Рішення

від 01.12.2020 по справі 915/825/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2020 року Справа № 915/825/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В .,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О .,

представників позивача: Карасьова Д.В., Гречаної Є.Й., ордер Серія ВЕ №1014500 від 18.06.2020,

представника відповідача: Бондарєва Р.С., дов. №6844/020201-22/02.06/14/19 від 17.12.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : Фізичної особи-підприємця Карасьова Дмитра Володимировича

( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ),

до відповідача: Миколаївської міської ради

(54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573),

про : визнання договору оренди землі поновленим та додаткової угоди до договору укладеною на умовах, запропонованих позивачем,-

в с т а н о в и в:

17.06.2020 Фізична особа-підприємець Карасьов Дмитро Володимирович звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій просить суд визнати поновленим договір оренди землі, укладений між Миколаївською міською радою та ФОП Карасьовим Дмитром Володимировичем, РНОКПП № НОМЕР_1 , який зареєстрований Миколаївською міською радою 16.06.2010 за №7693, земельна ділянка загальною площею 56 кв.м, для обслуговування торговельного кіоску з літнім майданчиком по вулиці Лагерне поле ріг Артилерійської міста Миколаєва; а також визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі на умовах, запропонованих позивачем.

До того ж, 17.06.2020 Фізична особа-підприємець Карасьов Дмитро Володимирович звернувся до Господарського суду Миколаївської області із заявою б/н від 16.06.2020 про забезпечення позову, в якій з урахуванням уточнень викладених в заяві б/н від 18.06.2020, просив суд забезпечити вказаний позов шляхом заборони Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради вчиняти будь-які дії для демонтажу чи знесення торговельного кіоску та літнього майданчику, які знаходяться на земельній ділянці кадастровий №4810137200:07:013:0005 по вулиці Лагерне поле ріг Артилерійської у місті Миколаєві, яка передана в оренду ФОП Карасьову Д.В. за договором оренди №7693 від 16.06.2010.

Ухвалою суду від 19.06.2020 задоволено заяву Фізичної особи-підприємця Карасьова Дмитра Володимировича б/н від 16.06.2020 про забезпечення позову з урахуванням уточнень викладених в заяві б/н від 18.06.2020. Заборонено Департаменту внутрішнього фінансового контролю, нагляду та протидії корупції Миколаївської міської ради вчиняти будь-які дії для демонтажу чи знесення торговельного кіоску та літнього майданчику, які знаходяться на земельній ділянці кадастровий №4810137200:07:013:0005 по вулиці Лагерне поле ріг Артилерійської у місті Миколаєві, яка передана в оренду Фізичній особі-підприємцю Карасьову Дмитру Володимировичу за договором оренди №7693 від 16.06.2010.

Ухвалою суду від 22.06.2020 позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

25.06.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог, викладених в ухвалі суду від 22.06.2020. До вказаної заяви позивачем долучено уточнену позовну заяву б/н від 25.06.2020, в якій позивач викладає текст додаткової угоди до договору оренди землі, котру просить суд визнати укладеною на умовах запропонованих ним, а саме поновити договір на 3 роки до 16.06.2023.

Ухвалою суду від 30.06.2020 у даній справі відкрито провадження. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.07.2020.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що між ним, як орендарем, та відповідачем, як орендодавцем, 16.06.2010 було укладено договір оренди землі №7693, строком дії 3 роки до 16.06.2013, а саме земельної ділянки загальною площею 56 кв.м для обслуговування торговельного кіоску з літнім майданчиком по вул.Лагерне поле ріг вул.Артилерійської у м.Миколаєві.

Позивач вказує, що 04.03.2013 він подав до відповідача письмову заяву про намір скористатися переважним правом на укладання договору оренди землі на новий строк.

Позивач зазначає, що кожного року він надсилає відповідачу письмові заяви аналогічного змісту, однак на дату подання позову ним відповіді не отримано, додаткова угода не укладена, позивач користується спірною земельною ділянкою та сплачує щомісячну орендну плату.

Позивач стверджує, що оскільки він повідомив відповідача про намір поновити договір оренди землі; продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору; належно виконував та виконує умови договору, а відповідач не повідомив протягом місяця після закінчення строку договору про наявність заперечень у його поновленні, то договір, на підставі ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» , вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 29.07.2020, не погоджується з доводами викладеними в позовній заяві та просить суд відмовити позивачу в задоволені вимог посилаючись на те, що застосування ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» можливе лише за наявності сукупності юридичних фактів, а саме: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлепня орендар додав проект додаткової угоди; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Відповідач стверджує, що в будь-яких випадках необхідною умовою для поновлення договору на новий строк є здійснення орендарем повідомлення в установленні строки про намір скористатись переважним правом на укладання договору оренди на новий строк з додаванням до листа-повідомлення проекту додаткової угоди, однак, в порушення вказаних норм ст.33 Закону України «Про оренду землі» , звертаючись за поновленням договору оренди землі позивач не додав проект додаткової угоди, що підтверджується описами дозвільних справ, долучених позивачем до позовної заяви. При цьому, як вбачається зі змісту позовної заяви позивач надіслав проект додаткового угоди лише 11.06.2020.

Також відповідач зазначає, що Департаментом архітектури та містобудування Миколаївської міської ради не погоджується поновлення оспорюваного договору оренди земельної ділянки загальною площею 56 кв.м, для обслуговування торговельного кіоску з літнім майданчиком по вулиці Лагерне поле ріг Артилерійської міста Миколаєва, оскільки встановлено, що згідно наданої проектної документації та фотофіксації по зазначеній адресі виконано реконструкцію торговельного кіоску під торговельний павільйон з навісом. Дані споруди збільшені у розмірах та розміщені за межами раніше відведеної земельної ділянки.

До того ж, відповідач вказує, що орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах, однак, як вбачається зі змісту викладеної додаткової угоди, позивач змінює умови договору, а саме:

- позивач виключає умову передбачену договором в п.1.1 без права оформлення свідоцтва про право власності ;

- позивач виключає умову п.3.1, що підставою для поновлення договору оренди буде відповідне рішення міської ради ;

- позивач змінює термін дії договорів встановлюючи не 14.07.2016, а 16.06.2023, тобто фактично близько 10 років.

Також, відповідач заявляє клопотання про застосування загального трирічного строку позовної давності, яке обґрунтовує тим, що спірний договір набув чинності 14.07.2010 та діяв до 14.07.2013, тобто, фактично позивач знав про порушення своїх прав після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, а саме з 14.08.2013, однак, до суду звернувся лише 17.06.2020.

У підготовчому засіданні 29.07.2019 за клопотанням позивача судом оголошувалась перерва до 04.09.2020.

Позивач у відповіді на відзив, який надійшов до суду 03.08.2020, вказує про хибність тверджень відповідача викладених у відзиві та зазначає, що для продовження договірних відносин необхідно волевиявлення на це сторін договору, досягнення ними згоди щодо продовження договору із застосуванням переважного права орендаря на продовження договору оренди, у тому числі на змінених умовах (частини 1-5 статті 33 Закону України Про оренду землі ) або мовчазна згода сторін договору стосовно поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк (частина 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , стаття 205 Цивільного кодексу України).

Оскільки позивач продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату; матеріали справи не містять доказів будь-яких звернень Миколаївської міської ради до позивача про звільнення та повернення спірної земельної ділянки, то позивач вважає, що строк позовної давності не підлягає застосуванню.

В заяві б/н від 25.08.2020 про уточнення позовних вимог, яка надійшла до суду 27.08.2020 за вхід.№10520/20, позивач викладає пункт 2 позовної заяви в іншій редакції, а саме просить суд визнати укладеною додаткову угоду до договору на умовах, запропонованих позивачем, а саме поновити договір на 3 роки до 14.07.2022.

Враховуючи, що відповідно до ч.3 ст.46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач скористався своїм правом змінити предмет позову шляхом подання письмової заяви, судом розглядаються первісні позовні вимоги з урахуванням доповнених вимог, викладених в заяві б/н від 25.08.2020 (вхід.№10520/20 від 27.08.2020).

Ухвалою суду від 04.09.2020 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.09.2020.

За результатами засідання 23.09.2020 судом оголошено перерву до 13.10.2020.

13.10.2020 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням судді Мавродієвої М.В. на лікарняному.

Ухвалою суду від 30.10.2020 розгляд справи призначено на 17.11.2020.

17.11.2020 судове засідання відкладалось на 01.12.2020 в зв`язку з неявкою сторін.

В ході розгляду справи представники сторін підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 01.12.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

16.09.2010 між Миколаївською міською радою, як орендодавцем (відповідач у справі), та Фізичною особою-підприємцем Карасьовим Дмитром Володимировичем, як орендарем (позивач у справі), був укладений договір оренди землі (а.с.11,12), який зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК 14.07.2010 за №7693 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Миколаївської міської ради від 04.03.2010 за №44/32 передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування торговельного кіоску з літнім майданчиком по вулиці Лагерне поле ріг вулиці Артилерійської, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно (Центральний район) (п.1.1 Договору).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 56 кв.м, у тому числі 8 кв.м під тимчасовою забудовою, 48 кв.м під проходами, проїздами та площадками, без права передачі її в суборенду На земельній ділянці знаходиться торговельний кіоск з літнім майданчиком. Об`єктом оренди є тільки земельна ділянка (п.п.2.1-2.3 Договору).

Договір діє протягом 3 років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до орендодавця з проханням, щодо продовження строку дії договору. Підставою для поновлення договору оренди буде відповідне рішення міської ради (п.3.1 Договору).

За оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі (п.4.1 Договору).

04.03.2013 позивач звернувся до міського голови через Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради з відповідною завою за реєстраційним номером №000597 видачу рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки (а.с.14).

Позивач вказує, що відповідач не розглянув таку заяву. Після спливу строку дії договору оренди землі позивач продовжує користуватись земельною ділянкою, а відповідачем не направлено протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Так, 16.12.2014 позивач звернувся до відповідача через Миколаївський міський дозвільний центр з завою за реєстраційним номером №007181про видачу рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки (а.с.15).

27.04.2015 позивач звернувся до міського голови через Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради з завою за реєстраційним номером №007453 видачу рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки (а.с.16).

28.07.2017 позивач звернувся до відповідача через Миколаївський міський дозвільний центр з завою за реєстраційним номером №000184 про видачу рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки (а.с.17).

Позивач зазначає, що кожного року він надсилав відповідачу письмові заяви про видачу рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки, однак на дату подання позову ним відповіді не отримано, додаткова угода не укладена, позивач користується спірною земельною ділянкою та сплачує щомісячну орендну плату.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду із відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Відповідно до вимог ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі» .

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі» .

Для застосування частини 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою-п`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» , необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди , орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду містяться у постановах від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 05.06.2019 у справі №709/433/17 та від 22.09.2020 у справі №159/5756/18.

Такий висновок відповідає вимогам абзаців 6-8 статті 33 Закону № 161-XIV, зі змісту яких вбачається, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору, то необхідно у випадку поновлення договору оренди землі в обов`язковому порядку укласти протягом місяця додаткову угоду із уповноваженим керівником органу виконавчої влади без прийняття органом виконавчої влади рішення про поновлення договору оренди землі щодо земель державної власності.

При цьому, якщо ж орендар, маючи на меті реалізацію свого переважного права на поновлення договору оренди землі на новий строк, ініціював перед орендодавцем питання про таке поновлення, скориставшись правовим механізмом ч.ч.1-5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» , то частина 6 вказаної статті не може бути застосована до таких правовідносин, оскільки не передбачає звернення орендаря до орендодавця до закінчення терміну дії договору.

Однак, за будь-яких обставин, в обов`язковому порядку продовження чи поновлення договору оренди землі відбувається за укладення сторонами додаткової угоди . При цьому повноваження керівника органу виконавчої влади, уповноваженого підписувати додаткову угоду до договору оренди землі підтверджуються рішенням цього органу і не виникають автоматично при зайнятті відповідної посади.

Як встановлено судом, позивач, посилаючись на бажання скористатися своїм переважним правом, передбаченим ст.33 Закону України «Про оренду землі» , виявив намір продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки, про що свідчить подана ним через Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради до закінчення строку дії договору оренди заява від 04.03.2013 №000597.

Поряд з цим, суд зазначає, що позивачем до позовної заяви не долучено та під час розгляду справи суду не надано тексту додаткової угоди про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, яку разом з заявою від 04.03.2013 №000597 останній повинен був подати до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.

До того ж, позивачем до позовної заяви не долучено та під час розгляду справи суду не надано текстів додаткових угод, які останній повинен був долучити до заяв від 16.12.2014 №007181, від 27.04.2015 №007453 та від 28.07.2017 №000184.

Вказані обставини підтверджуються, зокрема, описами дозвільних справ від 16.12.2014 та від 28.07.2017, зі змісту яких вбачається відсутність проекту додаткової угоди в переліку документів, що додаються до заяви.

Також вказані обставини підтверджуються поясненнями самого позивача, який в позові вказує, що лише 11.06.2020 він надав відповідачу проект додаткової угоди про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки та текст проекту такої додаткової угоди від 11.06.2020 (а.с.20) долучив до позову.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку дотримання процедури реалізації свого права на поновлення договору оренди землі.

Крім того, суд зазначає, що у контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених 6 шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця акцентовано, що він має право заперечити стосовно такого поновлення згідно із частиною шостою статті 33 цього Закону і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини шостої зазначеної статті.

Натомість з тексту проекту додаткової угоди, яку позивач просить визнати укладеною, на запропонованих ним умовах, вбачається, що з п.1.1 Договору він виключає умову, що земельна ділянка надається в оренду без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно, та з п.3.1 Договору він виключає умову, що підставою для поновлення договору оренди буде відповідне рішення міської ради.

До того ж, позивач в проекті додаткової угоди змінює строк звернення до орендодавця з письмовим повідомленням про намір скористатися переважним правом на укладання договору оренди з трьох місяців на шість до спливу строку договору.

Таким чином, на підставі поданих сторонами доказів судом встановлено, що доводи позивача не знаходять свого підтвердження та спростовуються наявними у справі доказами та висновками суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України, у разі відмови у позові, судовий збір підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст.73,74 ,76-79,91,129,210,220,232,233,238,240,241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволені позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 11.12.2020 року.

Суддя М.В. Мавродієва