Рішення

від 16.12.2020 по справі 340/5103/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м.Кропивницький Справа № 340/5103/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Пасічника Ю.П. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, (вул.Велика Перспективна,55, м.Кропивницький, Кіровоградська область, 25006, код ЄДРПОУ 43142606) про визнання протиправною та скасування податковоївимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом і просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління державної податкової служби у Кіровоградській області від 02.12.2019 року № Ф-148495-52У з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування на суму 26539,26 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем 02.12.2019р. сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-148495-52У від 02.12.2019, відповідно до якої станом на 31.10.2019р. визначено заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 26539,26 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваною вимогою позивач зазначає, що дійсно з 30.12.1999 р. до 28.02.2020р. була зареєстрована як фізична особа-підприємець, однак підприємницької діяльності починаючи з 2001р. не здійснювала, прибутку не отримувала. Також зазначає, що в період з 01.06.2017 по 28.12.2017 року позивач перебувала в трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬП-БУД (код ЄДРПОУ 40263963), з 01.12.2017 року перебуває в трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальність АВАЛАЙН БУД (код ЄДРПОУ 40669949), які сплачували за неї страхові внески з єдиного соціального внеску, що підтверджується відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 03.11.2020р., а тому подвійне нарахування вказаного внеску є протиправним.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову надав письмовий відзив та вказав, що позивач перебуває на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа - підприємець, та на дату формування вимоги, не перебувала в стані припинення підприємницької діяльності, що підтверджується реєстраційними та обліковими даними. Враховуючи вказане, відповідач вважає, що позивач не припинивши підприємницьку діяльність, у відповідності до п.2 ч.1 ст.7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування повинен сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від факту перебування у трудових відносинах із суб`єктами господарювання.

Ухвалою суду від 09.11.2020р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В період з 30.12.1999 р. до 28.02.2020р. позивач була зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на обліку у відповідача (а.с.25-27,28).

Відповідно до п. 1 підрозділу 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну України від 07.04.2016р. №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків, позивача по справі, 02.12.2019 року відповідачем сформовано та направлено позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-148495-52У щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 26539,26 грн. (а.с.24).

Не погодившись з цією вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 р. №2464-VІ (надалі Закон №2464-VІ) та норми Податкового кодексу України.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За змістом статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Натомість відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.

Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

Таким чином, особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

З урахуванням вищевикладеного, тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (але господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, фактично спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вказані правові висновки висловлені в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.12.2019р. у справі №440/2149/19.

З Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається (а.с.20-21), що позивач протягом періоду з 01.01.2017р. (дата набрання чинності змін до абзаців 1, 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI) по теперішній час перебуває у трудових відносинах (була найманим працівником) з роботодавцями:

- 01.06.2017 по 28.12.2017 року ТОВ АЛЬП-БУД (код ЄДРПОУ 40263963);

- 01.12.2017 року ТОВ АВАЛАЙН БУД (код ЄДРПОУ 40669949) (рнокпп НОМЕР_2 ).

Протягом періоду перебування у трудових відносинах з вказаними роботодавцями, останнім нараховувалась заробітна плата та сплачувались страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується роздруківкою реєстру.

Відомостей щодо перебування позивача у трудових відносинах (з дати набрання чинності змін до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI - 01.01.2017р.) за період - січень - травень 2017р., а отже і сплати роботодавцем страхових внесків, позивачем не надано, як і не надано доказів самостійної сплати страхових внесків, що вказує на обов`язок їх сплати саме позивачем.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VІІІ Про Державний бюджет України на 2017 рік з 1 січня 2017 року встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 3200 гривень на місяць.

Тож мінімальний страховий внесок у 2017 році становив 704 грн.

Таким чином, позивач за 2017р. мав сплати страховий внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 3520 грн. (704грн. х 5 місяців).

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-148495-52У від 02.12.2019 в сумі 23019,26 грн. (26539,26 - 3520,00).

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, судові витрати відповідно до ст.139 КАС України відшкодуванню в розмірі 420,40 грн.

Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 287, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-148495-52У від 02.12.2019 в сумі 23019,26 грн..

В задоволення решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 43142606) витрати по сплаті судового збору в розмірі 420,40 грн.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 09.11.2020р., втрачають чинність з дати набрання рішення суду законної сили.

Копію рішення суду направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник