Рішення

від 30.11.2020 по справі 908/1428/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/163/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2020 Справа № 908/1428/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1428/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-СЕРВІС" (04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48, офіс 609/2)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "ЗАВОД "ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА" (69057, м. Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, буд. 3)

про стягнення 28 902,64 грн.

за участю представників:

від позивача: Приладишева Н.Г., ордер ЗП № 121416 від 20.10.2020, адвокат

від відповідача: Фролов В.В., довіреність № 525/2-1 від 07.09.2020

Згідно зі ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 07.10.2020, 21.10.2020, 05.11.2020, 16.11.2020 та 30.11.2020 здійснювалося повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - комплексу Акорд .

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТ-СЕРВІС" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 03.06.2020 до Приватного акціонерного товариства "ЗАВОД "ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА" про стягнення 28 902,64 грн., з яких 28400,00 грн. - заборгованість за надані транспортно-експедиторські послуги, 371,93 грн. - пеня та 130,71 грн. - три проценти річних.

Разом з тим, в пункті 2 прохальної частини поданої позовної заяви позивач просить суд розглянути справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2020 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 15.06.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-СЕРВІС" від 03.06.2020 залишено без руху на підставі приписів ч. 1 ст. 174 ГПК України.

11.08.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява від 05.08.2020, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху. У вказаній заяві позивач зазначив, що договір № 290416/2 від 29.04.2016 позивачем не був наданий суду у зв`язку із тим, що відповідач не повернув позивачу підписаний примірник договору, тобто у позивача на момент звернення до суду з позовом до відповідача не було оригіналу чи копії договору, підписаного відповідачем. Вказує, що оригінальний примірник вказаного договору знаходиться у відповідача. При цьому зазначає, що позивач належним чином надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з перевезенням вантажу, а відповідач підтвердив їх надання, шляхом прийняття виконання, що підтверджується належними доказами, зокрема актами наданих послуг № 164 від 04.02.2019 та № 203 від 08.02.2019, підписаними обома сторонами. Разом з тим позивач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу складає 15000,00 грн., детальна калькуляція витрат з описом робіт з відповідними підтверджуючими документами буде надана позивачем у строки, встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

11.08.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання від 05.08.2020 про витребування доказів, в якому останній просить витребувати у Приватного акціонерного товариства "ЗАВОД "ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА" оригінал договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 290416/2 від 29.04.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТ-СЕРВІС", як експедитором, та Приватним акціонерним товариством "ЗАВОД "ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА", як замовником. В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначає, що з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що в них йдеться посилання на договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 290416/2 від 29.04.2016. Вказує, що станом на день подання цього клопотання відповідач так і не повернув позивачу підписаний примірник договору. Разом з тим зазначає, що повторно надіслав відповідачу два оригінальних примірники договору, підписані позивачем, з проханням розглянути та підписати договір, втім позивач так і не отримав ні підписаного відповідачем примірника договору, ні будь-якої відповіді від відповідача на лист № 01/07-20 від 01.07.2020. Таким чином оригінальний примірник договору знаходиться у відповідача. Позивач вказує, що враховуючи вимоги ухвали суду від 15.06.2020 у справі № 908/1428/20 вважає за необхідне витребувати у відповідача оригінал договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 290416/2 від 29.04.2016. При цьому зазначив, що надати вищевказаний договір самостійно позивач не має можливості, оскільки відповідач не відповідає на листи та вимоги позивача, у зв`язку з чим у позивача виникла необхідність у поданні цього клопотання.

Ухвалою суду від 17.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1428/20, присвоєно справі номер провадження 12/163/20, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи залишено без задоволення, визначено здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 07.10.2020 о 12:00.

28.09.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання в порядку приписів ст. 197 ГПК України, в якому останній просить забезпечити проведення підготовчого засідання у справі № 908/1428/20 в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду міста Києва (01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 44-в) або Господарського суду Київської області (МСП 01032, м. Київ-32, вул. Симона Петлюри, буд. 16/108).

Ухвалою суду від 05.10.2020 клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції залишено без задоволення.

07.10.2020 на електронну адресу суду без електронного цифрового підпису від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку з неможливістю позивача бути присутнім у судовому засіданні.

