Рішення

від 02.12.2020 по справі 925/1305/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року м. Черкаси справа № 925/1305/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:

від позивача: Сучило А.О. - адвокат за ордером;

від відповідача: Василенко О.В. - адвокат за ордером;

від третьої особи СТОВ "Дубіївка": не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Громадської організації "Об`єднання співвласників майнових часток (паїв) реструктуризованого сільськогосподарського підприємства "Дубіївка" (с. Дубіївка, Черкаський район, Черкаська область) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Фобос" (с. Дубіївка, Черкаський район, Черкаська область) про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності СТОВ "Фобос" (код ЄДРПОУ 31161164) на виробний будинок (віялка) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з відкриттям розділу, індексний номер: 46035624 від 19.03.2019, який вчинено державним реєстратором Гнатик Артемом Ігоровичем (Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради Черкаської області).

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

В ході розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених, зокрема, у відзиві на позовну заяву (а.с. 81-84 том 1), вважає позовні вимоги не доведеними.

Представник третьої особи в засідання жодного разу не з`явися, пояснення з приводу спору суду не надано.

В судовому засіданні 02.12.2020 в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У відповідності до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в їх сукупності, заслухавши доводи і заперечення представників сторін, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

Згідно положень ст. 1 ЗУ "Про громадські об`єднання" від 22 березня 2012 року N 4572-VI, громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадська спілка - це громадське об`єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи. Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

З матеріалів справи вбачається, що 02.09.2016 комісією в складі членів Громадської організації Об`єднання співвласників майнових часток (паїв) реструктуризованого сільськогосподарського підприємства Дубіївка (ГО ОСМЧРСП Дубіївка ) та представником Дубіївської сільської ради підписано акт прийому передачі майна про передачу майна (а.с. 17 том 1), що є спільною частковою власністю КСП Дубіївка згідно свідоцтв про право власності на майновий пай членів колишнього КСП, передачі у власність, згідно довідки Дубіївської сільської ради від 08.08.2016, Позивачу в особі голови Трояна Вячеслава Васильовича.

Серед переліку майна, що передано за цим актом прийому-передачі, наявна Сушарка КЗС (1/2 приміщення) за адресою вул. 8 Березня, 2/29, с. Дубіївка, Черкаського району, Черкаської області.

Це рішення також було підставою для реєстрації права власності за Позивачем на 1/2 об`єкта Сушарки КЗС (Комплексна зернова сушарка) - а.с. 22,23 том 1.

Станом на час розгляду справи позивач та відповідач є співвласниками Сушарки КЗС по 1/2 частині, яка зареєстрована за ними як об`єкт нерухомого майна (а.с. 22-26), що визнається обома сторонами.

15.09.2016 рішенням Дубіївської сільської ради №44 (а.с. 18 том 1) частині приміщення КЗС (1/2 приміщення), що перебуває на балансі СТОВ "Фобос" і знаходиться на території громадських дворів по вул. 8 Березня, присвоєно адресу вул. 8 Березня, 2/29а, с. Дубіївка, Черкаського району, Черкаської області.

З приводу даного рішення суд погоджується із запереченнями представника відповідача, що присвоєння адреси вул. 8 Березня, 2/29а частині приміщення КЗС (1/2 приміщення), що належить СТОВ "Фобос", не має ніякого стосунку до виробного будинку (віялки), яка зареєстрована відповідачем за собою на праві власності повністю за цією ж адресою.

02.12.2016 рішенням Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області №12-1/VII (а.с. 19 том 1) надано дозвіл громадській організації Об`єднання співвласників майнових часток (паїв) реструктуризованого сільськогосподарського підприємства Дубіївка на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 12,5 га під існуючими приміщеннями в межах населеного пункту села Дубіївка Черкаського району Черкаської області.

