Постанова

від 15.12.2020 по справі 916/2048/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року м. ОдесаСправа № 916/2048/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран,

секретар судового засідання - І.В. Іванов,

за участю представників:

від позивача: І.В. Вакаренко

від відповідача: В.В. Нестеренко

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2020 (суддя Рога Н.В., м. Одеса, повний текст складено 08.10.2020)

у справі № 916/2048/20

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до відповідача: Одеської обласної організації національної спілки художників України

про виселення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2020 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі також - Департамент) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Одеської обласної організації національної спілки художників України (далі також - Спілка) про виселення відповідача з нежитлового приміщення другого поверху, загальною площею 22,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. В`ячеслава Чорновола, 11 на користь Департаменту.

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов укладеного 04.02.2000 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради (Власник), та Одеською обласною організацією Спілки художників України, правонаступником якої є Одеська обласна організація Національної Спілки художників України (Користувач), договору №2 безстрокового безоплатного користування нежитловими приміщеннями, а саме невикористання відповідачем вказаного вище приміщення. При цьому, позивач вказав, що відповідачем не використовуються й інші приміщення, передані у користування, що підтверджується актами обстеження, складеними у 2017 році. Крім того, Департамент зазначив, що ряд приміщень не було застраховано, що є порушенням п. 3.4 Договору та ст.773 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.09.2020 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване відсутністю доказів порушення відповідачем умов вказаного договору та невикористання зазначеного приміщення відповідачем, у зв`язку з чим відсутні підстави для виселення Одеської обласної організації національної спілки художників України із зазначеного нежитлового приміщення.

Не погодившись із рішенням суду, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Так, скаржник зазначив, що ним в межах закону вжито заходів, спрямованих на захист майнових прав територіальної громади м. Одеси шляхом відмови від вищезгаданого договору. При цьому Департамент наголосив на тому, що відмовлявся від договору користування загалом, а не частково щодо лише тих приміщень, стосовно яких ним виявлено ряд порушень. Крім того, апелянт вважає, що в даному випадку Постанова Верховної Ради України від 21.10.2009 № 1653-VI "Про запровадження мораторію на виселення творчих спілок" не підлягає застосуванню, оскільки даною постановою визначено не допускати практики безпідставного розірвання чи припинення договорів оренди з творчими спілками, а також закріпити за ними переважне право на укладення договору оренди на новий строк, однак, підставою для відмови від вказаного договору стало саме порушення його умов відповідачем, що не може вважатися безпідставним розірванням чи припиненням такого договору, як вважає Департамент.

Відзив відповідача на апеляційну скаргу не надходив.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, а ухвалою від 25.11.2020 - розгляд справи №916/2048/20 призначено на 15.12.2020 об 11:00 год.

У судовому засіданні 15.12.2020 представник позивача підтримав свою правову позицію щодо оскаржуваного судового рішення, представник відповідача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 04.02.2000 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент комунальної власності Одеської міської ради (Власник), та Одеською обласною організацією Спілки художників України, правонаступником якої є Одеська обласна організація Національної Спілки художників України (Користувач), укладено договір №2 безстрокового безоплатного користування нежитловими приміщеннями (далі також - Договір), за умовами якого Власник передає, а Користувач приймає у безстрокове безоплатне користування 173 нежитлових приміщення, загальною площею 9523,5 кв.м., згідно з додатком №1 з метою розміщення творчих майстерень (а.с.11-12).

Згідно з п. 2.1. Договору вступ користувача у користування приміщеннями настає одночасно з підписанням сторонами договору безоплатного користування нежитловими приміщеннями та акта приймання - передачі вказаних приміщень.

Передача приміщень в безоплатне користування не спричиняє передачу користувачу права власності на ці приміщення. Власником приміщення залишається міська рада (п. 2.2. Договору).

Пунктом 6.2 Договору передбачено право Власника виступати з ініціативою щодо розірвання договору безоплатного користування нежитловими приміщеннями в разі невикористання приміщень за цільовим призначенням або невиконання чи порушення умов цього договору.

У п.п. 8.1. - 8.4. Договору сторонами погоджено, що умови договору зберігають силу у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище користувача; зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін; договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством; реорганізація власника не є підставою для зміни умов або припинення цього договору.

Пунктом 8.5 Договору визначено, що дія Договору припиняється внаслідок:

- загибелі об`єктів користування;

- за згодою сторін або за рішенням суду або арбітражного суду.

У той же день, 04.02.2000, сторонами складено акт прийому-передачі нежитлових приміщень, у тому числі й приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Нова (зараз В`ячеслава Чорновола), 11 (а.с. 13-14).

У 2017 році Департаментом складено акти обстеження деяких нежилих приміщень з тих, що були передані ним Спілці за вказаним договором, згідно з якими ці приміщення не використовуються останньою та не застраховані (а.с. 83-164).

Департамент надіслав на адресу Спілки повідомлення №01-13/1322 від 28.03.2018 про відмову від Договору та запропонував добровільно, не пізніше трьох місяців з моменту одержання даного повідомлення повернути 173 об`єкта комунальної власності у вигляді нежитлових приміщень, загальною площею 9523,5 кв.м, що розташовані в межах м. Одеси, за актом приймання-передачі, яке обґрунтоване ч. 2 ст. 763 та ч. 2 ст. 834 Цивільного кодексу України (а.с.25-27).

Неповернення зазначених об`єктів стало підставою для звернення Департаменту із вказаним вище позовом.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України).

Отже, зазначеними нормами встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

За своєю правовою природою Договір №2 безстрокового безоплатного користування нежитловими приміщеннями від 04.02.2000 є договором позички.

