Постанова

від 09.12.2020 по справі 720/430/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 720/430/19

провадження № 61-17768св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне некомерційне підприємство Новоселицька районна лікарня ,

третя особа - головний лікар Калараш Валерій Олексійович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду в складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Владичана А. І., Лисака І. Н. від 21 серпня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КНП Новоселицька районна лікарня , третя особа - ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 02 січня 2008 року ОСОБА_1 була прийнята до КУ Новоселицька ЦРЛ по переводу з амбулаторії ЗПСМ с. Ванчиківці на 0,5 ставки посади лікаря-стоматолога. 02 січня 2013 року позивач була переведена в поліклінічне відділення на 0,5 ставки посади лікаря-стоматолога. Згідно пункту 5 рішення № 9-19/18 ХІХ чергової сесії VII скликання Новоселицької районної ради Чернівецької області від 23 травня 2018 року КНП Новоселицька РЛ є правонаступником всіх прав та обов`язків реорганізованої шляхом перетворення КУ Новоселицька ЦРЛ . Відповідно до витягу з наказу КНП Новоселицька РЛ № 6 параграф 1 від 30 січня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням 31 січня 2019 року. Вважає звільнення незаконним, оскільки вона має переважне право на залишення на роботі. Просила поновити її на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 01 лютого 2019 року в сумі 6 988,68 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 25 квітня 2019 року позов задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на 0,5 ставки посади лікаря-стоматолога поліклініки КНП Новоселицька районна лікарня з 01 лютого 2019 року. Стягнуто з КНП Новоселицька районна лікарня на користь ОСОБА_1 11 454 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу впродовж періоду з 01 лютого 2019 року по 25 квітня 2019 року з відрахуванням передбачених чинним законодавством податків та зборів та судові витрати в сумі 2 100 грн. Вирішено питання про судовий збір.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач була звільнена з роботи без законних на те підстав.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року апеляційну скаргу КНП Новоселицька районна лікарня задоволено. Рішення Новоселицього районного суду Чернівецької області від 25 квітня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що під час звільнення позивача було дотримано всі вимоги діючого законодавства, яке регулює порядок звільнення працівників у разі зміни або скорочення штатного розпису.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи вимог касаційної скарги

У жовтні 2-19 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що фактично 0,07 ставки не було скорочено та не виводилось із штатного розпису відповідача, а тому адміністрація повинна була запропонувати їх позивачу, що зроблено не було. У ОСОБА_1 були переваги для залишення на роботі, передбачені пунктом 1, 2, 3 частини другої статті 42 КЗпП України, оскільки порівняно з ОСОБА_3 в неї більш тривалий безперервний стаж роботи та більш висока кваліфікація. Крім того, позивач є особою в сім`ї якої немає інших працівників із самостійним заробітком.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У листопаді 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов від Головного лікаря КНП Новоселицької районної лікарні відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому заявник просить зазначену касаційну залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Зазначає, що викладені в касаційній скарзі ОСОБА_1 доводи є надуманими, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2019 відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 720/430/19 з Новоселицького районного суду Чернівецької області.

Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 листопада 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що 02 січня 2008 року ОСОБА_1 була прийнята до КУ Новоселицька ЦРЛ по переводу з амбулаторії ЗПСМ с. Ванчиківці на 0,5 ставки посади лікаря-стоматолога. 02 січня 2013 року позивач була переведена в поліклінічне відділення на 0,5 ставки посади лікаря-стоматолога. Згідно пункту 5 рішення № 9-19/18 ХІХ чергової сесії VII скликання Новоселицької районної ради Чернівецької області від 24 травня 2018 року КНП Новоселицька районна лікарня є правонаступником всіх прав та обов`язків реорганізованої шляхом перетворення КУ Новоселицька ЦРЛ . Відповідно до витягу з наказу КНП Новоселицька РЛ № 6 параграф 1 від 30 січня 2019 року ОСОБА_1 було звільнено відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату 31 січня 2019 року.

Згідно штатного розпису КНП Новоселицька районна лікарня до скорочення станом на 31 січня 2019 року в поліклінічному відділенні були наявні 22,25 штатних посад стоматологів, зокрема: 1,0 посада районного стоматолога; 4,0 посади лікаря-стоматолога; 0,5 посади лікаря-стоматолога хірурга; 16,75 посад лікаря-стоматолога (села).

