Постанова

від 16.12.2020 по справі 640/12893/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/12893/20 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Ткаченка В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Передерій М.І.,

від відповідача - Шабатіна І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Регул-19 до Київського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування постанови та розрахунку, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Регул-19 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2020 року про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Регул-19 (далі - позивач, ТОВ Регул-19 ) звернулось у суд з позовом до Київського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Київське міжрегіональне управління Укртрансбезпеки) про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафа від 29 квітня 2020 року та розрахунка плати за проїзд великих та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2020 року відкрито провадження у справі.

10 вересня 2020 року ТОВ Регул-19 подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови про застосування адміністративно-господарського штрафа та зупинення стягнення в рамках виконавчого провадження №62594620, що здійснюється Макарівським районним відділом Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі зазначеної постанови, до набрання рішенням у справі законної сили.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову зазначає, що Макарівським районним відділом Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №62594620 з примусового виконання постанови про накладення штрафа, яка є предметом оскарження у суді. В рамках зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем у визначені Законом України Про виконавче провадження мають вчинятися дії з примусового стягнення штрафа, зокрема, винесення постанови про накладення арешта на кошти та майно боржника, про опис та арешт майна.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що незважаючи на оскарження постанови про штраф, відповідач направив зазначену постанову для примусового виконання до органа державної виконавчої служби. Наведене, на переконання позивача, свідчить про можливість ускладнення виконання рішення суду за наслідками розгляду даної справи у випадку задоволення позову, оскільки потребуватиме вчинення додаткових дій, направлених на повернення безпідставно стягнутих коштів.

У поясненнях відповідач зазначає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, а тому апеляційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалу суду - скасуванню, з таких підстав.

Судом установлено, що Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області 16 березня 2020 року проведено рейдову перевірку транспортного засобу Renault моделі Premium 450 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який експлуатується для здійснення перевезення вантажів. За наслідками габаритно-вагового контролю складено акт, до якого надано розрахунок плати за проїзд №1470 , яким визначено до сплати 80,8 Євро.

У акті та довідці №030623 про результати здійснення габаритно-вагового контролю зафіксовано, що під час надання послуг перевезення кукурудзи встановлено перевищення вагових обмежень: повна маса 40,3 т при допустимих 40,0 т; навантаження на вісь 6,58 т при допустимих 11,0 т, навантаження на вісь 9,9 т при нормі 11т; навантаження на строєну вісь- 24,02 т (8,02+8,14+7,86) при нормативно допустимому - 22 т.

Також 16 березня 2020 року складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксовані виявлені під час перевірки автомобіля марки Renault моделі Premium 450 DXI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, а саме: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 16 березня 2020 року №1470, відповідно до якого позивачу нараховано до сплати 80,80 євро.

За наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідачем 29 квітня 2020 року прийнято постанову №195433 про застосування до перевізника ТОВ Регул-19 адміністративно-господарського штрафа в розмірі 8500,00 грн. на підставі абзаца 14 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Уважаючи зазначені розрахунок та постанову протиправними, ТОВ Регул-19 звернувся з даним позовом до суду.

Постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі, а посилання позивача про безпідставність та протиправність оскаржуваної постанови буде досліджено судом під час розгляду справи по суті.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Згідно частини 2 зазначеної правової норми забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин 1 та 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При цьому, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, процесуальний закон наділяє суд повноваженнями на вжиття заходів забезпечення позову шляхом, зокрема, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Однак, передумовою для вжиття таких заходів, з урахуванням положень частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як убачається з матеріалів справи, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафа, якя є предметом судового оскарження у даній справі, направлена до органу Державної виконавчої служби для примусового виконання. 07 липня 2020 року державним виконавцем Макарівського районного відділа Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання цієї постанови.

Відповідно до положень частини 7 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт від 05 квітня 2001 року №2344-ІІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

На реалізацію наведеної бланкетної норми права, постановою Кабінета Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті.

Пунктом 32 зазначеного Порядка передбачено, що скарга на постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів може бути подана до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю. Подання в установлений строк скарги зупиняє виконання постанови до розгляду скарги по суті.

Однак, цей Порядок не містить відповідних положень у разі оскарження таких постанов до суду.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскарження постанови про застосування адміністративно-господарського штрафа до суду не зупиняє виконання такої постанови до розгляду справи судом.

Відповідно до частини 4 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Згідно пункта 2 частини 1 статті 34 Закону України Про виконавче провадження виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у випадку несплати у добровільному порядку адміністративно-господарського штрафа, накладеного органа Укртррансбезпеки, останній вправі звернутися до органів державної виконавчої служби з метою примусового її виконання. Відкриття ж виконавчих проваджень з виконання такої постанови, попри її оскарження у судовому порядку, свідчить, що протягом судового розгляду даної справи державним виконавцем можуть бути вчинені дії з примусового виконання постанов про застосування адміністративно-господарського штрафа, шляхом, зокрема, накладення арешту на кошти та майно позивача, що унеможливить здійснення ним господарської діяльності.

У контексті наведеного, судовою колегією враховується, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Салах Шейх проти Нідерландів , ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17 липня 2008 року ) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 наголошував на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Як зазначено вище, відповідно до частини 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зупинення стягнення за оскаржуваною позивачем постановою про накладення штрафа є допустимим та пропорційним заходом забезпечення позову, невжиття якого може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, адже подальше примусове виконання органами державної виконавчої служби постанов про накладення штрафа унеможливить нормальне функціонування позивача та поставить під загрозу можливість виконання його статутних завдань.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що викладені у заяві про забезпечення позову вимоги у розрізі наявних у матеріалах справи документів дають об`єктивні підстави вважати про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у межах розгляду даної справи до набрання законної сили рішенням у ній шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафа від 29 квітня 2020 року №195433 у виконавчому провадженні №62594620 - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 33, 34, 243, 310, 312, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Регул-19 задовольнити частково.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2020 року скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Регул-19 про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі постанови про застосування адміністративно-господарського штрафа від 29 квітня 2020 року №195433 у виконавчому провадженні №62594620 - до набрання законної сили рішенням суду у даній справі по суті.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

Л.Т. Черпіцька

(Повний текст постанови складений 16 грудня 2020 року.)