Рішення

від 19.11.2020 по справі 640/10555/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 року м. Київ № 640/10555/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., за участі секретаря судового засідання Лук`янович В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІМЕРІК

до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.02.2020 №0005360504,

№0005350504, №0005370504, зобов`язання вчинити дії,-

за участю представників сторін:

від позивача: Васильчук С.С.

від відповідача: Гаврилюк Н.О.

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІМЕРІК (далі - позивач, ТОВ ЛІМЕРІК ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просить, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 20.02.2020 №0005350504 за формою В1 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку на суму 8 974 910 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2 243 727,5 грн.; №0005360504 за формою В4 , яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 311 756 грн. за листопад 2019 року; №0005370504 за формою ПН про застосування штрафу в розмірі 4 643 333 грн.

- зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого товариством з обмеженою відповідальністю Лімерік у розмірі 8 974 940 грн. у відповідності до абзацу 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України.

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду у справі №640/10555/20 та зобов`язати ГУ ДПС у м. Києві протягом 10 календарних днів з моменту отримання рішення суду у справі №640/1055/20, що набрало законної сили, подати звіт про його виконання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2020р. відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваних рішень. Так, як зазначає позивач, проведене за результатами перевірки збільшення податкових зобов`язань та зменшення суми бюджетного відшкодування, а також зменшення від`ємного значення з ПДВ ґрунтується на висновках контролюючого органу про невикористання у господарській діяльності орендованих транспортних засобів та земельної ділянки. До таких висновків контролюючий орган дійшов посилаючись на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, реєстраційних документів на транспортні засоби, посвідчень на право управлінням транспортними засобами. Однак, як вказує позивач, відповідно до норм діючого законодавства та умов договорів, такі документи не є обов`язковими, тому вимога є протиправною. Крім цього, позивач звертає увагу, що використання орендованих земельної ділянки та транспорту в господарські діяльності підтверджується належним чином оформленими первинними документами, натомість акт перевірки в порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України не містить належних та допустимих доказів фактичного використання або наміру використання вантажних автомобілів або земельної ділянки поза межами господарської діяльності ТОВ ЛІМЕРІК , тому у позивача відсутні підстави для складення зведеної податкової накладної та нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за придбаними послугами.

Відтак, позивач зазначає, що Акт перевірки не містить обґрунтованих доказів вчинення платником податків порушень, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення від 20.02.2020 №0005360504, №0005350504, №0005370504 є незаконними та такими, що підлягають скасуванню, а права позивача поновлені шляхом зобов`язання ГУ ДПС у м. Києві внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого товариством з обмеженою відповідальністю Лімерік у розмірі 8 974 940 грн.

Відповідач надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зазначив, що вони винесені на підставі та у відповідності до норм чинного податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що порушення зафіксовані актом перевірки, підтверджені та мають бути враховані судом, а доводи позивача з даного приводу є безпідставними та суперечать нормам діючого законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.10.2020 року поновлено позивачу строк на подання заяви про зміну позовних вимог та поновлено підготовче провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У зв`язку з необхідністю розгляду заявлених клопотань представника позивача та відповідача, розгляд справи відкладався.

19.11.2020р. в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.11.2020р. проти позову заперечив.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу від 15.01.2020 року №374 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ ЛІМЕРІК з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2019 року.

За результатами перевірки був складений Акт про результати документальної планової невиїзної перевірки від 07.02.2020 року №147/26-15-05-04-01/39693858 (надалі - Акт перевірки), яким встановлено порушення:

- п.200.4 ст.200 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2019 року на 833 552 грн.;

- п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань за листопад 2019 року на суму 9 286 666 грн., відповідно завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад 2019 року на суму ПДВ 9 286 666 грн., завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2019 року на суму 311 756 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2019 року на 8 974 910 грн.;

- п.201.1, п.201.10 ст.201 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755- VI, із змінами та доповненнями, в зв`язку з тим, що підприємством не виписано (не оформлено) та не зареєстровано зведену податкову накладну за листопад 2019 року на загальну суму 55 720 000 грн., в т.ч. ПДВ 9 286 666,64 грн.

