Постанова

від 14.12.2020 по справі 910/16830/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2020 р. Справа№ 910/16830/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Мартюк А.І.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання Нікітенко А.В.,

представники учасників справи у судове засідання 14.12.2020 не з`явилися

за апеляційною скаргою Київського національного університету імені Тараса Шевченка

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 (повний текст складено 27.07.2020)

за скаргою Київського національного університету імені Тараса Шевченка

на дії Головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисенко Оксани Вікторівни

у справі № 910/16830/15 (суддя - Чебикіна С.О.)

за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства енергетики України,

Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Київського національного університету імені Тараса Шевченка

про стягнення 436 699, 94 грн,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270, 271 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст скарги та рух справи

У липні 2015 року заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі - ПАТ НАК Нафтогаз України ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського національного університету імені Тараса Шевченка про стягнення 436 699,94 грн, з яких основний борг в сумі 353 469, 59 грн, пеня в розмірі 33 095, 01 грн, інфляційні втрати в сумі 43 848, 79 грн та 3% річних в розмірі 6 286, 55 грн.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 позовні вимоги заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ НАК Нафтогаз України до Київського національного університету імені Тараса Шевченка задоволено повністю. Стягнуто з Київського національного університету імені Тараса Шевченка на користь ПАТ НАК Нафтогаз України основний борг в сумі 353 469, 59 грн, пеню в розмірі 33 095, 01 грн, інфляційні втрати в розмірі 43 848, 79 грн та 3% річних в сумі 6 286, 55 грн. Стягнуто з Київського національного університету імені Тараса Шевченка в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 8 734, 00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016, рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 змінено частково, пункти 2, 3 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 викладено у наступній редакції: 2. Стягнути з Київського національного університету імені Тараса Шевченка в особі Науково-дослідного інституту Кримська астрофізична обсерваторія на користь ПАТ НАК Нафтогаз України основний борг в сумі 353 469, 59 грн, пеню в розмірі 33 095, 01 грн, інфляційні втрати в розмірі 43 848, 79 грн та 3% річних в сумі 6 286, 55 грн. 3. Стягнути з Київського національного університету імені Тараса Шевченка в особі Науково-дослідного інституту Кримська астрофізична обсерваторія в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 8 734, 00 грн. .

09.11.2016 на виконання вказаної постанови Київського апеляційного господарського суду були видані відповідні накази № 910/16830/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 відстрочено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 на один рік до 10.05.2019.

У червні 2020 року Київський національний університет імені Тараса Шевченка звернувся до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просив визнати дії головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисенко О.В. щодо списання коштів з рахунку боржника неправомірними та зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисенко О.В. повернути списані кошти, шляхом їх зарахування на рахунок боржника.

Скарга на дії державного виконавця обґрунтована тим, що державний виконавець не мав права стягувати коштів за виконавчим документом, згідно з якими боржником є державна установа, а стягнення з Київського національного університету імені Тараса Шевченка (боржника), який є державною установою, повинно було здійснюватися виключно шляхом безспірного списання коштів з рахунків заявника, які розміщені в органах Держказначейства України, а не з валютного рахунку, відкритого в АТ Ощадбанк .

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 у задоволенні скарги Київського національного університету імені Тараса Шевченка на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції відмовлено повністю.

Ухвалу мотивовано безпідставністю посилань скаржника на те, що державний виконавець не мав права стягнення коштів за виконавчим документом, згідно з якими боржником є державна установа, а стягнення з Київського національного університету імені Тараса Шевченка (боржника), який є державною установою, повинно було здійснюватися виключно шляхом безспірного списання коштів з рахунків заявника, які розміщені в органах Держказначейства України, оскільки це суперечать вимогам ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень та ст. 10 Закону України Про виконавче провадження , тому є безпідставними.

Також суд першої інстанції, враховуючи, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 року було відстрочено виконання рішення суду, 05.02.2020 постановою ВДВС поновлено вчинення виконавчих дій, а 12.06.2020 рішення суду було виконано шляхом списання коштів з рахунку боржника, дійшов висновку, що рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства (боржника) було виконано протягом шести місяців Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у відповідності до вимог ст. 3, ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

У серпні 2020 року Київський національний університет імені Тараса Шевченка звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 та ухвалити нове, яким задовольнити скаргу університету.

Справа розглядалася різними складами суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київського національного університету імені Тараса Шевченка на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2020. Надано сторонам час для подачі відзиву та клопотань. Призначено до розгляду апеляційну скаргу на 12.10.2020.

05.10.2020 та 05.11.2020 від скаржника надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника сторони.

У зв`язку з тимчасовою втратою працездатності головуючого судді (судді-доповідача) - Коротун О.М. в період з 06.10.2020 до 30.10.2020, розгляд справи, призначений на 12.10.2020 не відбувся. А тому справа була призначена до розгляду ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.11.2020 в судове засідання на 16.11.2020.

16.11.2020 розгляд справи відкладено до 14.12.2020 у зв`язку з неявкою представників учасників справи.

03.12.2020 на адресу суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення EasyCon . Заяву задоволено судом апеляційної інстанції, про що повідомлено представника сторони.

У судове засідання 14.12.2020 представники учасників справи не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання учасники справи повідомлені належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Представник скаржника, у визначений судом час судового засідання, не перебував он-лайн в мережі та за повідомленим номером телефону не відповів, у зв`язку з чим забезпечити участь представника за допомогою програмного забезпечення EasyCon не вдалося. Відповідно до ч. 5 ст. 197 ГПК України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, враховуючи розумний строк , процесуальне обмеження строку перегляду ухвали суду та належне повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце судового засідання, дійшов висновку про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Київський національний університет імені Тараса Шевченка (далі - Університет) в апеляційній скарзі не погоджується з ухвалою суду першої інстанції про відмову в задоволенні скарги на дії державного виконавця з огляду на таке.

Скаржник зазначає, що суд невірно застосував норми матеріального права. Сторона зазначає, що ч. 1 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень визначає, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної, здійснюється в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження , з урахуванням особливостей, встановлених цим законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч. 2 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень ).

Всупереч вказаної норми стягнення здійснено не за рахунок коштів, передбачених бюджетним програмою для забезпечення виконання рішень суду.

На переконання скаржника, державний виконавець своїми діями порушив ч. 2 ст. 6 Закону України Про виконавче провадження , якою визначено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Також скаржник вказує, що державний виконавець не має права стягнення коштів за виконавчими документами, згідно з якими боржником є державна установа. Так, державний виконавець мав звернутися до органів Держказначейства України.

У запереченнях Університет взує, що державним виконавцем було стягнуто кошти, які мають конкретне цільове призначення, а саме: списання коштів було здійснено за рахунок Гранту (федеральна угода між Київським національним університетом імені Тараса Шевченка та Каліфорнійським університетом). Невиконання угоди може мати негативні наслідки для держави Україна.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

05.10.2020 до суду апеляційної інстанції від ПАТ НАК Нафтогаз України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить відмовити в її задоволенні. Відзив надіслано іншим учасникам та подано в строк, встановлений судом а тому приймається до розгляду в порядку ст. 263 ГПК України.

Відповідач 2 зазначає, що не оскаржуючи постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, боржник фактично погодився з тим, що виконання судового наказу у даній справі має здійснюватися органами державної виконавчої служби.

Також сторона зазначає, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 було відстрочено виконання рішення суду і 05.02.2020 було поновлено вчинення виконавчих дій, а 12.06.2020 рішення суду було виконано шляхом списання коштів з рахунку боржника. Отже, рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства (боржника) було виконано протягом шести місяців Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції у відповідності до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 4 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд

Вирішуючи питання обґрунтованості постановлення судом першої інстанції судового рішення про відмову в задоволенні скарги на дії державного виконавця, Північний апеляційний господарський суд виходить з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 у даній справі позовні вимоги заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України та ПАТ НАК Нафтогаз України до Київського національного університету імені Тараса Шевченка задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.12.2016, рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.16. у справі №910/16830/15 змінено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 основний борг в сумі 353 469, 59 грн, пеню в розмірі 33 095, 01 грн, інфляційні втрати в розмірі 43 848, 79 грн та 3% річних в сумі 6 286, 55 грн.

09.11.2016 на виконання вищевказаної постанови Київського апеляційного господарського суду були видані відповідні накази № 910/16830/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 відстрочено виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2016 на один рік до 10.05.2019.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Лисенко О.В. від 02.10.2018 у зв`язку із винесенням ухвали Господарського суду міста Києва від 10.05.2018 про відстрочення виконання постанови зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу № 910/16830/15 від 09.11.2016 ВП №53337025.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисенко О.В. від 05.02.2020 поновлено вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу № 910/16830/15 від 09.11.2016 ВП №53337025.

12.06.2020 на підставі заяви державного виконавця № 46-11/2495 від 12.06.2020 з рахунку боржника, відкритого в АТ Ощадбанк примусово стягнуто кошти в сумі 17 963, 54 долари США (еквівалент - 477 828, 37 грн).

30.06.2020 головним державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисенко О.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з тим, що борг, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій стягнуті повністю.

У поданій скарзі заявник (боржник) просить визнати дії головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисенко О.В. щодо списання коштів з рахунку боржника неправомірними та зобов`язати головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисенко О.В. повернути списані кошти, шляхом їх зарахування на рахунок боржника.

В обґрунтування скарги посилається на те, що державний виконавець не мав права стягнення коштів за виконавчим документом, згідно з якими боржником є державна установа, а стягнення з Київського національного університету імені Тараса Шевченка (боржника), який є державною установою повинно було здійснюватися виключно шляхом безспірного списання коштів з рахунків заявника, які розміщені в органах Держказначейства України, а не з валютного рахунку відкритого в АТ Ощадбанк .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Київський національний університет імені Тараса Шевченка (боржник) дійсно є державною організацією (установою, закладом). Наведена обставина не заперечувалася учасниками справи.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (ч. 1 ст. 5 Закону України Про виконавче провадження ).

У випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (ст. 6 Закону України Про виконавче провадження ).

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, в силу приписів ст. 19 Конституції України, ст. 1 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець повинен вчиняти виконавчі дії не лише з дотриманням Закону України Про виконавче провадження , а й відповідно до інших законів, які є обов`язковими при вчиненні ним тих чи інших виконавчих дій, що є гарантією належного виконання виконавцем своїх обов`язків і недопущення порушення прав сторін виконавчого провадження.

Принцип юридичної визначеності вимагає, щоб у випадку прийняття спеціального закону з певного питання, цей Закон не ставився під сумнів (зокрема, шляхом його невиконання), а сторони, яких він стосується, мають обґрунтовано очікувати, що він буде застосовуватися.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.04.2018 у справі № 17/116/2011.

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України Про виконавче провадження , та особливості їх виконання встановлюються Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Статтею 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень визначено особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу, відповідно до ч. 1 якої виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення), Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з пунктом 3 Положення основними завданнями Держказначейства є: реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; внесення на розгляд міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Пунктом 9 Положення передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45).

За правилами пункту 3 цього Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Держказначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до зазначеного Порядку безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов`язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.

Аналіз наведених приписів законодавства дає підстави для висновку про те, що Держказначейство не є органом примусового виконання судових рішень і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження , а є встановленою Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 913/356/15.

За таких обставин, гарантоване державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду здійснюється Держказначейством. При цьому орган виконавчої влади не обмежений в праві звернутися до такого органу з відповідною заявою.

Водночас, державний виконавець, в силу приписів ст. 19 Конституції України зобов`язаний діяти в порядку та в межах, встановлених законом. У даному випадку порядок стягнення коштів обумовлено правовим статусом боржника (є державною установою), особливий порядок стягнення коштів якого визначений Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень , зокрема, ч. 1 ст. 3 зазначеного закону. У даній частині приймаються доводи скаржника та визнаються необґрунтованими доводи відповідача 2. Посилання відповідача 2 на те, що боржник не оскаржував постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження також відхиляються з огляду на те, що такі дії не перешкоджали державному виконавцю звернутися до Держказначейства та здійснювати свої повноваження в порядку, визначеному Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

Щодо вимог боржника про зобов`язання повернути списані кошти, шляхом їх зарахування на рахунок боржника суд апеляційної інстанції зазначає не підлягає задоволенню з огляду на те, що відповідні дії охоплюються обов`язками виконавця, передбаченими нормами Закону України Про виконавче провадження та Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень .

У рішенні Єропейського суду з прав людини від 26.07.2012 у справі №38773/05 (Савіцький проти України) зазначено наступне: суд повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок .

7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Північний апеляційний господарський суд на підставі п. 2 ч. 1 ст. 275, ч. 1, ч. 2 ст. 277 ГПК України із застосуванням ст. 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, ст. 6 Закону України Про виконавче провадження , дійшов висновку про часткову обґрунтованість апеляційної скарги та про неправомірність постановлення оскаржуваної ухвали та, відповідно, постанови державного виконавця, яка підлягає скасуванню із зобов`язанням виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) у встановленому Законом України Про виконавче провадження порядку.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з ухваленням нового рішення - про часткове задоволення скарги Університету на дії державного виконавця.

8. Судові витрати

Відповідно до ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги та скарги на дії державного виконавця і, відповідно визнання дій виконавця неправомірними, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються повністю на Шевченківського РВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції в порядку ст. 129, 344 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, 271 п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, ст. 281 - 283, 343, 344 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київського національного університету імені Тараса Шевченка на ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 у справі №910/16830/15 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 у справі №910/16830/15 скасувати, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення скарги Київського національного університету імені Тараса Шевченка на дії Головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисенко Оксани Вікторівни.

Визнати дії Головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисенко Оксани Вікторівни щодо списання коштів з рахунку Київського національного університету імені Тараса Шевченка у Філії головного управління по місту Києву та Київської області АТ Ощадбанк в сумі 17 963, 54 (еквівалент - 477 828, 37 грн) неправомірними.

Зобов`язати Головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Лисенко Оксану Вікторівну усунути порушення (поновити порушене право заявника) у встановленому Законом України Про виконавче провадження порядку.

В іншій частині скаргу залишити без задоволення, а також апеляційну скаргу - без задоволення.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Стягнути з Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (04032, місто Київ, вул. Саксаганського, будинок 110, код 34967593) на користь Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, місто Київ, вул. Володимирська, будинок 60, код 02070944) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 17.12.2020

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.І. Мартюк

В.В. Сулім