Постанова

від 15.12.2020 по справі 826/4343/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4343/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НЬЮ АГРО МЕНЕДЖМЕНТ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Агро Менеджмент" (далі - позивач, ТОВ "Нью Агро Менеджмент") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0113181213 від 19.02.2018.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав, що не перешкоджає апеляційному розгляду даної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у м. Києві було проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ "Нью Агро Менеджмент", за результатами якої складено акт перевірки від 24.01.2018 №977/26-15-12-13-20.

В ході перевірки встановлено порушення ТОВ "Нью Агро Менеджмент" граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість передбачених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, зокрема:

- податкове повідомлення-рішення від 01.08.2017 №562615121721 - оплата 20.09.2017, за затримку на 26 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання податку в розмірі 432480,00 грн зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 43248,00 грн;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виявленням самостійно виявлених помилок від 29.12.2017 №9282038318 - оплата 22.01.2018, за затримку на 24 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання податку в розмірі 5630,70 грн зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 563,07 грн;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виявленням самостійно виявлених помилок, від 21.12.2017 №9273999542 - оплата 29.12.2017, за затримку на 8 календарних дні сплати суми грошового зобов`язання податку в розмірі 4087,30 грн зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 408,73 грн;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виявленням самостійно виявлених помилок, від 20.12.2017 №9272552743 - оплата 22.12.2017, за затримку на 2 календарних дні сплати суми грошового зобов`язання податку в розмірі 1132651,70 грн зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 113265,17 грн;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виявленням самостійно виявлених помилок, від 20.12.2017 №9272552743 - оплата 22.12.2017, за затримку на 2 календарних дні сплати суми грошового зобов`язання податку в розмірі 809868,30 грн зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 80986,63 грн;

- уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, у зв`язку з виявленням самостійно виявлених помилок, від 21.12.2017 №9273999542 - оплата 22.12.2017, за затримку на 1 календарний день сплати суми грошового зобов`язання податку в розмірі 431798,70 грн зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 43179,87 грн, - всього штраф у розмірі 281651,67 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.02.2018 №0113181213, яким згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України за затримку на 26, 24, 8, 2, 2, 1 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2816516,70 грн зобов`язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 281651,67 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення від 19.02.2018 №0113181213 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що погашення відповідачем раніше існуючого податкового боргу позивача за рахунок своєчасно сплачених позивачем грошових зобов`язань є дією відповідача, а не позивача, а тому суд доходить висновку, що в діях позивача відсутній склад податкового правопорушення, яке полягає у несвоєчасній сплаті грошових зобов`язань з цього податку за відповідні періоди, що у свою чергу свідчить про неправомірність застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених статтею 126 Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату таких зобов`язань.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегією суддів встановлено, що 17.02.2017 ТОВ "Нью Агро Менеджмент" подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року (реєстраційний №9023054999), згідно якої сума податкового зобов`язання, що підлягала сплаті за визначений період становила 1133333,00 грн. До вказаної податкової декларації додано додаток 2 "Довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" (Д2), додаток 3 "Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3)", додаток 4 "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4)", додаток 5 "Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)".

19.08.2017 ТОВ "Нью Агро Менеджмент" подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2017 року (реєстраційний №9167061492), згідно якої сума податкового зобов`язання, що підлягала сплаті за визначений період становила 1942520,00 грн. До податкової декларації додані додати 2-5.

18.09.2017 ТОВ "Нью Агро Менеджмент" подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками 2-5 за серпень 2017 року (реєстраційний №9190489166), згідно якої сума податкового зобов`язання, що підлягала сплаті за визначений період становила 5054890,00 грн.

21.12.2017 платником податків подано до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (реєстраційний №9273999542), згідно яких зменшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість по декларації за серпень 2017 року у сумі 4619004,00 грн. До вказаного уточнюючого розрахунок додані додатки 2-5.

29.12.2017 ТОВ "Нью Агро Менеджмент" подало до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (реєстраційний №9023054999) згідно яких збільшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість по декларації за січень 2017 року.

20.12.2017 ТОВ позивачем подало до контролюючого органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (реєстраційний №9167061492) з до датками 2-5, згідно яких зменшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість по: декларації за липень 2017 року у сумі 694205,00 грн.

Контролюючим органом подання уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок розцінено як погашення платником податків податкового боргу з порушенням строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

У пункті 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з ПДВ визначені пунктом 49.18 статті 49 ПК України.

Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 203.1 та 203.2 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Положення пункту 203.2 статті 203 ПК України кореспондується з нормою абзацу першого пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, відповідно до якої, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 35.1, 35.2 статті 35 Податкового кодексу України сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Сплата податків та зборів здійснюється в готівковій або безготівковій формі, крім випадків, передбачених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктом 87.1 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що подання платником податків у встановленому порядку уточнюючого розрахунку до податкової декларації не є формою сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу, а тому у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафних санкцій, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, розмір яких залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки його сплати.

З огляду на вищевикладене суд зазначає, що позивач при поданні уточнюючих розрахунків до податкової декларації реалізував своє право на усунення самостійно виявлених помилок і не здійснював при цьому сплати податкових зобов`язань, а тому притягнення його до відповідальності за погашення податкового зобов`язання з порушенням строку і фактичне ототожнення відповідачем подання уточнюючих розрахунків з погашенням грошового зобов`язання не відповідає змісту та сутності пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України та покладає на платника додатковий тягар майнових зобов`язань за відсутності відповідного правового підґрунтя.

Крім того, зі змісту акта перевірки вбачається, що контролюючим органом встановлено порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, у зв`язку з несвоєчасною сплатою позивачем зобов`язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 01.08.2017 №562615121721. Так, в акті зафіксовано, що фактична сплата здійснена 20.09.2017, тобто із затримкою на 26 календарних днів сплати суми грошового зобов`язання податку в розмірі 432480,00 грн, у зв`язку з чим до позивача застосований штраф у розмірі 10% у сумі 43248,00 грн.

Так, згідно змісту податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 01.08.2017 №562615121721, відповідно до пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за січень 2017 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1133333,00 грн та лютий 2017 року відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1241667,00 грн.

Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175. пункту 14.1 статті14 Податкового кодексу України).

Водночас, згідно з підпунктом 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Статтею 87 Податкового кодексу України визначено джерела погашення податкового боргу, а пунктом 87.9 цієї статті встановлено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зазначена норма визначає, які дії зі сплаченими платником податків коштами зобов`язані здійснювати органи державної податкової служби в погашення податкового боргу та не встановлює відповідальності платника податків за вчинення таких дій органами державної податкової служби. Зазначені дії здійснюються органами державної податкової служби після сплати коштів платником податків.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було оскаржено податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 01.08.2017 №562615121721 в судовому порядку. Отже, визначене даним податковим повідомленням-рішенням зобов`язання не визнано платником податків, а відтак, надходження коштів з цього податку на рахунок платника, і які були розцінені контролюючим органом як сума в погашення визначеного контролюючим органом зобов`язання, не спрямовувалась платником на сплату суми відповідно до цього податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Кузьменко В.В.