ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
16.12.2020Справа № 910/14325/20 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом державного підприємства "Корюківське лісове господарство"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комбінат "Робін"
про стягнення 149 663,97 грн.
Представники сторін: не викликались.
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява державного підприємства "Корюківське лісове господарство" до товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комбінат "Робін" про стягнення 149 663,97 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем обов`язку своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлених лісоматеріалів та супутніх послуг.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Вищезазначена ухвала суду отримана відповідачем 06.10.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за №01054 74423642.
26.10.2020 року до канцелярії суду позивачем подано клопотання в якому просить суд залучити до матеріалів справи довідку від 26.10.2020 про загальну суму заборгованості відповідача перед позивачем станом на 26.10.2020 року.
Відповідач не скористалися наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010, Смірнова проти України від 08.11.2005, Матіка проти Румунії від 02.11.2006, Літоселітіс проти Греції від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Як зазначено позивачем, ДП "Корюківське лісове господарство" мало договірні взаємовідносини з ТОВ "Деревообробний комбінат "Робін" з 2016 року.
Починаючи з 20 жовтня 2016 року між підприємствами укладено близько 17 договорів купівлі-продажу лісоматеріалів, як прямих, так і за результатами аукціону.
Протягом 2016-2019 років позивач майже постійно поставляв відповідачеві лісоматеріали, а відповідач здійснював розрахунок за отриману продукцію та замовляв нові поставки шляхом підписання прямих договорів або участі у аукціоні на продаж необробленої деревини.
Починаючи з 3 кварталу 2018 року у відповідача почала з`являтися дебіторська заборгованість за поставлений лісоматеріал, проте, беручи до уваги довготривале співробітництво та внесення платежів на погашення заборгованості, позивач продовжував підписувати з відповідачем договори та здійснювати відвантаження продукції.
У кінці серпня 2019 року між підприємствами йшли перемовини стосовно поставки круглих лісоматеріалів (сосни) за цінами згідно прейскуранту та підписання договору купівлі-продажу лісоматеріалів (прямий договір) на закупівлю круглих лісоматеріалів.
Так, позивач направив відвідачеву прейскурант, затверджений 01.07.2019 року, який діяв до 01.10.2019 року, Відповідач надавав установчі документи для оформлення договору, що підтверджується електронним листуванням між підприємствами.
03.09.2019 року позивач направлено відповідачу договір купівлі-продажу №205 від 27.08.2019 року, що підтверджується журналом вихідної кореспонденції нашого підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з 28 серпня 2019 року позивачем здійснено на користь відповідача поставку лісоматеріалів та супутніх послуг на загальну суму 306 066,91 грн., що підтверджується товаро-транспортними накладними, а саме: №2253 від 28.08.2019 року, №422637 від 28.08.2019 року, №651180 від 30.08.2019 року, №651181 від 30.08.2019 року, №272534 від 05.09.2019 року, №422642 від 05.09.201 року, №422643 від 05.09.2019 року, №272563 від 17.09.2019 року, №402514 від 20.09.2019 року, №302438 від 27.09.2019 року, №302439 від 27.09.2019 року, №302440 від 27.09.2019 року, №383936 від 27.09.2019 року, №422653 від 30.09.2019 року, №422654 від 30.09.2019 року.
Також, позивачем зазначено, що 17.09.2019 року відбувся загальний аукціон із продажу ресурсів необробленої деревини 4 кварталу 2019 року, відповідно до підсумкового протоколу та свідоцтва, відповідач виграв лоти №№1,2, 3,4, 5, 6, 7 на загальну суму 865120,00 грн., за цінами продажу згідно підсумкового протоколу аукціону.
27.09.2019 року відповідачем направлено позивачу копії нових установчих документів для підготовки договору купівлі-продажу, що підтверджується електронним листуванням, а також підтверджуючи намір придбати необроблену деревину Відповідачем перераховано на рахунок біржі гарантійний внесок у розмірі 38930,40 грн.
Позивачем підготовлено проект договору купівлі-продажу необробленої деревини №55 А-19 від 27 вересня 2019 року та 01 жовтня 2019 року направлено його відповідачеву, що підтверджується журналом вихідної кореспонденції нашого підприємства.
З 01.10.2019 року позивачем здійснено на користь відповідача поставку лісоматеріалів та супутніх послуг на загальну суму 128 024,96 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи товаро-транспортними накладними №2631 від 01.10.2019 року, №353003 від 02.10.2019 року, №333861 від 04.10.2019 року, №272610 від 09.10.2019 року. №272611 від 09.10.2019 року, №333878 від 11.10.2019 року, №402539 від 23.10.2019 року. №3056 від 07.11.2019 року.
Відповідно до ч.2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Суд зазначає, що товарно-транспортна накладна у разі належного її оформлення та відповідності вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинним обліковим документом, який фіксує та підтверджує господарську операцію і є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Аналогічну позицію наведено у постанові від 18.02.2015р. Вищого господарського суду України у справі №910/20628/14.
Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Позивач поставив відповідачу товар на підставі товарно-транспортних накладних, не укладаючи з відповідачем окремого договору.
Враховуючи те, що позивач поставив, а відповідач отримав товар на підставі вищезазначених товарно-транспортних накладних, то суд вважає, що сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб.
Відповідно до ч.1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 статті 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Згідно з ч. 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків по стану за період вересень 2019 р., підписаний та скріплений печатками сторін, відповідно до якого на 30.09.2019 року заборгованість на користь державного підприємства "Корюківське лісове господарство" 376 191,38 грн.
Також, між сторонами підписано та скріплено їх печатками акт звірки взаєморозрахунків за період 01.10.2019-07.11.2019, відповідно до якого на 07.11.2019 року заборгованість на користь державного підприємства "Корюківське лісове господарство" 161 050,08 грн.
В матеріалах справи наявні докази часткової оплати, Так, зокрема, після підписання акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2019 року по 07.11.2019 року відповідачем перераховано на користь позивача 20 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1982 від 07.11.20202 року.
Також, позивачем здійснено поставку відповідачу послуг (супутні до поставки лісоматеріалів) на суму 2 235,86 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною №3056 від 07.11.2019 року.
Позивач зазначає, що з урахуванням поставок за період з 28 серпня 2019 року по 07 листопада 2019 року та часткової оплати поставленого товару, що підтверджується актами звірки взаєморозрахунків та платіжними дорученнями за цей період, відповідачем не оплачено поставлений позивачем товар згідно товаро-транспортних накладних №422654 від 30.09.2019 року - на суму 15260,98 грн., №2631 від 01.10.2019 року на суму 3 757,79 грн., №353003 від 02.10.2019 року на суму 14 286,14 грн., №333861 від 04.10.2019 року на суму 26 891,27 грн., №272610 від 09.10.2019 року на суму 11 803,34 грн., №272611 від 09.10.2019 року на суму 13 901,81 грн., №333878 від 11.10.2019 року на суму 26 280,92 грн., №402539 від 23.10.2019 року на суму 28 369,64 грн., №3056 від 07.11.2019 року на суму 2 235,86 грн. акту №2694 від 02.10.2019 року на суму 498,19 грн. - на загальну суму 143 285,94 грн.
Частина 1 статті 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013 року передбачено, що якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази встановлення сторонами строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, то відповідно до статті 692 ЦК України відповідач зобов`язаний виконати грошове зобов`язання починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару.
Будь-яких інших доказів оплати матеріали справи не містять.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки у відповідача перед позивачем в сумі 143 285,94 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань, позивач просить стягнути з відповідача три проценти річних в розмірі 4 010,23 грн. та інфляційні втрати в розмірі 2 367,80 грн. нараховані по 15.09.2020 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується з розрахунком 3 % річних в розмірі 4 010,23 та інфляційних втрат в розмірі 2 367,80 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Крім того в позовній заяві позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати по сплаті професійної правничої допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.3 статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу державним підприємством "Корюківське лісове господарство" долучено до матеріалів справи договір про надання правничої (правової) допомоги №17/09/20LE від 17.09.2020, який укладений з адвокатським об`єднанням "ЛІГАЛ ІГЛЗ", свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №5431 на ім`я Колом Марії Миколаївни та ордер серії АА №1049535 від 21.09.2020 року.
Судом встановлено, що 17.09.2020 року між державним підприємством "Корюківське лісове господарство" (клієнт) та адвокатським об`єднанням "ЛІГАЛ ІГЛЗ" (адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №17/09/20LE від 17.09.2020, який регулює порядок надання адвокатським об`єднанням правничої (правової) допомоги клієнту стосовно захисту його прав та інтересів у Господарському суді міста Києва у справі за позовною заявою державного підприємства "Корюківське лісове господарство" до товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комбінат "Робін" про стягнення заборгованості за поставлені лісоматеріали.
Відповідно до п.2.1 договору, вартість правничої (правової) допомоги, що надається відповідно до пункту 1.1 Розділу 1 цього договору, становить 20 000 грн. 00 коп., без ПДВ.
Сторони зобов`язані скласти та підписати акт прийому-передачі наданої правничої (правової) допомоги, який готується адвокатським об`єднанням у 2 (двох) примірниках та надається клієнту протягом 5 робочих днів після надання правничої (правової) допомоги за цим договором (п.2.2 договору).
Клієнт, протягом 5 банківських днів з дня підписання акту прийому-передачі наданої правничої (правової) допомоги, оплачує її вартість шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок адвокатського об`єднання, зазначений у Розділі 6 цього договору.
Також, суд зазначає, що в позовній заяві позивачем зазначено, що у відповідності до пункту 9 частини 3 статті 162 ГПК України попередній орієнтований розрахунок судових витрат (розрахунок сум витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з розглядом цієї справи у Господарському суді міста Києва), з огляду на фіксований у договорі розмір вартості правничої (правової) допомоги та за попередньою домовленістю сторін становить:
- складання цієї позовної заяви в інтересах ДП "Корюківське лісове господарство" - 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 коп., включаючи відбір та правовий аналіз наданих Позивачем документів, огляд судової практики з подібних правовідносин (стосовно договірної та позадоговірної поставки), розроблення стратегії захисту клієнта, збір та аналіз доказів, здійснення відповідних розрахунків, направлення копій позовної заяви з додатками Відповідачеві та подання до Господарського суду міста Києва, а також складання додаткових заяв, клопотань та інших процесуальних документів, ознайомлення з матеріалами справи;
- підготовка та участь у судових засіданнях в Господарському суді міста Києва - 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп., незалежно від кількості судових засідань.
Судом враховано, що дана справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості , що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат , необхідних для надання правничої допомоги.
Дослідивши вказані документи, суд зазначає що зазначених документів не достатньо для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу та їх розподілу, оскільки позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом на суму, доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що підлягає сплаті позивачем (зокрема, акта прийому-передачі наданої правничої (правової) допомоги, обов`язковість складання якого встановлено пунктом 2.2 договору про надання правничої (правової) допомоги №17/09/20LE від 17.09.2020, та який є підставою для розрахунку за послуги), доказів оплати адвокатських послуг у разі її здійснення.
Тому вимоги позивача щодо стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн. є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ч.9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Деревообробний комбінат "Робін" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, будинок 36, код ЄДРПОУ 39627921) на користь державного підприємства "Корюківське лісове господарство" (15300, Чернігівська обл., місто Корюківка, вулиця Індустріальна, будинок 40, код ЄДРПОУ 00993515) заборгованість в розмірі 143 285 (сто сорок три тисячі двісті вісімдесят п`ять) грн. 94 коп., інфляційне збільшення в розмірі 2 367 (дві тисячі триста шістдесят сім) грн. 80 коп., три проценти річних в розмірі 4 010 (чотири тисячі десять) грн. 23 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 244 (дві тисячі двісті сорок чотири) грн. 96 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С. М. Мудрий
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 16.12.2020 |
Оприлюднено | 17.12.2020 |
Номер документу | 93558162 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Мудрий С.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні