Постанова

від 18.05.2021 по справі 925/1305/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2021 р. Справа№ 925/1305/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 18.05.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Києві апеляційну скаргу Громадської організації "Об`єднання співвласників майнових часток (паїв) реструктуризованого сільськогосподарського підприємства "Дубіївка"

на рішення

Господарського суду Черкаської області

від 02.12.2020 (рішення складено 14.12.2020)

у справі № 925/1305/19 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Громадської організації "Об`єднання співвласників майнових часток (паїв) реструктуризованого сільськогосподарського підприємства "Дубіївка"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Фобос"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Дубіївка"

про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року Громадська організація "Об`єднання співвласників майнових часток (паїв) реструктуризованого сільськогосподарського підприємства "Дубіївка" звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Фобос" про скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності СТОВ "Фобос" на виробничий будинок (віялка) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з відкриттям розділу, індексний номер: 46035624 від 19.03.2019, який вчинено державним реєстратором Гнатик Артемом Ігоровичем (Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради Черкаської області).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.12.2020 у справі №925/1305/19 у позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів наявності власного порушеного права фактом реєстрації за відповідачем на праві власності спірного майна.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи , та невідповідністю висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що віялка, як частина комплексу Сушарки КЗС, не є нерухомістю, не є капітальною спорудою, не є об`єктом нерухомого майна, не відбулось її виділення в натурі, у зв`язку з чим віялка не може мати окремої адреси, окремого технічного паспорта та бути виділеною в окремий об`єкт права власності без прив`язки до речі, що має фундамент.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її вимог, просить оскаржуване рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Так, відповідач вказує, що в матеріалах справи наявні всі докази та правові обґрунтування того, що Сушарка КЗС та віялка, яка має свій фундамент, є зовсім різними за своєю суттю та призначенням об`єктами, та можуть повноцінно функціонувати один без одного.

Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка учасників у судове засідання

В судове засідання 18.05.2021 представник третьої особи не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать наявні у матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії ( Alimentaria Sanders S.A. v. Spain ) від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника та третьої особи.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 02.09.2016 комісією в складі членів Громадської організації Об`єднання співвласників майнових часток (паїв) реструктуризованого сільськогосподарського підприємства Дубіївка (ГО ОСМЧРСП Дубіївка ) та представником Дубіївської сільської ради підписано акт прийому передачі майна про передачу майна (а.с. 17, том 1), що є спільною частковою власністю КСП Дубіївка згідно свідоцтв про право власності на майновий пай членів колишнього КСП, передачі у власність, згідно довідки Дубіївської сільської ради від 08.08.2016, позивачу в особі голови Трояна Вячеслава Васильовича.

Серед переліку майна, що передано за цим актом прийому-передачі, наявна Сушарка КЗС (1/2 приміщення) за адресою вул. 8 Березня, 2/29, с. Дубіївка, Черкаського району, Черкаської області.

Це рішення також було підставою для реєстрації права власності за Позивачем на Ѕ об`єкта Сушарки КЗС (Комплексна зернова сушарка) (а.с. 22,23, том 1).

15.09.2016 рішенням Дубіївської сільської ради №44 (а.с. 18, том 1) частині приміщення КЗС (1/2 приміщення), що перебуває на балансі СТОВ "Фобос" і знаходиться на території громадських дворів по вул. 8 Березня, присвоєно адресу вул. 8 Березня, 2/29а, с. Дубіївка, Черкаського району, Черкаської області.

З наявних у матеріалах справи договору купівлі-продажу від 18.10.2016 (а.с. 55, том 1) з Акту № 10/2 від 18.10.2016 до договору (а.с. 49, том 1) вбачається, що третя особа СТОВ "Дубіївка" продав відповідачу 1/2 Сушарки КЗС і згідно специфікації товару вона складається, зокрема, з :

- норія - 5 шт;

- камери нагріву (шахта) з розвантажувальним пристроєм - 2 шт;

- охолождувача зерна з вентиляційним та розвантажувальним пристроєм - 2 шт;

- котла рідиннопаливного з прибудовою - 1 шт;

- ємності паливної 10 м. куб. - 1 шт;

- шафи управління - 1 шт;

02.12.2016 рішенням Дубіївської сільської ради Черкаського району Черкаської області №12-1/VII (а.с. 19, том 1) надано дозвіл громадській організації Об`єднання співвласників майнових часток (паїв) реструктуризованого сільськогосподарського підприємства Дубіївка на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 12,5 га під існуючими приміщеннями в межах населеного пункту села Дубіївка Черкаського району Черкаської області.

13.12.2016 рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 32961006 від 16.12.2016 державним реєстратором Сафроненко В.А., виконавчий комітет Руськополянської сільської ради Черкаського району Черкаської області, зареєстровано право власності за позивачем на Ѕ Сушарки КЗС. Складовими частинами об`єкта нерухомого майна є: Сушарка КЗС К-1, прибудова к, повітря забірник к2, к3 (2 штуки) (а.с. 22,23, том 1).

Як встановлено судом першої інстанції, дані відомості про складові частини сушарки, зареєстровані за позивачем, відповідають даним його технічного паспорта (а.с. 35-39, том 1).

01.02.2017 рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33690850 Дудіна-Богданова Катерина Олександрівна, виконавчий комітет Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області зареєстровано право власності СТОВ Фобос на 1/2 Сушарки КЗС. Складовими частинами об`єкта нерухомого майна є: Сушарка КЗС, прибудова, повітря забірник (2 штуки) - а.с. 25-26 том 1.

Отже позивач та відповідач є співвласниками Сушарки КЗС по 1/2 частині, яка зареєстрована за ними як об`єкт нерухомого майна (а.с. 22-26), що визнається обома сторонами.

У подальшому, 19.03.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з відкриттям розділу, індексний номер: 46035624 від 19.03.2019 державним реєстратором Гнатик Артемом Ігоровичем (Департамент організаційного забезпечення Черкаської міської ради Черкаської області.) СТОВ Фобос зареєстровано право власності на виробний будинок (віялка) (а.с. 20,21 том 1).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що реєстрація права власності на об`єкт майна "виробний будинок віялка" в єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виключно за відповідачем (як єдиним власником), внесення відповідного запису з відкриттям розділу порушує право власності позивача на 1/2 частину об`єкта нерухомості "Сушарка КЗС", оскільки, на думку позивача, Сушарка КЗС є неподільним майном і має в своєму складі віялку і ці два об`єкти виступають як головна річ та її приналежність, а тому сторони спору є співвласниками обох об`єктів в цілому. Позивач вважає, що з цих підстав віялка не може реєструватися як окремий об`єкт і тим більше якщо вона не є об`єктом нерухомого майна, бо є обладнанням. За доводами позивача, відповідач самостійно не будував виробний будинок (віялку), яка збудована разом з іншими об`єктами у складі Сушарки КЗС, тому у складі спільної часткової власності сторін на одне майно не може існувати право приватної власності відповідача на будь-який об`єкт, що входить до складу Сушарки КЗС.

Позивач виходить з того, що головна мета здійснення діяльності та використання зазначеного майна - просушка зернових культур. Без будь-якої складової частини Сушарки КЗС (будь то віялка чи завантажуваний пристрій тощо) завершити цикл виробничої діяльності, використати майно за його цільовим призначенням неможливо. Для цільового використання такого майна важливою є саме його цілісність. Сушарка КЗС втрачає цільове призначення, та втрачає своє визначення як Сушарка КЗС без будь-якого із складових об`єктів та є незастосовною без віялки, шахт, завантажувального пристрою тощо.

Отже, на думку позивача, він має власні права на віялку як на складову частину Сушарки КЗС, власником 1/2 частини якої він є, і саме ці обставини складають предмет доказування у справі.

В заперечення проти позовних вимог, відповідач вказує, що в наявних у справі первинних документах обліку нерухомого майна позивачу не передавалася 1/2 частина КЗС як комплекс майна та обладнання. За обома сторонами складові частини 1/2 Сушарки КЗС зареєстровані однаково - (загальна площа 115,2 кв.м.) із складовими частинами: Сушарка КЗС, К-1, прибудова, к, повітря забірник, к2, к3. Про поділ між сторонами виробного будинку (віялки) з окремою площею 83,9 кв.м. в їх первинних документах не йдеться, за переліком майна та площею Сушарки КЗС наявність віялки не прослідковується. Сторони не вносили ніяких даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно для уточнення складових частин зареєстрованої за ними по 1/2 Сушарки КЗС. Реєстрація права власності по Ѕ саме на Сушарку КЗС сторонами взаємно не оскаржується.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статей 179, 181, 183,186 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі. Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов`язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, за клопотанням позивача судом першої інстанції була призначена судово-будівельна експертиза та поставлені на її вирішення такі питання:

1) чи є об`єкт нерухомого майна Сушарка КЗС та віялка (виробний будинок віялка) за адресою Черкаська область, Черкаський район с. Дубіївка, вулиця 8 Березня, 29/2 головною річчю та її приналежністю відповідно;

2) чи є технічна можливість використовувати об`єкт нерухомого майна Сушарку КЗС за адресою Черкаська область, Черкаський район с. Дубіївка, вулиця 8 Березня, 29/2 без віялки для завершеного технологічного процесу згідно її цільового призначення.

03.08.2020 Черкаським відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надано висновок за результатами проведення товарознавчої експертизи № 258/20-23 від 29.07.2020 (а.с. 23-32, том 2) в якому зроблені наступні висновки:

- по першому питанню: чи є Об`єкт нерухомого майна Сушарка КЗС та віялка (виробничий будинок віялка) за адресою Черкаська область, Черкаський район, с. Дубіївка, вул. 8 Березня, 29/2 головною річчю та її приналежністю відповідно, встановити експерту не представляється можливим через відсутність технічної та технологічної документації.

- по другому питанню: Технічну можливість використовувати об`єкт нерухомого майна Сушарку КЗС за адресою Черкаська область, Черкаський район, с. Дубіївка, вул. 8 Березня, 29/2 без віялки для завершення технологічного процесу згідно її цільового призначення встановити експерту не представляється можливим через відсутність технічної та технологічної документації.

На запит суду Черкаське відділення КНІСЕ надало відповідь № 23/1208-20 від 12.10.2020 (а.с. 77, том 2) про те, що виходячи з наданих судом документів та поставлених на експертизу питань, експертизу було проведено як товарознавчу. Об`єктом такої експертизи можуть бути товари народного споживання, обладнання та сировина. Одним із основних завдань товарознавчої експертизи є визначення належності товарів до класифікаційних категорій, які прийняті у виробничо-торговельній сфері.

За змістом розділу 4 затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень - до компетенції керівника експертної установи відноситься остаточне визначення виду експертизи за процесом дослідження чи наданими об`єктами, якщо її було визначено неправильно органом, що її призначив.

Водночас, у висновку від 29.07.2020 експертом вказано, що Сушарка КЗС є пристосуванням (обладнанням) для сушіння зернових, олійних та зернобобових культур. Віялка є сільськогосподарською машиною, призначеною для відділення зерна від полови.Зерносушарка і віялка не є об`єктами нерухомого майна.

Згідно технологічних процесів зерносушарка та віялка виконують кожна свої функції і можуть працювати як разом так і незалежно.

Сторонами не надано до матеріалів справи технічну та технологічну документацію на Сушарку та Віялку, що завадило експерту дати точні відповіді на запитання суду щодо того, чи є сушарка і віялка головною річчю та її приналежністю.

При цьому судом першої інстанції прийнято до уваги, що в ході розгляду справи позивач відмовився від можливості призначити в справі нову, повторну, додаткову чи комплексну експертизу, в т.ч. для вирішення питання, чи можливо встановити способи використання Сушарки та Віялки у виробничих процесах без технічної та технологічної документації для них і знову вирішити питання чи є ці об`єкти головною річчю та її приналежністю відповідно, чи віддільні вони одна від одної.

Отже, з огляду на наявні у матеріалах справи документи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів того, що Віялка є річчю, що призначена для обслуговування іншої (головної) речі - Сушарки і пов`язана з нею спільним призначенням. Також немає доказів, що Віялка є невіддільною приналежністю Сушарки КЗС, а не самостійним обладнанням, що виконує окрему технологічну функцію і може застосовуватися окремо від Сушарки.

Крім того, слід зазначити, що за реєстраційними даними та техпаспортом позивача, до складу зареєстрованої за ним Ѕ Сушарки КЗС не входить виробний будинок (віялка) чи віялка як складова частина Сушарки і віялка не зазначена на плані розміщення будівель у техпаспорті позивача та не прослідковується за метражем загальної площі Сушарки КЗС. Так само, відомості про виробний будинок віялки у складі 1/2 Сушарки КЗС, належної відповідачу - також відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною 1, пунктами 2, 4, 10 частини 2 статті. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Аналогічні способи захисту порушеного права також визначені ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов`язки тільки у того суб`єкта (чи визначеного ними певного кола суб`єктів), якому вони адресовані. Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень,, за визначенням статті першої якого державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей (у попередній редакції - записів) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому реєстраційна дія - це державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.

Частина 1 статті 12 вказаного Закону визначає, що Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Відповідно до статті 18 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав) та відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження про об`єкти та суб`єктів цих прав є окремими етапами при проведенні державної реєстрації прав.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін (Аналогічні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Відповідності до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З приводу обрання належного способу захисту права та визначення належного відповідача у даній категорії спорів суд також враховує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 по справі № 814/2030/17 викладено правовий висновок про те, що якщо позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваних рішень, записів у відповідному державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорювані рішення, здійснено оспорювані записи.

Якщо вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження, то такі спори мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 по справі № 612/579/16-ц, від 15.10.2019 по справі № 910/11212/18.

В постанові Верховного Суду від 15.08.2019 справа № 905/2122/18 викладено правову позицію про те, що спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

При цьому, Верховний Суд враховує, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав вичерпує свою дію із внесенням відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Зважаючи на це, належним способом захисту прав або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (користування) (частина друга статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 04.08.2018 у справі № 915/127/18.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Згідно зі статтею 2 ГПК України метою господарського судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай, індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

За результатами розгляду спору суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки позивач не довів, що Сушарка КЗС та віялка є невіддільними речами і віялка є приналежністю до головної речі Сушарки КЗС (чи навпаки) і тому сторони безумовно повинні бути співвласниками обох цих об`єктів, то позивач не довів наявності власного порушеного права фактом реєстрації за відповідачем на праві власності Виробного будинку віялки за адресою с. Дубіївка, вул. 8 Березня 2/29а Черкаського району Черкаської області . При цьому будь-які порушення державної реєстрації, допущені при вказівці адреси, статусу майна (рухоме чи нерухоме) стосовно виробного будинку Віялки, зареєстрованого за відповідачем, до прав позивача стосунку не мають.

Доводи позивача щодо неправомірності визначення адреси, за якою зареєстровану віялку, що цей об`єкт зареєстровано як нерухоме майно, яким віялка насправді не є, що віялка як окремий об`єкт не будувалася відповідачем і тому у відповідача немає правових підстав набути у власність це майно - не входять у предмет доказування та не мають значення для вирішення справи.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не довів правову підставу та правомірність своїх позовних вимог, а тому заявлений позов з викладених у ньому підстав задоволенню судом не підлягає.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 02.12.2020 у справі №925/1305/19 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Об`єднання співвласників майнових часток (паїв) реструктуризованого сільськогосподарського підприємства "Дубіївка" на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.12.2020 у справі №925/1305/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 02.12.2020 у справі №925/1305/19 залишити без змін.

Матеріали справи №925/1305/19 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 15.06.2021.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка