Постанова

від 15.12.2020 по справі 280/2023/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/2023/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Шлай А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

за участю представника відповідача: Дяченко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року, (суддя суду першої інстанції Сацький Р.В.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Запоріжжя, в адміністративній справі №280/2023/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Радіосфера до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

в с т а н о в и в :

24 вересня 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю Радіосфера звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002990506, яке прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області.

Адміністративний позов обґрунтований тим, що акт перевірки від 21.02.2020 року та його висновки ґрунтується на штучно створених доказах та суперечать нормам ПК України, оскільки ТОВ ІНВЕСТІМ , ФГ ІРБІС-2016 , ТОВ ОХОРОННА ФІРМА ВОВКОДАВ , ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС є юридичними особами, які були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців на момент здійснення господарських операцій з ТОВ Радіосфера та зазначені контрагенти мали свідоцтва платника ПДВ, тобто, як на час укладення договорів, так і на час перевірки. Документи складені за результатами проведених господарських операцій з дотриманням вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , статей 44, 201 ПК України, містять у собі всі необхідні відомості щодо змісту та обсягу проведених господарських операцій, які узгоджуються між собою. Отже, позивач вважає, що висновки відповідача про вчинення порушень податкового законодавства мають характер припущень та є необґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам, зроблені без належного дослідження всіх наявних документів та спростовуються наявними первинними документами, які оформлені відповідно до вимог законодавства. З урахуванням наведеного позивач вважає, що викладені в акті перевірки висновки контролюючого органу про нереальність фінансово-господарських операцій з вказаним контрагентом є помилковими, такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а прийняте за результатами розгляду акту перевірки податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 06.03.2020 року №0002990506.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам, на які посилається відповідач, як під час перевірки так і у відзиві на позовну заяву. Судом не проаналізовано, які саме господарські операції відбулися між позивачем та його контрагентами. Не надано належної оцінки поясненням директорів ТОВ Охоронна фірма Вовкодав та ТОВ ІНВЕСТІМ щодо непричетності до господарської діяльності вказаних підприємств. Також, суд першої інстанції не надав оцінку доказу контролюючого органу щодо наявності вироку Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2018 року відносно посадової особи ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС ОСОБА_1 , яка визнана винною у вчиненні злочину передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України.

Від позивача на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій посилаючись на доводи адміністративного позову, ТОВ Радіосфера , просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

21.02.2020 року посадовими особами ГУ ДПС у Запорізькій області здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Радіосфера» за період діяльності 2017 рік з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ «ІНВЕСТІМ» (код ЄДРПОУ 41018449), ФГ «ІРБІС-2016» (колишня назва ФГ «ЗОРЯ» (код ЄДРПОУ 24197757), ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» (код ЄДРПОУ 40152208), ТОВ «КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 41077038) за 2017 рік та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами - постачальниками ТОВ «ІНВЕСТІМ» (код ЄДРПОУ 41018449) у січні 2017 року, ФГ «ІРБІС-2016» (колишня назва ФГ «ЗОРЯ» (код ЄДРПОУ 24197757) у лютому 2017 року, ТОВ «ОХОРОННА ФІРМА «ВОВКОДАВ» (код ЄДРПОУ 40152208) у квітні 2017 року, ТОВ «КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 41077038) у червні 2017 року.

За результами перевірки складений акт №073/08-01-05-06/30687448 від 06.03.2020. За результатами перевірки встановлено порушення ТОВ «Радіосфера» вимог:

1) - вимог п.п. 44.1. ст. 44, п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1. ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 96 723 грн, у тому числі по періодам:

2017 рік - 96 723,00 грн,

2) - вимог п.п.14.1.36, п.п.14.1.181, п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14, п. 198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження суми податку на додану вартість за січень, квітень, червень 2017 року на загальну суму ПДВ 107 470 грн, у тому числі по періодам: січень 2017 14 004 грн, квітень 2017 65 105 грн, червень 2017 28 361 грн.

За результатами перевірки на підставі Акту перевірки №073/08-01-05-06/30687448 винесено податкові повідомлення-рішення №0002990506 від 06.03.2020 на загальну суму 129903,75 грн.

Не погодившись з податковим повідомлення - рішенням від 06.03.2020 року №0002990506 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено правомірність формування податкової звітності з ПДВ та правильність сплати податку за період, який перевірявся.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено: витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що позивач у періоді, який перевірявся мав господарські відносини з ТОВ Охоронна фірма Вовкодав .

Так, між ТОВ «РАДІОСФЕРА» та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» укладено договір № 12-04-2017 від 12.04.2017 згідно якого: ТОВ «РАДІОСФЕРА» (надалі іменується «Покупець» ) в особі директора Мозгового Сергія Вікторовича, що діє на підставі Статуту підприємства, з однієї сторони, та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» (надалі іменується «Постачальник» в особі директора Сєвагіної Олени Федорівни, що діє на підставі Статусу підприємства, з другої сторони, (в подальшому разом іменуються «Сторони» ) уклали цєй Договір поставки (надалі іменується «Договір» ). (а.с.87-88)

В матеріалах справи містяться копія рахунку - фактури №СФ-0412/02 від 12.04.2017 року про нарахування до сплати суми 390625.04 грн. в рахунок оплати за товар. (а.с. 85)

Також, позивачем до матеріалів справи додано копію видаткової накладної №РН-0412/02 від 12.04.2017 року. (а.с. 86)

На пітвердження факту проведення розрахунків між ТОВ «РАДІОСФЕРА» та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» (ЄДРПОУ 40152208) знадано: платіжне доручення № 456 від 03.05.2017 на суму 390 629,04 грн.(а.с. 84)

Позивач зазначає, що дебіторська або кредиторська заборгованість між ТОВ «РАДІОСФЕРА» та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» по даним операціям відсутня. Транспортування тавару постачальниками здійснювалось за їх рахунок та їх власними транспортними засобами, без товарно-транспортних накладних, в зв`язку з тим, що товар негабаритний.

ТОВ Охоронна фірма Вовкодав на адресу ТОВ Радіосфера виписано податкову накладну №55 від 12.04.2017 року. (а.с. 89)

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що як видно зі змісту копій вищенаведених документів, наданих позивачем до суду першої інстанції, всі вони від імені ТОВ Охоронна фірма Вовкодав підписані ОСОБА_2 ..

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що під час проведення документальної перевірки ТОВ Радіосфера посадовими особами ГУ ДПС у Запорізькій області з`ясовано, що ОСОБА_2 , яка згідно установчих документів ТОВ Охоронна фірма Вовкодав є директором останнього, не приймала участі в господарській діяльності товариства.

Так, відповідно до особистих письмових пояснень, наданих ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження, останній про те, що вона є директором ТОВ Охоронна фірма Вовкодав стало відомо від правоохоронних органів. Реєстрацію вищевказаного підприємства ОСОБА_2 ніколи не здійснювала та нікого на це не уповноважувала. За яких обставин реєстрацію підприємства проведено на ім`я ОСОБА_2 їй не відомо. Розрахункові рахунки ТОВ Охоронна фірма Вовкодав в банківських установах не відкривала і нікого на це не уповноважувала. Контроль за безготівковими та готівковими операціями підприємства не здійснювала та ними не розпоряджалася. Доступу до системи Клієнт-банк не отримувала та не має. Яким видом господарської діяльності займається товариство вона не знає. Де знаходяться реєстраційні документи товариства їй також не відомо. ОСОБА_2 зазначила, що не здійснювала фінансово-господарської діяльності ТОВ Охоронна фірма Вовкодав , не підписувала жодних договорів, посадових осіб та їх представників не знає. Бідь-які ТМЦ ТОВ Охоронна фірма Вовкодав не придбавала та не продавала, довіреностей на здійснення вказаних дій не отримувала. Договір про визнання електронних документів не укладала, ключі для подання даних податкової звітності в електронному вигляді не отримувала. Первинні бухгалтерські документи та податкову звітність не складала та не підписувала. Податкову звітність до контролюючих органів не подавала. Також, ОСОБА_2 зазначила, що декілька років тому, з її квартири були викрадені речі, а також документи, про що вона написала відповідну заяву до правоохоронних органів, можливо саме ці документи було використано при реєстрації та провадженні діяльності ТОВ Охоронна фірма Вовкодав . (а.с. 139-140)

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа №21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

До такої ж правової позиції дійшла колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах: від 22.09.2015 у справі №21-887а15, від 06.10.2015 у справі №21-1157а15, від 01.12.2015 у справі №21-1661а15.

