процедури закупівлі № UA-2019-06-14-000210-b (прокладки нашпальні гумові армовані для залізничної колії зі скріпленням КБ), оформлене протоколом засідання тендерного комітету від 09.12.2019 № 330/19 Т та стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Трейдер" збитків у загальному розмірі 39 291,38 грн. відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Апелянт вказує, що при проведенні процедури закупівлі неможливо було усунути порушення, що виникли через виявлені порушення законодавства з питань публічних закупівель, а тому спірне рішення відповідача є законним, обґрунтованим та таким, що містить конкретну обставину, визначену у статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі", як підставу для відміни торгів. Крім того, скаржник стверджує, що у нього відпала потреба в закупівлі продукції, що є підставою для відміни замовником процедури закупівлі відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі".

Апелянт звертає увагу, що при винесенні оскаржуваного рішення суд не прийняв до уваги той факт, що ТОВ "ВМ Трейдер" не вжило достатніх заходів для поновлення порушених прав, а саме не скористалось своїм правом на оскарження рішення замовника до Антимонопольного комітету України в порядку абз. 2 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про публічні закупівлі".

Скаржник наголошує, що вимоги позивача про стягнення збитків на суму 36 438,60 грн. мотивуються на припущенні про можливість отримання прибутку в результаті різниці між вартістю продукції, що мала бути поставлена відповідачу та вартістю закупівлі продукції у виробника. Разом із тим, такі розрахунки позивача є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами. Також, апелянт зазначає, що грошові кошти в сумі 1 700,00 грн. та в сумі 1 152, 78 грн., що були сплачені позивачем в якості послуги з використання системи електронних закупівель та забезпечення тендерної пропозиції не є прямими збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу та статей 224, 225 Господарського кодексу України, а є обов`язковими платежами, які надають право позивачу прийняти участь у закупівлі.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ Трейдер" у відзиві на апеляційну скаргу, наданому до суду 23.09.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, позивач вказує, що дії відповідача щодо оголошення проведення закупівель, визначення переможця таких закупівель, оприлюднення повідомлення про намір укласти договір, а згодом відміна закупівлі, суперечать його попередній поведінці та є недобросовісними. У зв`язку з чим, рішення про відміну торгів суперечить пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України та є незаконним.

Позивач стверджує, що оскарження рішення замовника до Антимонопольного комітету України є правом суб`єкта оскарження. Не використання позивачем свого права на оскарження рішення замовника в порядку абз. 2 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про публічні закупівлі" не спростовує висновки суду першої інстанції стосовно допущених відповідачем порушень законодавства у сфері публічних закупівель, не впливає на суть спору та не може обмежувати право позивача на судовий захист.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ Трейдер" вважає правомірною вимогу про стягнення збитків з відповідача, оскільки саме внаслідок протиправної поведінки відповідача, договір закупівлі, на укладення якого розраховував позивач, не був укладений. Позивач, як переможець торгів, протиправно позбавлений, на що він правомірно розраховував при укладенні договору, а саме на отримання прибутку від постачання продукції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2020 справу № 910/857/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі № 910/857/20 та справу призначено до розгляду на 05.10.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2020 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі № 910/857/20 відкладено на 02.11.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 продовжено строк розгляду апеляційної скарги та оголошено перерву у розгляді апеляційної скарги до 25.11.2020.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.11.2020, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.11.2020 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 до провадження у складі нової колегії суддів: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Гаврилюк О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на 14.12.2020.

Явка представників сторін

14.09.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Престиж" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Позивач та третя особа-2 в судове засідання, призначене на 14.12.2020, не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників судового процесу обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача, третьої особи-1 та третьої особи-2.

Позиції учасників справи

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.12.2020 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову щодо скасування рішення Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відміну процедури закупівлі № UA-2019-06-14-000210-b (прокладки нашпальні гумові армовані для залізничної колії зі скріпленням КБ), оформлене протоколом засідання тендерного комітету від 09.12.2019 № 330/19 Т та стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Трейдер" збитків у загальному розмірі 39 291,38 грн. відмовити у повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

14.06.2019 Акціонерним товариством "Українська залізниця" опубліковано оголошення в електронній системі публічних закупівель PROZORRO, ідентифікаційний номер закупівлі UA-2019-06-14-000210-b, предмет закупівлі - прокладки нашпальні гумові армовані для залізничної колії зі скріпленням КБ у кількості 55 210 штук.

Загальна очікувана вартість предмета закупівлі відповідно до оголошення та тендерної документації становила 3 839 303,40 грн. з ПДВ.

Згідно із протоколом розгляду тендерних пропозицій №2870/282/-19-Т від 07.08.2019 тендерні пропозиції надали учасники: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ Трейдер", Товариство з обмеженою відповідальністю "Ланіс Трейд" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об`єднання "Сумський завод гумотехнічних виробів"

07.08.2019 за результатами проведеного аукціону переможцем процедури закупівель визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМ Трейдер".

Відповідачем оприлюднено повідомлення №2870/214-19Т про намір укласти договір №UА-2019-06-14-000210- b від 07.08.2019.

09.12.2019 відповідачем на засіданні тендерного комітету філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця", яке оформлене протоколом №330/19Т, вирішено відмінити процедуру закупівлі залізничного обладнання (прокладки нашпальні гумові армовані для залізничної колії зі скріпленням КБ) на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв`язку із неможливістю усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства з питань публічних закупівель.

Звертаючись з позовною заявою позивач вказав, що рішення відповідача про відміну процедури закупівлі після оприлюднення повідомлення про намір укласти договір, що оформлене протоколом №330/19Т від 09.12.2019, є незаконним, оскільки суперечить приписам ст.ст. 31, 32 Закону України "Про публічні закупівлі", ст.ст. 641, 642 Цивільного кодексу України, ст. 181 Господарського кодексу України. У зв`язку з чим, позивач просив визнати незаконним та скасувати рішення Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відміну процедури закупівлі №UA-2019-06-14-000210-b (прокладки нашпальні гумові армовані для залізничної колії зі скріпленням КБ), оформлене протоколом засідання тендерного комітету від 09.12.2019 №330/19Т, та стягнути з відповідача збитки у розмірі 41 211,03 грн. (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 12.05.2020).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Трейдер" задоволено частково.

Скасовано рішення тендерного комітету Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відміну процедури закупівлі №UA-2019-06-14-000210-b (прокладки нашпальні гумові армовані для залізничної колії зі скріпленням КБ), оформлене протоколом засідання тендерного комітету від 09.12.2019 №330/19Т.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Трейдер" збитки у загальному розмірі 39 291 грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 4 106 грн. 09 коп.

В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Трейдер" збитків у загальному розмірі 39 291 грн. 38 коп., виходячи з наступного.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з частинами 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлюються Законом України "Про публічні закупівлі". Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі уповноваженого органу в порядку, встановленому уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, а саме оголошення про проведення процедури закупівлі та тендерну документацію - не пізніше ніж за 15 днів до дня розкриття тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині четвертій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.

Згідно із частинами 1, 2 статті 12 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі. Замовник здійснює процедури закупівлі, передбачені частиною першою цієї статті, шляхом використання електронної системи закупівель.

Відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів тендерні пропозиції мають право подавати всі зацікавлені особи. Для проведення процедури закупівлі має бути подано не менше двох пропозицій (стаття 20 Закону України "Про публічні закупівлі").

Оголошення про проведення процедури відкритих торгів безоплатно оприлюднюється на веб-порталі уповноваженого органу відповідно до статті 10 цього Закону (частина 1 статті 21 Закону України "Про публічні закупівлі").

Замовник укладає договір про закупівлю з учасником, який визнаний переможцем торгів протягом строку дії його пропозиції, не пізніше ніж через 20 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та пропозиції учасника-переможця. З метою забезпечення права на оскарження рішень замовника договір про закупівлю не може бути укладено раніше ніж через 10 днів з дати оприлюднення на веб-порталі уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю (ч. 2 ст. 32 Закону України "Про публічні закупівлі").

У разі відмови переможця торгів від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або неукладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений цим Законом, або ненадання переможцем документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону, замовник відхиляє тендерну пропозицію такого учасника та визначає переможця серед тих учасників, строк дії тендерної пропозиції яких ще не минув (ч. 3 ст. 32 Закону України "Про публічні закупівлі").

Із системного аналізу частин другої та третьої статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що саме на замовника процедури закупівлі покладається обов`язок з укладення договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації, в той час як відмова переможця торгів від підписання договору про закупівлю може мати місце виключно у випадку направлення замовником відповідного договору переможцю торгів.

Конструкція "замовник укладає", а не "замовник має право укласти" свідчить, що дана норма покладає обов`язок на замовника укласти договір з переможцем торгів, проект та істотні умови якого вже узгоджені сторонами.

Крім того, враховуючи право на оскарження результатів процедури закупівлі протягом 10 днів з дня оприлюднення на веб-порталі уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір, але до дня укладення договору про закупівлю (ст. 8 Закону України "Про публічні закупівлі"), та зупинення перебігу строку на укладення відповідного договору у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону (ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі"), при тому, що строк та результати оскарження є невідомими іншим учасникам процедури закупівлі, цілком обґрунтованим є висновок, що саме замовник має ініціювати підписання такого договору.

