Постанова

від 16.12.2020 по справі 812/71/17

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року справа №812/71/17

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Ястребової Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на рішення Луганського окружного адміністративного суду (суддя Шембелян В.С.) від 12 жовтня 2020 року у справі №812/71/17 (дата складання повного тексту рішення 12 жовтня 2020 року) за позовом Управління Державної казначейської служби України у Старобільському районі Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнати незаконною та скасувати постанову від 23.12.2016р. ВП № 51811407 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн..

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено, визнано незаконною та скасовано постанову від 23.12.2016р. ВП № 51811407 про накладення штрафу у розмірі 10200,00грн..

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначив, що відповідно до ст.18 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідач наголошує на необґрунтованості позовних вимог щодо скасування оскаржуваної постанови. Відповідач вважає, що позивачем не було вжито всіх можливих та необхідних заходів для виконання судового рішення в повному обсязі.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19.04.2016р. по справі №812/177/16 адміністративний позов Луганської митниці ДФС до управління Державної казначейської служби України у Старобільському районі, третя особа, що не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено, визнано протиправною бездіяльність управління Державної казначейської служби України у Старобільському районі Луганської області, що полягає у безпідставній відмові у проведенні платежів за зобов`язаннями Луганської митниці ДФС; зобов`язано управління Державної казначейської служби України у Старобільському районі Луганської області провести оплату поданих Луганською митницею ДФС платіжних доручень: №112 від 26.01.2016 на суму 8447,34 грн.; №114 від 26.01.2016 на суму 24237,72 грн.; №111 від 26.01.2016 на суму 2672,10 грн.; №113 від 26.01.2016 на суму 6259,69 грн.; №117 від 26.01.2016 на суму 20682,28 грн.; №118 від 26.01.2016 на суму 449,71грн.; №119 від 26.01.2016 на суму 28741,30грн; №116 від 26.01.2016 на суму 5971,27 грн.; №115 від 26.01.2016 на суму 11216,21 грн.; № 321 від 29.02.2016 на суму 2698,80 грн; № 323 від 29.02.2016 на суму 17684,30 грн; № 322 від 29.02.2016 на суму 2353,58 грн; №320 від 29.02.2016 на суму 2799,89 грн.; №510 від 22.03.2016 на суму 4655,68 грн.; №511 від 22.03.2016 на суму 2681,64 грн.; №512 від 22.03.2016 на суму 17796,83 грн.; №513 від 22.03.2016 на 1185,98 грн.; №514 від 22.03.2016 на суму 6425,63 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016р. апеляційну скаргу Управління залишено без задоволення, постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19.04.2016р. у справі № 812/177/16 залишено без змін.

Зазначене рішення у справі набрало законної сили 14.07.2016р.

28.07.2016р. стягувачем отримано виконавчий лист № 812/177/16 про зобов`язання провести оплату поданих Луганською митницею ДФС платіжних доручень: №112 від 26.01.2016р. на суму 8447,34 грн.; №114 від 26.01.2016р. на суму 24237,72грн.; №111 від 26.01.2016р. на суму 2672,10 грн.; №113 від 26.01.2016р. на суму 6259,69 грн.; №117 від 26.01.2016р. на суму 20682,28 грн.; №118 від 26.01.2016р. на суму 449,71грн.; №119 від 26.01.2016р. на суму 28741,30грн; №116 від 26.01.2016р. на суму 5971,27 грн.; №115 від 26.01.2016р. на суму 11216,21 грн.; № 321 від 29.02.2016р. на суму 2698,80 грн; № 323 від 29.02.2016р. на суму 17684,30 грн; № 322 від 29.02.2016р. на суму 2353,58 грн; №320 від 29.02.2016р. на суму 2799,89 грн.; №510 від 22.03.2016р. на суму 4655,68 грн.; №511 від 22.03.2016р. на суму 2681,64 грн.; №512 від 22.03.2016р. на суму 17796,83 грн.; №513 від 22.03.2016р. на 1185,98 грн.; №514 від 22.03.2016р. на суму 6425,63 грн. (а.с.9).

19.12.2016р. позивач отримав постанову державного виконавця ВПВР УЗПВР у Луганській області від 12.12.2016р. ВП № 51811407 про накладення штрафу на управління Державної казначейської служби України у Старобільському районі Луганської області за невиконання судового рішення по справі № 812/177/16 на користь держави в розмірі 5100 грн (а.с.10-11).

Не погоджуючись з вказаною постановою управлінням 27.12.2016р. до суду направлено позовну заяву про визнання незаконною та скасування постанови головного державного виконавця від 12.12.2016р. ВП № 51811407 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн (а.с.12-14).

29.12.2016р. позивач отримав постанову державного виконавця ВПВР УЗПВР у Луганській області від 23.12.2016р. ВП № 51811407 про накладення штрафу на управління Державної казначейської служби України у Старобільському районі Луганської області за невиконання судового рішення по справі № 812/177/16 на користь держави у подвійному розмірі 10200,00 грн (а.с.15-16).

Судом першої та апеляційної інстанції також встановлено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 14.07.2020р. у справі № 812/29/17 адміністративний позов управління Державної казначейської служби України у Старобільському районі Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 12 грудня 2016 року ВП № 51811407 про накладення на управління Державної казначейської служби України у Старобільському районі Луганської області штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Рішення суду набрало законної сили 07.08.2020р..

Суд у справі № 812/29/17 встановив, що невиконання судового рішення саме в частині оплати платіжних документів за рішенням суду п/д № 118 від 26.01.2016р. на суму 449,71 грн та п/д № 513 від 22.03.2016р. на суму 1185,98 грн за реактивну електроенергію відбулося за наявності поважних причин для такого невиконання, а саме: за умови відсутності відповідного нормативного акту, яким регламентовано порядок здійснення розрахунків за реактивну електроенергію та інших платежів органами Казначейства, на які не розповсюджується дія постанови КМУ №447 від 06.07.2016 року.

Про наявність зазначених перешкод для виконання рішення суду позивач повідомляв державного виконавця неодноразово до прийняття оскарженого рішення про застосування штрафу, а після нормативного врегулювання зазначених правовідносин виконав зазначене рішення суду в повному обсязі, що підтвердив наданими до суду копіями платіжних доручень.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим визнав протиправною та скасував постанову державного виконавця від 12.12.2016р. ВП № 51811407 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Наведені обставини сторонами неоспорюються.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною першою статті 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

За змістом частин першої, другої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У ст. 1 Закону України Про виконавче провадження зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження ).

Частинами 1-3 ст. 63 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 року по справі №812/29/17 постанова головного державного виконавця від 12.12.2016 року у ВП №518114007 про накладення на управління Державної казначейської служби України у Старобільському районі Луганської області за невиконання судового рішення штрафу у розмірі 5100,00 грн. скасована, а тому суд першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що постанова від 23.12.2016 року ВП №518114007 підлягаю скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі №812/71/17 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі №812/71/17 - залишити без змін.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 16 грудня 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 16 грудня 2020 року підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

Л.В. Ястребова