Постанова

від 15.03.2021 по справі 915/825/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/825/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.;

Представники сторін в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Карасьова Дмитра Володимировича

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020

по справі №915/825/20

за позовом Фізичної особи-підприємця Карасьова Дмитра Володимировича

до Миколаївської міської ради

про визнання договору оренди землі поновленим та додаткової угоди до договору укладеною на умовах, запропонованих позивачем,

(суддя першої інстанції: Мавродієва М.В., дата та місце ухвалення рішення: 01.12.2020, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв, вул.Адміральська, 22)

17.06.2020 Фізична особа-підприємець Карасьов Дмитро Володимирович (далі - ФОП Карасьов Д.В.) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій просить суд визнати поновленим договір оренди землі, укладений між Миколаївською міською радою та ФОП Карасьовим Дмитром Володимировичем, який зареєстрований Миколаївською міською радою 16.06.2010 за №7693, земельна ділянка загальною площею 56 кв.м, для обслуговування торговельного кіоску з літнім майданчиком по вулиці Лагерне поле ріг Артилерійської міста Миколаєва; а також визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі на умовах, запропонованих позивачем.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що між ним, як орендарем, та відповідачем, як орендодавцем, 16.06.2010 було укладено договір оренди землі №7693, строком дії 3 роки до 16.06.2013, а саме земельної ділянки загальною площею 56 кв.м для обслуговування торговельного кіоску з літнім майданчиком по вул.Лагерне поле ріг вул.Артилерійської у м.Миколаєві.

Позивач вказує, що 04.03.2013 він подав до відповідача письмову заяву про намір скористатися переважним правом на укладання договору оренди землі на новий строк. Також ФОП Карасьов Д.В. зазначає, що кожного року він надсилає відповідачу письмові заяви аналогічного змісту, однак на дату подання позову ним відповіді не отримано, додаткова угода не укладена, позивач користується спірною земельною ділянкою та сплачує щомісячну орендну плату.

Позивач стверджує, що оскільки він повідомив відповідача про намір поновити договір оренди землі; продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору; належно виконував та виконує умови договору, а відповідач не повідомив протягом місяця після закінчення строку договору про наявність заперечень у його поновленні, то договір, на підставі ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020 по даній справі у задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку дотримання процедури реалізації свого права на поновлення договору оренди землі.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ФОП Карасьов Д.В. звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020 по даній справі змінити, визнати поновленим договір оренди землі та визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі в редакції позивача.

Апелянт звертає увагу на те, що орендодавець має право заперечити стосовно поновлення згідно зі ст.33 Закону України Про оренду землі , і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту ч.6 зазначеної статті.

Заявник апеляційної скарги посилається на ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі , якою передбачено іншу підставу поновлення договору оренду землі. Так, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строк договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. При цьому, повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі в даному випадку не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті полягає в тому, що орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує (мовчазна згода) у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

03.02.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Миколаївської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду без змін.

В судове засідання 15.03.2021 представники сторін не з`явились, про дату час та місце розгляду повідомлені належним чином.

Разом з тим, 15.03.2021 на електронну адресу Південно-західного апеляційного господарського суду від ФОП Карасьова Д.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

За змістом ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів встановлені Законом України Про електронні документи та електронний документообіг від 22.05.2003 № 851-IV.

Відповідно до ст. 1 Закону під обов`язковим реквізитом електронного документа розуміють обов`язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про електронний цифровий підпис електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (за умови додержання встановлених вимог до підпису і сертифікатів).

Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі (стаття 4 Закону України Про електронний цифровий підпис ).

Приписами ст. 6 закону встановлено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України Про електронні довірчі послуги .

Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

За змістом ч. 1 ст. 7 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги .

Таким чином, скановане заявником та роздруковане канцелярією суду клопотання без накладення ЕЦП не є підписаним документом в розумінні ст. 170 Господарського процесуального кодексу України, що є самостійною та достатньою підставою для залишення таких заяв без розгляду на підставі ч. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2010 між Миколаївською міською радою, як орендодавцем та ФОП Карасьовим Д.В., як орендарем, був укладений договір оренди землі, який зареєстровано у Миколаївській регіональній філії ДП Центр ДЗК 14.07.2010 за №7693. (а.с.11,12)

Відповідно до умов вказаного Договору орендодавець на підставі рішення Миколаївської міської ради від 04.03.2010 за №44/32 передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування торговельного кіоску з літнім майданчиком по вулиці Лагерне поле ріг вулиці Артилерійської, без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно (Центральний район) (п.1.1 Договору).

Пунктом 2.1-2.3 Договору передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 56 кв.м, у тому числі 8 кв.м під тимчасовою забудовою, 48 кв.м під проходами, проїздами та площадками, без права передачі її в суборенду На земельній ділянці знаходиться торговельний кіоск з літнім майданчиком. Об`єктом оренди є тільки земельна ділянка.

Відповідно до п.3.1 Договору останній діє протягом 3 років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до орендодавця з проханням, щодо продовження строку дії договору. Підставою для поновлення договору оренди буде відповідне рішення міської ради.

За оренду земельної ділянки орендар сплачує орендну плату у грошовій формі (п.4.1 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що 04.03.2013 позивач звернувся до міського голови через Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради з відповідною завою за реєстраційним номером №000597 видачу рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки (а.с.14).

Позивач вказує, що відповідач не розглянув таку заяву. Після спливу строку дії договору оренди землі позивач продовжує користуватись земельною ділянкою, а відповідачем не направлено протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Так, 16.12.2014 позивач звернувся до відповідача через Миколаївський міський дозвільний центр з завою за реєстраційним номером №007181про видачу рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки (а.с.15).

27.04.2015 позивач звернувся до міського голови через Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради з завою за реєстраційним номером №007453 видачу рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки (а.с.16).

28.07.2017 позивач звернувся до відповідача через Миколаївський міський дозвільний центр з завою за реєстраційним номером №000184 про видачу рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки (а.с.17).

Позивач зазначає, що кожного року він надсилав відповідачу письмові заяви про видачу рішення міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки, однак на дату подання позову ним відповіді не отримано, додаткова угода не укладена, позивач користується спірною земельною ділянкою та сплачує щомісячну орендну плату.

Вказані обставини стали підставою для звернення ФОП Карасьова Д.В. до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначено у ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка фактично об`єднує два випадки продовження дії (пролонгації) договору оренду землі.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Частиною 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (ч. 8, 9 ст. 33 цього Закону).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (ч. 10 ст. 33 зазначеного Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі" використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди . Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі". І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зазначеного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.09.2020 у справах № 159/5756/18 та № 313/350/16-ц.

Як встановлено судом, позивач, посилаючись на бажання скористатися своїм переважним правом, передбаченим ст.33 Закону України Про оренду землі , виявив намір продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки, про що свідчить подана ним через Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради до закінчення строку дії договору оренди заява від 04.03.2013 №000597.

Разом з тим, позивачем до позовної заяви не долучено та під час розгляду справи суду не надано тексту додаткової угоди про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, яку разом з заявою від 04.03.2013 №000597 останній повинен був подати до Центру надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.

До того ж, матеріали справи не містять, а позивачем до позовної заяви не долучено текстів додаткових угод, які останній повинен був долучити до заяв від 16.12.2014 №007181, від 27.04.2015 №007453 та від 28.07.2017 №000184.

Вказані обставини підтверджуються, зокрема, описами дозвільних справ від 16.12.2014 та від 28.07.2017, зі змісту яких вбачається відсутність проекту додаткової угоди в переліку документів, що додаються до заяви.

Також вказані обставини підтверджуються поясненнями самого позивача, який в позові вказує, що лише 11.06.2020 він надав відповідачу проект додаткової угоди про поновлення договору оренди спірної земельної ділянки та текст проекту такої додаткової угоди від 11.06.2020 (а.с.20) долучив до позову.

Що стосується твердження апелянта про поновлення терміну дії договору на підставі мовчазної згоди , то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.33 Закону України Про оренду землі , по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

-власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

-уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.

Так, Велика палата Верховного суду в постанові від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 зазначила наступне:

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України Про оренду землі було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі , використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі ).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі ). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, не направлення орендодавцем орендарю протягом місяця після закінчення троку дії договору листа-повідомлення про заперечення в поновлені договору оренди, не є достатньою правовою підставою для вирішення питання щодо поновлення договору на підставі ч.6 ст.33 Закону України Про оренду землі . Для цього ще необхідно щоб орендар звернувся до орендодавця до закінчення строку дії договору з клопотанням про поновлення договору з обов`язковим додаванням проекту додаткової угоди.

Крім того, договір буде вважатися поновленим лише у разі укладання сторонами відповідної додаткової угоди.

При цьому, судова колегія зазначає, що позивач протягом тривалого термін (протягом 7 років) з часу закінчення строку договору оренди (16.06.2013) не звертався до суду з позовом про укладення додаткової угоди та не оскаржував в судовому порядку бездіяльність міської ради, яка на його думку мала місце.

З огляду на вищевиклдане, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду не приймає до уваги доводи апелянта в частині поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Крім того, у контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених 6 шостою статті 33 Закону України Про оренду землі , такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

Натомість з тексту проекту додаткової угоди, яку позивач просить визнати укладеною, на запропонованих ним умовах, вбачається, що з п.1.1 Договору він виключає умову, що земельна ділянка надається в оренду без права оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно, та з п.3.1 Договору він виключає умову, що підставою для поновлення договору оренди буде відповідне рішення міської ради.

До того ж, позивач в проекті додаткової угоди змінює строк звернення до орендодавця з письмовим повідомленням про намір скористатися переважним правом на укладання договору оренди з трьох місяців на шість до спливу строку договору.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Таким чином, доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

За таких обставин, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Карасьова Дмитра Володимировича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020 по справі №915/825/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020 по справі №915/825/20 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Карасьова Дмитра Володимировича на рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020 по справі №915/825/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 01.12.2020 по справі №915/825/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, передбаченими ст. ст. 287-288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 18.03.2021 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош