Рішення

від 11.12.2020 по справі 909/862/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.12.2020 м. Івано-ФранківськСправа № 909/862/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Максимів Н. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго"

до відповідача: Івано-Франківського державного підприємства по торгівлі

про стягнення заборгованості в сумі 37688 грн 30 коп, з яких: 18533 грн 68 коп. - основний борг, 18533 грн 68 коп. - пеня, 374 грн 66 коп. - 3 % річних, 246 грн 28 коп. - інфляційні збитки,

за участю:

представника позивача: Громко В. Я.

представника відповідача: Ружицького В. М.

Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

Суть спору.

ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача Івано-Франківського державного підприємства по торгівлі про стягнення заборгованості в сумі 37688 грн 30 коп, з яких: 18533 грн 68 коп. - основний борг, 18533 грн 68 коп. - пеня, 374 грн 66 коп. - 3 % річних, 246 грн 28 коп. - інфляційні збитки.

Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.

Ухвалою суду від 06.10.2020 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; призначити розгляд справи по суті на 03.11.2020; встановити відповідні строки для подачі сторонами відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив, зобов`язано позивача подати суду оригінали доказів копії яких долучено до позовної заяви, для огляду в судовому засіданні.

Протокольною ухвалою від 03.11.2020 розгляд справи відкладено на 23.11.2020.

В судових засіданнях 23.11.2020 та 07.12.2020 оголошувалися перерви до 07.12.2020 та 11.12.2020, відповідно.

В ході розгляду даної справи судом оглянуто оригінали долучених до позовної заяви документів та встановлено їх відповідність наявним в матеріалах справи копіям.

Позиції сторін.

Заявлені позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати за постачання теплової енергії (за період з листопада 2017 року по вересень 2020 року) на підставі договорів про постачання теплової енергії № 74 від 01.11.2009 та № 74 від 10.02.2020. За порушення строків оплати за теплову енергію відповідачу нараховано 3 % річних, інфляційні збитки та пеню.

Письмово позиція позивача викладена у позовній заяві та письмових поясненнях по справі вх. № 17468/20 від 11.12.2020.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, просив позов задоволити.

Відповідач проти позову заперечив, вказавши на те, що:

- договір теплової енергії № 74 від 10.02.2020 між сторонами не укладався, відтак відсутні підстави для оплати по такому договорі. Як наслідок відсутні підстави для нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені по вказаному договорі;

- що стосується договору про постачання теплової енергії № 74 від 01.11.2009, то позивачем не подано доказів того, що рахунки, які є підставою для оплати були вручені відповідачу. З урахуванням даного факту неможливо обрахувати 3 % річні та інфляційні втрати по вказаному договорі.

Позиція відповідача викладена у письмових поясненнях б/н від 03.12.2020 (вх. № 17026/20 від 04.12.2020).

В судовому засіданні представник відповідача просив в позові відмовити.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

01.11.2009 між ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (виробник) та Івано-Франківським державним підприємством по торгівлі (споживач) укладено договір № 74 про постачання теплової енергії, згідно умов якого виробник зобов`язується постачати споживачеві теплову енергію у відповідності з умовами договору, а споживач зобов`язується своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 01.10.2010. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну його дії не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Припинення терміну дії договору оренди, на підставі якого споживач користується приміщеннями, спричиняє припинення дії договору на постачання теплової енергії.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до даного договору на опалення та вентиляцію, підігрів води, технологічні потреби.

Згідно додатку № 1 до договору навантаження на опалення Гкал/год складає 0,002 (назва та адреса опалювального об`єкта: офіс і складські приміщення на вул. Галицькій, 128).

Сторони у п. 2.3 договору погодили, що відпуск теплової енергії здійснюється відповідно до чинних тарифів протягом періоду надання послуг.

Оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих розрахунках: з платежів поточного розрахункового періоду - в 5-дений термін після дати одержання рахунку-фактури (п. 5.8 договору).

У п. 10.1 договору сторони погодили, що ні одна із сторін не може безпідставно відмовитися від підписання актів, що складаються в необхідних випадках. У випадку необґрунтованої відмови від підписання актів, такий акт є належним, якщо одна із сторін для оформлення та підписання актів залучила третіх осіб, незацікавлених та компетентних у питанні, що є причиною складання акту.

Як зазначав представник позивача, в одному із судових засідань, починаючи з березня 2020 року відносини між сторонами врегульовано новим, переукладеним договором від 10.02.2020. Однак, такого договору суду не подав, вказуючи на те, що два примірники договору від 10.02.2020 було направлено на адресу відповідача. Відповідач в свою чергу договір не підписав, примірник, що належить позивачу не повернув.

В іншому судовому засіданні представник позивача вказав, що на даний час правовідносини з постачання теплової енергії між сторонами існують на підставі договору від 01.11.2009.

Разом з тим наголосив, що послугами теплопостачання відповідач користується і до сьогоднішнього дня.

10.02.2020 відповідач звертався до позивача з заявкою на укладення договору по постачання теплової енергії (опалення 0,01244 Гкал/год; загальна опалювальна площа 166, 5 м кв.) та листом з проханням перезаключити договір № 74.0 на надання послуг по теплопостачанню напівпідвального приміщення за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 128.

Як зазначив відповідач, договір не був переукладений.

Матеріали справи містять рахунки-фактури за період наданих послуг з листопада 2017 року по серпень 2020 року та реєстри рахунків та актів виконаних робіт за період з листопада 2017 року - червень 2019 року, серпень 2019 року - лютий 2020 року, червень 2020 року - серпень 2020 року, які свідчать про направлення/вручення їх відповідачу.

За твердженням позивача, борг відповідача становить 18533 грн 68 коп. за період з листопада 2017 року по вересень 2020 року.

13.02.2020 позивач звертався до відповідача з претензією № 4П-2/20 від 11.02.2020 про сплату боргу в сумі 3552 грн 79 коп.

Доказів проведення часткових проплат суду не подано.

За прострочення виконання грошового зобов`язання, на підставі ст. 625 ЦК України відповідачу нараховано 3 % річних на основний борг, що існував з листопада 2017 року по липень 2020 року та становить 374 грн 66 коп., а також інфляційні втрати, нараховані на основний борг, що існував з січня 2018 року по серпень 2020 року та становить 246 грн 28 коп.

Крім того, на суму основного боргу, що існував з жовтня 2019 року по липень 2020 року відповідачу нараховано пеню, яка склала 23666 грн 22 коп. (заявлено до стягнення 18533 грн 68 коп., з тих мотивів, що нарахована сума пені не може перевищувати суму основного боргу).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Укладаючи договір № 74 про постачання теплової енергії від 01.11.2009 сторони погодили всі його істотні умови.

Дослідивши подані позивачем рахунки-фактури за період з листопада 2017 року по серпень 2020 року, судом встановлено, що позивачем, в односторонньому порядку починаючи з лютого 2020 року змінено навантаження на опалення з 0,002 Гкал/год на 0,01244 Гкал/год.

Зважаючи на наведений факт, суд вважає, що договір № 74 про постачання теплової енергії від 01.11.2009 діяв до 01.02.2020.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1 ст. 714 ЦК України).

За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Умовами договору від 01.11.2009 сторони чітко визначили строк оплати за надані послуги, зокрема, оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цим розрахунках: з платежів поточного розрахункового періоду - в 5-дений термін після дати одержання рахунку-фактури.

Отже, обов`язок по оплаті за надані послуги у відповідача виник тільки зі спливом 5 - денного терміну після отримання відповідного рахунку-фактури.

Дослідивши реєстри рахунків та актів виконаних робіт за період з листопада 2017 року по січень 2020 року, за виключенням липня 2019 року, оскільки такого реєстру позивачем не було подано (в межах дії договору від 01.11.2009), судом встановлено, що тільки рахунки-фактури за грудень 2017 року - липень 2018 року, жовтень 2018 року, грудень 2018 року - лютий 2019 року та квітень 2019 року містять відмітки, що свідчать про факт їх отримання представниками відповідача.

Як зазначав позивач частина рахунків направлялась відповідачу засобами поштового зв`язку (Укрпошта). Перевіривши такі відправлення (за листопад 2017 року, серпень 2018 року, листопад 2018 року, березень 2019 року, травень 2019 року - червень 2019 року, серпень 2019 року - січень 2020 року) на вебсторінці Укрпошти (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html?barcode=7601849263225) судом встановлено, що дані про відправлення відсутні, тому що не зареєстровані в системі.

Не береться судом до уваги реєстр за вересень місяць 2018 року, оскільки такий рахунок мав бути вручений виключно по закінченню місяця, тобто починаючи з 01.10.2018. Як вбачається з реєстру рахунок за вересень 2018 року вручено 05.09.2018.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованою вимогу про стягнення основного боргу за надані послуги в сумі 4316 грн 25 коп. (грудень 2017 року - липень 2018 року, жовтень 2018 року, грудень 2018 року - лютий 2019 року та квітень 2019 року).

Що стосується іншого періоду нарахуванням суми основного боргу, до якого включено нарахування за лютий 2020 року - вересень 2020 року, суд зазначає таке.

Оскільки позивач в односторонньому порядку змінив навантаження на опалення з 0,002 Гкал/год на 0,01244 Гкал/год, суд вважає необґрунтовано застосовувати положення договору № 74 про постачання теплової енергії від 01.11.2009 до відносин, що виникли між сторонами з лютого 2020 року (після зміни навантаження).

Суд також вважає за доцільне вказати на те, що визначення навантаження на опалення Гкал/год та визначення вартості 1 Гкал не є тотожними поняттями.

