Постанова

від 21.10.2020 по справі 752/23578/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 752/23578/18 Головуючий у суді першої інстанції: Мазур Ю.Ю.

Апеляційне провадження № 22-ц/824/11606/2020 Головуючий: Гаращенко Д. Р.

21 жовтня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі:

головуючого (судді-доповідача) Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.

при секретарі Гавриленко М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Лісопаркове господарство Конча-Заспа на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Лісопаркове господарство Конча-Заспа про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Лісопаркове господарство Конча-Заспа (далі - КП ЛГ Конча-Заспа ) про поновлення на роботі.

21 червня 2019 року, уточнивши свої позовні вимоги, остаточно просив суд поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді робітника цеху переробки деревини в КП Лісопаркове господарство Конча-Заспа , стягнути з КП Лісопаркове господарство Конча-Заспа на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 87 315,65 грн, стягнути з КП Лісопаркове господарство Конча-Заспа на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2 500,00 грн, зобов`язати КП Лісопаркове господарство Конча-Заспа повернути ОСОБА_1 посвідчення, яке надає йому право працювати на будь-якому деревообробному обладнанні по деревообробці, видане на його ім`я та за його фотокарткою.

В обґрунтування позову зазначив, що з 28 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 працював робітником цеху переробки деревини в Конча-Заспівське лісництво згідно наказу №67-К від 28 листопада 2017 року.

02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено за прогул без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України відповідно до наказу №60-К від 02 жовтня 2018 року.

Зазначив, що про своє звільнення ОСОБА_1 дізнався 22 жовтня 2018 року, коли забирав трудову книжку із КП Лісопаркове господарство Конча-Заспа .

Вважає своє звільнення незаконним та безпідставним.

Вважає, що відповідачем було порушено порядок накладення стягнення, а саме, не ознайомлено позивача ОСОБА_1 з наказом про звільнення, не вручено наказ про звільнення в порушення ст. 47 КЗпП України.

Звільнення ОСОБА_1 , як члена профкому, повинно відбуватись після розгляду профкомом подання на його звільнення.

У порушення ст. 43 КЗпП України ОСОБА_1 не викликали на засідання профкому та не повідомляли, що таке засідання відбудеться.

Причини звільнення, зазначені у наказі від 02 жовтня 2018 року, не відповідають дійсним обставинам справи.

Позивач не погоджується з тим, що його прогул був без поважних причин, оскільки за день до відсутності позивача на робочому місці він повідомив керівництво про те, що на підприємстві не забезпечено належні умови праці, у тому числі пов`язані з технічною безпекою на виробництві. Попередив, що він не вийде на роботу до того часу доки йому не забезпечать належної якості інструменти та поліпшать умови праці.

Зазначив, що про дані обставини був повідомлений безпосередньо заступник директора КП Лісопаркове господарство Конча-Заспа ОСОБА_2

01 жовтня 2018 року ОСОБА_1 вийшов на роботу та написав пояснювальну записку, зазначивши про причини свого прогулу.

У результаті чого ОСОБА_1 було звільнено за прогул без поважних причин та відмовлено у видачі посвідчення відповідно до якого позивач має право працювати на будь-якому деревообробному обладнанні по деревообробці. Дане посвідчення ОСОБА_1 отримав у результаті навчання та здачі відповідних екзаменів. На підтвердження своїх доводів посилався на положення ст. 2, 3, 6 Закону України Про охорону праці , ст. 235 КЗпП України.

Позивач вважає, що за час вимушеного прогулу протягом 27 днів, з 02 жовтня 2018 року по 08 листопада 2018 року, а також враховуючи, що розгляд справи призначено на 26 червня 2016 року, відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача 87 315,65 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, КП ЛГ Конча-Заспа подало апеляційну скаргу, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в позові, стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначило, що рішення суду першої інстанції є незаконним та ухвалене з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи.

Зазначив, що відповідач звільнив позивача з дотриманням вимог ст. 43 КЗпП України, отримавши згоду профспілкового органу, який повідомив ОСОБА_1 (під його особистий підпис) про проведення засідання комітету профспілкової організації 02 жовтня 2018 року з питань розгляду подання про його звільнення.

Відповідно до протоколу засідання профкому №01/10 від 02 жовтня 2020 року ОСОБА_1 особисто був присутній під час розгляду подання на його звільнення. Зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу, що посвідчення видане на ім`я ОСОБА_1 , яке надає йому право працювати на будь-якому деревообробному обладнанні по обробці деревини, було видано йому відповідачем після успішної здачі екзамену. Дане посвідчення відповідачу не поверталось, про його місцезнаходження останньому нічого не відомо, тому повернути його позивачу фізично неможливо.

03 вересня 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, просив відмовити в задоволені апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Вважає, що відповідач порушив вимоги законодавства про працю при звільнення ОСОБА_1 , а тому таке звільнення є незаконним.