Частинами 1, 2 ст. 827 ЦК України визначено, що за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Згідно ч. 3 ст. 827 ЦК України до договору позички застосовуються положення глави 58 цього кодексу, яка регулює найм (оренду).

Так, частиною 2 статті 763 ЦК України передбачено, що кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Разом з тим частиною 2 статті 834 даного Кодексу передбачено, що позичкодавець має право вимагати розірвання договору і повернення речі у разі , якщо у зв`язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібною йому самому; користування річчю не відповідає її призначенню та умовам договору; річ самочинно передана у користування іншій особі; в результаті недбалого поводження з річчю вона може бути знищена або пошкоджена.

Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому ст. 188 ГК України, або у судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору). Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18, постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 911/1635/19.

Як вище зазначалось, у пункті 6.2 Договору передбачено право Власника виступати з ініціативою щодо розірвання договору безоплатного користування нежитловими приміщеннями в разі невикористання приміщень за цільовим призначенням або невиконання чи порушення умов цього договору, а у пункті 8.5 Договору визначено, що дія Договору припиняється, зокрема за згодою сторін або за рішенням суду або арбітражного суду .

Отже, умови договору №2 безстрокового безоплатного користування нежитловими приміщеннями від 04.02.2000 не містять положень щодо можливості відхилення від загального порядку розірвання господарських договорів, встановленого ст. 188 ГК України.

Положення частини 2 статті 834 даного Кодексу є спеціальним по відношенню до частини 2 статті 763 ЦК України, тому саме воно підлягає застосуванню в даному випадку.

Відтак, Департамент має право ініціювати розірвання договору, який у разі згоди Спілки може бути розірвано, або ж звернутися до господарського суду з відповідним позовом у разі незгоди останньої.

Натомість позивач у своєму повідомленні №01-13/1322 від 28.03.2018 відмовився в односторонньому порядку від Договору в порушення умов даного договору та вищевикладених положень чинного законодавства.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зазначає, що договір №2 безстрокового безоплатного користування нежитловими приміщеннями від 04.02.2000 наразі є чинним, а отже, вимога Департаменту про виселення відповідача з вищезгаданого нежитлового приміщення є передчасною у зв`язку з існуванням у відповідача на час подання вказаного позову правової підстави для користування цими об`єктами.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У разі звернення із позовними вимогами щодо розірвання договору в односторонньому порядку, саме на позивача покладається обов`язок зазначити підстави такого розірвання, що передбачені законом чи умовами договору.

Як вище згадувалось, Департамент надіслав на адресу Одеської обласної організації національної спілки художників України повідомлення №01-13/1322 від 28.03.2018 про відмову від Договору №2 від 04.02.2000 та запропонував добровільно, не пізніше трьох місяців з моменту одержання даного повідомлення повернути 173 об`єкта комунальної власності у вигляді нежитлових приміщень, загальною площею 9523,5 кв.м, що розташовані в межах м. Одеси.

У позовній заяві Департамент зазначив, що Спілка не використовує нежитлове приміщення другого поверху загальною площею 22,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. В`ячеслава Чорновола, 11.

Однак, як правильно вказав місцевий господарський суд, по-перше, у повідомленні Департаменту від 28.03.2018 відсутні будь-які посилання на приміщення, розташоване за вказаною адресою; по-друге, серед наданих позивачем до матеріалів справи актів обстеження відсутній акт обстеження нежитлового приміщення другого поверху загальною площею 22,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. В`ячеслава Чорновола, 11; по-третє, акти обстеження складені у 2017 року та жодним чином не підтверджують того, що приміщення не використовувалося протягом 2018-2020 років.

Відтак, позивачем в порушення вимог ст.ст. 13, 74 ГПК України не доведено порушення відповідачем умов Договору та невикористання останнім нежитлового приміщення другого поверху загальною площею 22,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. В`ячеслава Чорновола, 11.

Крім того, Постановою Верховної Ради України від 21.10.2009 №1653-VI Про запровадження мораторію на виселення творчих спілок визначено органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування тимчасово до схвалення відповідного закону припинити прийняття рішень та призупинити виконання раніше прийнятих рішень про виселення творчих спілок із займаних ними на законних підставах приміщень державної та комунальної власності; не допускати практики безпідставного розірвання чи припинення договорів оренди з творчими спілками , а також закріпити за ними переважне право на укладення договору оренди на новий строк.

Зазначена Постанова Верховної Ради України є чинною.

Отже, позивачем в порушення приписів Постанови Верховної Ради України від 21.10.2009 № 1653-VI "Про запровадження мораторію на виселення творчих спілок" допущено безпідставні дії, направлені на виселення відповідача із нежитлового приміщення другого поверху загальною площею 22,7 кв.м, яке розташоване за адресою: м.Одеса, вул. В`ячеслава Чорновола, 11, що є неприпустимим, враховуючи відсутність доказів порушення відповідачем умов Договору та невикористання ним зазначеного приміщення.

Разом з тим, як слушно зауважив господарський суд першої інстанції, після направлення на адресу Одеської обласної організації національної спілки художників України повідомлення №01-13/1322 від 28.03.2018 про відмову від Договору №2 від 04.02.2000, протягом більш ніж двох років Департаментом не було вжито жодних дій, направлених на реалізацію своїх намірів, викладених у повідомленні від 28.03.2018, що може свідчити про їх зміну.

Враховуючи вищевикладене, Господарський суд Одеської області дійшов вірного висновку про відсутність в даному випадку підстав для задоволення позову Департаменту про виселення Одеської обласної організації національної спілки художників України з нежитлового приміщення другого поверху загальною площею 22,7 кв.м, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул. В`ячеслава Чорновола, 11.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Таким чином, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Згідно із ст.129 ГПК України витрати скаржника зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 29.09.2020 у справі №916/2048/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.12.2020.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя С.В. Таран