Відповідно до наказу по КНП Новоселицька Р. Л. № 38 параграф 3 від 26 листопада 2018 року Про приведення штатного розпису у відповідність до затверджених нормативів було вирішено скоротити 20,0 штатних одиниць (15,0 штатних одиниць лікарів стоматологів, 0,54 штатних одиниць лікаря УЗД та 4,5 штатних одиниць лаборантів).

Як вбачається з наказу КНП Новоселицька РЛ № 38 параграф 4 від 26 листопада 2018 року Про приведення штатного розпису у відповідність до затверджених нормативів було вирішено вивести зі штатного розпису 5,5 посад лікарів-стоматологів поліклінічного відділення та вивести з 01 лютого 2019 року в штатний розпис наступні посади: 3,0 посади лікаря-стоматолога терапевта; 1,0 посади лікаря-стоматолога хірурга; 1,0 посади лікаря-стоматолога ортодонта та 1,0 посади лікаря-стоматолога дитячого.

Відповідно до довідки КНП Новоселицька РЛ від 20 березня 2019 року № 482 станом на 01 лютого 2019 року згідно нового штатного розпису 6,0 існуючих посад лікарів-стоматологів займають: на посаді 1,0 лікаря-стоматолога дитячого - ОСОБА_5 , на посаді 1,0 лікаря-стоматолога ортопеда - ОСОБА_6 , на посаді 1,0 лікаря-стоматолога хірурга - ОСОБА_7 , на посаді 1,0 лікаря-стоматолога терапевта - ОСОБА_3 , на посаді 1,0 лікаря-стоматолога терапевта - ОСОБА_8 (до пологовий лікарняний листок), на посаді 1,0 лікаря-стоматолога терапевта - ОСОБА_9 (декрет), та на посаді 1,0 лікаря-стоматолога терапевта тимчасово на період декретної відпустки ОСОБА_9 - ОСОБА_10 .

Отже, з врахуванням залишкових 0,75 посад лікаря-стоматолога, починаючи з 01 лютого 2019 року замість 5,5 посад було введено 6 посад лікарів, а 0,25 посад були перепрофільовані на 0,25 посади інженера-програміста. При цьому, головний лікар наділений правом самостійно визначати структуру, чисельність штату закладу охорони здоров`я виходячи з обсягу необхідної медичної допомоги.

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Частини 2, 3 цієї статті визначають обставини, які мають враховуватись в разі вирішенні питання про залишення на роботі працівника при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

При вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню. І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо.

У цій справі оцінці кваліфікації та продуктивності праці підлягають порівнянню ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які обіймали рівнозначні посади.

Згідно пункту 7 Положення про порядок атестації лікарів, який затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України 19 грудня 1997 року № 359 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України 02 жовтня 2015 року № 650) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2016 року за № 176/28306, передбачено те, що кваліфікація лікарів-спеціалістів визначається за трьома кваліфікаційними критеріями: друга, перша і вища.

Таким чином, чинне законодавство в медичній галузі ставить у залежність рівень кваліфікації наявністю в особи певної лікарської категорії.

Частиною другою статті 42 КЗпП Украіни передбачено, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається певним працівникам: сімейним - при наявності двох і бильше утриманців, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації тощо.

Таким чином, для висновку про наявність переваги в залишенні на роботі працівника перш за все повинно бути з`ясовано чи є рівними кваліфікація та продуктивність праці вивільненого працівника порявнянно із залишеним на роботі, за яким власником визнане переважне право. Оскільки позивачка має більш високу кваліфікацію порявняно з ОСОБА_3 , з висновком апеляційного суду про те, звільнення позивачки відбулося із дотриманням положень статті 42 КЗпП України погодитись неможливо.

Установлено, що позивачка має першу кваліфікаційну категорію, ОСОБА_3 - друга, тому висновки апеляційного суду про те, що залишений працівник має перевагу є помилковим, оскільки відсутні підстави для врахування наявності такої переваги, оскільки кваліфікація не є рівною. Відповідно до частини першої та другої статті 42 КЗпП України переважне право на залишення на роботі надається працівнику з більш високою кваліфікацією, й тільки при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації з`ясовується наявність переваги в залишенні на роботі, чого у даному випадку не було.

Зважаючи на те, що позивач була звільнена із займаної посади без достатніх підстав, а саме без урахування відповідачем переважного права позивача на залишення на роботі, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про поновлення її на роботі.

Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При визначенні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції правильно виходив із розміру заробітної плати ОСОБА_1 за останні два місяці роботи, що передували звільненню, що відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 413 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року скасувати та залишити в силі рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 25 квітня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун