Постанова

від 16.12.2020 по справі 360/3059/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року справа №360/3059/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Гаврищук Т.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Лисичанського міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 р. (у повному обсязі складено 15 вересня 2020 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/3059/20 (головуючий І інстанції суддя Борзаниця С.В.) за позовом ОСОБА_1 до Лисичанського міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) 13.08.2020 року звернувся до суду з позовом (який було уточнено) до Лисичанського міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому винагороди за безпосередню участь АТО за період з 30.11.2014 року по 31.12.2014 року включно; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому винагороду за безпосередню участь в АТО за період з 30.11.2014 року по 31.12.2014 року (а.с. 1-5, 54).

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 р. у справі № 360/3059/20 позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з Лисичанського міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 30.11.2014 року по 31.12.2014 року в сумі 4850,89 грн. (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят гривень 89 коп.), з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Вирішено питання відшкодування судових витрат (а.с. 58-61).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що як на доказ безпосередньої участі в антитерористичній операції позивач вказує на довідку ГУМВС України у Луганській області про безпосередню участь в антитерористичній операції. Підставою видачі такої довідки є накази АТЦ при СБУ (по стройовій частині), які свідчать про прибуття (включення) та вибуття (виключення) позивача до (зі) складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в АТО.

Тобто зазначені накази вказують лише про можливість залучення позивача до проведення АТО, а не про участь у заходах, зазначених у п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 158 від 04.06.2014 року Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету та п. 1 Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 719 від 23.07.2014 року Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України .

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства справа розглянута в порядку письмового провадження.

За правилами ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (а.с. 7).

У період з 30.11.2014 року по 06.11.2015 року проходив службу у Лисичанському ВП ГУНП в Луганській області (а.с. 12, 48).

Копія витягу із наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07.06.2015 року № 158 свідчить, що лейтенант міліції ОСОБА_1 з 30.11.2014 року перебуває у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань (а. с. 40-42).

На підставі вказаного наказу ГУМВС України у Луганській області видало позивачу довідку від 22.06.2015 року № ВДЗ/5943/А про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України про те, що він дійсно в період з 30.11.2014 року по теперішній час безпосередньо бере участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області (а. с. 15).

Рішенням комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій (учасників війни) від 29.12.2015 року №1/І/ХІІІ/92 ОСОБА_1 було надано статус учасника бойових дій та видано посвідчення НОМЕР_2 від 04.02.2016 року (а.с. 10, 11).

За довідкою Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області від 27.07.2020 року № 9/204 про грошове забезпечення за період з 01.11.2014 по 06.11.2015 позивачу нараховано грошове забезпечення за спірний період: за листопад 2014 року в сумі 3699,30 грн; за грудень 2014 року в сумі 4727,58 грн. (а.с. 29).

За довідкою Лисичанського МВ ГУМВС України у Луганській області від 27.07.2020 року № 9/203 про одноразову винагороду за участь в АТО за період з 01.11.2014 по 06.11.2015 позивачу винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції за листопад та грудень 2014 року не нараховувалась (а.с. 28).

Позивач, вважаючи, що відповідачем безпідставно не нараховано та не виплачено винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 30 листопада 2014 року по 31.12.2014 року, звернувся до суду з цим позовом.

Спірним питанням у даній справі є наявність у позивача права на отримання винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях у розмірі 100 % місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 грн. у розрахунку на місяць за період з 30 листопада 2014 року по 31.12.2014 року.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України Про боротьбу з тероризмом від 20 березня 2003 року № 638-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 638-VI) встановлено, що антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.

За змістом статті 5 Закону № 638-VI Міністерство внутрішніх справ України здійснює боротьбу з тероризмом шляхом запобігання, виявлення та припинення злочинів, вчинених з терористичною метою, розслідування яких віднесене законодавством України до компетенції органів внутрішніх справ; надає Антитерористичному центру при Службі безпеки України необхідні сили і засоби; забезпечує їх ефективне використання під час проведення антитерористичних операцій.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 158 від 04 червня 2014 року Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік, та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 р. виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Пунктами 1, 2 наказу Міністерства внутрішніх справ України Про виплату винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України від 23.07.2014 року № 719, затвердженого в Міністерстві юстиції України 8 серпня 2014 р. за № 939/25716 наказано виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям), льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об`єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою починаючи з 01 травня 2014 року винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди), за останньою займаною штатною посадою на час участі в зазначених операціях і заходах.

Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

Військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України, евакуйованим у зв`язку з пораненнями (контузіями, травмами, каліцтвами), отриманими під час участі в зазначених операціях і заходах, виплата винагороди здійснюється також під час перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я.

Пунктом 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 № 499 Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - Наказ № 499) установлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних підвищень посадового окладу, надбавок, доплат, винагород, які мають постійний характер, премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Наказом № 499 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, положеннями якої, зокрема визначено, що:

при виплаті особі рядового чи начальницького складу грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата (пункт 1.7);

грошове забезпечення, виплачене особі рядового чи начальницького складу несвоєчасно або виплачене їй у меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, що передував моменту звернення за одержанням недоотриманого грошового забезпечення, протягом якого особа мала на нього право (пункт 1.12).

Проаналізувавши вищенаведені правові норми, колегія суддів зазначає, що винагорода за безпосередню участь в АТО виплачується не за весь час залучення особи до складу сил та засобів АТО, а тільки за час фактичної участі цієї особи у відповідних заходах. Так, зарахування особи до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, здійснюється на підставі відповідних наказів командирів (штабу АТО), в яких зазначається про дату початку такої участі та дату фактичного завершення такої участі. В подальшому, на підставі вмотивованого рапорту керівника структурного підрозділу, де проходить службу особа, Головним управлінням МВС України в області видається відповідний наказ, який, в свою чергу, є підставою для нарахування грошової винагороди особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, призначеної за безпосередню участь у проведенні АТО.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) (по стройовій частині) від 07.06.2015 року № 158 лейтенант міліції ОСОБА_1 з 30.11.2014 року перебуває у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань (а. с. 40-42).

Наведений наказ Антитерористичного Центру при Службі безпеки України підтверджує включення ОСОБА_1 до сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей. Військовослужбовці з числа включених до таких сил та засобів у подальшому можуть залучатися до проведення антитерористичної операції.

Колегія суддів відзначає, що вказаний позивачем період часу з 30 листопада 2014 року по 31.12.2014 року є загальним періодом, що визначає участь позивача в проведенні антитерористичної операції.

Однією з обов`язкових умов для визнання військовослужбовця таким, що бере безпосередню фактичну участь у відповідних заходах в АТО, є перебування такої особи у підпорядкуванні (виконання завдань) керівництва штабу АТО.

Така фактична участь осіб в антитерористичній операції має бути підтверджена наказом командира штабу АТО.

Проте, позивачем не підтверджено свою участь у відповідних заходах та виконанні бойових завдань на підставі наказів командирів (штабу АТО) у період з 30 листопада 2014 року по 31.12.2014 року.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 812/860/17, від 20 грудня 2019 року у справі № 360/3453/19, від 24 січня 2020 року у справі № 812/1487/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 812/793/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 360/2447/19, від 20 березня 2020 року у справі № 360/3264/18, від 24 квітня 2020 року у справі № 812/1511/17, від 29 травня 2020 року у справі 360/2138/19, від 24 вересня 2020 року у справі №1240/2008/18.

Таким чином, доводи апеляційної скарги стосовно відсутності доказів безпосередньої участі в антитерористичній операції позивача є цілком слушними та приймаються судом в якості належних.

Частина 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно п.41 висновку №м11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи викладене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права в частині задоволення позовних вимог, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

За визначенням ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статями 308, 311, 315, п. 2, 4 ч. 1 ст. 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лисичанського міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії - задовольнити.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 р. у справі № 360/3059/20 - скасувати.

Прийняти постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лисичанського міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області в особі ліквідаційної комісії Лисичанського міського відділу Головного управління МВС України у Луганській області про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 16 грудня 2020 року.

Колегія суддів: Г.М. Міронова

Т.Г. Гаврищук

І.В. Геращенко