Ухвала

від 10.12.2020 по справі 700/412/20

ЛИСЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 700/412/20

Провадження № 2/700/274/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року смт.Лисянка

Лисянський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Яценко Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Кравець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт.Лисянка цивільну справу №700/412/20 (провадження №2/700/274/20) за позовом Звенигородської місцевої прокуратури, в інтересах держави, в особі: Петрівсько-Попівської сільської ради Лисянського району Черкаської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна екологічна інспекція України центрального округу про стягнення шкоди заподіяної незаконною порубкою дерев у розмірі 20402,02 грн,

установив:

Заступник керівника Звенигородської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі: Петрівсько-Попівської сільської ради Лисянського району Черкаської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна екологічна інспекція України центрального округу про стягнення шкоди заподіяної незаконною порубкою дерев у розмірі 20402,02 грн.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що у ході реалізації повноважень, передбачених ст.23 Закону України Про прокуратуру встановлено, що 06.01.2020 року Лисянським відділення поліції Звенигородського ВП ГУНП в Черкаській області виявлено незаконну порубку живо ростучих дерев породи дуба у кількості 2 шт, діаметром 40 см та 43 см.

За результатами виявленого адміністративного правопорушення, 03.04.2020 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Центрального округу Сидоренком М.І., відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення від 03.04.2020 року №003247 за вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст.65 КУпАП - незаконна порубка дерев.

За результатами розгляду вищевказаного протоколу, прийнято рішення про визнання ОСОБА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.65 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., який сплачений у добровільному порядку.

Відповідачу, відповідно до вимог ст.ст. 287-289 КУпАП, роз`яснено право та порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Разом з цим, Держекоінспекцією Центрального округу розраховано розмір шкоди заподіяної незаконною порубкою дерев, яка становить 20402,02 грн та запропоновано відповідачу у добровільному порядку відшкодувати шкоду.

Відповідно до інформації Державної екологічної інспекції центрального округу, ОСОБА_1 сплачено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн, що підтверджується копією квитанції про сплату від 05.05.2020 № 18.

Однак, шкода заподіяна державі незаконною порубкою дерев, яка становить 20402,02 грн на даний час в добровільному порядку залишається не відшкодованою.

Тому просять стягнути з ОСОБА_1 на користь держави шкоду, заподіяну внаслідок незаконної порубки дерев в розмірі 20402,02 грн та стягнути на користь прокуратури Черкаської області судові витрати у сумі 2102 грн.

Прокурор у судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився та не повідомив про причини своєї неявки, хоча повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору представник Державної екологічної інспекції України центрального округу у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просить справу розглянути без його участі.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладено представництво держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначених законом.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Обираючи форму представництва, прокурор визначає, у чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Статтею 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що у випадках встановлених законом, до суду можуть звертатись органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або держави та суспільні інтереси.

Згідно статті 45 ЦПК України, у випадках, встановлених законом, прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або держави чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах.

Відповідно статті 24 Лісового кодексу України права власників лісів, лісокористувачів та громадян охороняються законом і можуть бути обмежені або припинені лише у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами; збитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів, лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до закону.

Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону; відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників (частина перша, пункт 1 частини другої статті 105 Лісового кодексу України).

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Аналогічно приписами статей 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища передбачено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність; застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України; шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 р № 665 (з подальшими змінами).

Відповідно до положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з частинами першою та другою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитками є, зокрема, втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, за якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За роз`ясненням, викладеним у пункті 2 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р №6 Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди слід довести такі факти як: неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх цих умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди; відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. При цьому у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 р у справі № 364/1080/16-ц).

З огляду на наведене, судом встановлено, що матеріальна шкода у розмірі 20 402,02 грн заподіяна внаслідок знищення (порубки) дерев породи дуба у кількості 2 штуки неправомірними діями ОСОБА_1 , винуватість якого у вчиненні зазначених дій доведена згаданою вище постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності за статтею 65 КУпАП від 03.04.2020 року №003247, тому між протиправною поведінкою ОСОБА_1 та заподіяною внаслідок порушення лісового законодавства шкодою наявний причинний зв`язок.

На підставі пункту 7 частини третьої статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 69-1 названого Кодексу до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Отже, шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, відшкодовується шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вказаному вище співвідношенні (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 р у справі № 364/1080/16-ц).

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу.

Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення та з ОСОБА_1 на користь держави шкоду завдану внаслідок незаконної порубки дерев у сумі 20402 грн 02 коп.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору у сумі 2102 грн 00 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 107 Лісового кодексу України, ст.ст. 68, 69 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища ст.ст. 2-4, 12, 13, 82, 89, 247, 258, 259, 263-265, 268, 270, 272, 273, 351-355, підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Звенигородської місцевої прокуратури, в інтересах держави в особі: Петрівсько-Попівської сільської ради Лисянського району Черкаської області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна екологічна інспекція України центрального округу про стягнення шкоди заподіяної незаконною порубкою дерев у розмірі 20402,02 грн -задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), на користь держави (на р/р УК у Лисянському районі UA908999980313000106000023265, код ЄДРПОУ:36777814, МФО: 89998, код бюджетної класифікації: 21081100) шкоду завдану внаслідок незаконної порубки дерев у сумі 20402 грн 02 коп (двадцять тисяч чотириста дві гривні дві копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ) на користь Звенигородської місцевої прокуратури (адреса місцезнаходження: вул.Софії Терещенко. 40 А, м. Звенигородка, Черкаської області, код ЄДРПОУ: 02911119, р/р НОМЕР_1 в Державній казначейській службі України у м.Київ) судові витрати за сплачений судовий збір у розмірі 2102 грн (дві тисячі сто дві гривні).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.М.Яценко