У судовому засіданні представник Комунального підприємства Лісопаркове господарство Конча-Заспа Редько Г.А. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечував проти апеляційної скарги, просив її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Наказу № 67-К від 28 листопада 2017 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу робітником цеху переробки деревини в Конча-Заспівському лісництві.

02 жовтня 2018 року відповідно до запису в трудовій книжці ОСОБА_1 було звільнено за прогул без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України (Наказ №60-К від 02 жовтня 2018 року).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового, чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не було дотримано порядку звільнення позивача з займаної посади, а саме: звільнення позивача відбулося без погодження з первинною профспілковою організацією.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що рішення суду не відповідає зазначеній нормі процесуального закону.

За положеннями п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України викладеними в Постанові від 06 листопада 1992 року № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , п. 24, при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Колегія суддів встановила, що актами про відсутність на роботі від 27 вересня 2018 року, 28 вересня 2018 року, 01 жовтня 2018 року підтверджена відсутність на робочому місті робітника цеху по переробці деревини Конча-Заспівського лісництва ОСОБА_1 станом на 10.00 годин та протягом робочого дня. (т. 1а.с. 25, 26, 27)

Відповідно до доповідної записки лісничого ОСОБА_3 від 01 жовтня 2018 року до відома керівництва було доведено порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни. (т. 1 а.с. 28)

Рапортами лісничого ОСОБА_3 також було повідомлено керівництво КП "ЛПГ Конча-Заспа" про неявку ОСОБА_1 на роботу. (т. а.с. 31,32,)

Від надання пояснень по причині своєї неявки на роботу ОСОБА_1 відмовився (т. 1 а.с. 33).

Згідно з наказом №60-К від 02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 було звільнено за прогул без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України.

На наказі є відмітка про ознайомлення позивача з наказом.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 4 статті 40 КЗпП України (у випадку прогулу, у т. ч. відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин), можна лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника). У трудовій книжці робиться запис про звільнення: Звільнено за прогул без поважних причин, п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" встановлено, що у випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний термін обґрунтоване письмове подання роботодавця про розірвання трудового договору з працівником.

Подання роботодавця має розглядатися у присутності працівника, щодо якого воно подано. Розгляд подання за відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. У разі нез`явлення працівника або його представника на засідання розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах терміну, визначеного частиною першою цієї статті. При повторному нез`явленні працівника без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі, якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору дає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів профспілки згідно зі статутом.

Орган первинної профспілкової організації повідомляє роботодавця про прийняте рішення у письмовій формі у триденний термін після його прийняття. У разі пропуску цього терміну вважається, що профспілковий орган дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, дозвіл на його звільнення дає той профспілковий орган, до якого звернувся роботодавець.

Рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Колегією судів встановлено, що 02 жовтня 2018 року в.о. директора КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" було повідомлено про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст. 40 КЗпП України.

Зазначене також викладено у протоколі засідання профспілкової організації КП "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" №01/10 від 02 жовтня 2018 року, наданому до суду апеляційної інстанції, в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від надання пояснень.

Колегія суддів не приймає зазначений протокол в якості доказу по справі, оскільки під час судового розгляду в суді першої інстанції він відповідачем не надавався. Вважає, що зазначений протокол має інформативний характер.

Колегія суддів звертає увагу на те, що сам позивач не спростував того, що він не був запрошений та засідання профспілкового комітету відбулося без його присутності.

Позивач протокол та дії профспілкового комітету не оспорював.

За загальними правилами доказування відсутності робітника на роботі та його звільнення за прогули лежить на підприємстві.

Підприємство та профспілковий комітет є різними установами та мають окремі журнали вхідної та вихідної кореспонденції, а тому посилання суду першої інстанції на запис від 02 жовтня 2018 року журналу вихідної кореспонденції відповідача, як на підтвердження відсутності виклику позивача на засідання профспілки на думку колегії суддів є необґрунтованим.

Підприємство отримало від профкому погодження на звільнення позивача за прогули, тому висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не було дотримано порядку звільнення позивача з займаної посади та звільнення відбулося без погодження з первинною профспілковою організацією не відповідає наявним у матеріалах справи доказам.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 6 Закону України Про охорону праці працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля, він зобов`язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця.

Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці, а також страхового експерта з охорони праці. За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач повідомив керівництво підприємства про наявність виробничої ситуації, небезпечної для його життя чи здоров`я або для людей.

Також відсутні докази наявності виробничої ситуації, небезпечної для життя чи здоров`я людей, працюючих на підприємстві.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 376 ЦПК України передбачені підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про задоволення позову, оскільки неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та висновки суду першої інстанції викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 376, 383,384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства Лісопаркове господарство Конча-Заспа задовольнити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення до Верховного Суду з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 2 листопада 2020 року

Головуючий Д.Р. Гаращенко

Судді Т.О. Невідома

А.А. Пікуль