Постанова

від 11.05.2021 по справі 909/862/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2021 р. Справа №909/862/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді О.В. Зварич

суддів Т.Б. Бонк

В.М. Гриців,

розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державного міського підприємства Івано-Франківськтеплокомуненерго за №17/30 від 13.01.2021 року (вх.№ 01-05/269/21 від 19.01.2021 року)

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2020 року (суддя Т.В. Стефанів; повний текст рішення складено 16.12.2020 року)

у справі № 909/862/20

за позовом: Державного міського підприємства Івано-Франківськтеплокомуненерго (надалі ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго )

до відповідача: Івано-Франківського державного підприємства по торгівлі

про стягнення заборгованості в сумі 37688,30 грн, з яких: 18533,68 грн - основний борг, 18533,68 грн - пеня, 374,66 грн - 3 % річних, 246,28 грн - інфляційні збитки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

01.10.2020 року ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Івано-Франківського державного підприємства по торгівлі про стягнення 37688,30 грн., з яких: 18533,68 грн. - основний борг, 18533,68 грн. - пеня, 374,66 грн. - 3 % річних, 246,28 грн. - інфляційні збитки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежно виконував зобов`язання щодо оплати теплової енергії, поставленої на підставі договорів про постачання теплової енергії № 74 від 01.11.2009 року та № 74 від 10.02.2020 року. За порушення строків оплати теплової енергії позивач нарахував 3 % річних, інфляційні збитки та пеню.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2020 року у справі №909/862/20 (суддя Т.В. Стефанів) частково задоволено позов ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго . Стягнуто з Івано-Франківського державного підприємства по торгівлі на користь ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго 4839,88 грн. заборгованості, з яких: 4316,25 грн - основного боргу, 277,35 грн - 3 % річних, 246,28 грн - інфляційних збитків, 269,90 грн. - судового збору. Відмовлено в частині стягнення 14217,43 грн - основного боргу, 97,31 грн - 3 % річних, 18533,68 грн - пені. Судовий збір в сумі 1832,10 грн залишено за позивачем.

Суд першої інстанції встановив, що укладений між сторонами договір про постачання теплової енергії № 74 від 01.11.2009 року діяв до 01.02.2020 року. Дослідивши реєстри рахунків та актів виконаних робіт за період з листопада 2017 року по січень 2020 року (в межах дії договору № 74 від 01.11.2009 року), за виключенням липня 2019 року, оскільки такого реєстру позивач не подав, суд визнав обґрунтованою вимогу про стягнення основного боргу за надані послуги в сумі 4316,25 грн. (грудень 2017 року - липень 2018 року, жовтень 2018 року, грудень 2018 року - лютий 2019 року та квітень 2019 року). Що стосується нарахування суми основного боргу за період лютий 2020 року - вересень 2020 року, то суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до цих правовідносин положень договору № 74 про від 01.11.2009 року, оскільки в зазначений період позивач в односторонньому порядку змінив навантаження на опалення з 0,002 Гкал/год на 0,01244 Гкал/год. Стосовно нарахування пені, суд зазначив, що позовна заява не містить будь-яких правових обґрунтувань щодо заявленої вимоги, а основний борг, на який здійснено нарахування пені, не підтверджено документально. Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних виключно на суму основного боргу, право на стягнення якої підтверджено позивачем, враховуючи межі позовних вимог, та дійшов висновку, що стягненню підлягають 277,35 грн. 3% річних та 246,28 грн. інфляційних збитків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з оскаржуваним рішенням суду щодо часткового задоволення позовних вимог.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що неприйнятий судом до уваги реєстр за вересень 2018 року містить описку, датою отримання цього рахунку слід вважати 05.10.2020 року. Вважає, що суд неправомірно не включив 333,73 грн. заборгованості за березень 2019 року до суми боргу і як наслідок помилковим є перерахунок 3% річних та інфляційних втрат. Звертає увагу на те, що 31.10.2019 року відповідач сплатив 2000,00 грн., що свідчить про визнання заборгованості в сумі 4140,43 грн. Щодо нарахування суми основного боргу за період лютий 2020 року - вересень 2020 року стверджує, що зміни в тепловому навантаженні відбулись на підставі даних, наданих відповідачем, а не позивачем в односторонньому порядку. Щодо вимоги про стягнення 18533,68 грн. пені вказує, що розрахунок проведено відповідно до п. 5.8 договору № 74 та приєднано до позовної заяви. Просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2020 року у справі №909/862/20, прийняти нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2021 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №909/862/20 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: В.М. Гриців, О.П. Дубник.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 року відкрито апеляційне провадження за поданою апеляційною скаргою у справі №909/862/20 та ухвалено здійснити перегляд рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2020 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У зв`язку зі смертю судді О.П.Дубник здійснено автоматизовану заміну судді - члена колегії.

Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями від 30.03.2021 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №909/862/20 визначено суддю О.В. Зварич, суддів: Т.Б. Бонк, В.М. Гриців.

Ухвалою від 30.03.2021 року новий склад суду прийняв справу до свого провадження.

