ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
14 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 340/1054/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді-доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 3 червня 2020 року у справі № 340/1054/20 (суддя І інстанції - Петренко О.С.)
за позовом ОСОБА_1 до Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасування рішення Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 20.12.2019 № 1077 про відмову в наданні їй дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на підставі заяви від 09.04.2019;
- зобов`язати Первозванівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на підставі заяви від 09.04.2019.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 3 червня 2020 року позов задоволений частково, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 20.12.2019 № 1077 про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, на підставі заяви від 09.04.2019;
- зобов`язано Первозванівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області на найближчій сесії повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю і закрити провадження у справі.
В обґрунтування скарги вказує, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством. Зокрема зазначив, що бажане місце розташування земельної ділянки, вказаної заявницею, накладається на земельну ділянку з кадастровим номером - 3522586600:02:000:2426, яка вже сформована та відомості про яку внесено до Державного земельного кадастру. Відтак, є невідповдність місця розташування об`єкта проектам землеустрою, що відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України, є підставою для відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
У частині відмови у задоволенні позову рішення суду не оскаржене.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції-без змін.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ВИЗНАЧЕНІ ВІДПОВІДНО ДО НИХ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ
09.04.2019 позивач звернулася до Первозванівської сільської ради із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2.0 га, на території Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.
До заяви, зокрема, додала графічні матеріали з нанесенням бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с. 17).
Листом від 30.05.2019 року № 06-24/783 відповідач повідомив позивача, що її заява про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на території Первозванівської сільської ради розглянута на черговій сесії сільської ради, проект рішення не набрав достатньої кількості голосів для прийняття рішення (а.с.19).
Не погодившись з такою відмовою, позивач оскаржила її у судовому порядку.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2019 року у справі № 340/1421/19, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року, позов задоволено частково, а саме визнано протиправною бездіяльність Первозванівської сільської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у встановлений законодавством місячний строк та зобов`язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (а.с. 20-23).
Засіданням 22 сесії сільської ради від 20.12.2019 розглянуто заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Рішенням 22 сесії сільської ради №1077 від 20.12.2019 ОСОБА_1 відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовної площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.27).
Вважаючи, що відповідачем протиправно відмовлено в задоволені заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, вважаючи її протиправною, позивач звернулася із цим позовом до суду.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що оскаржене рішення відповідача про відмову в наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не містить обґрунтування в чому саме полягає невідповідність місця розташування об`єкта (бажаної земельної ділянки) містобудівній та землевпорядній документації, відтак дійшов висновку, що таке рішення прийнято сільською радою не в межах повноважень, передбачених ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, тому є протиправним та підлягає скасуванню, а порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за її заявою має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути таку заяву.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на те, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 3 червня 2020 року в частині відмови у задоволенні позову не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає законність і обґрунтованість такого рішення в частині задоволення позовних вимог.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001р. № 2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.
Відповідно до п. б ч. 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.
Згідно з пунктом а частини третьою статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (пункт в) частини третьої статті 116 ЗК України).
У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Отже, громадянин/ка України вправі на підставі закону отримати безоплатно земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара із земель державної/комунальної власності.
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для, зокрема, ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої статті 118 ЗК України).
Відповідно до статті 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо організації і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою (пункт 9 частини першої статті 33 Закону № 280/97-ВР).
Відповідно до статті 46 Закону № 280/97-ВР сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради (частина 12 статті 46).
Відповідно до норм статті 47 Закону № 280/97-ВР постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету. Засідання постійної комісії скликається в міру необхідності і є правомочним, якщо в ньому бере участь не менш як половина від загального складу комісії.
За результатами вивчення і розгляду питань постійні комісії готують висновки і рекомендації. Висновки і рекомендації постійної комісії приймаються більшістю голосів від загального складу комісії і підписуються головою комісії, а в разі його відсутності - заступником голови або секретарем комісії. Протоколи засідань комісії підписуються головою і секретарем комісії. Висновки і рекомендації постійної комісії, протоколи її засідань є відкритими та оприлюднюються і надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
За змістом положень статті 122 ЗК України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або в користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Зокрема, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або в користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Частина шоста статті 118 ЗК України передбачає відповідний перелік документів, що має бути поданий до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, а саме: клопотання, в якому зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України.
Отже, якщо особою, яка звернулася до відповідного суб`єкта владних повноважень виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, підстави для відмови у наданні такого дозволу відсутні.
Частиною сьомою статті 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися відмовою у наданні дозволу у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.
Відсутність рішення про надання дозволу або відмову у наданні дозволу в межах встановленого законом місячного строку свідчить про протиправну бездіяльність відповідного органу і надає особі право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу відповідно до абзацу 3 частини сьомої статті 118 ЗК України.
Разом з тим, з урахуванням наведеного, враховуючи обмежений строк розгляду клопотання, а також положення частини шостої статті 118 ЗК України, яка містить імперативні вимоги щодо обов`язковості додавання до клопотання зацікавленої особи графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб), суд у контексті спірних правовідносин дійшов висновку, що недодержання вимог щодо змісту клопотання, ненадання належним чином оформлених графічних матеріалів або погодження землекористувача, якщо бажана земельна ділянка не є вільною, може бути самостійною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.
При цьому, відмовляючи у наданні дозволу, відповідний орган повинен навести усі підстави відмови.
Таких правових висновків щодо застосування норм ст. 118 ЗК України дійшов Верховний Суд в постанові від 17 грудня 2018 року в справі № 509/4156/15-а.
Оцінюючи зміст оскарженого рішення відповідача, колегія суддів вважає безпідставними доводи останнього про наявність вмотивованої відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.
У рішенні Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 20.12.2019 № 1077 є посилання на висновок постійної комісії сільської ради з питань земельних відносин, екології, містобудування та використання природних ресурсів, проте такий висновок судам обох інстанцій відповідачем не надавався і його зміст не пояснювався.
Про те, що відповідно до доданих до графічних матеріалів бажане місце розташування земельної ділянки знаходиться в межах накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 3522586600:02:000:2426, площею 15.06822, цільове призначення землі сільськогосподарського призначення, код КВЦПЗ 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва відповідач зазначив лише після подання позову в запереченнях на останній та апеляційній скарзі, проте посилань на такі підстави оскаржене рішення відповідача не містить.
З цього приводу колегія суддів наголошує, що суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ( виправдання ) свого рішення.
Крім того, жодних доказів на підтвердження вказаних вище відповідачем обставин до судів обох інстанцій надано так і не було.
Суд першої інстанції в рішенні підставою задоволення позову в частині скасування рішення відповідача зазначив, що останнє не містить обґрунтування, в чому саме полягає невідповідність місця розташування об`єкта містобудівній та землевпорядній документації, проте жодних доводів на спростування такого висновку суду в апеляційній скарзі відповідачем не наведено.
ВИСНОВОК АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 20.12.2019 № 1077 прийняте з порушенням норм Земельного кодексу України, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, оскільки належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні органу місцевого самоврядування не наведено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки за приписами ч. 1 статті 310 КАС України апеляційний розгляд здійснено за правилами спрощеного позовного провадження, то постанова суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених цим пунктом.
На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 243, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Первозванівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 3 червня 2020 року у справі № 340/1054/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко
Суд | Третій апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 14.12.2020 |
Оприлюднено | 17.12.2020 |
Номер документу | 93563000 |
Судочинство | Адміністративне |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні