Ухвала

від 02.03.2021 по справі 915/956/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 березня 2021 року

м. Київ

Справа № 915/956/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Уркевича В. Ю.,

розглядаючи матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТІВ" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 (колегія суддів: Разюк Г. П., Принцевська Н. М., Савицький Я. Ф.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТІВ" до Миколаївської міської ради про визнання додаткової угоди укладеною

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "СТІВ" (далі - ТОВ фірма "СТІВ") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Миколаївської міської ради визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 09.08.2006 № 4314 в редакції, запропонованій позивачем.

Позовні вимоги з посиланням на частину 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" мотивовані тим, що позивач фактично продовжує користуватися земельною ділянкою, отриманою в оренду за договором від 09.08.2006 № 4314.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 15.09.2020 позов задоволено.

Постановою Південно - західного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постанову мотивовано тим, що позивач у строк, встановлений договором оренди та законом, а саме 20.02.2016, звернувся до Миколаївської міської ради з заявою про поновлення договору оренди земельної ділянки на той самий строк та на тих самих умовах, додавши до заяви відповідний проект додаткової угоди, відповідач листа-повідомлення про заперечення в поновленні договору оренди землі позивачу не надіслав, відтак позивач після закінчення строку дії договору (21.08.2016) продовжив користуватися земельною ділянкою та належним чином виконувати обов`язки за договором оренди. У зв`язку з наведеним апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про порушення права позивача на поновлення договору оренди землі від 09.08.2006 № 4314, проте зазначив, що захист такого права у судовому порядку і задоволення відповідного позову унеможливлюється спливом позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем у даній справі.

ТОВ фірма "СТІВ" 29.12.2020 звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 10.12.2020, зазначаючи підставу касаційного оскарження пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2021 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснов Є. В. - головуючий, Мачульський Г. М., Уркевич В. Ю.

Касаційна скарга не відповідала вимогам статті 290 ГПК України у зв`язку з чим ухвалою від 04.02.2021 було залишено касаційну скаргу без руху та надано строк до 04.03.2021 для усунення недоліків, а саме, скаржнику необхідно було усунути недолік касаційної скарги, а саме зазначити, реквізити судового рішення, що оскаржується.

11.02.2021 скаржником на виконання ухвали суду подано документи щодо усунення недоліків. З урахуванням наданих документів скаржником, колегія суддів приходить до висновку про те, що скаржник усунув недоліки в повному обсязі.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 ГПК України, яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Таким чином, правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають вимогам вищенаведеної статті 129 Конституції України та узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Положеннями частини п`ятої статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Враховуючи, що положення статті 12 ГПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, Суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом частини п`ятої статті 12 цього Кодексу справи, на які поширюється дія цих положень, є малозначними в силу наведених положень пункту 1 частини п`ятої статті 12 цього Кодексу, зокрема, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2020 визначено що дана справа є малозначною в силу закону (пункту 1 частини п`ятої статті 12 ГПК України).

За загальним правилом судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, а тому відмова Верховного Суду у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою є очевидною та передбачуваною процесуальною дією, яка має бути вчинена Судом.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ГПК України.

При цьому касаційна скарга не містить обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

У частині четвертій статті 11 ГПК України зазначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Аналогічні положення містить і стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

За змістом частини першої статті 18 зазначеного Закону, для цілей посилання на текст Конвенції суди використовують офіційний переклад Конвенції українською мовою, але у разі відсутності перекладу Рішення та ухвали Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) чи ухвали Європейської комісії з прав людини, Суд користується оригінальним текстом.

ЄСПЛ у своєму рішенні від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (Pelevin v. Ukraine) , заява № 24402/02, § 27, 20.05.2010 дійшов висновку про те, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг.

Також, ЄСПЛ в ухвалі у справі "Азюковська проти України" (Azyukovskav. Ukraine) , заява № 26293/18, §§ 25, 26, 09.10.2018 зазначив, що застосування критерію малозначності було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

В контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції.

Враховуючи викладене, Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до процесу правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці ЄСПЛ, та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТІВ", оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до положень частини шостої статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 12, 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СТІВ" на постанову Південно - західного апеляційного господарського суду від 10.12.2020 у справі № 915/956/20.

2. Касаційну скаргу та додані до неї документи повернути скаржнику (в тому числі квитанцію № 0.0.1960441337.1 від 29.12.2020 на суму 4 204 грн).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя В. Ю. Уркевич