Постанова

від 02.12.2020 по справі 581/251/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

02 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 581/251/17

провадження № 61-30779св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач),

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю СК-АГРО ,

відповідачі: ОСОБА_1 , фермерське господарство Діамант Агро-2011 , комунальне підприємство Архітектурно-планувальне підприємство Роменської районної ради Сумської області,

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за зустрічним позовом - товариство з обмеженою відповідальністю СК-АГРО ,

третя особа за зустрічним позовом - фермерське господарство Діамант Агро-2011 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю СК-АГРО на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 24 липня 2017 року, ухвалене у складі судді Кузьмінського О. В., та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 03 жовтня 2017 року, постановлену

у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Кононенко О. Ю., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю СК-АГРО (далі - ТОВ СК-АГРО ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , фермерського господарства Діамант Агро-2011 (далі - ФГ Діамант Агро-2011) про визнання недійсним договору оренди землі.

Позовна заява ТОВ СК-АГРО мотивована тим, що 01 березня 2006 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі на території Калінінської сільської ради, загальною площею 4,117 га, строком на 5 років, який зареєстрований у Липоводолинському районному відділі Сумської регіональної філії Державного підприємства Центр ДЗК (далі - Сумської РФ ДП Центр ДЗК ) 16 серпня 2006 року за

№ 040663100524.

01 грудня 2007 року між товариством та орендодавцем ОСОБА_2 укладено додаткову угоду, якою продовжено дію договору оренди землі

від 01 березня 2006 року на строк 10 років. Додаткову угоду зареєстровано

у Липоводолинському районному відділі Сумської РФ ДП Центр ДЗК

27 жовтня 2009 року за № 040963100906.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер орендодавець ОСОБА_2 . Його дочка

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину. До неї перейшли всі права та обов`язки, що належали її батьку, зокрема і за договором оренди землі

від 01 березня 2006 року, про що було повідомлено товариству листом

від 19 жовтня 2014 року.

15 травня 2015 року між товариством та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди землі від 01 березня 2006 року, відповідно до умов якої продовжено дію договору оренди землі від 01 березня 2006 року на

15 років. Ця додаткова угода не була зареєстрована, оскільки між ОСОБА_1 та ФГ Діамант Агро-2011 20 березня 2017 року укладено договір оренди землі та зареєстровано право оренди.

Вважало, що договір оренди землі від 20 березня 2017 року порушує його законні права та інтереси, тому оскаржуваний договір оренди має бути визнаний недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки укладений під час дії договору оренди землі від 01 березня 2006 року, який ТОВ СК-АГРО виконує належним чином (сплачує орендну плату та земельний податок, користується землею за цільовим призначення та інше). Пропозицій та повідомлень про розірвання цього договору від ОСОБА_1 не надходило.

ТОВ СК-АГРО просило суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений 20 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ФГ Діамант Агро-2011 , право оренди за яким було зареєстровано згідно з рішенням комунального підприємства Архітектурно-планувальне підприємство Роменської районної ради Сумської області від 24 березня 2017 року.

У травні 2017 року ОСОБА_1 подала до суду зустрічний позов до

ТОВ СК-АГРО про визнання недійсною додаткової угоди № 2 до договору оренди землі, укладеного між нею та ТОВ СК-АГРО 20 березня 2017 року.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона не мала наміру підписувати додаткову угоду від 15 травня 2015 року № 2 до договору оренди землі від 01 березня 2006 року, укладеного між ТОВ СК-АГРО та

, ОСОБА_2 , а підписала цю додаткову угоду під тиском ТОВ СК-АГРО взамін виплати орендної плати.

Вважала, що відсутні підстави для укладення додаткової угоди до основного договору, який укладено її батьком, а не нею. Між нею та ТОВ СК-АГРО договори оренди земельних ділянок не укладалися.

Протокольною ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 25 травня 2017 року об`єднано в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_3 із позовом ТОВ СК-АГРО .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області

від 24 липня 2017 року у задоволенні позову ТОВ СК-АГРО та

у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ СК-АГРО , суд першої інстанції виходив з того, що оскільки не проведено державну реєстрацію права оренди, додаткова угода, укладена між ТОВ СК-АГРО та ОСОБА_1

15 травня 2015 року, не набула чинності, тому ТОВ СК-АГРО не набуло прав орендаря за договором оренди від 01 березня 2006 року, зокрема щодо збільшення строку дії договору до 15 років, унаслідок чого відповідачі не порушили права товариства на оренду земельної ділянки.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що до ОСОБА_1 , яка набула право власності на земельну ділянку, що перебувала на той час у користуванні ТОВ СК-АГРО , з моменту переходу права власності на земельну ділянку перейшли права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинним договором оренди (батька ОСОБА_2 ), а отже, вона була вправі підписувати додаткові угоди про внесення змін чи доповнень до договору оренди землі від 01 березня

2006 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ СК-Агро .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 03 жовтня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ СК-АГРО залишено без задоволення, а рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 24 липня 2017 року залишено без змін .

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки позивач не провів державну реєстрацію додаткової угоди до договору оренди, тому вона не набрала законної сили, а дії відповідача у вигляді укладення договору оренди землі між ОСОБА_1 та ФГ Діамант Агро-2011 , права ТОВ СК-АГРО на оренду земельної ділянки не порушують.

Рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову в апеляційному порядку не переглядалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2017 року ТОВ СК-АГРО подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 24 липня 2017 року, та ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 03 жовтня 2017 року

в частині відмови в задоволенні позову ТОВ СК-АГРО , ухвалити судове рішення про задоволення позову ТОВ СК-АГРО .

Судове рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову

в касаційному порядку не оскаржуються, тому Верховний Суд у силу частини першої статті 400 ЦПК України переглядає судові рішення в межах доводів касаційної скарги ТОВ СК-АГРО .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ТОВ СК-АРГО мотивована тим, що договір оренди землі продовжено сторонами до 15 років шляхом підписання 15 травня 2015 року додаткової угоди № 2. Тобто орендодавець виказав своє волевиявлення на продовження договірних відносин до 2021 року, а сторонами було витримано всі істотні умови договору (визначено об`єкт оренди, строк дії договору, орендну плату). При цьому сторонами виконано умови пункту 36 договору оренди та статті 30 Закону України Про оренду землі , оскільки зміна умов договору відбулася за взаємною згодою сторін.

Не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що право оренди виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Вказує, що право оренди на цю земельну ділянку воно вже набуло на підставі договору оренди, укладеного 01 березня 2006 року та зареєстрованого у визначеному законом порядку. Крім того, законодавством не передбачено строк у межах якого сторони за договором повинні звернутися до реєстратора із заявою про реєстрацію права оренди спірних земельних ділянок.

Судами попередніх інстанцій не враховано той факт, що товариство мало та має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, а ОСОБА_1 здійснювала дії, які перешкоджали товариству вчинити реєстрацію додаткової угоди № 2 від 15 травня

2015 року, оскільки 08 червня 2015 року та 09 червня 2015 року уклала з

ФГ Діамант Агро-2011 договори оренди спірних земельних ділянок, які були визнані недійсними у судовому порядку з підстав порушення його прав. Однак до отримання ухвали суду апеляційної інстанції орендодавець укладає новий договір на спірні земельні ділянки.

Заявник стверджує, що судами попередніх інстанцій не враховано того, що товариство продовжує обробляти земельну ділянку, сплачувати орендну плату, між ним та ОСОБА_1 15 травня 2015 року укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди, а орендодавець не направляла повідомлень про відмову у поновленні договору оренди землі, тому відповідно до вимог частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі товариство має переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У березні 2018 року ОСОБА_1 направила до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити без задоволення касаційну скаргу, судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін, оскільки вони ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ від 08 грудня 2017 року витребувано матеріали справи із Липоводолинського районного суду Сумської області.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У травні 2018 року, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано колегії суддів: Мартєву С. Ю., (суддя-доповідач), Штелик С. П., Лесько А. О.

У червні 2019 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано колегії суддів: Журавель В. І. (суддя-доповідач), Русинчуку М. М., Антоненко Н. О.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

У листопаді 2020 року, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гульку Б. І., Лідовцю Р. А., Луспенику Д. Д., Черняк Ю. В.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 грудня 2020 року, справу передано колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Воробйовій І. А., Гульку Б. І.,

Луспенику Д. Д., Черняк Ю. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що 01 березня 2006 року між ОСОБА_2 та ТОВ СК-АГРО укладено договір оренди землі № 30055, відповідно до умов якого товариство прийняло в строкове платне користування земельну ділянку площею 4,117 га, у тому числі рілля - 3,4686 га та сіножаті - 0,5559 га на строк 5 років, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила

40 381,97 грн.

Умовами договору оренди передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої сторони не є підставою для зміни умов або розірвання договору (пункт 40 договору оренди).

Пунктом 43 договору оренди визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

16 серпня 2006 року договір оренди зареєстрований Липоводолинським районним відділенням Сумської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру за реєстровим № 040663100524.

01 грудня 2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ СК-АГРО укладено додаткову угоду про зміну і доповнення договору оренди землі від 01 березня 2006 року, відповідно до якої, зокрема, пункт 8 договору викладений у такій редакції: Договір укладено на 10 років. Строк оренди визначено Сторонами з урахуванням п`ятирічного періоду ротації основної сівозміни. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Договір оренди поновляється в разі наявності письмової згоди орендодавця ; пункт 43 договору доповнено реченням: Додаткові угоди та додатки до договору є його невід`ємними частинами

і мають юридичну силу, якщо вони укладені у тій самій формі, що й договір .

27 жовтня 2009 року додаткова угода зареєстрована Липоводолинським районним відділенням Сумської регіональної філії ДП Центр Державного земельного кадастру за реєстровим № 040963100906.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер орендодавець ОСОБА_2

15 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Липоводолинського районного нотаріального округу Доничем Г. М. видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , яка успадкувала після смерті ОСОБА_2 земельні ділянки площею 3,4686 га та 0,5559 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Калінінської сільської ради Липоводолинського району Сумської області та належали померлому на підставі державних актів на право приватної власності серія І-СМ № 029051 та серія І-СМ № 029051, виданих Калінінською сільською радою Липоводолинського району Сумської області 20 грудня 2000 року.

19 жовтня 2014 року ОСОБА_1 повідомила ТОВ СК-АГРО у письмовій формі про прийняття спадщини та зазначила, що не заперечує проти продовження дії договору від 01 березня 2006 року.

15 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ СК-АГРО укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди землі від 01 березня 2006 року, згідно з якою, зокрема збільшено строк дії договору до 15 років; орендна плата складає 7 663,74 грн, тобто 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Право оренди за додатковою угодою у встановленому порядку не було зареєстроване.

08 червня 2015 року та 09 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ФГ Діамант Агро-2011 укладені договори оренди землі про передачу в платне строкове користування належних ОСОБА_1 земельних ділянок площею 0,5559 га, кадастровий номер 5923281700:01:001:0202, та площею 3,4686 га, кадастровий номер 5923281700:01:001:0028, строком на 15 років. Договори були зареєстровані Реєстраційною службою Липоводолинського районного управління юстиції Сумської області 19 червня 2015 року та 12 червня

2015 року відповідно.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 09 березня 2017 року

у справі № 581/777/16-ц вказані договори оренди від 08 червня 2015 року та

09 червня 2015 року визнані недійсними з підстав порушення прав

ТОВ СК-АГРО , оскільки були укладені протягом дії орендних відносин між ОСОБА_1 та ТОВ СК-АГРО , які закінчувались 16 серпня 2016 року.

20 березня 2017 року між ОСОБА_1 та ФГ Діамант Агро - 2011 укладено договір оренди землі, за яким ФГ Діамант Агро - 2011 прийняло в строкове платне користування належні ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 4,0245 га, у тому числі рілля - 3,4686 га, кадастровий номер 5923281700:01:001:0028, сіножаті - 0,5559 га, кадастровий номер 5923281700:01:001:0202, на 15 років. Орендна плата становить 10 % від нормативної грошової оцінки землі, тобто 13 137,85 грн на рік.

Право оренди земельних ділянок зареєстровано згідно з рішенням про державну реєстрацію від 24 березня 2017 року № 34433256 та від 24 березня 2017 року № 34433924 комунального підприємства Архітектурно-планувальне підприємство Роменської районної ради Сумської області.

Встановлено, що належні ОСОБА_1 земельні ділянки загальною площею 4,0245 га, у тому числі рілля - 3,4686 га, кадастровий номер 5923281700:01:001:0028, сіножаті - 0,5559 га, кадастровий номер 5923281700:01:001:0202, знаходяться у користуванні ТОВ СК-АГРО , про що

12 квітня 2017 року Калінінська сільська рада Липоводолинського району Сумської області надала довідку № 8.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і надалі -

в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності

є непорушним.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, є Закон України

від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон

№ 161-XIV).

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї зі сторін може бути посвідчений нотаріально (стаття 14 Закону № 161-XIV).

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що на підставі договору оренди землі від 01 березня 2006 року та з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 01 грудня 2007 року, спадкодавець ОСОБА_2 (батько орендодавця ОСОБА_4 ) передав спірну земельну ділянку в оренду ТОВ СК-АГРО строком на 10 років. Цим договором оренди передбачено, що він набуває чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 43 договору оренди).

Отже, момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 322/1178/17 (провадження № 14-338цс19) визначено, що оскільки моменти укладення договору та набрання ним чинності збігаються (частина друга статті 631 ЦК України), то моментом укладення договору оренди земельної ділянки на час дії зазначеної редакції частини третьої статті 640 ЦК України є саме його державна реєстрація, якщо сторони договору не передбачили

у договорі інше, відповідно до частини третьої статті 631 ЦК України.

Зі змісту договору оренди землі від 01 березня 2006 року (пункт 43 договору оренди) вбачається, що сторони досягли згоди про те, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі -

ЗК України) (у редакції, чинній на час підписання додаткової угоди № 2 до договору оренди) передбачалося, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 ЗК України право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом супроводжується внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд зазначає, що обов`язок забезпечити державну реєстрацію речових прав за договором оренди покладено на орендаря.

Орендодавець є більш вразливою стороною у договорі, ніж орендар, та не має правового захисту своїх прав власності у разі неналежного виконання орендарем свого обов`язку з державної реєстрації права оренди землі та, як наслідок, протиправного збільшення строку оренди.

Отже, оскільки ТОВ СК-АГРО не здійснило державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, то додаткова угода № 2 до договору оренди землі від 01 березня 2006 року, укладена між позивачем та відповідачем, не набрала чинності, а отже, і дія договору оренди землі на строк до 15 років продовжена не була.

Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що строк дії договору оренди землі, який було укладено 01 березня 2006 року між ТОВ СК-АГРО та ОСОБА_2 закінчився 16 серпня 2016 року, тому укладений орендодавцем з ФГ Діамант Агро-2011 20 березня 2017 року договір оренди землі жодним чином не порушував прав товариства на оренду спірної земельної ділянки.

Доводи касаційної скарги про те, що додаткова угода № 2 до договору оренди землі від 01 березня 2006 року є укладеною з моменту досягнення сторонами всіх суттєвих умов договору, що скріплено підписами сторін, спростовується висновками, зробленими у цій постанові.

Доводи касаційної скарги про те, що право користування спірною земельною ділянкою товариство набуло на підставі укладеного та зареєстрованого договору оренди землі від 01 березня 2006 року, не спростовують покладеного на орендаря обов`язку щодо забезпечення державної реєстрації речових прав за додатковою угодою від 15 травня 2015 року, передбаченого статтею 125 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення додаткової угоди № 2) та частиною першою статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень з урахуванням того, що додатковою угодою внесено зміни до істотних умов договору.

Доводи заявника про те, що орендодавець чинила перешкоди у реєстрації додаткової угоди № 2 до договору оренди шляхом укладення договорів оренди з іншим орендарем з подальшою реєстрацією речових прав за ФГ Діамант Агро-2011 , не можуть слугувати підставою для задоволення позову, оскільки не спростовують у цілому обов`язок орендаря щодо реєстрації речових прав після підписання угоди та не позбавляли заявника (скориставшись положення частин першої, другої статті 33 Закону № 161-XIV) переважного права перед іншими особами на подовження договору оренди до спливу строку його дії, тобто до 16 серпня 2016 року.

Доводи касаційної скарги про те, що заявник має преважне право на продовження договору оренди на підставі частини шостої статті 33 Закону

№ 161-XIV, колегія суддів спростовує, виходячи з наступного.

Частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що орендар продовжував користуватися земельною ділянкою, сплачував орендну плату, однак не надсилав орендодавцеві у строки, встановлені частиною другою статті 33 Закону №161-XIV, повідомлення про свій намір поновити договір оренди землі разом з проектом додаткової угоди, що унеможливило розгляд цього питання з прийняттям орендодавцем відповідного рішення на підставі частини п`ятої цієї статті, а тому позивачем не дотримано процедури поновлення договору на підставі частини шостої статті 33 Закону № 161-XIV.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 22 вересня 2020 року у справі № 313/350/16-ц (провадження

№ 14-97цс20).

Крім того, зміна умов договору у будь-якій частині виключає продовження договору з підстав частини шостої статті 33 Закону № 161-XIV, а за положеннями частини четвертої статті 33 Закону № 161-XIVвідсутність досягнення домовленостей щодо умов договору при їх зміні також виключає продовження договору оренди землі з підстав переважного права.

Оскільки між сторонами відсутня домовленість щодо умов договору, а орендарем не виконано обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на поновлення договору оренди землі, це виключає застосування частини шостої статті 33 Закону № 161-XIVдо цих правовідносин.

За таких обставин, доводи касаційної скарги про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положення частини шостої

статті 33 Закону № 161-XIV є безпідставними.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю СК-АГРО залишити без задоволення.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області

від 24 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області

від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Ю. В. Черняк