Рішення

від 14.12.2020 по справі 540/3183/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/3183/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Варняка С.О.,

при секретарі: Нікітенко А.В.,

за участю:

представника позивача - Буженка Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради, Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Звернувшись до суду, позивач зазначає, що у червні 2020 року до Щасливцевської сільської ради було надіслано поштою клопотання вх. № Б/249-01.01 від 17.06.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, які додаються до вказаного клопотання

25.06.2020 року Щасливцевська сільська ради прийняла рішення на 121 сесії № 2365 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,07 га за адресою: АДРЕСА_1 , в зв`язку з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі.

Інших причин, які б заважали відповідачу видати вищевказаний дозвіл, у спірному рішенні не зазначено.

При цьому, в рішенні не зазначено, якій саме іншій особі надавався вказаний дозвіл, - що ставить під сумнів існування такої особи, якій би дійсно видавався вказаний дозвіл.

В обґрунтування протиправності дій сільської ради зазначає, що на день розгляду клопотання позивача, заявлена нею земельна ділянка не перебувала у користуванні чи власності, а отже була вільною і вона мала беззаперечне право претендувати на її отримання.

Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність, а тому надання тотожних дозволів щодо розробки проекту землеустрою на одну й ту саму земельну ділянку не порушує прав інших осіб, яким наданий такий дозвіл.

Щасливцевська сільська рада безпідставно відмовила ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) вищевказаної земельної ділянки орієнтовною площею 0,07 га.

Вважає, що висновок про відмову у видачі вказаного дозволу є неправомірним, а відповідачем при прийнятті спірного рішення не було встановлено у достатньому обсязі всіх обставин та не досліджено всіх доказів, які б давали підставу для прийняття висновку про відмову у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Позивач, з врахуванням заяви від 18.11.2020 року, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 2365 від 25.06.2020 року, прийняте 121 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 07.06.2020 року (вх. № Б/249-01.01 від 17.06.2020 року);

- зобов`язати Щасливцевську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 07.06.2020 року (вх. № Б/249-01.01 від 17.06.2020 року);

- зобов`язати Щасливцевську сільську раду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;

- стягнути з виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради судові витрати.

Ухвалою суду від 28.10.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 18.11.2020 року.

Ухвалою суду від 18.11.2020 року позовну заяву залишено без розгляду в частині позовних вимог щодо зобов`язання Щасливцевську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 07.06.2020 року (вх. № Б/249-01.01 від 17.06.2020 року) .

Ухвалою суду від 18.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2020 року.

23.11.2020 року до суду від Щасливцевської сільської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що рішенням № 2365 від 25.06.2020 року, прийнятим 121 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання у задоволенні клопотання позивача від 07.06.2020 року відмовлено, оскільки на бажану земельну ділянку, позначену позивачем у графічних матеріалах, раніше вже було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою іншій особі. Надаючи дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншій особі, сільська рада вже взяла на себе зобов`язання у майбутньому передати дану земельну ділянку у власність, затвердивши в подальшому проект землеустрою. Станом на 29.07.2020 року бажана земельна ділянка з кадастровим номером 6522186500:04:001:2150 перейшла у власність особі, якій раніше було надано дозвіл. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на позовних вимогах, просив суд задовольнити позов.

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши представника позивача та дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.

07.06.2020 року ОСОБА_1 звернулася до сільського голови Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області Плохушко В.О. з клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, які додаються до клопотання. До заяви додано:

1. Копія паспорта громадянина України.

2. Копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

3. Графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

Відповідно до рішення 121 сесії Щасливцевської сільської ради 7 скликання від 25.06.2020 року № 2365 "Про розгляд заяви", розглянувши заяву громадянина України ОСОБА_1 (вх. №Б/249-01.01 від 17.06.2020р.) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,07 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та надані документи, враховуючи рішення №1686 від 12.06.2019 р., прийняте 93 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, керуючись ст.ст. 12, 19, 38, 39, 118, 121 Земельного кодексу України та ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сесія сільської ради вирішила відмовити ОСОБА_1 (ін. код НОМЕР_1 ) в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 0,07 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, у зв`язку з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою на бажану земельну ділянку іншій особі.

Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.

Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України " Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР ( далі - Закон № 280/97-ВР), який передбачає, зокрема,

- сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами ( частина 1 ст. 10);

- виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин ( пункт 34 частини 1 статі 26 );

- акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статі 59 ).

Положеннями Земельного кодексу України від 24.10.2001 № 2768-ІІІ (далі - ЗК України) передбачено, зокрема,

- громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування ( частиною 1 статті 116 );

- сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб ( частина перша статті 122);

- громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею ( частина 6 статі 118);

- відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку ( абзац перший частини 7 статі 118).

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, питання щодо безоплатної передачі у власність громадян земельних ділянок із земель комунальної власності для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської ради шляхом прийняття відповідних рішень.

При цьому, положеннями статті 118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення таких земельних ділянок у власність і чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень вказаної статті ЗК України.

Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є правомірність відмови Щасливцевської сільської ради щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки.

За позицією відповідача, правомірність відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки згідно оскаржуваного рішення Щасливцевської сільської ради № 2365 від 25.06.2020 року полягає у тому, що на земельну ділянку, на яку претендує ОСОБА_1 , було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки іншій особі.

Разом з тим, враховуючи, що за позицією відповідача-1 на спірну земельну ділянку одночасно претендують кілька осіб, то в даному випадку суд вважає за необхідне зазначити, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність або користування, а тому надання тотожних дозволів щодо розробки проекту землеустрою на одну й ту саму земельну ділянку не порушує права іншої особи. Тому особи мають рівне право розробити проекти землеустрою, подальше затвердження яких відбувається із кінцевим визначенням особи, що отримає право власності або користування (оренду) на ділянку.

В той же час, суд зазначає, що органи місцевого самоврядування не вправі приймати рішення про встановлення черговості громадян, які бажають отримати земельну ділянку. Тому відмова суб`єкта владних повноважень у наданні особі дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не ґрунтується на вимогах закону, дана позиція також узгоджується з висновками викладеними в постановах Верховного Суду від 21.08.2018 р. у справі № 820/2303/17, від 05.03.2019 р. у справі № 808/2200/18.

При цьому, суд враховує, що питання передачі земельної ділянки у власність (користування) є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, в які суд не може втручатися, а тому адміністративним судом не може бути надана оцінка наявності переваг тієї чи іншої особи.

Даний висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 27.02.2018 р. у справі № 545/808/17.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд зауважує, що ні частиною 7 статі 118 ЗК України, ні іншим чинним законодавством не передбачена така підстава для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, як надання такого дозволу іншій особі, а тому відмова Щасливцевської сільської ради у надані ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки з підстав надання такого дозволу іншій особі є протиправною.

Таким чином, суд вважає, що рішення Щасливцевської сільської ради від 25.06.2020 р. №2365 не відповідає вищевказаним нормам Земельного кодексу України, а тому не є обґрунтованим та законним, що є підставою для визнання його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Щасливцевську сільську раду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.

Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.

При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги предмет спору та обставини даної справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від його виконання за наслідками набрання даним рішенням законної сили.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. (ч. 2 ст.77 КАС України).

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" встановлено з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 2102,00 гривень.

Ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними рішеннями про місцеві бюджети можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2011 року № 1691 визначено порядок формування Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ухвали суду від 28.10.2020 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

З огляду на викладене та враховуючи, що за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , тому судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає стягненню у дохід Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради, який відповідно до даних Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів є розпорядником бюджетних коштів Щасливцевської сільської ради.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 2365 від 25.06.2020 року, прийняте 121 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, яким відмовлено ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 07.06.2020 року (вх. № Б/249-01.01 від 17.06.2020 року).

Стягнути з виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради (код ЄДРПОУ 04400647, вул. Миру, 26, с. Щасливцеве, Генічеський район, Херсонська область, 75580) за рахунок бюджетних асигнувань у дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16 грудня 2020 р.

Суддя С.О. Варняк

кат. 109020100