Позивач та відповідач ознайомлені з порядком розгляду даної справи шляхом надсилання ухвал суду на їх електронні адреси.

Крім того, всі ухвали Західного апеляційного господарського суду у справі №909/862/20 оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень України, тобто є загальнодоступними.

Учасники справи зобов`язані з розумним інтервалом часу самі цікавитись провадженням у їх справі, добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

На час винесення даної постанови від учасників справи не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго на судове рішення у справі №909/862/20, яке є предметом оскарження.

Розгляд заявленого клопотання

22.02.2021 року від позивача надійшло клопотання (вх. № 01-04/1326/21 від 22.02.2021 року) про витребування в Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області інформації про те, чи працює ОСОБА_1 в Івано-Франківському державному підприємстві по торгівлі.

Колегія суддів, порадившись, прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного клопотання, враховуючи таке.

За приписами частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

В силу положень частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Положеннями статей 80, 81 Господарського процесуального кодексу України врегульовано порядок подання та витребування доказів.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів з`ясувала, що позивач не звертався до суду першої інстанції з таким клопотанням, що виключає можливість його задоволення судом апеляційної інстанції.

Обставини справи

Як видно із наявних у справі копій документів, 01.11.2009 року між ДМП "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (виробник) та Івано-Франківським державним підприємством по торгівлі (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії за № 74, відповідно якого виробник зобов`язується постачати споживачеві теплову енергію (далі енергія) у відповідності з умовами договору, а споживач зобов`язується своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (а.с.7-9).

В пункті 2.1 договору зазначено, що енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до даного договору на опалення та вентиляцію, підігрів води, технологічні потреби.

Згідно з додатком № 1 від 15.10.2009 року до договору №74 навантаження на опалення складає 0,002 Гкал/год (назва та адреса опалювального об`єкта: офіс і складські приміщення на вул. Галицькій, 128) (а.с.10).

У відповідності до п.п. 2.3-2.5 договору вартість 1 Гкал. теплової енергії на момент укладення договору становить - 579,98 грн. Відпуск теплової енергії здійснюється відповідно до чинних тарифів протягом періоду надання послуг. Вартість 1 Гкал. є динамічна та може змінюватись (визначатись та коригуватись) виробником в односторонньому порядку, без попереднього узгодження із споживачем, залежно від прийнятих актів органами місцевого самоврядування, законодавчої та виконавчої влади, рівня заробітної плати на підприємствах відповідно до актів законодавства, Генеральної, галузевої угод, ставок орендної плати, інших обов`язкових платежів і зборів, цін і тарифів на паливно-енергетичні матеріальні ресурси та інших складових витрат. Зміни вартості 1 Гкал будуть зазначені в рахунку-фактурі за період, в якому вони відбулися.

За умовами п.п.4.1.9 п. 4.1 договору виробник має право вносити за погодженням із споживачем зміни у договір, що впливають на розмір плати за послуги.

Розрахунки за енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих розрахунках: з платежів поточного розрахункового періоду - в 5-дений термін після дати одержання рахунку-фактури. У випадку несплати платіжних документів в терміни, обумовлені цим договором, сторони керуються договірними зобов`язаннями, вимогами Правил в частині припинення подачі енергії, а на суми невиконаного зобов`язання нараховується пеня в розмірі 1% за кожний день прострочення до дня фактичної оплати. Пеня нараховується виробником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом (п.п. 5.6, 5.8 договору).

В пункті 10.1 договору сторони погодили, що ні одна із сторін не може безпідставно відмовитися від підписання актів, що складаються в необхідних випадках. У випадку необґрунтованої відмови від підписання актів, такий акт є належним, якщо одна із сторін для оформлення та підписання актів залучила третіх осіб, незацікавлених та компетентних у питанні, що є причиною складання акту.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 01 жовтня 2010 року. Договір вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну його дії не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд. Припинення терміну дії договору оренди, на підставі якого споживач користується приміщеннями, спричиняє припинення дії договору на постачання теплової енергії (п. 9.1 договору).

10.02.2020 року відповідач звернувся до позивача з заявкою на укладення договору по постачання теплової енергії (опалення 0,01244 Гкал/год; загальна опалювальна площа 166,5м 2 ) та листом № 04/02 від 10.02.2020 року, в якому просив перезаключити договір №74.0 на надання послуг по теплопостачанню напівпідвального приміщення за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Галицька, 128 (а.с.16-17).

Однак, в матеріалах справи відсутні докази про переукладення сторонами договору про постачання теплової енергії на об`єкт - офіс і складські приміщення на вул. Галицькій, 128.

При цьому, відповідач не заперечує факт отримання від позивача послуг теплопостачання в період з листопада 2017 року по вересень 2020 року.

Таким чином, правовідносини з постачання теплової енергії між сторонами існують на підставі договору № 74 від 01.11.2009 року.

Матеріали справи містять виставлені позивачем рахунки-фактури наданих послуг за період з 07 листопада 2017 року по 03 вересня 2020 року та копії реєстрів рахунків та актів виконаних робіт за період з листопада 2017 року по червень 2019 року, з серпня 2019 року по лютий 2020 року, з червня 2020 року по серпень 2020 року (а.с.23-85).

Зі змісту вищевказаних рахунків-фактури вбачається, що з лютого 2020 року позивач змінив навантаження на опалення з 0,002 Гкал/год на 0,0124 Гкал/год. Проте, відповідні зміни до договору № 74 від 01.11.2009 року сторонами не вносились.

13.02.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією № 4П-2/20 від 11.02.2020 року, в якій повідомив, що станом на 01.02.2020 року виникла заборгованість за договором №74 від 01.11.2009 року в сумі 3552,79 грн., яку просив оплатити в 7-денний термін (а.с.86).

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та задоволення.

Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань по оплаті одержаної теплової енергії.

Згідно поданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 74 станом на 01.10.2020 року, відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань щодо оплати одержаної теплової енергії, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 18533,68 грн. за період з листопада 2017 року по вересень 2020 року (а.с.19).

Одночасно, за прострочення виконання зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 18533,68 грн., 3 % річних в сумі 374,66 грн. та інфляційні втрати в сумі 246,28 грн.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

В силу статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про постачання теплової енергії № 74 від 01.11.2009 року, за умовами якого відповідач зобов`язався своєчасно проводити оплату одержаної від позивача теплової енергії для опалення за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором.

У відповідності із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, унормовано, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України, статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору від 01.11.2009 року визначено, що оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цим розрахунках: з платежів поточного розрахункового періоду - в 5-дений термін після дати одержання рахунку-фактури.

В ході розгляду апеляційної скарги ДМП Івано-Франківськтеплокомуненерго суд встановив, що відповідач порушив свої договірні зобов`язання щодо оплати одержаної від позивача теплової енергії в терміни, передбачені договором № 74 від 01.11.2009 року.

При цьому, копіями реєстрів рахунків та актів виконаних робіт підтверджується точна дата отримання представниками відповідача лише рахунків-фактур за грудень 2017 року - липень 2018 року, жовтень 2018 року, грудень 2018 року - лютий 2019 року та квітень 2019 року.

Між тим, суд першої інстанції підставно не врахував твердження позивача про надіслання відповідачу частини рахунків засобами поштового зв`язку, оскільки на вебсторінці Укрпошти відсутні дані про відправлення відповідачу рахунків за листопад 2017 року, серпень 2018 року, листопад 2018 року, травень 2019 року - червень 2019 року, серпень 2019 року - січень 2020 року.

Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд підставно не врахував реєстр рахунків та актів виконаних робіт за вересень місяць 2018 року, оскільки такий рахунок мав бути вручений виключно по закінченню цього місяця. Натомість, його вручено представнику відповідача 05.09.2018 року.

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості на підставі договору про постачання теплової енергії № 74 від 01.11.2009 року за період з лютого 2020 року по вересень 2020 року, оскільки цей договір діяв лише до 01.02.2020 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд законно і обгрунтовано частково задоволив позовну вимогу про стягнення основного боргу та стягнув з відповідача на користь позивача 4316,25 грн. заборгованості.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат виключно на суму основного боргу, право на стягнення якої підтверджено позивачем, суд першої інстанції, враховуючи зокрема межі позовних вимог, вірно встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 277,35 грн. 3% річних та 246,28 грн. інфляційних втрат.

При розгляді апеляційної скарги в частині залишеної без задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 18533,68 грн. суд зазначає таке.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, в ній відсутні будь-які правові обґрунтування заявленої вимоги. Дана вимога відображена позивачем лише в прохальній частині позовної заяви.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені.

Аргументи скаржника про те, що він приєднав до позовної заяви розрахунок пені жодним чином не спростовують висновку суду першої інстанції стосовно відсутності у позовній заяві будь-якого правового обґрунтування вимоги про стягнення пені та відображення її позивачем лише в прохальній частині позовної заяви.

Також суд апеляційної інстанції вважає безпідставними твердження скаржника про те, що відповідач, сплативши 31.10.2019 року на користь позивача 2000,00 грн., визнав заборгованість, яка існувала на той момент, а саме 4140,43 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які платіжні документи, що стосуються спірних правовідносин. Відтак, суд позбавлений можливості встановити, за який період та по яких рахунках відповідач сплачував кошти. З цього слідує, що скаржник не підтвердив належними та допустимими доказами обставину про визнання відповідачем зазначеної заборгованості.

Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про те, що суд першої інстанції помилково не врахував 333,73 грн. заборгованості за березень 2019 року з тих підстав, що з аналізу змісту реєстру рахунків та актів виконаних робіт за березень 2019 року неможливо встановити дати його отримання представником відповідача і як наслідок строку його оплати.

Усі інші доводи апеляційної скарги - безпідставні та необґрунтовані, тому не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, у господарському процесі обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 8, 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Державного міського підприємства Івано-Франківськтеплокомуненерго за №17/30 від 13.01.2021 року (вх. № 01-05/269/21 від 19.01.2021 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 11.12.2020 року у справі №909/862/20 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя Т.Б. Бонк

Суддя В.М. Гриців