Більше того, за приписами ч. 3 ст. 32 Закону України "Про публічні закупівлі" єдиними підставами не підписання договору є дії або бездіяльність саме учасника торгів, а не замовника: відмова переможця торгів від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації, неукладення договору про закупівлю з вини учасника у строк, визначений цим Законом, або ненадання переможцем документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону.

Суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять жодних доказів ініціювання відповідачем підписання договору про закупівлю.

Посилання Акціонерного товариства "Українська залізниця" на положення абз. 2 ч. 3 ст. 17 Закону України "Про публічні закупівлі", яким передбачено, що переможець торгів у строк, що не перевищує п`яти днів з дати оприлюднення на веб-порталі уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір, повинен надати замовнику документи, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6 і 8 частини першої цієї статті, суд визнає необґрунтованими, оскільки дані положення не стосуються особи, яка має ініціювати підписання договору. Водночас, слід зазначити, що частина 2 статті 32 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлює, що замовник має укладати відповідний договір. У протоколі №330/19Т засідання тендерного комітету філії "ЦЗВ" АТ "Укрзалізниця" від 09.12.2019 зазначено, що підставою для прийняття рішення є саме неможливість усунення порушень, що виникли через виявлені порушення законодавства з питань публічних закупівель, а не надання позивачем документів. Крім того, приписи ч. 3 ст. 32 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачають, що ненадання переможцем документів, що підтверджують відсутність підстав, передбачених статтею 17 цього Закону, є підставою для відхилення його тендерної пропозиції, а не відміни процедури закупівлі.

Поряд із тим, Європейським судом з прав людини розроблено концепцію "легітимних (обґрунтованих) очікувань" у світлі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п. 43 рішення у справі "Пономарьов проти України"). Доктринально характеристика очікувань як легітимних поєднує у собі: 1) їх законність, яка зумовлена реалізацією особою належного їй суб`єктивного права; 2) їх обґрунтованість, тобто зумовлену законом раціональність сподівань учасників суспільних відносин.

Концепція "правомірних очікувань" відображена також в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та полягає у тому, що в особи, якщо вона дотрималась усіх вимог законодавства, виникають правомірні очікування, тобто особа має усі підстави вважати, що рішення уповноваженого органу є дійсним, та розраховувати на певний стан речей.

Отже, враховуючи вищевказані приписи Закону України "Про публічні закупівлі", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що визначають порядок укладення договору, слід дійти висновку, що саме відповідач має укласти з позивачем договір за результатом проведення закупівлі UA-2019-06-14-000210-b, оскільки, у розумінні приписів ст. 181 Господарського кодексу України позивачем було надано відповідачеві пропозицію щодо укладення договору (оферту) у вигляді подання відповідних документів на участь у закупівлі, а відповідачем було визначено позивача, як переможця закупівлі, чим фактично прийнято пропозицію позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за результатом проведення закупівлі A-2019-06-14-000210-b в розумінні принципу "легітимних (обґрунтованих) очікувань" позивач, як переможець закупівлі, очікував на укладення з відповідачем договору про закупівлю та натомість відповідачем було прийнято рішення про відміну процедури закупівлі на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі", через неукладення договору у 20-денний термін, що передбачений ч. 2 ст. 31 цього Закону. При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того факту, що неукладення договору сталося саме з вини позивача, або внаслідок протиправної бездіяльності позивача.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що в подальшому після прийняття пропозиції у останнього відпала потреба у здійсненні закупівлі продукції, оскільки причиною відміни закупівлі у протоколі від 09.12.2019 визначено іншу підставу, а саме неможливість усунення порушень законодавства з питань публічних закупівель.

При цьому, з огляду на обставини, що були викладені вище, слід дійти висновку, що порушення у вигляді недотримання 20-денного терміну на укладення договору, що визначений ч. 2 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі", про яке йдеться у спірному рішенні, сталося саме внаслідок протиправної бездіяльності відповідача. У свою чергу, позивач не позбавлений права на звернення до суду з вимогою про укладення договору в порядку ч. 4 ст. 183 та ст. 187 Господарського кодексу України.

Тобто, неукладення договору, у розумінні ч. 1 ст. 31 Закону України "Про публічні закупівлі" є порушенням законодавства з питань публічних закупівель саме з боку відповідача, яке (порушення) може бути усунене, зокрема, у разі звернення позивача до суду із вимогою про захист його порушених з боку відповідача прав, як переможця закупівлі.