20 лютого 2020 року на підставі вищевказаного Акту перевірки, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві були винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0005340504 за формою В3 про відмову в бюджетному відшкодуванні на суму 833 522грн. за листопад 2019 року;

- №0005350504 за формою В1 про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку на суму 8 974 910 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2 243 727,5 грн.;

- №0005360504 за формою В4 , яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 311 756 грн. за листопад 2019 року;

- №0005370504 за формою ПН про застосування штрафу в розмірі 4 643 333 грн.

Не погоджуючись з встановленими Актом перевірки порушеннями, а саме - в частині встановлення порушень п.198.5 ст.198, п.200.1, п.200.4 ст.200, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755- VI, із змінами та доповненнями, та прийнятими рішеннями відповідача від 20.02.2020 №0005360504, №0005350504, №0005370504 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Стосовно суті порушень, зафіксованих ГУ ДПС у м. Києві в Акті перевірки від 01.02.2019 року №125/26-15-14-04-03/34576108, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.02.2020 №0005360504, №0005350504, №0005370504, суд зазначає таке.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для виставлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та збільшення суми податкових зобов`язань за листопад 2019 року на суму 9 286 666 грн., зменшення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за листопад 2019 року на суму ПДВ 9 286 666 грн., зменшення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад 2019 року на суму 311 756 грн. та зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2019 року на 8 974 910 грн., а також застосування штрафу в розмірі 4 643 333 грн. за перевіряємий період стали господарські операції TOB ЛІМЕРІК з ТОВ БЕТТА ГРАНТ .

Так, в Акті перевірки зазначено, що позивачем не надано доказів здійснення вантажних перевезень орендованими згідно договорів суборенди з ТОВ Бетта Грант (товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, реєстраційних документів на транспортні засоби, посвідчень на право управлінням транспортними засобами) та не встановлено використання в господарській діяльності орендованої у ТОВ Бетта Грант земельної ділянки з об`єктом незавершеного будівництва.

В Акті перевірки зроблено висновок, що позивач не використовував у господарській діяльності орендовані вантажні автомобілі та земельну ділянку, а відтак - занизив податкові зобов`язання за листопад 2019 року на не має права на бюджетне відшкодування ПДВ, задеклароване в листопаді 2019 року, за рахунок відповідних сум та повинен був нарахувати податкові зобов`язання відповідно до п.198.5 Податкового кодексу України та скласти і зареєструвати зведену податку накладну.

Аналізуючи встановлені порушення, суд виходить з такого.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755- VI, із змінами та доповненнями (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.14.1.36. п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 Господарського кодексу України).

Зі змісту абзаців 3 частини першої статті 6, частини першої статті 43 Господарського кодексу України вбачається, що свобода підприємницької діяльності, у розумінні якої підприємства мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, є загальним принципом господарювання.

Відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, при здійсненні господарської діяльності, керуючись принципами свободи підприємницької діяльності, суб`єкти господарювання самостійно здійснюють свою підприємницьку діяльність і з цією метою визначають власні комерційний розрахунок та комерційний ризик, залучають матеріально-технічні, фінансові та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, вільно укладають договори, не заборонені законом, самостійно обирають контрагентів.

Відповідна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року справа №806/1755/14.

Як встановлено положеннями п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тобто, обов`язковою підставою для нарахування податкових зобов`язань за придбаними послугами відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України є їх використання в операціях, перерахованих в підпунктах а)-г) п.198.5 ст.198 ПК України.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем) (абз. 14-17 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що використання платником податку товарів/послуг, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, поза межами його господарської діяльності зумовлює виникнення в нього обов`язку визначити податкові зобов`язання з податку на додану вартість за основною ставкою згідно з підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України виходячи з бази оподаткування, обчисленої відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України. У свою чергу, у разі використання таких активів безпосередньо в господарській діяльності платника податку такий обов`язок в останнього не виникає.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02.07.2020 №560/711/19 .

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон №996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують використання в господарській діяльності придбаних позивачем послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що перевірявся, позивач мав господарські відносини із ТОВ БЕТТА ГРАНТ .

Між TOB ЛІМЕРІК (суборендар) та ТОВ БЕТТА ГРАНТ (орендар, код ЄДРПОУ 39649395) було укладено договори суборенди транспортних засобів від 17.12.2018 №01/02, №02/02, №03/02, №04/02, №05/02, №06/02, №07/02, №08/02, №09/02, №10/02, №11/02 та від 25.02.2019 №12/02.