07.10.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів від 07.10.2020, в якому останній просить витребувати заявки про надання послуг на кожне надане перевезення окремо, витребувати у позивача акти наданих послуг на кожне виконане перевезення окремо, витребувати детальний розрахунок заборгованості, пені, трьох процентів річних з зазначенням періодів нарахування та у який спосіб воно проведене. У вказаному клопотанні відповідач зазначив, що договір № 290416/2 від 29.04.2016 дійсно надавався позивачем для розгляду у електронному вигляді у квітні 2016 року, але керівники так і не прийшли до згоди про суттєві умови договору. При цьому вказує, що обговорення складання протоколу розбіжностей теж не призвели до підписання зазначеного договору. В обґрунтування вказаного клопотання зазначає, що якщо позивач стягує кошти за договором про надання транспортно-експедиторських послуг № 290416/2 від 29.04.2016, то повинен був надати копії заявок на кожен окремий випадок надання послуг перевезення, оскільки заявка є невід`ємною частиною договору і саме з неї починається узгодження дати поставки, у який спосіб вона буде виконуватися та сума послуг. Вважає, що ненадання позивачем суду заявок є спробою ввести суд в оману та зловживанням своїми процесуальними правами та як наслідок унеможливлює дослідити такі документи (заявки) та дати їм відповідну правову оцінку. Разом з тим, відповідач вказує, що позивачем надані не всі акти наданих послуг, що доводить безпідставність виставлених окремих сум, як заборгованості та більш того нарахування на такі суми штрафних санкцій. Також зазначає, що з зазначеного розрахунку пені та трьох процентів річних неможливо зрозуміти на підставі чого вони зроблені, яким чином обчислювалися та за який період.

Ухвалою суду від 07.10.2020 продовжений строк підготовчого провадження у справі № 908/1428/20 та відкладено підготовче засідання на 21.10.2020 о 15:15. У вказаній ухвалі зазначено, що клопотання позивача про відкладення судового засідання не містить електронного цифрового підпису, а тому суд позбавлений можливості прийняти його в якості офіційного документу.

13.10.2020 на адресу суду від позивача надійшов оригінал раніше надісланого на електронну адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи.

21.10.2020 до суду від відповідача надійшли заперечення на позов, в яких останній зазначає наступне:

- позивачем не було надано в якості доказів жодної заявки на перевезення, в якій зазначаються всі істотні умови перевезення у кожному окремому випадку;

- в силу приписів ст. ст. 6, 626, 627, 628, 638 ЦК України договір є вчиненим з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов, визначених в тому числі на розсуд сторін;

- за своєю юридичною природою договір № 290416/2 перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні від 29.04.2016 року є договором перевезення вантажу;

- у відповідності до ч. 3 ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами);

- для виникнення у відповідача обов`язку з оплати вартості надання послуг з перевезення вантажу, необхідним є наявність між відповідачем, як замовником, та позивачем, як перевізником, договірних відносин щодо здійснення таких перевезень шляхом досягнення згоди щодо всіх істотних умов, в тому числі щодо порядку оплати послуг перевезення, тобто укладення договору перевезення замовником послуг, яким є саме відповідач;

- виходячи з положень ст. 909 ЦК України складання транспортної накладної може підтверджувати лише факт укладення договору перевезення вантажу із замовником (вантажовідправником чи вантажоодержувачем) при прийманні перевізником вантажу на відправлення та підтверджувати факт виконання зобов`язання з перевезення, однак сама по собі транспортна накладна не є договором в розумінні ст. 626 ЦК України, оскільки з неї не вбачається досягнення згоди між перевізником та конкретним замовником щодо всіх істотних умов, які є обов`язковими для договору перевезення;

- факт існування договірних відносин щодо замовлення перевезення вантажу транспортна накладна не підтверджує, оскільки не містить домовленості (погоджених істотних умов) між позивачем та відповідачем щодо їх прав та обов`язків, спрямованих на виникнення між ними правовідносин з перевезення вантажу;

- суду не надано позивачем всіх 26 актів виконаних робіт та заявок за ними, а також не надано жодного доказу їх надсилання та отримання відповідачем, а отже в разі неотримання всіх підписаних заявок та актів виконаних робіт відповідач не мав можливості надати вмотивовану відмову чи підписати їх та визнати послуги такими, які були надані, як то передбачено п. 1.3. договору;

- враховуючи викладені факти та відсутність будь-яких доказів, які б підтверджували існування зазначеного договору, вказує на недоведеність факту укладення між сторонами договору № 290416/2 перевезення вантажів шляхом надання транспортно-експедиторських послуг;

- оскільки матеріали справи не містять доказів реального існування такого договору між позивачем та відповідачем та всіх належних доказів, які мають істотне значення для винесення законного рішення, у позивача відсутні правові підстави для стягнення 28400,00 грн., 371,93 грн. пені, 130,71 грн. трьох процентів річних та витрат на професійну правничу допомогу;

- права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, та в позові про стягнення суми заборгованості за надані послуги з перевезення слід відмовити. Просить у позовних вимогах позивача відмовити в повному обсязі.

В судових засіданнях 21.10.2020, 05.11.2020 оголошувались перерви до 05.11.2020 та 16.11.2020 без винесення процесуальних документів суду.

29.10.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній зазначає наступне:

- усі аргументи відповідача ґрунтуються виключно на посиланнях на умови договору № 290416/2 від 29.04.2016, які ніби то не були виконані позивачем, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог;

- вищевказаний договір № 290416/2 від 29.04.2016 сторонами підписаний не був, що не оспорюється сторонами справи і підтверджується позивачем у поданій ним заяві про усунення недоліків позовної заяви та відповідачем у поданих ним відзиві та у клопотанні про витребування доказів від 21.10.2020;

- саме лише посилання в рахунках та актах наданих послуг на договір № 290416/2 від 29.04.2016 не є підставою для застосування його положень до сторін і не створює обов`язки для позивача чи відповідача, передбачені договором;

- позиція та позовні вимоги позивача не ґрунтуються на договорі № 290416/2 від 29.04.2016 чи його умовах, позивач у своїй позовній заяві не робив жодних посилань на договір № 290416/2 від 29.04.2016 та не просить стягнути кошти з відповідача на підставі договору № 290416/2 від 29.04.2016;

- немає жодних підстав для застосування положень договору № 290416/2 від 29.04.2016 до спірних правовідносин та врахування їх при вирішенні даної справи, оскільки вказаний договір не укладений і не був укладений на момент виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем;

- позивач, надаючи відповідачу послуги з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом, виступав експедитором;

- закон не вимагає укладення договору про транспортне експедирування саме у формі єдиного документу;

- усі умови договорів (заявок) про надання позивачем відповідачу транспортно-експедиторських послуг сторони обговорили та погодили по телефону, тобто уклали договори транспортного експедирування в усній формі;

- відповідач не заперечує факт вчинення вищевказаних правочинів (договорів) з позивачем, не оспорює окремих їх частин та повністю прийняв їх виконання шляхом підписання акту наданих послуг від 04.02.2019 № 164 та акту наданих послуг від 08.02.2019 № 203;

- позивач надає товарно-транспортну накладну № 000000000726 від 01.02.2019 з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, яка підтверджує виконання позивачем послуг з перевезення вантажу за дорученням відповідача за маршрутом: смт. Понінка, Хмельницька область - м. Запоріжжя;

- для надання відповідачеві послуг з організації перевезення вантажів за маршрутом: смт. Понінка, Хмельницька область - м. Запоріжжя позивач залучив третю особу - перевізника, а саме: ТОВ Арсенал-Центр (ідентифікаційний код 31202310) за разовим договором-заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 01022019 від 01.02.2019;

- витрати позивача в сумі 17000,00 грн. на оплату послуг перевізника, залученого до виконання перевезення вантажів за дорученням позивача, підтверджуються рахунком № 051908 від 01.02.2019, актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № АЦ-СЕN16938 від 05.02.2019, підписаним з перевізником, платіжним дорученням № 64 від 05.03.2019;

- позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів на загальну суму 28400,00 грн., які були прийняті відповідачем без жодних зауважень та заперечень, що підтверджується актами наданих послуг від 04.02.2019 № 164 та від 08.02.2019 № 203, підписаними відповідачем, товарно-транспортними накладними, а також додатковими документами, що підтверджують витрати позивача на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, однак не оплачені відповідачем у строки, встановлені ч. 2 ст. 530 ЦК України, що стало підставою для пред`явлення позивачем позову у цій справі.

29.10.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів від 26.10.2020, в якому останній просить витребувати у Приватного акціонерного товариства "ЗАВОД "ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА" оригінал товарно-транспортної накладної на перевезення вантажу за маршрутом: м. Запоріжжя - м. Кам`янське, Дніпропетровська область, яке було виконане ТОВ ЮТ-Сервіс за дорученням ПрАТ Завод Запоріжавтоматика у лютому 2019 року. В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначає, що вказана товарно-транспортна накладна може додатково підтвердити факт укладення сторонами договору транспортного експедирування про надання послуг з організації перевезення вантажів за маршрутом: м. Запоріжжя - м. Кам`янське, Дніпропетровська область та факт надання позивачем послуг відповідачу за таким договором. При цьому вказує, що зазначена товарно-транспортна накладна відсутня у позивача, оскільки була надіслана відповідачеві та її оригінальний примірник знаходиться у відповідача.

03.11.2020 на адресу суду від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача від 07.10.2020 про витребування доказів, в яких позивач просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача, з огляду на наступне:

- відповідач не зазначив який саме доказ витребовується, зокрема не вказав жодні реквізити чи інші дані заявок та актів наданих послуг, які б дали можливість сторонам і суду ідентифікувати такі документи, чим порушив вимоги п. 1 ч. 2 ст. 81 ГПК України;

- відповідач не зазначив, які саме обставини можуть підтвердити зазначені заявки та/або акти наданих послуг на кожне перевезення окремо, або які саме аргументи вони можуть спростувати, чим порушив вимоги п. 2 ч. 2 ст. 81 ГПК України;

- відповідач не зазначив у якої особи він просить витребувати заявки, а також не навів жодних підстав, з яких випливає, що вказані ним акти наданих послуг має саме позивач, чим порушив вимоги п. 3 ч. 2 ст. 81 ГПК України;

- відповідач не надав жодних доказів вжиття ним будь-яких заходів для отримання зазначених заявок та/або актів наданих послуг самостійно, чим порушив вимоги п. 4 ч. 2 ст. 81 ГПК України;

- відповідач не вказав причини неможливості отримання ним самостійно зазначених заявок та/або актів наданих послуг, чим порушив вимоги п. 5 ч. 2 ст. 81 ГПК України;

- документи, зазначені відповідачем у клопотанні про витребування доказів, не можуть бути належними доказами у цій справі, оскільки жодних чином не стосуються предмету доказування та не можуть ні підтвердити, ні спростувати жодні заявлені вимоги чи заперечення;

- позивачем було зроблено і надано разом з позовною заявою детальний розрахунок пені та трьох процентів річних, в якому зазначено підстави для їх нарахування, період нарахування, а також порядок (спосіб) здійснення такого розрахунку, а тому необхідність у витребуванні зазначеного відповідачем розрахунку відсутня.

Безпосередньо в судовому засіданні 16.11.2020 представник позивача надав суду із супровідним листом документи для долучення до матеріалів справи, зокрема доповнення до клопотання про витребування доказів. У вказаному доповненні позивач зазначив, що здійснив заходи для отримання товарно-транспортної накладної, однак у зв`язку з ухиленням відповідача від отримання поштової кореспонденції від позивача та не надання відповідачем жодної відповіді на клопотання позивача, позивач позбавлений можливості самостійно надати вказані докази суду.

16.11.2020 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на відповідь, в якому останній зазначає наступне:

- твердження позивача про те, що в жодному документі, наданому суду, немає посилань на договір № 290416/2 від 29.04.2016, не відповідають дійсності;

- з документів, доданих до відповіді на відзив, вбачається, що сам позивач перевезення не здійснював, а переклав виконання такої роботи на сторонню особу (ТОВ Арсенал-Центр ), не повідомивши про це замовника та взагалі про що стало відомо лише зараз;

- з незрозумілих підстав зазначена особа не залучена у якості третьої особи при розгляді цієї справи;

- що стосується погодження умов перевезення та попереднє обговорення заявки по телефону, то обов`язковою умовою відповідача було категорична заборона передавати свій обов`язок іншим особам;

- ця вимога зумовлена тим, що товар, який транспортується є вкрай крихким - кварцева трубка для відбору проб у виробництві;

- звертає увагу на те, що в додатках до відповіді на відзив міститься разовий договір на перевезення вантажу автомобільним транспортом, тобто оформлюючи господарські відносини зі стороннім перевізником (ТОВ Арсенал-Центр ), позивач уклав такий договір, а у випадку перевезень вантажів відповідача навіть такий договір не укладався та більш того позивач не зробив жодного кроку для укладання такого договору;

- твердження позивача про те, що кожного разу укладалися разові договори є безпідставними, а те що вони укладалися по телефону, зовсім не витримує будь-якої критики;

- за відсутності укладеного договору неможливо визначити на яких умовах та як саме здійснювалися перевезення та чи настав строк для виконання зобов`язання по сплаті грошових коштів;

- оскільки матеріали справи не містять доказів реального існування такого договору та інших доказів про умови надання послуг у позивача відсутні правові підстави для стягнення 28400,00 грн., 371,93 грн. пені, 130,71 грн. трьох процентів річних та витрат на професійну правничу допомогу. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 16.11.2020 закрито підготовче провадження у справі № 908/1428/20 та призначений розгляд справи по суті на 16.11.2020 о 12:18. У вказаній ухвалі зазначено, що розглянувши клопотання позивача та відповідача про витребування доказів суд відмовляє у їх задоволенні.

Розглянувши клопотання про витребування доказів від 05.08.2020 та від 26.10.2020, подані позивачем, а також клопотання відповідача про витребування доказів від 07.10.2020 суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами ч. 1 ст. 81 ГПК України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Частинами 2 та 3 ст. 80 ГПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви . Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Як свідчать матеріали справи позивач звернувся із позовом в даній справі у червні 2020 року, а клопотання про витребування доказів подав до господарського суду в серпні 2020 та в жовтні 2020, при цьому позивач не надав суду обґрунтування неможливості подання вказаних клопотань у встановлений строк з причин, що не залежали від нього.

При цьому судом враховані положення п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України, відповідно до яких позовна заява повинні містити зокрема зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Таким чином, враховуючи те, що клопотання позивача про витребування доказів від 05.08.2020 та від 26.10.2020 подані з порушенням строку, встановленого ч. 2 ст. 80 ГПК України, без обґрунтування неможливості подання вказаних клопотань у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, суд залишає вказані клопотання без задоволення.

Разом з тим позивач в клопотанні про витребування доказів від 26.10.2020 зазначав, що оригінал товарно-транспортної накладної був надісланий відповідачу, однак докази на підтвердження вказаних обставин суду не надав.

З аналізу приписів ч. 3 ст. 80 ГПК України вбачається, що відповідач повинен подати суду клопотання про витребування доказів разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 17.08.2020 запропоновано відповідачу подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, проте не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження від 17.08.2020 у справі № 908/1428/20 20 серпня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (том 2, а.с. 51).

Таким чином, строк для подання відзиву на позовну заяву та клопотання про витребування доказів в силу вищевказаних норм ГПК України настав 04.09.2020.

Втім клопотання про витребування доказів відповідач подав суду 07.10.2020. При цьому відповідач не надав суду обґрунтування неможливості подання вказаного клопотання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до ч. 2 ст. 81 ГПК України у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Звертаючись до суду зі клопотанням про витребування доказів відповідач не зазначив які конкретно докази просить витребувати, а саме: не вказав реквізити цих доказів (номери, дати складання), не зазначив підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа, не зазначив заходи, яких він вжив для отримання цих доказів самостійно, не надав докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів, чим порушив приписи ч. 2 ст. 81 ГПК України.

Оскільки клопотання про витребування доказів від 07.10.2020 подано відповідачем з порушенням строку, встановленого ч. 3 ст. 80 ГПК України, без обґрунтування неможливості подання вказаного клопотання у встановлений строк, та з порушенням приписів ч. 2 ст. 81 ГПК України, суд залишає вказане клопотання без задоволення.

Крім того, в матеріалах справи міститься наданий позивачем разом з позовною заявою детальний розрахунок пені та трьох процентів річних, в якому зазначено підстави для їх нарахування, період нарахування, а також порядок (спосіб) здійснення такого розрахунку, а тому необхідність у витребуванні зазначеного відповідачем розрахунку відсутня.

В судовому засіданні 16.11.2020 оголошувалась перерва в розгляді справи по суті до 30.11.2020 о 15:00 без винесення процесуального документу суду.

30.11.2020 на адресу суду від позивача надійшла заява, в якій останній просить розглянути питання про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У вказаній заяві позивач зазначає, що вважає за необхідне заявити про намір подати усі докази, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення у справі.

В судове засідання 30.11.2020 з`явилися представники сторін.

Представник позивача в судовому засіданні 30.11.2020 підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.11.2020 проти позову заперечив.

З`ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, враховуючи доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що у лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТ-СЕРВІС" (далі позивач, Експедитор) надало Приватному акціонерному товариству "ЗАВОД "ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА" (далі відповідач, Замовник) транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів автомобільним транспортом територією України, а саме:

- організація перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом: смт. Понінка, Хмельницька область - м. Запоріжжя;

- організація перевезення вантажів автомобільним транспортом за маршрутом: м. Запоріжжя - м. Кам`янське, Дніпропетровська область.

Матеріали справи свідчать, що позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 28400,00 грн., що підтверджується підписаними між ними актами надання послуг, а саме:

- актом надання послуг № 164 від 04.02.2019 на суму 23500,00 грн. з ПДВ;

- актом надання послуг № 203 від 08.02.2019 на суму 4900,00 грн. з ПДВ.

При цьому у вказаних актах надання послуг зазначено, що Замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

За фактом надання послуг з організації перевезення вантажів позивач виписав на оплату відповідачу рахунок № 175 від 04.02.2019 на суму 23500,00 грн. та рахунок № 204 від 08.02.2019 на суму 4900,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 03-03 від 03.03.2020, в якій просив погасити прострочену заборгованість за надані послуги у розмірі 28400,00 грн. протягом 7 днів з моменту отримання цієї претензії. Факт надіслання претензії на адресу відповідача підтверджується описом вкладення від 01.04.2020 та фіскальним чеком від 01.04.2020 (том 1, а.с. 15, 16).

Позивач в позові вказує, що станом на день подання цієї позовної заяви відповідач не оплатив надані послуги, внаслідок чого у відповідача виникла прострочена заборгованість в сумі 28400,00 грн.

Оскільки відбулось несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивач з посиланням на ч. 6 ст. 231 ГК України просить стягнути з відповідача пеню за період з 09.04.2020 по 03.06.2020 в сумі 371,93 грн.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України позивач вказує на прострочення грошового зобов`язання з боку відповідача, в зв`язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за період з 09.04.2020 по 03.06.2020 в сумі 130,71 грн.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Нормою ч. 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно із ч. 2 ст. 644 ЦК України якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу.

Відповідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. В такому разі договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1 ст. 640 ЦК України).

Частиною 2 ст. 642 ЦК України визначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Приписами ч. 1 ст. 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Матеріали справи свідчать, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮТ-СЕРВІС" (Експедитор, позивач), та Приватним акціонерним товариством "ЗАВОД "ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА" (Замовник, відповідач) була досягнута домовленість щодо надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу у спрощений спосіб, про що свідчать підписані між ними акти надання послуг № 164 від 04.02.2019 та № 203 від 08.02.2019, в яких сторони узгодили найменування робіт (послуг), обсяг та ціну.

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідач пропозицію щодо надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу прийняв, що підтверджується підписанням ним з позивачем вказаних актів надання послуг № 164 від 04.02.2019 та № 203 від 08.02.2019, які містять істотні умови перевезення. Відтак, прийнявши транспортно-експедиторські послуги згідно актів надання послуг відповідач підтвердив прийняття пропозиції позивача щодо укладення договору транспортного експедирування, що кореспондується із ч. 1 ст. 640 ЦК України.

Факт надання транспортно-експедиторських послуг за напрямком смт. Понінка, вул. Перемоги, 34 - м. Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, буд. № 3 також підтверджується наявною у справі товарно-транспортною накладною № 000000000726 від 01.02.2019, підписаною відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що для виконання перевезення вантажу для відповідача за напрямком смт. Понінка, вул. Перемоги, 34 - м. Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, буд. № 3 позивач (експедитор) залучив третю особу - ТОВ Арсенал- Центр (далі Перевізник) на підставі разового договору-заявки № 01022019 від 01.02.2019 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, копія якого міститься в матеріалах справи (том 2, а.с. 92).

Зі змісту наявних в матеріалах справи актів надання послуг № 164 від 04.02.2019 та № 203 від 08.02.2019 та виписаних на оплату наданих послуг рахунків № 175 від 04.02.2019 № 204 від 08.02.2019 вбачається, що в них містяться посилання на договір № 290416/2 від 29.04.2016.

Під час розгляду даної справи позивач в поданих суду заявах письмово зазначав, що відповідач не повернув йому підписаний примірник договору № 290416/2 від 29.04.2016.

Позивач надав до матеріалів справи копію листа за вих. № 01/07-20 від 01.07.2020, адресованого відповідачу, до якого долучив оригінал договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 290416/2 від 29.04.2016 у 2 примірниках, підписаних директором ТОВ "ЮТ-СЕРВІС". У вказаному листі позивач просив у 20-денний строк після одержання цього листа оформити вказаний договір відповідно до вимог чинного законодавства і повернути один примірник такого договору ТОВ "ЮТ-СЕРВІС", або у разі наявності заперечень щодо окремих умов договору скласти протокол розбіжностей та надіслати його ТОВ "ЮТ-СЕРВІС" у двох примірниках разом з даним договором. Факт надіслання цього листа відповідачу підтверджується копією опису вкладення від 13.07.2020 та фіскального чеку від 13.07.2020 (том 1, а.с. 58, 59).

Разом з тим, відповідач в запереченнях на позов зазначив, що договір № 290416/2 від 29.04.2016 ніколи не підписувався та відповідач не скріплював його своєю печаткою у зв`язку з непогодженням усіх істотних умов договору (том 2, а.с. 76).

В матеріалах справи міститься примірник договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 290416/2 від 29.04.2016, який підписаний лише з боку ТОВ "ЮТ-СЕРВІС".

З вищевикладеного вбачається, що сторони обопільно визнають, що між ними не був підписаний договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 290416/2 від 29.04.2016.

При цьому зі змісту поданої позивачем позовної заяви в даній справі вбачається, що в ній відсутнє будь-яке посилання в якості підстави заявлених позовних вимог на договір про надання транспортно-експедиторських послуг № 290416/2 від 29.04.2016.

Враховуючи визнання сторонами факту не підписання договору № 290416/2 від 29.04.2016, відсутність в матеріалах справи підписаного між сторонами договору про надання транспортно-експедиторських послуг № 290416/2 від 29.04.2016 та враховуючи зміст поданого в даній справі позову суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в даній справі заявлені на підставі актів надання послуг № 164 від 04.02.2019 та № 203 від 08.02.2019, підписаних сторонами, які свідчать про досягнуту між ними домовленість щодо надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу у спрощений спосіб.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір транспортного експедирування у спрощений спосіб. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх істотних умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, умови перевезення, визначили розмір плати за перевезення вантажу, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 929 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Частиною 1 ст. 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Відповідно до ч. 3 ст. 929 ЦК України умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні врегульовані нормами Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» № 1955-IV від 01.07.2004 року.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Згідно із ст. 932 ЦК України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Приписами ч. 1 ст. 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Разом з тим абзацем 8 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначено, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Факт належного виконання з боку ТОВ «ЮТ-Сервіс» транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажу та прийняття цих послуг відповідачем підтверджується підписаними між ними актами надання послуг № 164 від 04.02.2019 та № 203 від 08.02.2019, які знаходяться в матеріалах справи (том 1, а.с. 10, 12).

Разом з тим, в матеріалах справи міститься надана позивачем товарно-транспортна накладна № 000000000726 від 01.02.2019, яка підтверджує факт надання транспортно-експедиторських послуг позивачем відповідачу за напрямком смт. Понінка, вул. Перемоги, 34 - м. Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, буд. № 3.

Як зазначає позивач у відповіді на відзив для надання відповідачеві послуг з організації перевезення вантажів за маршрутом: смт. Понінка, Хмельницька область - м. Запоріжжя позивач залучив третю особу - перевізника, а саме: ТОВ Арсенал-Центр (ідентифікаційний код 31202310) за разовим договором-заявкою на перевезення вантажу автомобільним транспортом № 01022019 від 01.02.2019.

Так, зі змісту вказаної товарно-транспортної накладної вбачається, що істотні умови перевезення вантажу, а саме: найменування замовника і експедитора, в т.ч. пункти навантаження і розвантаження вантажу повністю співпадають з такими ж даними, зазначеними в акті надання послуг № 164 від 04.02.2019, підписаному між ТОВ «ЮТ-СЕРВІС» та відповідачем. З урахуванням викладеного можна дійти висновку, що вказана товарно-транспортна накладна була оформлена саме на виконання цього акту, а отже є належним доказом в підтвердження факту виконання перевезення та надання транспортно-експедиторських послуг з боку ТОВ «ЮТ-СЕРВІС» відповідачу.

Права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників визначають Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 (з подальшими змінами), далі Правила.

Відповідно до п. 11.1. Правил (в редакції станом на дату складання актів надання послуг між сторонами) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Згідно із п. 14.1., 14.4. Правил форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються Перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - Замовником при укладенні ними Договору на перевезення вантажів (п. 3.1 Договору). Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться Замовником на підставі рахунку Перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Матеріали справи свідчать, що за фактом надання послуг з організації перевезення вантажів позивач виписав на оплату відповідачу рахунок № 175 від 04.02.2019 на суму 23500,00 грн. та рахунок № 204 від 08.02.2019 на суму 4900,00 грн.

Докази у справі свідчать, що послуги з організації перевезення вантажу за актами надання послуг № 164 від 04.02.2019 та № 203 від 08.02.2019 позивачем виконані, відповідач вказані послуги прийняв, підписавши вказані акти, претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не заявляв, а тому повинен оплатити їх вартість.

Втім, з матеріалів справи вбачається, що сторони не узгодили порядок проведення розрахунків за надані позивачем відповідачу послуги.

Умовами п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» зі змінами та доповненнями, (далі - Пленум) визначено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України.

Частиною 2 статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що позивачем 01.04.2020 на адресу відповідача була надіслана претензія за вих. № 03-03 від 03.03.2020, в якій позивач просив погасити прострочену заборгованість за надані послуги за актами № 164 від 04.02.2019 та № 203 від 08.02.2019 у розмірі 28400,00 грн. протягом 7 днів з моменту отримання цієї претензії. Факт надіслання претензії на адресу відповідача підтверджується описом вкладення від 01.04.2020 та фіскальним чеком від 01.04.2020 (том 1, а.с. 15, 16). Втім вказана претензія залишена відповідачем без виконання.

З аналізу норми ч. 2 ст. 530 ЦК України вбачається, що строк виконання боржником грошового зобов`язання складає 7 днів та обчислюється від дня пред`явлення вимоги.

Абзацом 2 п. 1.7. Пленуму визначено, що днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З урахуванням викладеного, днем пред`явлення позивачем вимоги про сплату заборгованості відповідачу є дата отримання останнім вказаної претензії.

Відповідно до п. 1, 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку ):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З урахуванням вказаних нормативних строків та дати відправлення позивачем претензії (вихідних днів об`єктів поштового зв`язку), вказана претензія повинна була надійти на адресу відповідача 08.04.2020, а семиденний строк від дати отримання відповідачем претензії спливає 15.04.2020.

Таким чином, відповідач повинен був здійснити оплату за транспортно-експедиторські послуги за актами № 164 від 04.02.2019 та № 203 від 08.02.2019 у строк до 15.04.2020 включно.

Втім, відповідач обов`язок зі сплати вартості наданих послуг в сумі 28400,00 грн. у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, встановлений приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, не виконав, заборгованість не сплатив. Отже, з 16.04.2020 року у відповідача виникла прострочка виконання свого грошового зобов`язання перед позивачем.

Таким чином, оскільки строк виконання відповідачем грошового зобов`язання настав відповідач в силу приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України зобов`язаний сплатити на користь позивача заборгованість за надані послуги в сумі 28400,00 грн.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать, що відповідач не розрахувався в повному обсязі з позивачем у встановлений строк за надані послуги з організації перевезення вантажу.