З огляду на вказане вище, суд першої інстанції правомірно вказав, що у Акціонерного товариства "Українська залізниця" було відсутнє право відміняти процедуру закупівлі, у порядку, передбаченому в пункті 3 частини 2 статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі".

Щодо ефективності обраного позивачем способу захисту -- визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету відповідача про відміну процедури закупівлі, слід зазначити наступне.

У силу приписів частин першої та другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 5 Господарського процессуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v . the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 5 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява №38722/02) суд зазначає, що засіб захисту, котрий вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним", як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №525/505/16-ц.

Колегія суддів зауважує, що у позивача, якого визначено переможцем закупівлі та направлено повідомлення про намір укласти договір, були правомірні очікування та законні сподівання на правомірну поведінку відповідача як суб`єкта господарювання щодо укладення договору.

Проте, вимоги позивача про визнання незаконним та про скасування рішення тендерного комітету відповідача про відміну процедури закупівлі є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача.

При цьому, скасування відповідного рішення не потребує його додаткового визнання незаконним, оскільки встановлення обставин незаконності рішення є фактично мотивами суду для його скасування, в той час, як в резолютивній частині підлягають відображенню наслідки розгляду судом викладених мотивів.

З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ефективним способом захисту права позивача є скасування рішення тендерного комітету Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відміну процедури закупівлі №UA-2019-06-14-000210-b (прокладки нашпальні гумові армовані для залізничної колії зі скріпленням КБ), оформленого протоколом засідання тендерного комітету від 09.12.2019 №330/19Т.

Таким чином, вимога позивача про скасування рішення тендерного комітету Акціонерного товариства "Українська залізниця" про відміну процедури закупівлі №UA-2019-06-14-000210-b (прокладки нашпальні гумові армовані для залізничної колії зі скріпленням КБ), оформленого протоколом засідання тендерного комітету від 09.12.2019 №330/19Т є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Трейдер" збитків у розмірі 41 211, 03 грн., слід зазначити наступне.

Заявлена позивачем до стягнення сума збитків у розмірі 41 211,03 грн. складається із: сплаченої позивачем вартості використання системи електронних закупівель у розмірі 1 700,00 грн.; страхового платежу згідно із договором страхування (забезпечення тендерної пропозиції) у розмірі 1 152,78 грн.; страхового платежу згідно із договором страхування (забезпечення виконання договору) у розмірі 1 919,65 грн.; упущеної вигоди в розмірі 36 438,60 грн..

Частинами 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином.

При цьому, вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу.

Важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Водночас, неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків.

Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.

Разом із тим, відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №923/700/17.

Стосовно заявлених позивачем збитків в сумі 36 438, 60 грн. суд апеляційної інстанції вказує, що позивачем не доведено належними доказами, що продукція, яка мала бути закуплена за договором постачання № 12 К від 12.08.2019 призначена саме для закупівлі №UA-2019-06-14-000210-b. Також, не надано доказів на підтвердження купівлі продукції або наміру її придбання для участі у закупівлі № №UA-2019-06-14-000210-b та доказів, які б підтверджували реальність виконання позивачем разом із ТОВ НВП "Корпорація КРТ" договору поставки №12К від 12.08.2019. З наданого позивачем розрахунку неможливо встановити обґрунтованість заявлених позивачем збитків в сумі 36 438, 60 грн.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку вимога позивача про стягнення збитків (упущеної вигоди) у сумі 36 438, 60 грн. обґрунтована на припущенні позивача про можливість отримання прибутку в результаті укладення договору з відповідачем, що становить різницю між вартістю продукції, що мала бути поставлена відповідачу, та вартістю закупівлі продукції у виробника. Разом з цим, такі розрахунки позивача є теоретичними, побудовані на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили про конкретний розмір прибутку, який міг і повинен був отримати позивач, якщо б відповідач не здійснював протиправні дії.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток на спірну суму. Отже, рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Щодо збитків, які позивач зазнав у зв`язку із підготовкою тендерної пропозиції, а саме вартості використання системи електронних закупівель у розмірі 1 700,00 грн. та страхового платежу згідно з договором страхування (забезпечення тендерної пропозиції) у розмірі 1 152,78 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

На виконання пункту 3.3 розділу 3 тендерної документації замовника, забезпечення тендерної пропозиції надається учасником у вигляді: банківської гарантії або страхової гарантії у вигляді оригіналу договору страхування фінансового ризику невиконання або неналежного виконання учасником вимог тендерної документації. На виконання пункту 7.5 розділу 7 тендерної документації замовника, забезпечення виконання договору надається учасниками торгів у вигляді оригіналу гарантії: гарантії виконання зобов`язань учасника по сплаті забезпечення виконання договору, гарантом за якою виступає банківська установа або страхова гарантія у вигляді оригіналу договору страхування фінансового ризику невиконання або неналежного виконання учасником договірних зобов`язань, страховиком за яким виступає страхова компанія (гарант), яка має ліцензію на здійснення такого виду страхування (копія ліцензії надається учасником разом із договором) та квитанції (або іншого підтверджуючого документу) про оплату послуг із страхування.

Учасник самостійно вибирає банк або страхову компанію, які надають виконання відповідного зобов`язання учасника та, відповідно сплачує тільки оформлення документа.

Позивач, приймаючи участь в процедурі закупівлі продукції та надаючи тендерну пропозицію разом із передбаченими тендерною документацією необхідними документами, автоматично погоджуються з умовами тендерної документації замовника.

Відтак, грошові кошти у сумі 1 700,00 грн. та у сумі 1 152, 78 грн., що були сплачені позивачем за використання системи електронних закупівель та в якості забезпечення тендерної пропозиції, не є прямими збитками у розумінні зазначених вище приписів статті 22 Цивільного кодексу України та ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, а є обов`язковими платежами, які надають право позивачу прийняти участь у закупівлі. Отже, рішення щодо задоволення позовних вимог в частині стягення вартості використання системи електронних закупівель у розмірі 1 700,00 грн. та страхового платежу згідно з договором страхування (забезпечення тендерної пропозиції) у розмірі 1 152,78 грн. також підлягає скасуванню.

Стосовно сплаченого позивачем страхового платежу у розмірі 1 919,65 грн., слід зазначити, що даний страховий платіж був сплачений за договором добровільного страхування фінансового ризику невиконання або неналежного виконання страхувальником договірних зобов`язань №100-180-025645 від 08.08.2019, предметом якого є страхування майнових інтересів відповідача, пов`язаних з невиконанням або неналежним виконанням страхувальником укладеного сторонами у майбутньому договору закупівлі.

Однак, сторонами не було та не може бути у майбутньому укладено договір закупівлі в силу законодавства, а відтак майнові інтереси відповідача, пов`язані з невиконанням або неналежним виконанням відповідного договору (предмет договору), не виникли та не виникнуть.

Отже, відсутній предмет договору добровільного страхування фінансового ризику невиконання або неналежного виконання страхувальником договірних зобов`язань №100-180-025645 від 08.08.2019 та страхові ризики за таким договором, а відтак страхові ризики не наступлять та не можуть наступити у майбутньому. У зв`язку з чим, відсутні правові підстави для користування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Престиж" страховим платежем.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено наявності завданої відповідачем шкоди у розмірі 1 919,65 грн. та причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

Враховуючи вказане вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення збитків у розмірі 41 211,03 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки позивачем належним чином не обґрунтовано протиправної поведінки, дії чи бездіяльності відповідача, шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками та вини відповідача.

Таким чином, на переконання колегії суддів, рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 слід скасувати частково та відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Трейдер" щодо стягення збитків у розмірі 41 211,03 грн., з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові.

Твердження скаржника про те, що ТОВ "ВМ Трейдер" не вжило достатніх заходів для поновлення порушених прав, а саме не скористалось своїм правом на оскарження рішення замовника до Антимонопольного комітету України в порядку абз. 2 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про публічні закупівлі", колегія суддів вважає безпідставним, з огляду на наступне.

Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу вищенаведених норм позивач має право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

З огляду на вказане вище, колегія суддів зазначає, що оскарження рішення замовника до Антимонопольного комітету України є правом суб`єкта оскарження. Не використання позивачем свого права на оскарження рішення замовника в порядку абз. 2 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про публічні закупівлі" не спростовує висновки суду першої інстанції стосовно допущених відповідачем порушень законодавства у сфері публічних закупівель, не впливає на суть спору та не може обмежувати право позивача на судовий захист.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.

Відповідно до статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки, судом першої інстанції прийняте рішення за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи і неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 слід скасувати частково та відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Трейдер" щодо стягення збитків у розмірі 41 211,03 грн., з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статями 129, 240, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі № 910/857/20 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 у справі № 910/857/20 в частині задоволення позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 41 211,03 грн. скасувати, з ухваленням у вказаній частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Викласти п. 3 резолютивної частини рішення у наступній редакції.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Трейдер" (79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, буд. 2, кімната 23; ідентифікаційний код 42743767) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору за розгляд позовної заяви.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ Трейдер" (79026, Львівська обл., м. Львів, вул. Академіка Лазаренка, буд. 2, кімната 23; ідентифікаційний код 42743767) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн. 00 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видати накази.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/857/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 16.12.2020.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун