Постанова

від 19.05.2021 по справі 640/538/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/538/19 Суддя (судді) першої інстанції: Чудак О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Губської Л.В., Епель О.В., секретар судового засідання Романович І.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС до Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві (правонаступник Головного управління ДФС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.11.2018 №00595521404.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, оскільки реальність господарських операцій з контрагентом позивача підтверджується належним чином оформленими первинними документами. А також тим, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 22.11.2018 №00595521404.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації, та спростовують факти реальної господарської діяльності позивача, що засвідчені належними документами. А також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, відповідачем не подано належних та достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування судом обставин справи.

Доводи апеляційної скарги аналогічні, викладеним в акті перевірки та письмовому відзиві, що містяться в матеріалах справи.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2018 року.

За результатом перевірки складено акт від 06.11.2018 №1071/26-15-14-04-01/40358554, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пунктів 185.1 статті 185, 198.1, 198.3, 198.6, статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за серпень 2018 року на суму 66 898 грн.

Виявлені перевіркою порушення ґрунтуються на тому, що TOB ЗЕВС ТРАНС має стан платника 0 (платник податків за основним місцем обліку), вид діяльності - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, статутний фонд - 10 000 грн, штатна чисельність працівників 1 особа відповідно звіту з ЄСВ за серпень 2018 року, земельні ділянки відсутні, основні засоби відсутні, згідно звіту 1ДФ відсутні взаємовідносини з фізичними особами-підприємцями.

Згідно проведеного аналізу зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено, що ТОВ ЗЕВС ТРАНС зазначені послуги придбано у ТОВ ДЕМАНД ТРЕЙД (код 41832269). В свою чергу, ТОВ ДЕМАНД ТРЕЙД також має стан платника 0 (платник податків за основним місцем обліку), вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля, статутний фонд - 5 000 грн, штатна чисельність працівників 1 особа відповідно звіту з ЄСВ за серпень 2018 року, земельні ділянки відсутні, основні засоби відсутні, згідно звіту 1ДФ відсутні взаємовідносини з фізичними особами-підприємцями.

За даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ ДЕМАНД ТРЕЙД отримувало вказані послуги від ТОВ ПАЛЬМАОЙЛ , ТОВ ВЕСТА КОМПАНИ , ТОВ КРАУДСЕЙЛ , ТОВ СТОУНГРЕЙ , ТОВ НЕОФЛАЙТ , у яких також відсутні ресурси для надання таких послуг та які у серпні 2018 року придбавали виключно продукти харчування.

Викладене стало підставою для висновку, що правочини між ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС та TOB ЗЕВС ТРАНС за серпень 2018 року на суму ПДВ 66 897,98 грн здійснені без мети настання реальних наслідків, оскільки реальність та можливість вчинення даних господарських операцій у ТОВ ЗЕВС ТРАНС та їх постачальників відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС .

Наведені висновки акта перевірки покладені контролюючим органом в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 22.11.2018 №00595521404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2018 року на 66 898 грн.

Судом першої інстанції також було встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ ЗЕВС ТРАНС при виконанні договору перевезення вантажу вiд 05.03.18 №0503, предметом якого є надання транспортно-експедиційних послуг, підтверджується первинними документами податкового обліку (актами виконаних робіт, банківськими виписками, товарно-транспортними накладними), які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов`язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а їх оформлення відповідає вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

При укладенні договорів сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента - ТОВ ЗЕВС ТРАНС послуг, здійснив ретельне дослідження господарських операцій останнього по ланцюгу постачання від ТОВ ДЕМАНД ТРЕЙД до ТОВ ПАЛЬМАОЙЛ , ТОВ ВЕСТА КОМПАНИ , ТОВ КРАУДСЕЙЛ , ТОВ СТОУНГРЕЙ , ТОВ НЕОФЛАЙТ .

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

Згідно з пунктом 185.1. статті 185, пункту 187.1. статті 187, пункту 188.1. статті 188 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Пунктом 200.1. статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.1. статті 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшов правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, відповідно й від`ємного значення цього податку, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Колегія суддів, перевіряючи досліджені судом першої інстанції докази у сукупності, погоджується з його висновком про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, що були віднесені до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих спірним контрагентом.

Надані позивачем первинні документи містять достатньо обов`язкових реквізитів, які дозволяють ідентифікувати учасників і суть господарських правовідносин, оформлених ними.

Поруч з цим, судом першої інстанції правильно взято до уваги, що в обґрунтування донарахування податку на додану вартість відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації стосовно контрагента позивача - TOB ЗЕВС ТРАНС та контрагентів останнього по ланцюгу постачання, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару/робіт/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведені податковим органом обставини, з огляду на правила формування податкового кредиту, регламентовані положеннями Податкового кодексу України не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів або інших доказів, які спростовують такі доводи.

Зокрема, відзначається, що не можна вважати обґрунтованим висновок про не підтвердження факту поставки лише з посиланням на обсяг матеріальних та трудових ресурсів контрагентів позивача по ланцюгу постачання, оскільки за умови наявності інших належних доказів товарності, ненадання зазначених документів не позбавляє платника права на формування податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція підтверджена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 802/1155/17-а, від 11 червня 2018 року у справі № 826/4565/14, від 18 травня 2018 року у справі № П/811/1508/16, від 03 квітня 2018 р. у справі № 2а-7462/10/2170, від 07 березня 2018 року у справі № 804/3420/16.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем суду не надано.

Інших переконливих доводів ніж зазначено в апеляційній скарзі, в тому числі і в ході розгляду у суді попередньої інстанції, на підтвердження того, що відомості у первинних документах, складенням яких були опосередковані правовідносини між позивачем та TOB ЗЕВС ТРАНС , є недостовірними та суперечливими, податковою інспекцією також не представлено.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду, оскільки такі судові рішення не є релевантними спірним правовідносинам.

Проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду і податковий орган, який є суб`єктом владних повноважень, всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України, не довів тих обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Повне судове рішення складено 19.05.2021 року.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РЕСУРС ЕКСПОСЕРВІС до Головного управління Державної податкової служби України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 ст.263 , п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Колегія суддів:О.В. Карпушова Л.В. Губська О.В. Епель