Така позиція підтримана Верховним Судом в постанові від 16.10.2018 року в адміністративній справі №826/7786/17.

Отже, враховуючи те, що первинні документи, підписані від імені ТОВ Охоронна фірма Вовкодав ОСОБА_2 , яка заперечує свою участь у діяльності товариства, не можуть бути розцінені як законна підстава для формування позивачем за рахунок ПДВ від зазначених операцій податкового кредиту.

Таким чином, висновок податкового органу про заниження позивачем податкового зобов`язання з ПДВ за рахунок господарських відносин з ТОВ Охоронна фірма Вовкодав є правомірним, також правомірним є нарахування позивачу податкового зобов`язання на суму 58 594 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 14648.59 грн..

Також, судом встановлено, що в періоді, що перевірявся позивач мав господарські відносини з ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС .

Так, ТОВ Радіосфера з ТОВ «Комплект Стандарт Сервіс» укладено договір № 02-06-2017 від 02.06.2017 поставки товару, згідно якого ТОВ Радіосфера з одної сторони в особі директора ОСОБА_3 та ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС в особі директора ОСОБА_1 з другої сторони домовили про поставку товару визначеного в рахунках фактурах, видаткових накладних. (а.с. 93-94)

В матеріалах справи містяться копія рахунку - фактури №СФ-0602/ від 02.06.2017 року на товар згідно договору від 02.06.2017 року. (а.с. 91)

Також, позивачем до матеріалів справи надано копію видаткової накладної №РН-0602/ від 02.06.2017 року. (а.с. 92)

На пітвердження факту проведення розрахунків між ТОВ «РАДІОСФЕРА» та ТОВ «КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС» (ЄДРПОУ 41077038) надано: платіжне доручення № 482 від 20.07.2017 року на суму 170164.50 грн.(а.с. 90)

Позивач зазначає, що дебіторська або кредиторська заборгованість між ТОВ «РАДІОСФЕРА» та ТОВ «КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС» по даним операціям відсутня. Транспортування тавару постачальниками здійснювалось за їх рахунок та їх власними транспортними засобами, без товарно-транспортних накладних, в зв`язку з тим, що товар негабаритний.

ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС на адресу ТОВ Радіосфера виписано податкову накладну №136 від 02.06.2017 року. (а.с. 95)

Як видно з наданих позивачем до матеріалів справи копій документів їх від імені ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС підписано ОСОБА_1 ..

В той же час, вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2018 року у справі №201/4522/18 по кримінальному провадженню №32018041660000013 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України.

Так, в вироком встановлено, що ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, не маючи наміру ведення фінансово-господарської діяльності, підписавши та передавши невстановленій особі Протокол №1 Установчих зборів засновників ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС , датований 10.01.2017 року, та Статут ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС , на підставі яких 11.01.2017 року було створено (зареєстровано) вказану юридичну особу, в порушення приписів Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань , Податкового кодексу України. Набувши право власності на підприємство ОСОБА_1 , взявши на себе обов`язки, передбачені посадою директора в частині ведення фінансово-господарської діяльності, організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, усвідомлюючи, покладену на неї відповідальність посадової особи та передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, розуміючи, що не прийматиме жодної участі у подальшому веденні фінансово-господарської діяльності ТОВ КОМПЛЕКТ СТАНДАРТ СЕРВІС , надала можливість невстановленим особам створити суб`єкт підприємницької діяльності (юридичну особу), з метою прикриття незаконної діяльності та здійснювати документальне оформлення начебто проведених операцій з купівлі-продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) від імені ОСОБА_1 , як засновника та керівника зазначеного підприємства. Таким чином, дії ОСОБА_1 виразились у пособництві в створенні суб`єкта підприємництва з метою прикриття незаконної діяльності, кваліфіковані за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2018 року у справі №201/4522/18 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 8500 грн. Звільнено останню від відповідальності на підставі п. в ст. 1 Закону України Про амністію у 2016 році .

Також, у періоді, що перевірявся ТОВ Радіосфера мало господарські відносини з ТОВ ІНВЕСТІМ .

Позивач зазначає, що ТОВ «РАДІОСФЕРА» постачання товару від ТОВ «ІНВЕСТІМ» (ЄДРПОУ 41018449) відбувалось за договором в усній формі.

Позивачем до матеріалів справи надано копію рахунку на оплату №2705 від 27.01.2017 року. (а.с. 96)

Також, в матеріалах справи міститься копія видаткової накладної №2705 від 27.01.2017 року (а.с. 97)

ТОВ ІНВЕСТІМ в адресу ТОВ Радіосфера виписано податкову накладну №2705 від 27.01.2017 року. (а.с. 98).

На підтвердження оплати товару до матеріалів справи надано копію платіжного доручення від 14.02.2017 року №431. (а.с. 95-а)

Як видно зі змісту вищенаведених копій документів, наданих позивачем, їх від імені ТОВ ІНВЕСТІМ підписано ОСОБА_5 .

Однак, встановлені обставини справи свідчать, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.03.2020 року по справі №335/900/20 1-п/335/495/2020, який набрав законної сили 03.06.2020 року, визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205-1, ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Так, відповідно до зазначеного вироку суду, ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, забезпечив все необхідне для придбання суб`єкта підприємницької діяльності ТОВ ІНВЕСТІМ , та здійснив внесення в документи, які відповідно до закону подаються для державної реєстрації юридичної особи завідомо неправдивих відомостей, а також умисного подання для проведення реєстрації документів, що містять завідомо неправдиві відомості. Установлено, що ТОВ ІНВЕСТІМ фактично відсутнє за місце юридичної адреси, підприємство не має власних та орендованих засобів виробництва, найманих працівників, виробничих та складських приміщень, а також не здійснювало видів економічної діяльності, зазначених в установчих документах. У подальшому, продовжуючи злочинну діяльність ОСОБА_5 використовував печатку, реєстраційні документи та банківські рахунки ТОВ ІНВЕСТІМ з метою надання послуг іншим суб`єктам господарювання по ухиленню від сплати податків.

Відповідно до частини шостої ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Між тим, первинною для умов податкового обліку може вважатись документація складена під час реального здійснення господарської операції.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справах № 21-3788а15 та № 2а-1670/7873/11, висловленого у постановах від 1 грудня 2015 року та від 22 березня 2016 року відповідно, на які посилається заявник, суд дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими, спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків та бути підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважаться належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт здійснення господарських операцій.

Також, Верховний Суд України неодноразово висловлював висновки щодо застосування норм матеріального права, що регулюють подібні спірним правовідносини, у постановах, прийнятих за результатами розгляду справ з підстави, передбаченої у пункті 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (постанови від 24.05.2016 у справі № 21-5332а15, від 14.06.2016 у справі № 21-1318а16, від 22.11.2016 у справі № 21-2430а16).

Висновки Верховного Суду України полягають у тому, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, окрім як якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірні. Обставина щодо набрання законної сили вироком суду, яким директора підприємства визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частинами першою і другою статті 205 Кримінального кодексу України , не може бути неврахованою судами, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального її підтвердження первинними документами. Це саме стосується і справ, де має місце обставина щодо наявності постанови суду про звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка вчинила зазначений злочин, з нереабілітуючих підстав.

Верховний Суд у справі № 2а-2571/10/0870 дійшов такого правового висновку: статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верхового Суду від 05.05.2018 року у справі №826/11377/14

Отже, сукупність обставин у даній справі, а саме, відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій та наявність доказів створення фіктивного підприємства, яке є учасником господарських взаємовідносин обумовлюють правомірність висновків суду першої інстанції з питання формування валових витрат та сплати податків.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ Радіосфера в частині скасування податкового повідомлення - рішення на суму нарахованого зобов`язання 38 128.58 грн. та штрафних санкцій 9532.14 грн., оскільки вироками у кримінальних справах, які набрали законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочинів посадових осіб контрагентів позивача, дії яких були спрямовані лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій та надання податкової вигоди третім особам, а господарські операції, за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних посадовими особами контрагента позивача і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину.

Вищенаведене залишилось поза увагою суду першої інстанції, у зв`язку з чим, судом неправильно вирішено спір між сторонами по суті позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ Радіосфера .

Керуючись ст. ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 325 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року в адміністративній справі №280/2023/20 - скасувати та прийняти нову постанову.

Відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Радіосфера .

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий - суддя О.О. Круговий

суддя Т.С. Прокопчук

суддя А.В. Шлай