Постанова

від 06.09.2021 по справі 340/5103/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

06 вересня 2021 року м. Дніпросправа № 340/5103/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу в м. Дніпрі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 (головуючий суддя Пасічник Ю.П.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління державної податкової служби у Кіровоградській області від 02.12.2019 № Ф-148495-52У з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування на суму 26539,26 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що відповідачем 02.12.2019 сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-148495-52У відповідно до якої, станом на 31.10.2019 визначено заборгованість з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 26539,26 грн.

Позивач зазначає, що дійсно з 30.12.1999 до 28.02.2020 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак підприємницької діяльності починаючи з 2001 року не здійснював, прибутку не отримував. Також зазначає, що в період з 01.06.2017 по 28.12.2017 року позивач перебував в трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬП-БУД (код ЄДРПОУ 40263963), з 01.12.2017 року перебуває в трудових відносинах із Товариством з обмеженою відповідальність АВАЛАЙН БУД (код ЄДРПОУ 40669949), які сплачували страхові внески з єдиного соціального внеску, що підтверджується відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України від 03.11.2020, а тому подвійне нарахування вказаного внеску є протиправним.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-148495-52У від 02.12.2019 в сумі 23019,26 грн.

В задоволення решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивач зареєстрований 30.12.1999 як фізична особа-підприємець, номер державної реєстрації 1656 та перебував на загальній системі оподаткування. Відповідно до відомостей, отриманих від державного реєстратора, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 прийнято 28.02.2020 рішення щодо припинення підприємницької діяльності . Загальна сума боргу станом на 03.03.2020 становить 31371,56 грн. За період 2013-2019 років Звіти про суми нарахованого доходу заст. Рахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску не подавались. При цьому, сума єдиного внеску своєчасно не сплачена уц строки, встановлені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 2464) є недоїмкою.

Щодо сплати єдиного внеску фізичними-особами підприємцями, які мають основне місце роботи відповідач зазначив, що фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску незалежно від того, чи є такі одночасно найманими працівниками.

Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін як законне та обґрунтоване. Разом з цим, зазначено, що позивач після винесення судом першої інстанції рішення у даній справі, звернувся до відповідача із заявою про списання недоїмки є єдиного внеску за п. 9-15 Закону №2464. Зазначену заяву позивача було задоволено та списано суму недоїмки в розмірі 31 371,56 грн., що включала суму недоїмки визначену вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 02.12.2019 №Ф-148495-52У, яка є предметом оскарження у даній справі (документальне підтвердження додається).

Справа судом розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, в період з 30.12.1999 до 28.02.2020 ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебувала на обліку у Головному управлінні ДПС у Кіровоградській області (а.с.25-27, 28).

Відповідно до п. 1 підрозділу 1 розділу ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну України від 07.04.2016р. №422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платника за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Так, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в автоматичному режимі визначено до сплати:

єдиний внесок у розмірі 8448,00 грн. за 2017 рік (терміни сплати 09.02.2018). Мінімальна сума єдиного внеску на місяць для фізичних осіб-підприємців у 2017 році становила 704,00 грн. (3200,00*22%);

щоквартально єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців в розмірі 2457,18 грн., загальна сума за 2018 рік становить 9828,72 грн. Мінімальна сума єдиного внеску на місяць для фізичних осіб-підприємців у 2018 році становила 819,06 грн. (3723,00 грн.*22%);

щоквартально єдиний внесок для фізичних осіб-підприємців в розмірі 275418 грн., загальна сума за 2019 рік становить 11016,72 грн. мінімальна сума єдиного внеску на місяць для фізичних осіб-підприємців у 2019 році становила 918,06 грн. (4173,00 грн. * 22%);

єдиний внесок за I квартал 2020 року для фізичних осіб-підприємців в загальній сумі 2078,12 грн. Мінімальна сума єдиного внеску на місяць для фізичних осіб-підприємців у 2020 році становила 1039,06 грн. (4723,00 грн. * 22%). Загальна сума боргу станом на 03.03.2020 становить 31 371,56 грн.

За період 2013-2019 роки звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску позивачем не подавались. Сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена.

Відповідно до інтегрованої картки платника податків позивача, 02.12.2019 відповідачем сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-148495-52У щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 26539,26 грн. (а.с.24).

Не погодившись із вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції встановив, що з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування вбачається, що позивач протягом періоду з 01.01.2017 (дата набрання чинності змін до абзаців 1, 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI) по теперішній час перебуває у трудових відносинах (найманий працівник) з роботодавцями: 01.06.2017 по 28.12.2017 року ТОВ АЛЬП-БУД (код ЄДРПОУ 40263963); - 01.12.2017 ТОВ АВАЛАЙН БУД (код ЄДРПОУ 40669949) (рнокпп 2261302927). Протягом періоду перебування у трудових відносинах з вказаними роботодавцями, останнім нараховувалась заробітна плата та сплачувались страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що підтверджується роздруківкою реєстру.

Суд першої інстанції вважає, що в періоді, за який позивачу виставлено вимогу, позивач був найманим працівником, не мав статус фізичної особи-підприємця, він не повинен був нараховувати та сплачувати єдиний внесок в мінімальному розмірі, така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

В частині відмови у задоволенні позову, суд зазначив, що відомостей щодо перебування позивача у трудових відносинах за період - січень - травень 2017 року, а отже і сплати роботодавцем страхових внесків, позивачем не надано, як і не надано доказів самостійної сплати страхових внесків, що вказує на обов`язок їх сплати саме позивачем.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до п 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VІ (надалі Закон №2464-VІ) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VІ застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Статтею 2 Закону №2464-VІ передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4,5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Відповідно до абзацу 3 ч. 8 ст. 9 цього Закону платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч.12 ст. 9 Закону №2464-VI).

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що в розумінні №2464-VI позивач був застрахованою особою та протягом періоду з 01.01.2017 (дата набрання чинності змін до абзаців 1, 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI) по теперішній час перебуває у трудових відносинах (була найманим працівником) з роботодавцями: 01.06.2017 по 28.12.2017 ТОВ АЛЬП-БУД (код ЄДРПОУ 40263963); 01.12.2017 ТОВ АВАЛАЙН БУД (код ЄДРПОУ 40669949) (рнокпп 2261302927 ) і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець, що в свою чергу, виключає обов`язок позивача щодо сплати ним єдиного внеску у період, коли він був (є) найманим працівником, а не фізичною особою-підприємцем.

Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Вказані правові висновки, також, відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 04.12.2019 року по справі № 440/2149/19.

Що стосується відомостей щодо перебування позивача у трудових відносинах (з дати набрання чинності змін до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI 01.01.2017) за період - січень - травень 2017 року, а отже і сплати роботодавцем страхових внесків, позивачем не надано, як і не надано доказів самостійної сплати страхових внесків, що вказує на обов`язок їх сплати саме позивачем.

Таким чином, позивач за 2017 рік мав сплати страховий внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 3520 грн. (704 грн. * 5 місяців).

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-148495-52У від 02.12.2019 в сумі 23 019,26 грн. (26 539,26 - 3520,00).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.12.2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко