Рішення

від 16.12.2020 по справі 689/1740/20

ЯРМОЛИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/1740/20

Провадження № 2/689/462/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

16 грудня 2020 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області у складі:

судді Соловйова А.В.,

при секретарі Лебеденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Ярмолинці справу

за позовом ОСОБА_1

до Вербсько-Мурованої сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області

про визнання права власності,

встановив:

Позивач просить визнати за нею право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 . Стверджує, що у вищевказаному житловому будинку вона проживала разом з батьками і проживає на сьогодні з 1984 року. Проте за життя, ані її матір - ОСОБА_2 , ані батько - ОСОБА_3 належним чином не оформили право власності на будинок, не мали будь-яких правовстановлюючих документів для здійснення державної реєстрації. Її батьки померли, а вона більше як 36 років відкрито та добросовісно користувались вищевказаним житловим будинком, а тому вважає, що цей будинок має належати їй за набувальною давністю.

В судових засіданнях позивач та її представники позов підтримали. Покликались на те, що спірний будинок був збудований у 1955 р. ОСОБА_4 , після смерті якого його дружина - ОСОБА_5 у 1984 р. продала цей будинок ОСОБА_3 та виїхала у м. Кам`янець - Подільський, де і померла згодом. Проте, жодних документів щодо купівлі-продажу сторони або не збереглось, або не оформлялось внаслідок необізнаності, однак, батьки позивача до своєї смерті, а згодом сама позивач відкрито та добросовісно користувались цим майном, сплачуючи комунальні послуги.

Згодом позивач та його представники в судове засідання не з`явились, заявою просили розглянути справу у їх відсутності.

Представник Вербсько-Мурованої сільської ради в судові засідання не з`являвся, подав заяву, якою позов визнав та просив розглянути справу без своєї участі.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

Будинковолодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_1 складається з житлового будинку літ. А-1 , загальною площею 64,7 кв.м., сараю літ. Б , літньої кухні літ. б , сараю літ. б1 , погрібу літ. б2 , що підтверджується технічним паспортом складеним 30.07.2020 р.. Відповідно до довідки виконкому Вербсько-Мурованої сільської ради №246 від 03.12.2020 р., цей будинок був побудований у 1955 р.. Відомості про реєстрацію права власності на вказане будинковолодіння відсутні.

Суду не подано та сторонами стверджено про відсутність будь-яких документів щодо суб`єктів будівництва зазначеного будинковолодіння, його відчуження на користь позивача чи її батьків тощо та не виявлення таких документів внаслідок звернення із відповідними запитами.

Відповідно до довідки виконкому Вербсько-Мурованої сільської ради №246 від 03.12.2020 р., спірне майно було побудоване до 01.07.2004 р.. Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 р. і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.1995 р. № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5. Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01.07.2004 р. "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Отже, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01.07.2004 р. "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зазначене не впливає на виникнення і зміст права власності.

З показів свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вбачається, що спірне будинковолодіння було збудоване та належало колишньому голові колгоспу ОСОБА_8 , після смерті якого його дружина - ОСОБА_5 відчужила у 1984 р. це будинковолодіння на користь сім`ї позивача, а сама виїхала до м. Кам`янець - Подільський, де і померла у 1999 р.. В який спосіб будинковолодіння було відчужено свідкам не відомо. Ствердили про відкрите і безперервне володіння та користування сім`єю ОСОБА_9 , у т.ч. позивачем, спірним будикноволодінням з 1984 р..

Позивач - ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 1935 р.н. та ОСОБА_10 1935 р.н., що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 від 04.04.1959 р., свідоцтвом про народження НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 24.06.2020 р.. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 від 28.05.2020 р.. Позивач зверталась до нотаріуса за оформленням спадкових прав щодо вказаного будинковолодіння, однак, листом приватного нотаріуса від 14.09.2020 р. №303/02-14 їй було відмовлено у зв`язку із відсутністю будь-яких правовстановлюючих документів на вищевказаний житловий будинок. На думку позивача, відсутність доказів набуття права власності на вказане будинковолодіння її батьками унеможливлює звернення із позовом про визнання права власності в порядку спадкування. Належним та єдино можливим за даних обставин способом захисту своїх прав позивач вважає визнання права власності за набувальною давністю.

Відповідно до статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Відповідно до ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно із Постанови пленуму ВССУ з РЦКС від 07.02.2014 № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (ч. 3 ст. 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК).

Враховуючи положення ст. ст. 335, 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду. Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

З матеріалів справи, зокрема, показів свідків вбачається, що особи, яким раніше належало спірне будинковолодіння, померли, що підтверджується показами свідків. Докази включення спірного майна до спадкової маси після їх смерті, наявності будь-яких вимог спадкоємців щодо цього майна впродовж понад 10 років - відсутні. З матеріалів справи, зокрема, показів свідків, вбачається, що сім`я ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 ) набули спірне майно на підставі правочину. Можливі (стверджені як припущення) недоліки форми правочину не можуть впливати на добросовісність володіння майном ОСОБА_11 в силу її віку на момент вчинення такого правочину.

Позивач та його сім`я (батьки при житті та діти) протягом тривалого часу, більше як 29 років, володіють та користуються вищевказаним житловим будинком відкрито, безперервно, та добросовісно, що підтверджується письмовими доказами. Так, згідно погосподарської книги № 4, особовий рахунок НОМЕР_5 з 1991 року погосподарський номер рахувався за головою двору ОСОБА_3 . Відповідно до довідки виконкому Вербсько-Мурованої сільської ради від 28.08.2020 р. №205 на момент смерті ОСОБА_2 , 1935 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , до складу її сім`ї входили: ОСОБА_3 , 1935 р.н. - чоловік; ОСОБА_1 , 1965 р.н., - дочка; ОСОБА_13 , 1988 р.н. - внучка (донька позивача); ОСОБА_14 , 1991 р.н. - внук (донька позивача). Відповідно до довідки виконкому Вербсько-Мурованої сільської ради від 28.08.2020 року №203 на момент смерті ОСОБА_3 , 1935 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , до складу його сім`ї входили: ОСОБА_1 , 1965 р.н., - дочка; ОСОБА_13 , 1988 р.н. - внучка (донька позивача); ОСОБА_14 , 1991 р.н. - внук (син позивача). Інші особи вимог про визнання права власності не заявляли.

Користування вказаним будинковолоднням зі сторони позивача є відкритим. Позивач сплачує кошти за комунальні послуги, що підтверджується рахунками та квитанціями, повідомленням-рішенням від 21.05.2020 р. № 6279637-5105-2207 на вимогу сплати земельного податку з фізичних осіб.

Відповідач не заперечував наявності підстав для визнання за позивачем права власності на спірне будинковолодіння, заявою від 13.10.2020 р. позов визнав. Згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Таким чином, позов слід задовольнити. У зв`язку із цим, згідно із ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 81, 89, 263 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт НОМЕР_6 , виданий 30.06.2005 р. Ярмолинецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) право власності на житловий будинок літ. А-1 , загальною площею 64,7 кв.м., сарай літ. Б , літню кухню літ. б , сарай літ. б1 , погріб літ. б2 , які розташовані за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з Вербсько-Мурованої сільської ради (Хмельницька область, Ярмолинецький район, с. Вербка-Мурована, ЄДРПОУ 03308170) на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_6 , виданий 30.06.2005 р. Ярмолинецьким РВ УМВС України в Хмельницькій області, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 ) 840,80 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду через Ярмолинецький районний суд Хмельницької області протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.В. Соловйов