Рішення

від 15.12.2020 по справі 640/538/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2020 року м. Київ № 640/538/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС до Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

10.01.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС (ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДФС України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2018 №00595521404.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 06.11.2018 №1071/26-15-14-04-01/40358554 щодо встановлених в ході перевірки порушень ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) під час формування податкової звітності за результатами здійснення господарських операцій із TOB ЗЕВС ТРАНС .

Позивач зазначив, що господарські відносини із TOB ЗЕВС ТРАНС є реальними, підтверджені належними та достатніми первинними документами та пов`язані із господарською діяльністю позивача. При цьому, доводи відповідача про неможливість здійснення таких операцій у зв`язку із відсутністю у TOB ЗЕВС ТРАНС та його контрагентів можливості для здійснення задокументованої діяльності є помилковими та необґрунтованими.

Також позивач звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання у податкових правовідносинах принципу індивідуальної відповідальності платника податку.

Крім того, позивач зауважив, що перевірці за результатом якої прийняте спірне рішення передувала ще одна перевірка за заявою позивача про відшкодування податку на додану вартість, у ході якої перевірялись господарські операції ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС з контрагентом TOB ЗЕВС ТРАНС за тим же контрактом та за тими ж послугами. За результатом попередньої перевірки складено акт від 01.10.2018 № 950/26-15-14-04-01/40358554 в якому відображено виявлені у ході перевірки порушення ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС вимог ПК України під час формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій TOB ЗЕВС ТРАНС . На підставі вказаного акту складені податкові повідомлення-рішення від 19.10.2018 №0053251404 та №0053261404, які скасовані рішенням Державної фіскальної служби Украйни від 14.12.2018 №40542/6/99-99-11-04-01-25.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.01.2019 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки від 06.11.2018 №1071/26-15-14-04-01/40358554, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС з TOB ЗЕВС ТРАНС з огляду на:

- відсутність ресурсів, економічно необхідних суб`єкту господарювання для здійснення задокументованих господарських операцій у TOB ЗЕВС ТРАНС , контрагента TOB ЗЕВС ТРАНС - ТОВ ДЕМАНД ТРЕЙД , а також у контрагентів ТОВ ДЕМАНД ТРЕЙД , а саме: ТОВ ПАЛЬМАОЙЛ , ТОВ ВЕСТА КОМПАНИ , ТОВ КРАУДСЕЙЛ , ТОВ СТОУНГРЕЙ , ТОВ НЕОФЛАЙТ ;

- наявність фактів підміни товару (послуг) у псевдо ланцюгу постачання від ТОВ ПАЛЬМАОЙЛ , ТОВ ВЕСТА КОМПАНИ , ТОВ КРАУДСЕЙЛ , ТОВ СТОУНГРЕЙ , ТОВ НЕОФЛАЙТ до TOB ЗЕВС ТРАНС , та від TOB ЗЕВС ТРАНС до ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС . Згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних, на адресу ТОВ ПАЛЬМАОЙЛ , ТОВ ВЕСТА КОМПАНИ , ТОВ КРАУДСЕЙЛ , ТОВ СТОУНГРЕЙ , ТОВ НЕОФЛАЙТ не реєструвались податкові накладні за номенклатурою послуг, які в подальшому реалізовані вказаними підприємствами по ланцюгу постачання ТОВ ДЕМАНД ТРЕЙД - TOB ЗЕВС ТРАНС - ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС .

Отже, суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2018 року.

За результатом перевірки складено акт від 06.11.2018 №1071/26-15-14-04-01/40358554 у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 185.1 статті 185, 198.1, 198.3, 198.6, статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2018 року на суму 66 898 грн.

Вказаного висновку відповідач дійшов з огляду на наступне.

Так, у серпні 2018 року ТОВ ЄВРО ГРУП УКРАЇНА включено до складу податкового кредиту за серпень 2018 року ПДВ у сумі 66 898 грн, сплачених у ціні транспортно-експедиційних послуг, наданих TOB ЗЕВС ТРАНС

У ході перевірки встановлено, що ТОВ ЄВРО ГРУП УКРАЇНА у серпні 2018 року здійснювало документування отримання, на підставі договору про перевезення вантажу від 05.03.2018 №0503, транспортно-експедиційних послуг від TOB ЗЕВС ТРАНС та оплату таких послуг ТОВ ЄВРО ГРУП УКРАЇНА .

Відповідач не вказує про відсутність первинних документів, складених для підтвердження фактів отримання вказаних послуг ТОВ ЄВРО ГРУП УКРАЇНА від TOB ЗЕВС ТРАНС чи наявність недоліків у їх оформленні.

При цьому, відповідач зазначає, що TOB ЗЕВС ТРАНС (код 41872280), стан платника 0 (платник податків за основним місцем обліку), вид діяльності - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, статутний фонд - 10 000 грн, штатна чисельність працівників 1 особа відповідно звіту з ЄСВ за серпень 2018 року, земельні ділянки відсутні, основні засоби відсутні, згідно звіту 1ДФ відсутні взаємовідносини з фізичними особами-підприємцями.

Згідно проведеного аналізу зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено, що ТОВ ЗЕВС ТРАНС зазначені послуги придбано у ТОВ ДЕМАНД ТРЕЙД (код 41832269).

ТОВ ДЕМАНД ТРЕЙД стан платника 0 (платник податків за основним місцем обліку), вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, статутний фонд - 5 000 грн, штатна чисельність працівників 1 особа відповідно звіту з ЄСВ за серпень 2018 року, земельні ділянки відсутні, основні засоби відсутні, згідно звіту 1ДФ відсутні взаємовідносини з фізичними особами-підприємцями.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ ДЕМАНД ТРЕЙД отримувало вказані послуги від ТОВ ПАЛЬМАОЙЛ , ТОВ ВЕСТА КОМПАНИ , ТОВ КРАУДСЕЙЛ , ТОВ СТОУНГРЕЙ , ТОВ НЕОФЛАЙТ у яких також відсутні ресурси для надання таких послуг та які у серпні 2018 року придбавали виключно продукти харчування.

Відтак, відповідач дійшов висновку, що правочини між ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС та TOB ЗЕВС ТРАНС за серпень 2018 року на суму ПДВ 66 897,98 грн здійснені без мети настання реальних наслідків. Оскільки реальність та можливість вчинення даних господарських операцій у ТОВ ЗЕВС ТРАНС та їх постачальників відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС подано заперечення на акт від 06.11.2018 №1071/26-15-14-04-01/40358554, які залишені без задоволення рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 21.11.2018 №106670/10/26-15-14-04-01.

22.11.2018 на підставі вказаного висновку акту від 06.11.2018 №1071/26-15-14-04-01/40358554 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №00595521404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2018 року на 66 898 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 22.11.2018 №00595521404 та вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 22.11.2018 №00595521404 слугував, викладений в акті перевірки від 06.11.2018 №1071/26-15-14-04-01/40358554, висновок відповідача про нереальність господарських операцій ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС з TOB ЗЕВС ТРАНС з огляду на:

- відсутність ресурсів, економічно необхідних суб`єкту господарювання для здійснення задокументованих господарських операцій у TOB ЗЕВС ТРАНС , контрагента TOB ЗЕВС ТРАНС - ТОВ ДЕМАНД ТРЕЙД , а також у контрагентів ТОВ ДЕМАНД ТРЕЙД , а саме: ТОВ ПАЛЬМАОЙЛ , ТОВ ВЕСТА КОМПАНИ , ТОВ КРАУДСЕЙЛ , ТОВ СТОУНГРЕЙ , ТОВ НЕОФЛАЙТ ;

- наявність фактів підміни товару (послуг) у псевдо ланцюгу постачання від ТОВ ПАЛЬМАОЙЛ , ТОВ ВЕСТА КОМПАНИ , ТОВ КРАУДСЕЙЛ , ТОВ СТОУНГРЕЙ , ТОВ НЕОФЛАЙТ до TOB ЗЕВС ТРАНС , та від TOB ЗЕВС ТРАНС до ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС . Згідно бази даних Єдиного реєстру податкових накладних, на адресу ТОВ ПАЛЬМАОЙЛ , ТОВ ВЕСТА КОМПАНИ , ТОВ КРАУДСЕЙЛ , ТОВ СТОУНГРЕЙ , ТОВ НЕОФЛАЙТ не реєструвались податкові накладні за номенклатурою послуг, які в подальшому реалізовані вказаними підприємствами по ланцюгу постачання ТОВ ДЕМАНД ТРЕЙД - TOB ЗЕВС ТРАНС - ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС .

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам відповідача щодо відсутності у TOB ЗЕВС ТРАНС , ТОВ ДЕМАНД ТРЕЙД , ТОВ ПАЛЬМАОЙЛ , ТОВ ВЕСТА КОМПАНИ , ТОВ КРАУДСЕЙЛ , ТОВ СТОУНГРЕЙ , ТОВ НЕОФЛАЙТ ресурсів для здійснення задокументованих господарських операцій та відсутність факту (джерела) законного введення отриманих позивачем послуг в обіг, неподання вказаними товариствами податкової звітності, суд виходить з наступного.

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (постанова Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №804/9072/16).

Суд зазначає, що відповідач не заперечує факт придбання вказаних послуг TOB ЗЕВС ТРАНС у ТОВ ДЕМАНД ТРЕЙД , а ТОВ ДЕМАНД ТРЕЙД у ТОВ ПАЛЬМАОЙЛ , ТОВ ВЕСТА КОМПАНИ , ТОВ КРАУДСЕЙЛ , ТОВ СТОУНГРЕЙ , ТОВ НЕОФЛАЙТ , отже для TOB ЗЕВС ТРАНС та ТОВ ДЕМАНД ТРЕЙД не є обов`язковим наявність ресурсів для надання транспортно-експедиційних послуг, адже у рамках даних відносин TOB ЗЕВС ТРАНС та ТОВ ДЕМАНД ТРЕЙД безпосередньо не надавали вказані послуги ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС , а здійснювали їх придбання у ТОВ ПАЛЬМАОЙЛ , ТОВ ВЕСТА КОМПАНИ , ТОВ КРАУДСЕЙЛ , ТОВ СТОУНГРЕЙ , ТОВ НЕОФЛАЙТ .

Необхідно зауважити, що залучення матеріальних та трудових ресурсів для надання послуг ТОВ ПАЛЬМАОЙЛ , ТОВ ВЕСТА КОМПАНИ , ТОВ КРАУДСЕЙЛ , ТОВ СТОУНГРЕЙ , ТОВ НЕОФЛАЙТ могло відбуватись без оформлення трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів щодо залучення матеріальних ресурсів. У такому разі може йти мова про порушення вказаними товариствами вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних ресурсів.

Крім того, вказані послуги ТОВ ПАЛЬМАОЙЛ , ТОВ ВЕСТА КОМПАНИ , ТОВ КРАУДСЕЙЛ , ТОВ СТОУНГРЕЙ , ТОВ НЕОФЛАЙТ фактично могли виконуватись залученими особами, які не є платниками ПДВ, а тому відповідач не міг відслідкувати факти залучення таких осіб лише шляхом співставлення даних Єдиного реєстру податкових накладних, що свідчить про поверховість висновків відповідача про розрив ланцюга постачання.

При цьому, суд зазначає, що зазначений розрив ланцюга постачання встановлено відповідачем в результаті аналізу баз даних податкових органів до яких ні ТОВ ДЕМАНД ТРЕЙД , ні TOB ЗЕВС ТРАНС , ні позивач не мають доступу, при цьому відповідачем не доведено, що позивач мав можливість дізнатись про дані обставини.

Також суд зазначає, що стверджуючи про відсутність у ТОВ ПАЛЬМАОЙЛ , ТОВ ВЕСТА КОМПАНИ , ТОВ КРАУДСЕЙЛ , ТОВ СТОУНГРЕЙ , ТОВ НЕОФЛАЙТ необхідних ресурсів для здійснення задокументованих господарських операцій, відповідач оперує виключно припущеннями, адже не зазначає який саме обсяг ресурсів є достатнім для виконання таких робіт.

Верховний Суд у постановах від 27.02.2018 по справі №811/2154/13, від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а зауважив, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.

Тому, суд не може вважати обґрунтованими вказані висновки відповідача, адже вони базуються виключно на даних автоматизованих систем Державної фіскальної служби України.

В обґрунтування протиправності спірного рішення, позивач посилається й на те, що господарські операції ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС з контрагентом TOB ЗЕВС ТРАНС за тим же контрактом та за тими ж послугами вже були предметом податкової перевірки за результатом якої складено акт від 01.10.2018 № 950/26-15-14-04-01/40358554 в якому відображено виявлені у ході перевірки порушення ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС вимог ПК України під час формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій TOB ЗЕВС ТРАНС . На підставі вказаного акту складені податкові повідомлення-рішення від 19.10.2018 №0053251404 та №0053261404, які скасовані рішенням Державної фіскальної служби Украйни від 14.12.2018 №40542/6/99-99-11-04-01-25.

Суд не вважає вказані посилання позивача беззаперечним доказом протиправності податкового повідомлення-рішення від 22.11.2018 №00595521404, адже у ході перевірки за результатом якої складено акт від 01.10.2018 № 950/26-15-14-04-01/40358554 досліджувались господарські операції ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС із TOB ЗЕВС ТРАНС у липні 2018 року та правомірність формування ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС податкового кредиту за липень 2018 року за наслідками таких операцій.

При цьому, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.11.2018 №00595521404 прийнято на підстав висновків перевірки правомірності формування ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС податкового кредиту за серпень 2018 року за наслідками господарських операцій ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС із TOB ЗЕВС ТРАНС у серпні 2018 року.

Разом з цим, наведені посилання свідчать про суперечливість правової позиції контролюючих органів, адже дійсно обставини прийняття податкового повідомлення-рішення від 22.11.2018 №00595521404 та податкових повідомлень-рішень від 19.10.2018 №0053251404 та №0053261404 аналогічні за відмінністю лише у періодах перевірки.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 викладену правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі Інтерсплав проти України , якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Отже, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2019 у справі №804/9072/16 зауважив, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд зазначає, що на підтвердження вказаних господарських операцій із TOB ЗЕВС ТРАНС позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт надання послуг вказаним контрагентом для ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС , заперечення відповідача у цій частині відсутні. Тобто, матеріалами справи підтверджено наявність підстав для відображення вказаних операцій в бухгалтерському обліку, а оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення вказаних сум ПДВ до складу податкового кредиту у серпні 2018 року є необґрунтованим, що виключає наявність висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

З урахуванням вказаного, суд вважає, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем належних та достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованість висновків перевірки та правомірність податкового повідомлення-рішення від 22.11.2018 №00595521404, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 04.01.2019 №917, позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1 921 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 22.11.2018 №00595521404.

Стягнути з Головного управління ДПС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС (місцезнаходження юридичної особи: 01051, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 32; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 40358554).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 43141267).

Суддя О.М. Чудак