Судом встановлено, що надання послуг суборенди за вказаними договорами було здійснено та підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями наступних документів:

- актами приймання-передачі від 02.01.2019 та від 01.03.2019;

- актами приймання-передачі від 29.11.2019 та від 30.11.2019 щодо повернення вантажного транспорту

- актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.11.2019 №ОУ-0000001, №ОУ-0000002, №ОУ-0000003, №ОУ-0000004, №ОУ-0000005, №ОУ-0000006, №ОУ-0000007, №ОУ-0000008, №ОУ-0000009, №ОУ-0000010, №ОУ-0000011, №ОУ-0000012.

Окрім цього, позивачем було укладено з ТОВ БЕТТА ГРАНТ договір суборенди земельної ділянки від 01.11.2019 №01-Б/Л, згідно умов якого ТОВ Лімерік отримало у платне строкове користування земельну ділянки з об`єктом незавершеного будівництва площею 2 га за адресою: Волинська область, Луцький район, село Забороль.

Судом встановлено, що прийняття та повернення майна підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів приймання-передачі від 01.11.2019 та від 29.11.2019.

Надання послуг суборенди земельної ділянки підтверджується акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.11.2019 та податковою накладною до нього.

Наведені вище первинні документи були в повному обсязі надані до перевірки, перевірені Відповідачем та описані в Акті перевірки.

Всі вказані вище документи були надані позивачем до матеріалів справи.

Наведені документи свідчать про фактичне надання послуг суборенди згідно Договорів.

Суд зазначає, що надані позивачем до суду документи первинного обліку містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а отже доведено факт реального виконання умов договору.

В контексті аналізу зв`язку придбаних послуг з господарською діяльністю позивача, судом встановлено, що одним із видів діяльності ТОВ ЛІМЕРІК є виробництво дерев`яної тари (код КВЕД 16.24) та її експорт.

Для підтвердження експорту відповідної продукції (дерев`яних піддонів) позивачем надано до суду копії контрактів від 25.09.2019 №25/09, від 02.09.2019 №02/09 та CMR №222143, №524603, №293318, №524603, №2724112, №592622.

Судом встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності позивач впродовж 2019 року здійснював закупівлю товарів та матеріалів у значної кількості контрагентів-постачальників, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних та договорами з контрагентами-постачальниками, а саме: договiр №01-07-19 вiд 01.07.2019 року з ФОП ОСОБА_1 , договiр №01-11 вiд 14.11.2019 року з ФОП ОСОБА_2 , договiр №02-08 вiд 02.08.2019 року з ФОП ОСОБА_3 , Договiр №02-08 вiд 02.08.2019 року з ФОП ОСОБА_4 , Договiр №03-05-19 вiд 03.05.2019 року з ФОП ОСОБА_5 , Договiр №03-06 вiд 03.06.2019 року з ФОП ОСОБА_6 , Договiр №03-06 вiд 03.06.2019 року з ФОП ОСОБА_7 , Договiр №08-11-2019 вiд 08.11.2019 року з ФОП ОСОБА_8 , Договiр №10-06 вiд 10.06.2019 року з ФОП ОСОБА_9 , Договiр №12-08 вiд 12.09.2019 року з ФОП ОСОБА_10 , Договiр №16-09 вiд 16.09.2019 року з ФОП ОСОБА_11 , Договiр №22-08 вiд 22.08.2019 року з ФОП ОСОБА_12 , Договiр №25-09 вiд 25.09.2019 року з ФОП ОСОБА_13 , Договiр №27-09 вiд 27.09.2019 року з ФОП ОСОБА_14 , Договiр №010718 вiд 01.07.2018 року з ФОП ОСОБА_15 , Договiр №090718 вiд 09.07.2018 року з ФОП ОСОБА_16 , Договiр №02082019 вiд 02.08.2019 року з ФОП ОСОБА_17 , Договiр №03082018 вiд 03.08.2018 року з ФОП ОСОБА_18 , Договiр №05092018 вiд 05.09.2018 року з ФОП ОСОБА_19 , Договiр №09102019 вiд 09.10.2019 року з ФОП ОСОБА_20 , Договiр №14052019 вiд 14.05.2019 року з ФОП ОСОБА_21 , Договiр №24062019 вiд 24.06.2019 року з ФОП ОСОБА_22 , Договiр №02-05-19 вiд 025.2019 року з ФОП ОСОБА_23 , Договiр №06-03-19 вiд 06.03.2019 року з ФОП ОСОБА_24 , Договiр №11-02-19 вiд 11.02.2019 року з ФОП ОСОБА_25 , Договiр №18-03-19 вiд 18.03.2019 року з ФОП ОСОБА_26 , Договiр №23-01-19 вiд 23.01.2019 року з ФОП ОСОБА_27 , Договiр №30-08 вiд 30.08.2019 року з ФОП ОСОБА_28 , Договiр №01-03-19 вiд 01.03.2019 року з ФОП ОСОБА_29 , Договiр №040319 вiд 04.03.2019 року з ФОП ОСОБА_30 , Договiр №050819 вiд 05.08.2019 року з ФОП ОСОБА_31 , Договiр №03082018 вiд 03.08.2018 року з ФОП ОСОБА_32 , Договiр №04092018 вiд 04.09.2018 року з ФОП ОСОБА_33 , Договiр №10052019 вiд 10.05.2019 року з ФОП ОСОБА_34 , Договiр №29102019 вiд 29.10.2019 року з ФОП ОСОБА_35 .

Судом також встановлено, що відвантаження товару на експорт ТОВ ЛІМЕРІК здійснювалося зі складів постачальників (згідно п.2.1 Договорів поставка здійснюється на умовах EXW за адресою постачальника), а транспортування вантажу територією України - власними силами позивача шляхом перевезення залученими у суборенду вантажними транспортними засобами за договорами з ТОВ БЕТТА ГРАНТ . Так, кожною із суборендованих машин здійснювалося перевезення товару, що підтверджується наданими позивачем до суду видатковими накладними з ТТН до кожного договору суборенди:

- Договір від 17.12.2018 №01/02: видаткові накладні з ТТН - №01-11а вiд 01.11.2019 року, №1 вiд 16.01.2019 року, №10 вiд 08.05.2019 року, №11 вiд 20.05.2019 року, №19 вiд 08.11.2019 року, №19 вiд 24.04.2019 року, №25 вiд 27.06.2019 року, №29-11 вiд 29.11.2019 року, №37 вiд 19.06.2019 року, №1 вiд 15.01.2019 року, №03/10 вiд 03.10.2019 року, №4 вiд 07.03.2019 року, №13-07 вiд 03.07.2019 року, №15 вiд 22.04.2019 року, №15 вiд 29.03.2019 року, №25/10 від 25.10.2019 року, №26-09 від 26.09.2019 року, №30-08 від 30.08.2019 року;

- Договір від 17.12.2018 №02/02: видаткові накладні з ТТН - №01-07 вiд 01.07.2019 року, №01-11 вiд 01.11.2019 року, №29-11а вiд 29.11.2019 року, №2 вiд 23.01.2019 року, №3-10 вiд 03.10.2019 року №4 вiд 23.04.2019 року, №5 вiд 30.03.2019 року, №7 вiд 22.07.2019 року, №12 вiд 03.06.2019 року, №19 вiд 14.06.2019 року, №20 вiд 01.11.2019 року, №20 вiд 11.11.2019 року, №23 вiд 14.05.2019 року, №39 вiд 21.06.2019 року, №01-11 вiд 01.11.2019 року, №3 вiд 11.03.2019 року, №17 вiд 08.05.2019 року, №20 вiд 21.05.2019 року, №25-10 вiд 25.10.2019 року, №27-09 вiд 27.09.2019 року, №28-11 вiд 28.11.2019 року, №30-08 вiд 30.08.2019 року;

- Договір від 17.12.2018 №03/02: видаткові накладні з ТТН - №29-11 вiд 29.11.2019 року, №1 вiд 14.11.2019 року, №2 вiд 04.04.2019 року, №3 вiд 05.02.2019 року, №6 вiд 10.05.2019 року, №9 вiд 22.05.2019 року, №13 вiд 04.06.2019 року, №20 вiд 17.06.2019 року, №21 вiд 12.11.2019 року, №26 вiд 01.07.2019 року, №34 вiд 14.05.2019 року, №41 вiд 27.06.2019 року, №1 Л вiд 04.02.2019 року, №10 вiд 14.03.2019 року, №19 вiд 23.04.2019 року, №25-10 вiд 25.10.2019 року, №27 09 вiд 27.09.2019 року, №29-07 вiд 29.07.2019 року, №31-08 вiд 31.08.2019 року;

- Договір від 17.12.2018 №04/02: видаткові накладні з ТТН - №1 вiд 02.07.2019 року, №1 вiд 15.03.2019 року, №2 вiд 18.11.2019 року, №4 вiд 20.02.2019 року, №9 вiд 25.04.2019 року, №14 вiд 05.06.2019 року, №18 вiд 04.10.2019 року, №22 вiд 13.11.2019 року, №25 вiд 17.05.2019 року, №25-10 вiд 25.10.2019 року, №02-08 вiд 02.08.2019 року, №4 вiд 14.02.2019 року, №10-05 вiд 10.05.2019 року, №10-10 вiд 10.10.2019 року, №12 вiд 04.04.2019 року, №18-06 вiд 18.06.2019 року, №19-11 вiд 19.11.2019 року, №22 вiд 30.09.2019 року, №27 вiд 22.05.2019 року;

- Договір від 17.12.2018 №05/02: видаткові накладні з ТТН №06-06 вiд 06.06.2019 року, №07-08 вiд 02.08.2019 року, №3-00000008 вiд 19.06.2019 року, №4 вiд 15.03.2019 року, №5 вiд 28.02.2019 року, №09-10 вiд 09.10.2019 року, №12 вiд 23.05.2019 року, №15-11 вiд 15.11.2019 року, №23 вiд 14.11.2019 року, №26 вiд 20.05.2019 року, №27 вiд 03.07.2019 року, №27-11 вiд 27.11.2019 року, №02-09 вiд 02.09.2019 року, №02-09 вiд 02.09.2019 року, №6 вiд 20.02.2019 року, №16 вiд 04.04.2019 року, №20 вiд 26.04.2019 року, №24 вiд 10.05.2019 року;

- Договір від 17.12.2018 №06/02№06-07: видаткові накладні з ТТН вiд 06.07.2019 року, №6 вiд 01.03.2019 року, №6 вiд 05.04.2019 року, №10 вiд 24.05.2019 року, №15 вiд 06.06.2019 року, №24 вiд 18.11.2019 року, №25-11 вiд 25.11.2019 року, №28 вiд 24.05.2019 року, №03-09 вiд 03.09.2019 року, №5 вiд 25.02.2019 року, №6 вiд 13.05.2019 року, №10/10 вiд 10.10.2019 року, №10 вiд 06.08.2019 року, №10 вiд 19.06.2019 року, №12 вiд 18.03.2019 року, №16 вiд 03.05.2019 року, №22 вiд 30.04.2019 року, №25 10-1 вiд 25.10.2019 року;

- Договір від 17.12.2018 №07/02: видаткові накладні з ТТН - №3 вiд 01.03.2019 року, №7 вiд 10.04.2019 року, №8 вiд 11.03.2019 року, №21 вiд 19.06.2019 року, №25 вiд 21.11.2019 року, №30 вiд 28.05.2019 року, №1 вiд 02.05.2019 року, №1 вiд 20.03.2019 року, №04-09 вiд 04.09.2019 року, №07-08 вiд 07.08.2019 року, №08-07 вiд 08.07.2019 року, №10-10 вiд 10.10.2019 року, №11 вiд 28.10.2019 року, №12 вiд 25.11.2019 року, №18 вiд 13.05.2019 року, №21 вiд 24.05.2019 року, №26-09 вiд 26.09.2019 року;

- Договір від 17.12.2018 №08/02: видаткові накладні з ТТН - №11 вiд 22.03.2019 року, №13 вiд 28.05.2019 року, №16 вiд 07.06.2019 року, №21 вiд 08.05.2019 року, №22 вiд 21.06.2019 року, №26 вiд 25.11.2019 року, №28 вiд 08.07.2019 року, №30-10 вiд 30.10.2019 року, №2 вiд 02.05.2019 року, №3 вiд 04.03.2019 року, №04-09 вiд 04.09.2019 року, №04-11 вiд 04.11.2019 року, №4 вiд 25.03.2019 року, №09-08 вiд 09.08.2019 року, №13 вiд 10.04.2019 року, №17-10 вiд 17.10.2019 року, №26-09 вiд 26.09.2019 року;

- Договір від 17.12.2018 №09/02: видаткові накладні з ТТН - №10-06 вiд 10.06.2019 року, №3 вiд 11.04.2019 року, №7 вiд 15.05.2019 року, №14 вiд 05.04.2019 року, №20 вiд 02.05.2019 року, №23 вiд 24.06.2019 року, №27 вiд 27.11.2019 року, №5 вiд 03.05.2019 року, №06-09 вiд 06.09.2019 року, №6 вiд 04.03.2019 року, №13 вiд 19.08.2019 року, №14 вiд 25.03.2019 року, №17-10 вiд 17.10.2019 року, №22 вiд 28.05.2019 року, №27-09 вiд 27.09.2019 року, №31-10 вiд 31.10.2019 року;

- Договір від 17.12.2018 №10/02: видаткові накладні з ТТН - №5 вiд 03.05.2019 року, №11 вiд 29.05.2019 року, №15 вiд 10.04.2019 року, №17 вiд 10.06.2019 року, №28 вiд 29.11.2019 року, №31 вiд 03.06.2019 року, №1 вiд 06.03.2019 року, №1 вiд 26.03.2019 року, №7 вiд 17.05.2019 року, №08-11 вiд 08.11.2019 року, №11-09 вiд 11.09.2019 року, №11-11 вiд 11.11.2019 року, №17 вiд 12.04.2019 року, №17-10 вiд 17.10.2019 року, №19-08 вiд 19.08.2019 року, №24-06 вiд 24.06.2019 року, №27-09 вiд 27.09.2019 року, №31-10 вiд 31.10.2019 року;

- Договір від 17.12.2018 №11/02: видаткові накладні з ТТН - №12-06 вiд 12.06.2019 року, №8 вiд 17.05.2019 року, №17 вiд 12.04.2019 року, №33 вiд 06.06.2019 року, №4 вiд 01.10.2019 року, №8 вiд 06.03.2019 року, №10 вiд 28.03.2019 року, №14 вiд 15.04.2019 року, №16-09 вiд 16.09.2019 року, №17 вiд 27.08.2019 року, №22-10 вiд 22.10.2019 року, №24-06 вiд 24.06.2019 року, №29 вiд 29.05.2019 року;

- Договір від 25.02.2019 №12/02: видаткові накладні з ТТН №03-06 вiд 03.06.2019 року, №8 вiд 17.04.2019 року, №18 вiд 12.06.2019 року, №18 вiд 17.04.2019 року, №24 вiд 26.06.2019 року, №29-08 вiд 29.08.2019 року, №36 вiд 14.06.2019 року, №2 вiд 07.03.2019 року, №2 вiд 07.03.2019 року, №6 вiд 08.05.2019 року, №11 вiд 29.03.2019 року, №14-05 вiд 14.05.2019 року, №19 вiд 17.05.2019 року, №19-09 вiд 19.09.2019 року, №24-10 вiд 24.10.2019 року, №03-10 вiд 03.10.2019 року.

Що стосується орендованої земельної ділянки, то як пояснив позивч, остання є виробничим майданчиком ТОВ ЛІМЕРІК , куди частково доставлявся придбаний у постачальників товар (піддони дерев`яні), модифікувався, маркувався та зберігався для подальшого продажу.

З наданих позивачем документів судом встановлено, що наказом директора ТОВ Лімерік від 1 листопада 2019 року №12/11 в/д Про облаштування на орендованій земельній ділянці навісу для зберігання піддонів у зв`язку з розширенням обсягу закупки дерев`яних піддонів слюсару-ремонтнику було доручено облаштувати навіс на орендованій ділянці, що знаходиться за адресою: с. Забороль, Луцький район, Волинська область, а також доручено посилити піддони та провести їх маркування для подальшої реалізації.

Окрім цього, з наданих позивачем документів вбачається, що використання земельної ділянки в якості виробничого майданчика також підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями:

- накладними від постачальника та ТТН з місцем вивантаження - с. Забороль, а саме: видаткові накладні з ТТН №15-11 вiд 15.11.2019 року, №29-11а вiд 29.11.2019 року, №28-11 вiд 28.11.2019 року, №29-11 вiд 29.11.2019 року, №27-11 вiд 27.11.2019 року,№25-11 вiд 25.11.2019 року, №04-11 вiд 04.11.2019 року, №04-11 вiд 04.11.2019 року, №08-11 вiд 08.11.2019 року, №11-11 вiд 11.11.2019 року, №1 вiд 14.11.2019 року, №2 вiд 18.11.2019 року, №12 вiд 25.11.2019 року, №19-11 вiд 19.11.2019 року, №20 вiд 01.11.2019 року, №19 вiд 08.11.2019, №20 вiд 11.11.2019, №21 вiд 12.11.2019, №22 вiд 13.11.2019, №23 вiд 14.11.2019, №2 вiд 18.11.2019 року, №12 вiд 25.11.2019 року, №19-11 вiд 19.11.2019 року, №20 вiд 01.11.2019 року, №19 вiд 08.11.2019, №20 вiд 11.11.2019, №21 вiд 12.11.2019, №22 вiд 13.11.2019, №23 вiд 14.11.2019, №24 вiд 18.11.2019, №25 вiд 21.11.2019, №26 вiд 25.11.2019, №27 вiд 27.11.2019, №28 вiд 29.11.2019;

- накладними на переміщення дерев`яних піддонів з с. Забороль, Луцький район, Волинська область до основного виробничого приміщення за адресою - АДРЕСА_1 : №1 від 28.11.2019, №2 від 28.11.2019, №3 від 28.11.2019, №4 від 28.11.2019, №5 від 28.11.2019, №6 від 28.11.2019, №7 від 28.11.2019, №7 від 28.11.2019, №8 від 28.11.2019, №9 від 28.11.2019, №10 від 28.11.2019, №11 від 28.11.2019, №12 від 28.11.2019, №13 від 28.11.2019, №14 від 28.11.2019, №15 від 28.11.2019, №16 від 28.11.2019, №17 від 28.11.2019, №18 від 29.11.2019, №20 від 29.11.2019, №21 від 29.11.2019.

Суд зазначає, що надані позивачем до суду документи первинного обліку містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін і не суперечать законодавчим та нормативним актам, а їх аналіз і співставлення доводить фактичне використання орендового транспорту та земельної ділянки в господарській діяльності позивача.

Отже, суд вважає, що позивачем підтверджено, що залучення у суборенду земельної ділянки та вантажних транспортних засобів було безпосередньо пов`язане з господарською діяльністю ТОВ ЛІМЕРІК .

Посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних (далі -ТТН), як на доказ відсутності використання орендованих товарів в господарській діяльності платника податків суд сприймає критично з огляду на наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезення товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно положень пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил перевезення основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Верховний Суд у постановах від 18 грудня 2018 року (справа №826/13058/15), від 30 жовтня 2018 року (справа №808/3706/17) зазначив , що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг , а не реальність господарської операції в цілому.

В межах спірних відносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався , спірними є операції з суборенди транспортних засобів , що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі.

Що стосується подорожніх листів, то відповідно до Закону України від 05.07.2011 року №3565-VI Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень у текстах законів України Про автомобільний транспорт , Про дорожній рух та Про міліцію вилучено посилання на подорожні листи будь-яких автотранспортних засобів, у тому числі вантажних автомобілів.

Типова форма подорожнього листа службового легкового автомобіля та Інструкція про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи затверджені наказом Державного комітету статистики України від 17.02.1998 року №74. Вказаний наказ втратив чинність 16.04.2013 на підставі наказу Державної служби статистики України від 19.03.2013 № 95 Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Державного комітету статистики України від 17 лютого 1998 року № 74 Про затвердження типової форми первинного обліку роботи службового легкового автомобіля та Інструкції про порядок її застосування.

Зазначеними обставинами позбавлено підприємства, які експлуатують автотранспортні засоби, обов`язку виписувати подорожні листи водіям. За необхідності підприємства самостійно приймають рішення стосовно використання подорожніх листів у своїй господарській діяльності.

Окрім цього, суд окремо звертає увагу, що дослідження Акту перевірки засвідчило, що відповідачем в Акті перевірки не вказано конкретну підставу для нарахування податкових зобов`язань позивачу відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України, а саме - не зазначено конкретного підпункту цієї норми.

Також суд звертає увагу, що відповідач не зазначив в Акті перевірки доказів та не довів обставини щодо будь-якого фактичного використання або наміру використання позивачем вантажного транспорту та земельної ділянки в операціях, що не є об`єктом оподаткування/звільненні від оподаткування та/або вчинені поза межами господарської діяльності. Так само відповідачем не надано відповідних доказів до суду. Натомість, наданими позивачем документами підтверджується використання вантажного транспорту та земельної ділянки в межах господарської діяльності.

Аналізуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що операція з суборенди вантажного транспорту та земельної ділянки, за перевіряємий період підпадають під дію положень п. 198.5 ст. 198 ПК України, то відповідно не підтвердив, як того вимагає процесуальне законодавство, правомірність збільшення позивачу податкових зобовязань з ПДВ за листопад 2019 року та застосування штрафних (фінансових) за нескладення зведеної податкової накладної.

З урахуванням цього, у Позивача відсутні будь-які підстави для виникнення податкових зобов`язань за перевірений період, а також для складення зведеної податкової накладної.

Суд додатково звертає увагу, що відповідачем не заперечується реальності вищезазначених господарських операцій позивача та не наведено суду жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з ТОВ БЕТТА ГРАНТ цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, та/або їх збитковості, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані виключно на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Суд підкреслює також, що податкове законодавство не містить положень, які б дозволяли контролюючому органу оцінювати витрати суб`єкта господарювання з точки зору їх доцільності, раціональності та ефективності, платник здійснює фінансово-господарську діяльність на власний ризик, а тому вправі самостійно оцінювати її ефективність та доцільність.

Аналогічне правозастосування викладене і в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.03.2020 №560/3956/18.

Аналізуючи наведене вище суд приходить до висновку, що вказані господарські операції мали реальну господарську ціль - забезпечення діяльності позивача та досягнення його мети - отримання прибутку. Зазначене підтверджується обставинами, викладеними вище, і документами, які стали предметом перевірки.

Судом встановлено, що у TOB ЛІМЕРІК наявні усі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій з ТОВ БЕТТА ГРАНТ . Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Суд також вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що підтверджують наявність порушень позивачем податкового законодавства в розумінні положень статтей 73, 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність висновків перевірки і заперечень відповідача щодо відсутності зв`язку між суборендою транспортних засобів та земельної ділянки та господарською діяльністю позивача, оскільки такі висновки не підтвердженні відповідними доказами та суперечать наявним у справі доказам. Зазначені в акті перевірки і запереченнях обставини ані кожна окремо, ані у своїй сукупності не спростовують доводів позивача і наданих ним доказів. Інших доказів і аргументованих доводів, які б доводили достовірність зазначених в акті порушень і спростовували доводи позивача і надані ним докази, представник відповідача суду не зазначив.

Таким чином, суд вважає вірними і переконливими доводи позивача про відсутність зазначених в акті порушень і правомірність декларування ним спірних сум податкового кредиту з ПДВ, оскільки такі доводи позивача відповідають приписам ПК України і в достатній мірі підтверджені належними і допустимими засобами доказування. Недостатність доказів і недоведеність відповідачем, на якого КАС України покладає тягар доказування правомірності прийнятого рішення, тих обставин, які стали підставою для його прийняття, вказують на неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх протиправними і скасування.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання відповідача внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ ЛІМЕРІК , то суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 200.14 статті 200 ПК України, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Як передбачено положеннями пункту 200.15 цієї статті, у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника (абзац другий пункту 200.15 статті 200 ПК України).

Таким чином, обов`язок внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування виникає у податкового органу після набрання законної сили рішенням суду або закінчення процедури адміністративного оскарження.

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що до адміністративного суду можуть бути оскаржені не будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а лише ті, які станом на момент звернення до суду порушують права, свободи або законні інтереси позивача. Тобто оспорюваними діями повинні створюватись перешкоди для реалізації прав позивача.

На час розгляду і вирішення даної справи у суду відсутні підстави вважати, що відповідач після набрання законної сили рішенням суду ухилятиметься від виконання обов`язку по внесенню до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, тому позовні вимоги в даній частині суд вважає передчасними.

Отже, позовні вимоги в даній частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

З огляду на вище наведені норми законодавства, суд зазначає, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень. Суд може встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, після його прийняття, шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про його виконання. Проте, таке рішення приймається судом у разі наявності відповідних підстав.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку, що підстави зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання судового рішення відсутні.

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 20 лютого 2020 року №0005360504, №0005350504, №0005370504.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІМЕРІК (01103, м.Київ, вул. Драгомирова, буд. 6 Б, офіс 126; код ЄДРПОУ 39693858) за рахунок бюджетних асигнувань на Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 43141267) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 21 020,00 (двадцять одна тисяча двадцять) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій

Дата складання повного тексту рішення - 07 грудня 2020 року