Зміна вартості 1 Гкал не залежить від позивача та може змінюватися залежно від тарифів, про що і зазначається у п. 2.3 договору. В свою чергу зміна навантаження на опалення Гкал/год не може змінюватись самостійно виробником без погодження споживача.

Що стосується неоднозначних доводів позивача про те, що ним вчинялися дії спрямовані на укладення нового договору, суд зазначає, що будь-яких доказів цьому позивачем суду не подано.

Оформлені відповідачем заявка на укладення договору та лист від 10.02.2020 адресовані позивачу не свідчать про факт укладення договору, а лише про намір його укладення в майбутньому. Протилежного суду не доведено.

Варто зазначити, що суд не заперечує факту надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії за періоди: грудень 2017 року, серпень 2018 року - вересень 2018 року, листопад 2018 року, березень 2019 року, травень 2019 року - вересень 2020 року. Разом з тим констатує факт того, що відсутні належним чином оформлені документи, які б слугували підставою для проведення відповідних розрахунків.

Стосовно нарахування пені, суд зазначає, що позовна заява не містить будь-яких правових обґрунтувань щодо заявленої вимоги, а основний борг, на який здійснено нарахування пені не підтверджено документально.

Відтак, у суду відсутні підстави для задоволення заявленої вимоги про стягнення пені.

Щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство", застосовуючи такі дані.

Розрахунки здійснено виключно на суми основного боргу, право на стягнення яких позивачем підтверджено: грудень 2017 року - 466 грн 37 коп., січень 2018 року - 528 грн 31 коп., лютий 2018 року - 573 грн 21 коп., березень 2018 року - 528 грн 31 коп., квітень 2018 року - 169 грн 08 коп., травень 2018 року - 49 грн 34 коп., червень 2018 року - 49 грн 34 коп., липень 2018 року - 49 грн 34 коп., жовтень 2018 року - 154 грн 11 коп., грудень 2018 року - 558 грн 25 коп., січень 2019 року - 590 грн 78 коп., лютий 2019 року - 428 грн 43 коп., квітень 2019 року - 171 грн 38 коп. До уваги взято дату отримання рахунку, п`ятиденний строк на добровільне погашення боргу, обмеження строків нарахування, вказане позивачем у розрахунках.

Також судом враховано, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України). Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

При розрахунку інфляційних збитків окрім вищезазначеного судом враховано, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

За розрахунком суду сума інфляційних збитки дещо перевищила заявлену позивачем до стягнення.

Однак, зважаючи на той факт, що суд не вправі виходити за межі заявлених вимог, стягненню підлягають інфляційні збитки в сумі, що заявлені позивачем.

Як наслідок стягненню підлягають 3 % річних, що становлять 277 грн 35 коп. та інфляційні збитки в сумі 246 грн 28 коп.

Висновок суду.

В контексті наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині заявлених вимог про стягнення 4316 грн 25 коп. - основного боргу, 277 грн 35 коп. - 3 % річних, 246 грн 28 коп. - інфляційних збитків. В частині заявлених вимог про стягнення 14217 грн 43 коп. - основного боргу, 97 грн 31 коп. - 3 % річних, 18533 грн 68 коп. - пені слід відмовити.

Судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2102 грн 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову судовий збір в сумі 269 грн 90 коп. слід покласти на відповідача, 1832 грн 10 коп. - залишити за позивачем.

Керуючись cт. 13, 73, 74, 86, 129, 165, 178, 202, 236, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" до Івано-Франківського державного підприємства по торгівлі про стягнення заборгованості в сумі 37688 грн 30 коп, з яких: 18533 грн 68 коп. - основний борг, 18533 грн 68 коп. - пеня, 374 грн 66 коп. - 3 % річних, 246 грн 28 коп. - інфляційні збитки - задоволити частково.

Стягнути з Івано-Франківського державного підприємства по торгівлі (вул. Галицька, буд. 128, м. Івано-Франківськ, 76018; ідентифікаційний код 02124491) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б. Хмельницького, буд. 59 А, м. Івано-Франківськ, 76007; ідентифікаційний код 03346058) - 4839 (чотири тисячі вісімсот тридцять дев`ять) грн 88 коп. - заборгованості, з яких: 4316 (чотири тисячі триста шістнадцять) грн 25 коп. - основного боргу, 277 (двісті сімдесят сім) грн 35 коп. - 3 % річних, 246 (двісті сорок шість) грн 28 коп. - інфляційних збитків, 269 (двісті шістдесят дев`ять) грн 90 коп. - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 14217 (чотирнадцять тисяч двісті сімнадцять) грн 43 коп. - основного боргу, 97 (дев`яносто сім) грн 31 коп. - 3 % річних, 18533 (вісімнадцять тисяч п`ятсот тридцять три) грн 68 коп. - пені - відмовити.

Судовий збір в сумі 1832 (одна тисяча вісімсот тридцять дві) грн 10 коп. - залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16.12.2020.

Суддя Т. В. Стефанів