В силу загальних норм, викладених у статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань щодо не здійснення оплати наданих послуг з організації перевезення вантажу, в т.ч. що строк виконання відповідачем зобов`язання з оплати вказаних послуг настав, а наявність заборгованості в сумі 28400,00 грн. підтверджена наявними в матеріалах справи доказами. Відповідач доказів сплати боргу станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-СЕРВІС" до Приватного акціонерного товариства "ЗАВОД "ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА" про стягнення заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги в сумі 28400,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов`язання з оплати наданих послуг з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що позивач з посиланням на ч. 6 ст. 231 ГК України просить стягнути з відповідача пеню за період з 09.04.2020 по 03.06.2020 в сумі 371,93 грн.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором .

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін . Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Під час розгляду даної справи встановлено, що договір № 290416/2 від 29.04.2016 сторонами не укладений , однак послуги з організації перевезення вантажу позивач надав відповідачу згідно підписаних між ними актів надання послуг № 164 від 04.02.2019 та № 203 від 08.02.2019.

Нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини, передбачено, зокрема, частиною першою статті 1 Закону України Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій , частинами чотирнадцятою-шістнадцятою статті 14 Закону України Про державний матеріальний резерв , частиною другою статті 36 Закону України Про телекомунікації .

За змістом положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Між тим, частина шоста статті 231 ГК України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру нарахованої пені, не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку Національного банку України), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Частина шоста статті 231 ГК України також не встановлює конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, а лише встановлює порядок його визначення у договорі виходячи з облікової ставки Національного банку України та період, протягом якого може бути застосовано таку санкцію.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

Таким чином, оскільки між сторонами не був укладений договір № 290416/2 від 29.04.2016, яким би був визначений розмір пені за порушення грошових зобов`язань, а уклавши договір у спрощений спосіб сторони не домовились про розмір та порядок нарахування пені, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 371,93 грн. не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що за прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих транспортно-експедиторських послуг позивач з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три проценти річних період з 09.04.2020 по 03.06.2020 в сумі 130,71 грн.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних суд дійшов висновку про їх перерахунок, оскільки позивачем допущені помилки, а саме неправильно визначений початок періоду прострочення.

Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок трьох процентів річних за допомогою програми «Законодавство» .

Три проценти річних розраховані наступним чином:

1) на заборгованість за надані послуги з організації перевезення вантажу за актом надання послуг № 164 від 04.02.2019 в сумі 23500,00 грн., строк оплати якої настав 15.04.2020 року, прострочка виникла з 16.04.2020 року

- за період з 16.04.2020 по 03.06.2020 (49 днів прострочення) від суми боргу 23500,00 грн. три проценти річних складають 94,39 грн.;

2) на заборгованість за надані послуги з організації перевезення вантажу за актом надання послуг № 203 від 08.02.2019 в сумі 4900,00 грн., строк оплати якої настав 15.04.2020 року, прострочка виникла з 16.04.2020 року

- за період з 16.04.2020 по 03.06.2020 (49 днів прострочення) від суми боргу 4900,00 грн. три проценти річних складають 19,68 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох процентів річних за прострочення оплати вартості послуг з організації перевезення вантажу становить 114,07 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-СЕРВІС" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ЗАВОД "ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА" трьох процентів річних підлягають задоволенню частково в сумі 114,07 грн.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Стосовно заперечень відповідача проти позову суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Позовні вимоги в даній справі заявлені позивачем не на підставі договору № 290416/2 від 29.04.2016, який не був укладений між сторонами, тому посилання відповідача на умови цього договору є безпідставними. В поданому позові в даній справі відсутні будь-які посилання на вказаний договір.

Твердження відповідача про те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено є хибними, оскільки наявними у справі доказами підтверджений факт надання відповідачу послуг з організації перевезення вантажу на загальну суму 28400,00 грн., доведений факт пред`явлення претензії відповідачу з вимогою оплати наданих послуг та факт настання строку їх оплати, при цьому відсутні докази здійснення відповідачем оплати цих послуг, внаслідок чого права позивача порушено.

У судовому засіданні, яке відбулося 30.11.2020, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-СЕРВІС" до Приватного акціонерного товариства "ЗАВОД "ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА" задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ЗАВОД "ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА", 69057, м. Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, буд. 3, ідентифікаційний код 00187292, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-СЕРВІС", 04112, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 48, офіс 609/2, ідентифікаційний код 40389341, заборгованість в сумі 28400 (двадцять вісім тисяч чотириста) грн. 00 коп., три проценти річних в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 07 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 2073 (дві тисячі сімдесят три) грн. 74 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ-СЕРВІС" до Приватного акціонерного товариства "ЗАВОД "ЗАПОРІЖАВТОМАТИКА" відмовити.

Повне рішення складено - 10.12.2020 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.