13.12.2016 - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32961006 від 16.12.2016 державний реєстратор Сафроненко В.А., виконавчий комітет Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області зареєстровано право власності за Позивачем на 1/2 Сушарки КЗС. Складовими частинами об`єкта нерухомого майна є: Сушарка КЗС К-1, прибудова к, повітря забірник к2, к3 (2 штуки) -а.с. 22,23 том 1.

Ці відомості про складові частини сушарки, зареєстровані за позивачем, відповідають даним його технічного паспорта - а.с. 35-39 том 1.

Отже, за реєстраційними даними та техпаспортом позивача, до складу зареєстрованої за ним 1/2 Сушарки КЗС не входить виробний будинок (віялка) чи віялка як складова частина Сушарки і віялка не зазначена на плані розміщення будівель у техпаспорті позивача та не прослідковується за метражем загальної площі Сушарки КЗС.

Так само, 01.02.2017 року рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33690850 Дудіна-Богданова Катерина Олександрівна, виконавчий комітет Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області зареєстровано право власності СТОВ Фобос на 1/2 Сушарки КЗС. Складовими частинами об`єкта нерухомого майна є: Сушарка КЗС, прибудова, повітря забірник (2 штуки) - а.с. 25-26 том 1. Відомості про виробний будинок віялки у складі 1/2 Сушарки КЗС, належної відповідачу - також відсутні.

19.03.2019 - зареєстровано право власності СТОВ Фобос на виробний будинок (віялка) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з відкриттям розділу, індексний номер: 46035624 від 19.03.2019 державним реєстратором Гнатик Артемом Ігоровичем (Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради Черкаської області.) - а.с. 20,21 том 1.

Як вказує позивач, реєстрація права власності на об`єкт майна "виробний

будинок віялка" в єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виключно за відповідачем (як єдиним власником), внесення відповідного запису з відкриттям розділу порушує право власності позивача на 1/2 частину об`єкта нерухомості "Сушарка КЗС", оскільки, на думку позивача, Сушарка КЗС є неподільним майном і має в своєму складі віялку і ці два об`єкти виступають як головна річ та її приналежність.

У відзиві на позовну заяву та в ході розгляду справи відповідач звертає увагу на те, що в наявних у справі первинних документах обліку нерухомого майна позивачу не передавалася 1/2 частина КЗС як комплекс майна та обладнання. За обома сторонами складові частини 1/2 Сушарки КЗС зареєстровані однаково - (загальна площа 115,2 кв.м.) із складовими частинами: Сушарка КЗС, К-1, прибудова, к, повітря забірник, к2, к3.

Про поділ між сторонами виробного будинку (віялки) з окремою площею 83,9 кв.м. в їх первинних документах не йдеться, за переліком майна та площею Сушарки КЗС наявність віялки не прослідковується.

Сторони не вносили ніяких даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для уточнення складових частин зареєстрованої за ними по 1/2 Сушарки КЗС. Реєстрація права власності по 1/2 саме на Сушарку КЗС сторонами взаємно не оскаржується.

Відповідачем у справу надано договір купівлі-продажу від 18.10.2016 (а.с. 55 том 1) з Актом № 10/2 від 18.10.2016 (а.с. 49) до нього про те, що третя особа СТОВ "Дубіївка" продав відповідачу 1/2 Сушарки КЗС і згідно специфікації товару вона складається, зокрема, з :

- норія - 5 шт;

- камера нагріву (шахта) з розвантажувальним пристроєм - 2 шт;

- охолождувач зерна з вентиляційним та розвантажувальним пристроєм - 2 шт;

- котел рідиннопаливний з прибудовою - 1 шт;

- ємність паливна 10 м. куб. - 1 шт;

- шафа управління - 1 шт;

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що сушарка та віялка є неподільними речами і характеризуються як річ та її приналежність, а тому сторони спору є співвласниками обох об`єктів в цілому. Позивач вважає, що з цих підстав віялка не може реєструватися як окремий об`єкт і тим більше якщо вона не є об`єктом нерухомого майна, бо є обладнанням. Відповідач самостійно не будував виробний будинок (віялку), яка збудована разом з іншими об`єктами у складі Сушарки КЗС, тому у складі спільної часткової власності сторін на одне майно не може існувати право приватної власності відповідача на будь-який об`єкт, що входить до складу Сушарки КЗС.

Позивач виходить з того, що головна мета здійснення діяльності та використання зазначеного майна - просушка зернових культур. Без будь-якої складової частини Сушарки КЗС (будь то віялка чи завантажуваний пристрій тощо) завершити цикл виробничої діяльності, використати майно за його цільовим призначенням неможливо. Для цільового використання такого майна важливою є саме його цілісність. Сушарка КЗС втрачає цільове призначення, та втрачає своє визначення як Сушарка КЗС без будь-якого із складових об`єктів та є незастосовною без віялки, шахт, завантажувального пристрою тощо.

Отже позивач доводить власні права на віялку як на складову частину Сушарки КЗС, власником 1/2 частини якої він є і саме ці обставини складають предмет доказування у справі. Додаткові доводи представника відповідача щодо неправомірності визначення адреси, за якою зареєстровану віялку, що цей об`єкт зареєстровано як нерухоме майно, яким віялка насправді не є, що віялка як окремий об`єкт не будувалася відповідачем і тому у відповідача немає правових підстав набути у власність це майно - не входять у предмет доказування, не мають значення для вирішення справи та не стосуються позивача, якщо позивач не доведе належними і допустими доказами свої права на віялку як на частину приналежного обом сторонам спільного майна Сушарки КЗС.

За правилами ст. 179, 181, 183,186 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі. Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

У відповідності до п4) ч. 5 ст. 13 ГПК України суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Судом за клопотанням позивача була призначена судово - будівельна експертиза та поставлені на її вирішення такі питання:

1) чи є об`єкт нерухомого майна Сушарка КЗС та віялка (виробний будинок віялка) за адресою Черкаська область, Черкаський район с. Дубіївка, вулиця 8 Березня, 29/2 головною річчю та її приналежністю відповідно;

2) чи є технічна можливість використовувати об`єкт нерухомого майна Сушарку КЗС за адресою Черкаська область, Черкаський район с. Дубіївка, вулиця 8 Березня, 29/2 без віялки для завершеного технологічного процесу згідно її цільового призначення.

03.08.2020 Черкаським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надано висновок за результатами проведення товарознавчої експертизи № 258/20-23 від 29.07.2020 ( а.с. 23-32 том 2) в якому зроблені наступні висновки:

По першому питанню: чи є Об`єкт нерухомого майна Сушарка КЗС та віялка (виробничий будинок віялка) за адресою Черкаська область, Черкаський район, с. Дубіївка, вул. 8 Березня, 29/2 головною річчю та її приналежністю відповідно, встановити експерту не представляється можливим через відсутність технічної та технологічної документації.

По другому питанню: Технічну можливість використовувати об`єкт нерухомого майна Сушарку КЗС за адресою Черкаська область, Черкаський район, с. Дубіївка, вул. 8 Березня, 29/2 без віялки для завершення технологічного процесу згідно її цільового призначення встановити експерту не представляється можливим через відсутність технічної та технологічної документації.

На запит суду Черкаське відділення КНІСЕ надало відповідь № 23/1208-20 від 12.10.2020 (а.с. 77 том 1) про те, що виходячи з наданих судом документів та поставлених на експертизу питань, експертизу було проведено як товарознавчу. Об`єктом такої експертизи можуть бути товари народного споживання, обладнання та сировина. Одним із основних завдань товарознавчої експертизи є визначення належності товарів до класифікаційних категорій, які прийняті у виробничо-торговельній сфері.

За змістом розділу 4 затвердженої Наказом Міністерства юстиції України

08.10.98 N 53/5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень -- до компетенції керівника експертної установи відноситься остаточне визначення виду експертизи за процесом дослідження чи наданими об`єктами, якщо її було визначено неправильно органом, що її призначив.

