Рішення

від 15.12.2020 по справі 905/1479/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.12.2020 Справа № 905/1479/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор`євій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» , м.Краматорськ, Донецька область

до відповідача: Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго , м.Краматорськ, Донецька область

про стягнення 18 670 160,66грн.

Представники сторін:

від позивача: Луговой В.В. (за довіреністю)

від відповідача: Авчиєв Т.О. (за статутом)

Суть спору:

Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» , м.Краматорськ, Донецька область звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» , м.Краматорськ, Донецька область про стягнення 18674482,33грн., з яких: 17626431,47грн. - основний борг, 670823,66грн. - пеня, 165545,00грн. - 3% річних, 211682,20грн. - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не виконання відповідачем умов публічного договору розподілу природного газу від 30.12.2015 в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.

Ухвалою від 07.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

01.10.2020 до суду від позивача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог щодо стягнення пені відповідач зауважує, що оскільки позивач є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, тому на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, поширюється дія мораторію, встановленого частиною 2 статті 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств-виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси . Щодо заявлених вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, відповідач зазначає, що йому є незрозумілим алгоритм таких нарахувань. При цьому, відповідачем проведений власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, контрозрахунок доданий до відзиву.

15.10.2020 до канцелярії суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (зменшення позовних вимог), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 17626431,47грн., пеню в сумі 767088,36грн., 3% річних в сумі 190673,83грн. та інфляційні втрати в сумі 85967,00грн.

20.10.2020 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, в тому числі акту звірки взаєморозрахунків станом на 06.10.2020.

Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладався, про що постановлені ухвали суду.

Ухвалою від 09.11.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог (зменшення позовних вимог), продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та підготовче засідання відкладено на 25.11.2020.

09.11.2020 до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог, в якому відповідач просить суд закрити провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 17 626 431,47грн., відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі.

Ухвалою за результатами підготовчого засідання від 25.11.2020 закрито підготовче провадження та розгляд справи по суті призначений на 15.12.2020.

У судове засідання 15.12.2020 в режимі відеоконференції з`явились представники позивача та відповідача.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Нормами Закону України Про ринок природного газу , постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 Про затвердження Кодексу газорозподільних систем (далі також - Кодекс) визначено, що послуги з розподілу природного газу надаються операторами газорозподільчих мереж (далі також - ГРМ) на підставі договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI Кодексу.

Пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу визначено, що договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів Оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, що складається за формою додатка 2 (для споживачів, що не є побутовими) до типового договору розподілу природного газу.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2015 між Публічним акціонерним товариством По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз та Обласним комунальним підприємством Донецьктеплокомуненерго укладено публічний договір розподілу природного газу шляхом надання підписаної відповідачем заяв-приєднання №ю/р/3019 від 30.12.2015 до умов типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) затвердженого постановою НКРЕКП №2498 від 30.09.2015.

Відповідно до пункту 1.3 типового договору цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом, та/або сплата рахунку оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

За цим договором оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (пункт 2.1. типового договору).

За умовами пункту 2.3 договору при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов`язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього Договору та Кодексу газорозподільних систем.

Згідно з пунктом 3.1 договору споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду.

Відповідно до пункту 5.4 договору порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог договору.

У розділі VI типового договору сторони погодили порядок розрахунків. Зокрема, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.1 договору).

Відповідно до пункту 6.2 договору тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.

Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункт 6.4 договору).

Згідно з пунктом 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.8 договору).

Аналогічні положення викладені у пункті 10 розділу 6 Кодексу газорозподільних систем, згідно якого, надання оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.

Пунктом 7.1 договору передбачені обов`язки оператора ГРМ, зокрема: розміщувати на сайті чинні тарифи за послуги з розподілу природного газу та поточну редакцію тексту цього договору і Кодексу газорозподільних систем, а у разі внесення до цього договору в установленому законодавством порядку відповідних змін своєчасно їх публікувати в офіційних друкованих виданнях, які публікуються на території його ліцензованої діяльності (підпункт 1 пункту 7.1 типового договору); за письмовою вимогою споживача безкоштовно надати йому завірену письмову форму цього договору протягом десяти днів з дня надання оператору ГРМ такої вимоги (підпункт 6 пункту 7.1 типового договору).

При цьому оператор ГРМ має право отримувати від споживача оплату за цим договором (підпункт 1 пункту 7.2 договору).

Згідно з підпунктами 1, 3 пункту 7.3 договору споживач має право на отримання цілодобового доступу до газорозподільної системи та передачу належних споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з належним рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання ним вимог цього договору та Кодексу газорозподільних систем; вимагати від оператора ГРМ письмову форму цього договору, завірену печаткою оператора ГРМ.

За умовами підпункту 1 пункту 7.4 договору споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України (пункт 8.1 договору).

Сторони у пункті 8.2 договору погодили, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.

Цей договір укладається на невизначений строк. Цей договір може бути розірваний за згодою сторін або за ініціативою споживача у порядку, визначеному законодавством України (пункти 12.1, 12.3 договору).

Доказів розірвання договору ані позивачем, ані відповідачем не надано.

На виконання умов договору у період протягом квітня-червня 2020 року позивачем надавалися відповідачу послуги з розподілу природного газу, в підтвердження чого суду надані актами №1/10 від 30.04.2020 на суму 8 831 627,96грн., №1/11 від 31.05.2020 на суму 8 831 627,96грн., №1/12 від 30.06.2020 на суму 8 831 627,96грн., та актами приймання-передачі послуги розподілу природного газу від 01.05.2020, від 01.06.2020, від 01.07.2020, за якими Публічне акціонерне товариство По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз розподілило (доставило) відповідачу природного газу на загальну суму 26 494 883,88грн.

Дані акти підписано уповноваженими представниками сторін і скріплено печатками підприємств.

Доказів наявності заперечень щодо кількості розподіленого природного газу, а також порядку розподілу суду не представлено.

За твердженнями позивача, відповідач в порушення умов договору зобов`язання щодо оплати розподілу природного газу не виконав, за розподілений позивачем природний газ за відповідні періоди не розрахувався у повному обсязі, сплативши лише заборгованість за актом №1/10 від 30.04.2020 в сумі 8 831 627,96грн. та частково за актом №1/11 від 31.05.2020 в сумі 36824,45грн., внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати природного газу за травень, червень 2020 року в сумі 17 626 431,47грн. (26 494 883,88грн. - 8 831 627,96грн. - 36824,45грн.), що підтверджується підписаним сторонами договору актом звіряння взаємних розрахунків від 02.07.2020.

Таким чином, у зв`язку з порушенням виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором розподілу природного газу та наявністю непогашеної заборгованості за вказаним договором, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з розподілу природного газу в сумі 17 626 431,47грн., пені в сумі 767 088,36грн., 3% річних в сумі 190 673,83грн. та інфляційних втрат в сумі 85 967,00грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК України), однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини першої статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг з розподілу природного газу.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно із статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 статті 901 ЦК України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України Про ринок природного газу розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини; постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення: 1) надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості; 2) комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу; 3) доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (умови технічного доступу); 4) доступу суб`єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу); 5) механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб`єктами ринку природного газу, визначені Кодексом газорозподільних систем, який затверджено постановою №2494 від 30.09.2015 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до статті 40 Закону України Про ринок природного газу розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України Про засади функціонування ринку природного газу розподіл природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким газорозподільне підприємство зобов`язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, газорозподільними мережами до пункту приймання-передачі газу та передати його споживачу, який відповідно до законодавства має право на одержання зазначеного газу, а замовник зобов`язується сплатити за доставку газу за встановленою в договорі платою.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором.

У пункті 6.6 договору встановлено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним , відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Отже, у договорі визначено конкретну дату розрахунку, та підписавши 30.12.2015 заявку-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, який не є побутовим) відповідач погодився з такими умовами Типового договору, які є однаковим для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України Про ринок природного газу і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 та які відповідно змінюються Регулятором.

Як встановлено судом та зазначено вище, за період квітень-червень 2020, на виконання умов договору, позивачем розподілено, а споживачем прийнято природний газ на суму 26 494 883,88грн., що підтверджується актами, які підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками, а саме: актами №1/10 від 30.04.2020 на суму 8 831 627,96грн., №1/11 від 31.05.2020 на суму 8 831 627,96грн., №1/12 від 30.06.2020 на суму 8 831 627,96грн., та актами приймання-передачі послуги розподілу природного газу від 01.05.2020, від 01.06.2020, від 01.07.2020.

Отже, позивач виконав свої договірні зобов`язання в частині надання послуг з розподілу ОКП Донецьктеплокомуненерго природного газу, в той час, відповідач взяті на себе зобов`язання з оплати отриманого природного газу, на час звернення позивача до суду із позовом не виконав у повному обсязі.

Заборгованість з розподілу природного газу за травень, червень 2020 року склала 17 626 431,47грн.

З урахуванням умов публічного договору розподілу природного газу, до якого відповідач приєднався шляхом звернення до позивача із заявою-приєднання до умов розподілу природного газу від 30.12.2015, відповідач повинен був сплати вартість наданих послуг з розподілу природного газу:

- за квітень 2010 року згідно акту прийому-передачі послуг з розподілу природного газу від 01.05.2020 в строк до 12.05.2020 включно (з урахуванням того, що 10-й день (10.11.2020) та наступний за ним (11.05.2020) є вихідним днем, кінцевий строк оплати переноситься на наступний перший робочий день);

- за травень 2020 року згідно акту прийому-передачі послуг з розподілу природного газу від 01.06.2020 в строк до 10.06.2020 включно;

- за червень 2020 року згідно акту прийому-передачі послуг з розподілу природного газу від 01.07.2020 в строк до 10.07.2020 включно.

Факт прострочення відповідача по оплаті за отриманий природний газ підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі підписаними сторонами актами звірки взаємних розрахунків станом на 02.07.2020 та на 06.10.2020, а також не заперечувався відповідачем у відзивах на позовну заяву.

Отже, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем свого грошового зобов`язання, у позивача виникло право вимагати стягнення з відповідача простроченого грошового зобов`язання.

При цьому, у судовому засіданні, яке відбулося 09.11.2020 представником відповідача було повідомлено про повне погашення основної заборгованості, а представник позивача зазначив, що відповідачем сплачена сума основного боргу у жовтні 2020 року та вказав, що заборгованість за спірний період погашена та здійснені поточні платежі за 2020 рік.

Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що заборгованість з розподілу природного боргу в сумі 17 626 431,47грн. була сплачена відповідачем після подання позову, що підтверджується наданою до суду відповідачем та наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №117 від 15.10.2020.

Платіжне доручення містить відомості про те, яка саме господарська операція оплачується платником. Згідно призначення платежу сплачені ОКП Донецьктеплокомуненерго кошти в загальній сумі 25053064,00грн. були перераховані згідно договору №юр/3019 від 30.12.2015, в тому числі за розподіл природного газу за травень, червень, липень 2020 року.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі якщо відсутній предмет спору. Суд зазначає, що закриття провадження у справі можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, сплативши заборгованість у заявленій позивачем до стягнення сумі 17 626 431,47грн. під час розгляду справи, відповідач припинив відповідне грошове зобов`язання, у зв`язку з чим провадження у частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 17 626 431,47грн. підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені у сумі 7670088,36грн, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 549, пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з частиною 2 статті 193, частини 1 статті 216 та частини 1 статті 218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій за приписами частини 2 статті 217, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Як встановлено статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 2 статті 51 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пеню нараховано позивачем на підставі пункту 8.2 договору, яким встановлено, що у разі прострочення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.

Як встановлено судом, погашення заборгованості за грошовими зобов`язаннями відповідача відбулося з порушенням строків, визначеними у договорі.

У відзиві відповідач вказував на те, що у відповідності до вимог Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси на нарахування та стягнення пені встановлено мораторій.

Суд зазначає, що вказаний нормативно-правовий акт не розповсюджує свою дію на правовідносини, що існують між позивачем та відповідачем за договором розподілу природного газу, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси встановлено мораторій на час проведення антитерористичної операції на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

Виходячи зі змісту приписів наведеного нормативно-правового акту, можливість застосування останнього до спірних правовідносин вимагає дотримання наступних умов: наявність визначеного законом кола суб`єктів такого спеціального права (енергопостачальні компанії та підприємства - виконавці/виробники житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції), існування між ними договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів.

Так, зокрема у статті 1 Закону України Про ринок природного газу надано визначення наступних термінів:

- оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників);

- розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу;

- споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини; постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу;

- постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

У Розділі 1 Кодексу газорозподільної системи надано визначення термін, зокрема:

- договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу;

- доступ до газорозподільної системи - право користування потужністю складової (об`єкта) газорозподільної системи в обсязі та на умовах, встановлених у договорі (технічній угоді) про надання відповідних послуг з оператором газорозподільної системи;

- замовник - фізична особа, або юридична особа, або фізична особа - підприємець, яка на підставі відповідного договору замовляє у оператора газорозподільної системи послугу з приєднання до газорозподільної системи та/або розподілу природного газу;

- споживач природного газу (споживач) - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Як було встановлено судом, на підставі заяви-приєднання від 30.12.2015 Обласне комунальне підприємство Донецьктепломережа приєдналось до умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими), за умовами якого позивач (оператор ГРМ) зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Отже, враховуючи наведене, між сторонами склались відносини з розподілу природного газу, а не його постачання, а позивач у таких відносинах не є енергопостачальною компанією, у розумінні частини 2 статті 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси .

В даних правовідносинах позивач є Оператором ГРМ, який переміщує природний газ газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, які отримують природний газ на підставі договору постачання.

Таким чином, між сторонами не виникло договірних відносин з постачання енергетичних ресурсів та відповідно їх споживання, а тому дія зазначеного вище мораторію не розповсюджується на спірні правовідносини.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, є правомірними.

Згідно з наданим розрахунком, який доданий до заяви від 15.10.2020 про уточнення позовних вимог (зменшення), пеня нарахована позивачем у загальному розмірі 767088,36грн. Вказані нарахування проведені окремо по кожному простроченому зобов`язанню, а саме: за зобов`язаннями квітня 2020 року в сумі 27204,64грн. за загальний період з 10.05.2020 по 26.06.2020, за зобов`язаннями травня 2020 року в сумі 411782,68грн. за загальний період з 10.06.2020 по 31.10.2020, за зобов`язаннями червня 2020 року в сумі 328101,04грн. за період з 10.07.2020 по 31.10.2020.

Крім того, оскільки відповідач не виконав зобов`язання у строк, визначений умовами договору розподілу природного газу, чим порушив умови господарського зобов`язання, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з наданим розрахунком 3% річних, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення 3% річних у загальному розмірі 190673,83грн. Вказані нарахування здійснено позивачем окремо по кожному простроченому зобов`язанню, а саме: за зобов`язаннями квітня 2020 року в сумі 5222,00грн. за загальний період з 10.05.2020 по 26.06.2020, за зобов`язаннями травня 2020 року в сумі 103426,58грн. за загальний період з 10.06.2020 по 31.10.2020, за зобов`язаннями червня 2020 року в сумі 82025,25грн. за період з 10.07.2020 по 31.10.2020.

Згідно з наданим розрахунком інфляційних втрат позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення інфляційні втрати у загальному розмірі 85967,00грн. Вказані нарахування здійснено позивачем окремо по кожному простроченому зобов`язанню, а саме: за зобов`язаннями квітня 2020 року в сумі 41808,86грн. за період квітень-червень 2020 року, за зобов`язаннями травня 2020 року в сумі 44158,14грн. за період травень-жовтень 2020 року.

Перевіривши надані розрахунки проведені позивачем, суд визнає їх невірними, оскільки позивачем невірно визначено строк настання платежу за надані послуги з розподілу природного газу, а відтак і строк початку прострочення здійснення платежів за відповідні періоди за зобов`язаннями квітня, травня та червня 2020 року.

Згідно з пунктом 6.6 типового договору остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

При цьому, суд зазначає, що прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).

Як встановлено судом та зазначено вище, строк оплати послуг: за зобов`язаннями квітня 2020 року - 12.05.2020 (яке є першим робочим днем, наступним за останнім днем граничного строку здійснення оплати) та прострочка виконання зобов`язання починається з 13 числа місця відповідно; за зобов`язаннями травня 2020 року - 10.06.2020 та прострочка виконання зобов`язання починається з 11 числа місця відповідно, за зобов`язаннями червня 2020 року - 10.07.2020, та прострочка виконання зобов`язання починається з 11 числа місця відповідно.

А також при здійсненні розрахунків за зобов`язаннями травня та червня, позивачем проведені відповідні нарахування поза межами граничного строку таких нарахувань, оскільки відповідачем було здійснено сплату заборгованості за вказаними зобов`язаннями в повному обсязі 15.10.2020, тоді як позивач визначив кінцевим строком нарахувань -31.10.2020.

Щодо проведених позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляції за зобов`язаннями квітня та травня 2020 року, суд зазначає наступне:

Згідно із статтею 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

При цьому, принцип змагальності вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З урахуванням викладеного, при зверненні до суду з відповідними вимогами згідно норм статті 129 Конституції України, статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України позивач має довести такі вимоги певними доказами.

Тобто, саме позивач, заявляючи позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних та 3% річних має довести суму, визначити період та правильність нарахування заявлених до стягнення сум.

При нарахуванні основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, на яку здійснюються такі нарахування, період заборгованості, а при нарахуванні пені і розмір процентної ставки, визначений договором або яка діє у такий період.

Згідно з наданими позивачем розрахунками, за зобов`язаннями квітня, травня 2020 року нарахування проведені позивачем за визначені ним періоди та суми боргу змінювалися протягом загального періоду розрахунків у зв`язку з частковим погашенням відповідачем сум основного зобов`язання.

Суд зазначає, що фактом підтвердження господарської операції - часткової оплати заборгованості є первинні документи, а не сам розрахунок штрафних санкцій, оскільки зазначення у розрахунку відомостей про здійснені оплат, не свідчить про наявність факту такої господарської операції.

Отже, позивачем не доведено наявності заборгованості відповідача у визначені ним періоди в сумах, на які позивач здійснює відповідні нарахування. Письмових пояснень щодо визначення за основу для проведених нарахувань вказаних сум наданий розрахунок не містить. Будь-яких первинних документів в підтвердження визначених сум та періодів здійснення відповідних нарахувань суду не надано.

При цьому, у судовому засідання 25.11.2020 представник позивача зазначив про відсутність наміру подати додаткові документи в обґрунтування заявлених вимог.

Враховуючи, вищевикладене та приймаючи до уваги, що суд зобов`язаний перевірити правильність проведених позивачем розрахунків та позбавлений права самостійно визначати суми та періоди для нарахування штрафних санкцій інфляційних та річних, а також приймаючи до уваги факт не надання позивачем в порядку визначеному ГПК України доказів в підтвердження вихідних даних зазначених в розрахунку, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних нарахованих за зобов`язаннями квітня, травня 2020 року підлягають залишенню без задоволення за недоведеністю.

Провівши власний перерахунок пені за зобов`язаннями червня 2020 року судом встановлено, що розмір пені за період з 11.07.2020 по 14.10.2020 на суму боргу 8831627,96грн. складає 277979,11грн.

Таким чином, вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 277979,11грн.

Провівши власний розрахунок 3% річних за зобов`язаннями червня 2020 року, судом встановлено, що загальний розмір цих вимог за період з 11.07.2020 по 14.10.2020 на суму боргу 8831627,96грн. складає 69494,78грн.

Таким чином, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 69494,78грн.

Розрахунок пені та відсотків було здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон» .

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 17 626 431,47грн. та внесення судового збору в більшому розмірі (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог), сума судового збору в розмірі 264461,29грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України за відповідним клопотанням останнього.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічне акціонерне товариство «По газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» , м.Краматорськ, Донецька область до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» , м.Краматорськ, Донецька область про стягнення 18 670 160,66грн., з яких: 17 626 431,47грн. - основний борг, 767088,36грн. - пеня, 190673,83грн. - 3% річних, 85967,00грн. - інфляційні втрати, задовольнити частково.

Закрити провадження у справі №905/1479/20 в частині стягнення основного боргу в розмірі 17 626 431,47грн.

Стягнути з Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго (84307, Донецька обл., місто Краматорськ, провулок Земляний, будинок 2; код ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства По газопостачанню та газифікації Донецькоблгаз (84313, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Південна, будинок 1, код ЄДРПОУ 03361075) пеню у сумі 277979,11грн., 3% річних у сумі 69494,78грн. та судовий збір в сумі 5212,10грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.

У судовому засіданні 15.12.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2020.

Суддя М.О. Лейба