Повістка

від 28.12.2020 по справі 540/3183/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/3183/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Варняка С.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Щасливцевської сільської ради, Виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

18.12.2020 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про розподіл судових витрат. В обґрунтування свого клопотання зазначає, що наявні законні підстави для розподілу витрат за надану професійну правничу допомогу, оскільки обсяг юридичних послуг та оплата роботи адвоката по справі № 540/3183/20 повністю підтверджуються довідкою-рахунком та касовим ордером. Актом виконаних робіт від 17.12.2020 року, ОСОБА_1 підтвердила прийняття та факт виконання робіт щодо досягнення мети представництва адвокатом в ХОАС по справі № 540/3183/20. Крім того, за своїм змістом і правовою природою винагорода ( гонорар успіху ) не є ціною договору (платою за надані послуги), а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

Сума 2000 грн. гонорару успіху обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, яка теж належить до судових витрат.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить суд:

- здійснити розподіл судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу по справі № 540/3183/20, стягнувши їх на користь ОСОБА_1 з виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області у сумі 4750 грн. ;

- ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання щодо розподілу судових витрат в частині стягнення з виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області витрат, передбачених п. 9 Розділу Гонорар договору про надання правничої допомоги від 01.06.2020 № 01/06/2020 року з урахуванням додаткової угоди від 24.10.2020 року, стягнувши їх на користь ОСОБА_1 в сумі 2000 грн.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Виходячи з викладеного, суд вважає за можливе розглянути клопотання про розподіл судових витрат в порядку письмового провадження.

Вирішуючи клопотання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Рішенням суду від 14.12.2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення № 2365 від 25.06.2020 року, прийняте 121 сесією Щасливцевської сільської ради 7 скликання, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,07 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована на території Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 07.06.2020 року (вх. № Б/249-01.01 від 17.06.2020 року).

14.12.2020 року представник позивача надав заяву про надання доказів, що підтверджують розмір понесених витрат протягом п`яти після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з приписами ч. 3-5 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з приписами п.3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Зі змісту рішення суду від 14.12.2010 року видно, що при його ухваленні не вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та витрат щодо гонорару успіху .

Згідно з приписами ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір № 01/06/20 про надання правничої допомоги від 01.06.2020 року, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 24.10.2020 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер серія АО № 1008443 від 01.06.2020 року, акт приймання-передачі наданих послуг по справі № 540/3183/20 від 17.12.2020 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 20-76 від 17.12.2020 року на суму 4750 грн. та квитанцію до прибуткового касового ордера № 20-77 від 17.12.2020 року на суму 2000 грн.

Крім того, надано довідку-рахунок № 20-76 від 17.12.2020 року, згідно якої загальна сума наданих адвокатом ОСОБА_2 послуг складає 4750,00 гривень, у т.ч.

- консультація клієнта щодо вдосконалення правових механізмів захисту його прав при оскарженні рішення сільради про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, роз`яснення клієнту новел земельного законодавства щодо процедури надання дозволу на розробку проекту землеустрою, надання клієнту правової інформації з приводу останньої судової практики по земельних спорах, в тому числі, правових висновків Верховного Суду та судової практики Європейського суду по земельних спорах - 500 грн. (30 хв.);

- складання заяви про повідомлення про подачу заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат в частині гонорару успіху після ухвалення рішення по суті - 250 грн.(15 хв.);

- складання клопотання про відстрочення сплати судового збору - 250 грн.(15 хв.);

- складання позовної заяви, формування матеріалів, що додаються до позову - 1000 грн. (1 год.);

- ознайомлення із відзивом на позовну заяву по справ № 540/3183/20, формування правової позиції по відношенню до відзиву на позовну заяву по справі № 540/3183/20 - 250 грн. (15 хв.);

- складання відповіді на відзив на позовну заяву по справі № 540/3183/20 - 500 грн. (30 хв.);

- складання клопотання про долучення до матеріалів справи № 540/3183/20 доказів надання правничої допомоги - 250 грн. (15 хв.);

- участь у судовому засіданні - 1000 грн. (1 год.);

- складання клопотання про часткове залишення без розгляду позовних вимог - 250 грн. (30 хв.);

- складання заяви про додаткового рішення по суті позовних вимог - 500 грн. (30 хв.).

Судом встановлено, що представником позивача до суду не подавалася відповідь на відзив (500 грн.), а також клопотання про долучення до матеріалів справи № 540/3183/20 доказів надання правничої допомоги (250 грн.). Докази про надання правничої допомоги були долучені до заяви про розподіл судових витрат від 18.12.2020 року.

Таким чином, витрати у сумі 750 грн. не підтвердженні, оскільки зазначене клопотання та відповідь на відзив до суду не подавалися.

Дослідивши довідку-рахунок № 20-76 від 17.12.2020 року, яка містить перелік наданої правової допомоги (послуг), її вартість та оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд робить висновок, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 гривень 00 копійок підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради.

Щодо розподілу судових витрат в частині стягнення з виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області витрат, передбачених п. 9 розділу Гонорар договору про надання правничої допомоги від 01.06.2020 року № 01/06/20 року з урахуванням додаткової угоди від 24.10.2020 року, на користь ОСОБА_1 у сумі 2000 грн., суд зазначає таке.

Витрати, додатково заявлені представником позивачем до відшкодування, передбачені додатковою угодою від 24.10.2020 року до договору про надання правничої допомоги №01/06/20 від 01.06.2020 року.

Пунктом 2 наведеної додаткової угоди визначено внести зміни до розділу "Гонорар" доповнивши його пунктом "9-1" наступного змісту: "У разі, якщо буде досягнуто мету представництва по будь-якій справі в Херсонському окружному адміністративному суді (прийнято судове рішення про задоволення позовних вимог про скасування протиправного рішення Щасливцевської сільської ради № 2365 від 25.06.2020), клієнт додатково сплачує адвокату гонорар в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень."

Таким чином, договір передбачає обов`язок ОСОБА_1 сплатити додаткові кошти за вже надану правову допомогу в разі прийняття судом рішення на користь позивача.

Представник позивача стверджує, що заявлена ним сума в 2000,00 грн є "гонораром успіху", який згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 904/4507/18 є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

З приводу наведеного суд зазначає, що рішення Великої Палати Верховного Суду, на яке посилається представник позивача, є прийнятим на підставі Господарського процесуального кодексу України, тобто в рамках господарського судочинства, яке суттєво відрізняється від адміністративного судочинства, зокрема, наявністю в адміністративному судочинстві принципу офіційного з`ясування обставин у справі, який передбачає активну роль суду в збиранні доказів по справі. Тоді як в господарському судочинстві відповідні повноваження в суду відсутні (згідно ч.4 ст.74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи), превалює принцип змагальності сторін, за яким обов`язок доказування в покладено на сторін по справі.

Тобто, реальна роль адвокатського представництва в господарському та в адміністративному судочинстві відмінні, що робить недоцільним розповсюдження висновків з приводу порушених процесуальних питань, зроблені Великої Палатою Верховного Суду в господарській справі на справи, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що інтереси ОСОБА_1 як сторони договору (клієнта), безумовно, не обмежуються отриманням власне послуг адвоката ОСОБА_2 , а спрямовані на досягнення певного результату - "позитивного рішення", проте, досягнення такого результату виходить за межі предмету договору, яким є лише надання правових послуг.

Рішення суду в адміністративній справі є результатом вирішення спору, що виник між його учасниками, актом органу судової влади, що приймається, складається і підписується виключно суддями відповідно до чітко визначених процедур судочинства іменем України на засадах верховенства права, згідно вимог законодавства. Розглядаючи справу, суд доходить висновку про задоволення позову, в разі виявлення протиправних дій або рішень з боку відповідача, що, відповідно, в такому випадку не є досягненням результату адвокатом, а є діяльністю суду.

Разом з тим, як неодноразово зазначав Верховний Суд, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, Європейський суд з прав людини в своїй практиці "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) від 19.10.2000, скарга № 31107/96, узагальнив свою минулу практику з цього питання і сформулював основні положення стосовно угод в яких виплачується гонорар успіху. Суд зазначив, що згідно з його прецедентною практикою (§ 23 справи "Санді Таймс проти Об`єднаного Королівства (№2)" (Sunday Times v. UK (№2) від 06.11.1980, скарга №6538/74), відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, більше того, умова розумності їх розміру.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, до яких позивачем включено й витрати зі сплати адвокату "гонорару успіху", суд як і у випадку з іншими судовими витратами повинен оцінити їх реальність, необхідність та розумність.

Так, в даному конкретному випадку, суд розглянув питання розподілу судових витрат заявлених позивачкою до відшкодування та вирішив, що з загального розміру заявлених витрат на суму 4750,00 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає відшкодуванню є сума 4000,00 грн.

Таким чином, гранична сума витрат, які мають бути відшкодовані позивачу вже визначена судом.

Додатково суд зазначає, що за змістом ст.27 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 р., кожному дорученню, незалежно від розміру обумовленого гонорару, адвокат повинен приділяти розумно необхідну для його успішного виконання увагу. При виконанні доручення адвокат зобов`язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги клієнту, здійснення його захисту або представництва.

Окремо суд зауважує, що поняття "гонорар успіху" не закріплено на законодавчому рівні. Проте, як вбачається з Правил адвокатської етики, адвокат зобов`язаний приділяти розумно необхідну увагу для успішного виконання кожного доручення, незалежно від розміру обумовленого гонорару. Отже, уклавши договір про надання правової допомоги, адвокат визначає гонорар, тобто вартість своїх послуг за виконання доручення (надання послуг) і при цьому адвокат зобов`язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної професійної правничої (правової) допомоги клієнту та успішно здійснити його захист або представництво.

Тобто, згідно наведених правил адвокатської етики, адвокат не потребує додаткового фінансового стимулу для належного виконання взятих на себе та оплачених клієнтом зобов`язань з представництва.

Більш того, суд звертає увагу, що адвокат Буженко Ю.С. протягом тривалого часу здійснює представництво інтересів фізичних осіб в справах з аналогічними сторонами, предметом та підставами (до прикладу справи: №№ 540/145/20, 540/422/20, 540/439/20, 540/626/20, 540/637/20, 540/685/20). Результат вказаних судових проваджень ідентичний в кожному випадку та становить усталену судову практику, а тому встановлення в договорі додаткових стимулів для досягнення результатів, які є очікуваними та передбачуваними, суд не вважає необхідним та розумним.

На підставі наведеного, суд відмовляє в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 в частині стягнення з виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради витрат, передбачених п.9-1 Розділу "Гонорару" договору про надання правничої допомоги від 01.06.2020 року № 01/06/2020 року з урахуванням додаткової угоди від 24.10.2020 року в сумі 2000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про розподіл судових витрат в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді в сумі 4000,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 252, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив :

Заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з виконавчого комітету Щасливцевської сільської ради Генічеського району Херсонської області (код ЄДРПОУ 04400647, вул. Миру, 26, с. Щасливцеве, Генічеський район, Херсонська область, 75580) за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 ( чотири тисячі) грн. 00 коп.

В іншій частині заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.О. Варняк

кат. 109020100