Постанова

від 10.12.2020 по справі 915/956/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

---

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 915/956/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Принцевської Н.М., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

за участю представника позивача: Бортика Р.О., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія МК № 791 від 13.09.2019; довіреність № 01/01, дата видачі : 16.01.20;

/скаржник надав заяву про розгляд справи за відсутності його представника/ ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської міської ради

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020, проголошене о 14.32 суддею Адаховською В.С. у м. Миколаєві, повний текст якого складено 21.09.2020

у справі № 915/956/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «СТІВ»

до скаржника

про визнання додаткової угоди укладеною,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі по тексту-ТОВ) фірма «СТІВ» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій просило визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 09.08.2006 № 4314 в редакції, запропонованій позивачем та наведеній ним у прохальній частині позовної заяви.

Позовні вимоги з посиланням на ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" мотивовані тим, що позивач фактично продовжує користуватися земельною ділянкою, отриманою в оренду за договором від 09.08.2006 № 4314.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголошував на тому, що позивачем пропущено строк позовної давності на звернення до суду із відповідною вимогою і просив застосувати його та відмовити у позові.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 позов задоволено повністю та визнано додаткову угоду до договору оренди землі від 09.08.2006 № 4314, укладеного між ТОВ фірмою «СТІВ» та Миколаївською міською радою та зареєстрованого у Миколаївській області філії ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.08.2006 № 040600100446, укладеною в наступній редакції:

«ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення договору оренди землі зареєстрованого у Миколаївській міській раді 09.08.2006 за № 4314

м. Миколаїв « ____»

---

20__ р.

МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА РАДА , ідентифікаційний код юридичної особи - 26565573, що надалі іменується Орендодавець , в особі міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СТІВ» , ідентифікаційний код юридичної особи - 20863648, в особі директора Жарьонова Валерія Ігоровича, що надалі іменується Орендар , з другої сторони, (далі разом іменуються Сторони, а кожна окремо - Сторона), відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , п. 3.1 Договору оренди землі від 09.08.2006 за № 4314 (далі - Договір оренди), уклали цю Додаткову угоду (далі - Додаткова угода) про нижченаведене:

1. Поновити термін дії Договору оренди на 5 (п`ять) років, до 21 серпня 2021 року, на тих самих умовах.

2. Всі умови вищевказаного Договору оренди, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

3. Ця Додаткова угода складена українською мовою у двох оригінальних примірниках - по одному для кожної Сторони, кожний з яких має однакову юридичну силу.

4. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін.

Реквізити та підписи Сторін:

Орендодавець Орендар МИКОЛАЇВСЬКА МІСЬКА РАДАТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ФІРМА «СТІВ» Ідентифікаційний код: 26565573Ідентифікаційний код: 20863648 Місцезнаходження: 54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20 тел. 0512 37-22-59Місцезнаходження: 54025, м. Миколаїв, пров. Парусний, 1, кв. 36 тел. 0512 55-01-72 Міський голова

---

О.Ф. Сєнкевич (підпис) М.П.» . Директор ТОВ фірма «СТІВ»

---

В.І. Жарьонов (підпис)

Приймаючи відповідне рішення, суд першої інстанції зазначив про наявність підстав для визнання додаткової угоди до договору оренди землі укладеною в редакції, запропонованій, з застосуванням до спірних правовідносин положень ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та про відсутність при цьому правових підстав для застосування строку позовної давності, оскільки правовідносини між сторонами є триваючими.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зокрема, на думку апелянта, місцевий господарський суд безпідставно не прийняв до уваги той факт, що для застосування ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі не вимагається повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатись правом на поновлення договору оренди землі.

Крім того, скаржник стверджує, що місцевий господарський суд повинен був відмовити у задоволенні позовних вимог через сплив строку позовної давності, враховуючи, що позивач у відповідності до вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України мав право звернутись до суду із вимогою про захист свого порушеного права на поновлення договору оренди землі до 21.09.2019, а звернувся лише 10.07.2020 року.

Позивач надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому намагається спростувати доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї , заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до висновку, що доводи скаржника є слушними з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ фірмою «СТІВ» (орендарем) та Миколаївською міською радою (орендодавцем) укладено договір оренди землі від 09.08.2006 № 4314 (далі - договір оренди), що зареєстрований у Миколаївській області філії ДП «Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.08.2006 № 040600100446.

Умовами договору передбачено, що Миколаївська міська рада на підставі рішення від 30.06.2006 за № 2/28 передає, а ТОВ фірма «СТІВ» приймає в оренду земельну ділянку поблизу житлового будинку № 22 по вул. Артема /Корабельний район/, для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного торгового кіоску; земельну ділянку загальною площею 6 кв.м., без права передачі її в суборенду. Земельна ділянка вільна від забудови та надається в оренду без будівель, споруд та інших об`єктів (п.п. 1.1, 2.1-2.3 договору оренди).

Сторонами погоджено, що договір діє протягом 5 років з дати державної реєстрації; після закінчення строку договору орендар має право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 3.1 договору оренди).

Відповідно до п.12.2 договору його дія припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

05.03.2012 ТОВ фірмою «СТІВ» укладено з Миколаївською міської радою договір № 07-12 про зміни по договору оренди землі, який зареєстрований у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 21.08.2006 за №040600100446 та у Миколаївській міській раді за № 4314 (далі - договір про зміни від 05.03.2012), яким на підставі рішення орендодавця від 09.06.2011 за №6/25 продовжено ТОВ фірмі «СТІВ» термін оренди земельної ділянки на 5 років до 21.08.2016. При цьому узгоджено, що орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на подовження строку дії договору; орендар повинен не пізніше ніж за шість місяців до закінчення строку дії договору письмово звернутися до орендодавця з клопотанням про продовження строку оренди; підставою для подовження строку дії договору (поновлення договору) буде відповідне рішення орендодавця.

20.02.2016 ТОВ фірма «СТІВ» через Центр надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради звернулось до відповідача із заявою (реєстраційний №000105) про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк для обслуговування торгового кіоску. До заяви ТОВ фірма «СТІВ» додано, зокрема, відповідний проект додаткової угоди, що підтверджуються наданим позивачем до матеріалів справи листом виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 28.07.2020 №3992/02.02.01-40/14/20.

Миколаївською міською радою вказане звернення залишено без реагування, а ТОВ фірмою «СТІВ» не було ініційоване укладання додаткової угоди в судовому порядку, як то встановлено ч.4 ст.188 ГК України, отже у відповідності до п.12.2 договору він припинив дію 21.08.2016 у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

У подальшому, 09.07.2020 позивач повторно звернувся до Миколаївської міської ради з листом за вх. № 7565/18 про укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах та до заяви, згідно опису додатків до неї, додав відповідний проект додаткової угоди у двох примірниках.

Указану заяву Миколаївською міською радою також залишено без реагування, а запропонований ТОВ фірмою «СТІВ» проект додаткової угоди не підписано.

Предметом позову у даній справі є визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки.

За змістом ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

На час розгляду спору господарським судом першої інстанції Законом України Про оренду землі встановлено, що поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 126-1 Земельного кодексу України, тобто автоматично за відсутності заяв сторін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відмову від поновлення договору. Проте, відповідно до Перехідних положень цього закону правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Оскільки Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" набрав чинності щодо змін в Земельний кодекс України та закон України Про оренду землі 16.07.2020, а договір оренди було укладено 09.08.2006, до спірних правовідносин підлягає застосуванню порядок поновлення договору оренди, встановлений ст. 33 Закону України Про оренду землі , в редакції яка діяла до 16.07.2020, яка передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 9 ст. 33 вказаного Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що ст. 33 Закону України Про оренду землі визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі , використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи намір продовжити договір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі ).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі . І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі суд може кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, при розгляді відповідного спору.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №159/5756/18, а також у справах № 910/3009/18, №313/350/16.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у строк встановлений договором оренди та законом, а саме 20.02.2016 звернувся до Миколаївської міської ради з заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки на той самий строк та на тих самих умовах, додавши до заяви відповідний проект додаткової угоди, відповідач листа-повідомлення про заперечення в поновленні договору оренди землі позивачу не надіслав, відтак позивач після закінчення строку дії договору (21.08.2016) продовжив користуватися земельною ділянкою та належним чином виконувати обов`язки за договором оренди, що не спростовано Миколаївською міською радою та підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень про сплату орендної плати, а отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем права позивача на поновлення договору оренди землі №4314 від 09.08.2006. Проте, захист такого права у судовому порядку і задоволення відповідного позову унеможливлюється спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у даній справі.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Згідно частини четвертої статті 267 наведеного Кодексу, сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позиція місцевого господарського суду в частині строків позовної давності ґрунтується на тому, що правовідносини між сторонами є триваючими, а тому відсутні підстави для застосування строку позовної давності, однак колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що 20.02.2016 позивачем надано відповідачу заяву про поновлення на новий строк дії договору оренди земельної ділянки, яка з разом з проектом додаткової угоди до нього є пропозицію про зміну умов договору оренди землі № 4314 від 09.08.2006 щодо строку його дії.

Відповідно до ч.5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , в редакції яка діяла до 16.07.2020, Миколаївська міська рада мала розглянути цю пропозицію у місячний строк після її одержання та повідомити позивача про результати її розгляду. Відповідно до ч.4 ст.188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, відтак позивач довідався про порушення свого права на укладання додаткової угоди на поновлення договору оренди землі №4314 від 09.08.2006 після спливу місячного строку на розгляд пропозиції та ще 5 днів поштового обігу, тобто з 25.03.2016 у позивача виникло право на захист у судовому порядку права на укладання спірної додаткової угоди і з цього моменту має підліковуватися строк позовної давності на пред`явлення відповідного позову.

Таким чином, оскільки з 25.03.2016 позивач знав про порушення своїх прав він міг звернутись до суду із вимогою про захист свого порушеного права протягом трьох років, тобто до 25.03.2019, водночас звернувся до суду із відповідним позовом лише 10.07.2020, тобто зі спливом строку позовної давності.

При цьому слід зазначити, що позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за змістом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

У той же час вирішення судом питання про поважність причин пропуску строку позовної давності має місце у разі, якщо (1) позивач визнає обставину пропуску строку позовної давності, (2) наводить причини, які перешкоджали зверненню з позовом у межах такого строку та (3) просить суд визнати їх поважними з метою отримання судового захисту порушеного права.

Колегія суддів звертає увагу, що позивач не визнає обставини пропуску строку позовної давності та не ставить питання про визнання поважними причин такого пропуску, а ним навпаки зайнято позицію, що позовна давність ним не пропущена.

Враховуючи викладене та приписи пункту 4 статті 267 ЦК України, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском без поважних причин строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Миколаївської міської ради підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 у справі №915/956/20 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову через сплив строку позовної давності.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом підлягають віднесенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 -283 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити, рішення Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 у справі №915/956/20 скасувати, в позові Товариству з обмеженою відповідальністю фірми СТІВ - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми СТІВ на користь Миколаївської міської ради 3153грн. витрат з оплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Миколаївської області.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.12.2020 о 10.00 у зв`язку із прийняттям головуючим суддею Разюк Г.П. з 14.12.2020 по 16.12.2020 участі у підготовці голів та заступників голів апеляційних судів в Національній школі суддів.

Головуючий суддя Разюк Г.П.

Суддя Принцевська Н.М.

Суддя Савицький Я.Ф.