У своєму висновку від 29.07.2020 експертом вказано, що Сушарка КЗС є пристосуванням (обладнанням) для сушіння зернових, олійних та зернобобових культур. Віялка є сільськогосподарською машиною, призначеною для відділення зерна від полови. Зерносушарка і віялка не є об`єктами нерухомого майна.

Згідно технологічних процесів зерносушарка та віялка виконують кожна свої функції і можуть працювати як разом так і незалежно.

Сторонами в справу не надано технічну та технологічну документацію на Сушарку та Віялку, що завадило експерту дати точні відповіді на запитання суду щодо того, чи є сушарка і віялка головною річчю та її приналежністю.

В ході розгляду справи позивач відмовився від можливості призначити в справі нову, повторну, додаткову чи комплексну експертизу, в т.ч. для вирішення питання, чи можливо встановити способи використання Сушарки та Віялки у виробничих процесах без технічної та технологічної документації для них і знову вирішити питання чи є ці об`єкти головною річчю та її приналежністю відповідно, чи віддільні вони одна від одної.

На підставі аналізу наявних у справі документів суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що Віялка є річчю, що призначена для обслуговування іншої (головної) речі - Сушарки і пов`язана з нею спільним призначенням. Також немає доказів, що Віялка є невіддільною приналежністю Сушарки КЗС, а не самостійним обладнанням, що виконує окрему технологічну функцію і може застосовуватися окремо від Сушарки.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 2, 4, 10 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні способи захисту порушеного права також визначені ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані. Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган;

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за визначенням статті першої якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей (у попередній редакції - записів) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому реєстраційна дія - це державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Ч.1 ст. 12 вказаного Закону визначає, що Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Згідно ст. 18 вказаного Закону прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав) та відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження про об`єкти та суб`єктів цих прав є окремими етапами при проведенні державної реєстрації прав.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 р., справа № 823/2042/16).

У відповідності до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З приводу обрання належного способу захисту права та визначення належного відповідача у даній категорії спорів суд також враховує, що у постанові Великої Палати ВС від 02.10.2019 по справі № 814/2030/17 (№ в ЄДРСР 84788884) викладено правовий висновок про те, що якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваних рішень, записів у відповідному державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорювані рішення, здійснено оспорювані записи.

Якщо вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, то такі спори мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Аналогічні висновки викладено у постанові ВП ВС від 26.06.2019 року по справі № 612/579/16-ц (№ в ЄДРСР 83000771), від 15.10.2019 по справі № 910/11212/18 (№ в ЄДРСР 85135793).

В постанові Верховного Суду від 15.08.2019 справа № 905/2122/18 викладено правову позицію про те, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

При цьому, Верховний Суд враховує, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав вичерпує свою дію із внесенням відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зважаючи на це, належним способом захисту прав або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (частина друга статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 04.08.2018 у справі № 915/127/18.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Згідно зі статтею 2 ГПК України метою господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай, індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

За результатами розгляду спору суд дійшов висновку, що оскільки позивач не довів, що Сушарка КЗС та віялка є віддільними речами і віялка є приналежністю до головної речі Сушарки КЗС (чи навпаки) і тому сторони безумовно повинні бути співвласниками обох цих об`єктів, то позивач не довів наявності власного порушеного права фактом реєстрації за відповідачем на праві власності Виробного будинку віялки за адресою с. Дубіївка, вул. 8 Березня 2/29а Черкаського району Черкаської області. При цьому будь-які порушення державної реєстрації, допущені при вказівці адреси, статусу майна (рухоме чи нерухоме) стосовно виробного будинку Віялки, зареєстрованого за відповідачем, до прав позивача стосунку не мають.

Таким чином, позивач не довів правову підставу та правомірність своїх позовних вимог, а тому заявлений позов з викладених у ньому підстав задоволенню судом не підлягає.

Відповідно до ст. 129 ГПК України при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 14 грудня 2020

Суддя Н.М Спаських..