Постанова

від 16.12.2020 по справі 913/397/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2020 р. Справа № 913/397/20

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О. , суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бірчак К.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився

від відповідача-1 - не з`явився

від відповідача-2 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (2961 Л/3) на рішення господарського суду Луганської області від 30.09.2020 р. (повний текст рішення складено 12.10.2020р. у м. Харкові, суддя Масловський С.В.) у справі №913/397/20

за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» (місцезнаходження: вул. Енергетиків, буд.36, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404);

до 1-го відповідача Фермерського господарства "Мар`єнко" (місцезнаходження: вул.Барбюса, буд. 2, кв. 7, м. Довжанськ, Луганська область, 94800);

до 2-го відповідача ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 )

про стягнення 1881789 грн 99 коп

ВСТАНОВИЛА:

08.07.2020 позивач, Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернувся до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до 1-го відповідача, Фермерського господарства "Мар`єнко" та 2-го відповідача, ОСОБА_1 , в якій просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії №160 від 04.04.2013 в розмірі 1881789 грн 99 коп., в тому числі: строкові проценти за користування кредитом за період з 01.10.2019 по 31.10.2019 - 17825 грн 87 коп., прострочені проценти за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 30.09.2019- 849316 грн 40 коп., 3% річних за прострочення боргу за кредитом за період з 14.09.2015 по 31.10.2019- 123877 грн 45 коп., 3% річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 31.10.2019 - 83357 грн 79 коп., інфляційні втрати за прострочення процентів за користування кредитом за період з вересня 2015 по жовтень 2019- 291694 грн 59 коп. (а.с. 1-3).

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що рішенням Господарського суду Луганської області від 17.12.2015 у справі №913/1037/15 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача-1 на користь позивача прострочений борг за кредитом в сумі 999453 грн. 27 коп., прострочені відсотки по кредиту в сумі 253012 грн. 27 коп., прострочену комісію за резервування коштів в сумі 3 грн. 19 коп., пеню за несвоєчасну сплату комісії за резервування коштів в сумі 0 грн. 64 коп., 3% річних по простроченому основному боргу в сумі 15964 грн. 73 коп., 3% річних по прострочених відсотках в сумі 4158 грн. 07 коп., інфляційні втрати по простроченому основному боргу в сумі 252728 грн. 95 коп., інфляційні втрати по прострочених відсотках в сумі 62260 грн. 92 коп., судовий збір в сумі 23813 грн. 73 коп.

Також до позовної заяви додане заочне рішення Біловодського районного суду Луганської області від 27.05.2016 у справі №408/1386/16-ц за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 , третя особа - фермерське господарство "Мар`єнко", яким суд стягнув з відповідача заборгованість за договором кредитної лінії №160 від 04.04.2013 в розмірі 1587586 грн 21 коп., яка складається з простроченого боргу за кредитом з 02.02.2015 року по 13.09.2015 року в розмірі 999453 грн 27 коп.; суми строкових відсотків по кредиту з 01.09.2015 року по 13.09.2015 року в розмірі 7475 грн 37 коп.; сума прострочених відсотків по кредиту в розмірі з 06.08.2014 року по 13.09.2015 року в розмірі 245536 грн 90 коп.; сума простроченої комісії за резервування коштів з 06.08.2014 року по 13.09.2015 року в розмірі 3 грн 19 коп.; сума пені за непогашення комісії за резервування коштів з 06.08.2014 року по 13.09.2015 року в розмірі 1 грн 31 коп.; три проценти річних по простроченому основному боргу з 02.02.2015 року по 13.09.2015 року в розмірі 15964 грн 73 коп.; три проценти річних по прострочених відсотках з 06.08.2014 року по 13.09.2015 року в розмірі 4158 грн 07 коп.; інфляційні нарахування по простроченому основному боргу з 02.02.20145 року по 31.08.2015 року в розмірі 252728 грн 95 коп.; інфляційні нарахування по простроченим відсоткам з 06.08.2014 року по 31.08.2015 року в розмірі 62264 грн 42 коп.

Як зазначав позивач, станом на 01.11.2019 рішення судів не виконані, тому, посилаючись на п.2.7.2 кредитного договору, просить стягнути з відповідачів нараховані та прострочені проценти за користування кредитом, 3% річних за прострочення сплати кредиту та 3% річних за прострочення сплати процентів та інфляційні витрати в порядку ст.625 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с.75-76).

Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.09.2020 позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» до Фермерського господарства "Мар`єнко"; ОСОБА_1 про стягнення 1881789 грн 99 коп. задоволено частково (а.с. 103-107).

Стягнуто солідарно з Фермерського господарства "Мар`єнко" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» заборгованості за договором кредитної лінії №160 від 04.04.2013 в сумі 638153 грн 05 коп., з яких:

- 3% річних за прострочення сплати кредиту за період з 14.09.2015 по 31.09.2019 у розмірі 123877 грн 45 коп.

- інфляційні нарахування за прострочення сплати кредиту за період з вересня 2015 по жовтень 2019 у розмірі 514275 грн 60 коп.

Стягнуто з Фермерського господарства "Мар`єнко" на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 4786 грн 15 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» витрати зі сплати судового збору в розмірі 4786 грн 15 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення обгрунтовано тим, що відповідно до п.2.2 договору №160 строк кредитування є таким, що закінчився. Право позивача на здійснення нарахування відсотків за користування кредитом припинилось 03.04.2014. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то норма ч.1 ст. 1048 ЦК України і норма ст. ч.2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плати за надану позику (кредит), а період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України як грошова вимога, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Також суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом та інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за користування кредитом, оскільки судом відмовлено у стягненні процентів за користування кредитом, на які вони нараховані.

Не погодившись з прийнятим рішенням Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулось до САГС з апеляційною скаргою, в якій просить суд поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати частково рішення господарського суду Луганської області від 30.09.2020 у справі №913/397/20 в частині відмови в задоволенні позову (а.с.110-112).

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення солідарно з Фермерського господарства «Мар»єнко» та ОСОБА_2 строкових процентів за користування кредитом за період 01.10.2019 по 31.10.2019 - 17825,87 грн, прострочених процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 30.09.2019 - 849316,40 грн., 3%річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 31.10.2019 - 83357,79 грн., інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з вересня 2015 по жовтень 2019 - 291 694,59 грн. задовольнити в повному обсязі та вирішити питання стосовно розподілу судових витрат.

Апелянт вважає, що при ухваленні рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права України і, як наслідок, ухвалено незаконне і необгрунтоване рішення.

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що за загальним правилом зобов`язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ст. 598 ЦК України, ст. 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у ст. 599-601, ст. 604-609 ЦК України. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку про те, що законом не передбачена такої підстави для припинення зобов`язання, яке лишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору.

Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов`язку.

Оскільки позичальник не виконав зобов`язання щодо погашення кредиту та своєчасної сплати процентів за користування кредитом, що було підтверджено виписками по рахункам позивальника, то зобов`язання за кредитним договором не припинилось і банк правомірно, посилаючись на п. 2.7.2 Кредитного договору, нарахував проценти за період з 14.09.2015 по 31.10.2019.

Скаржник зазначає, що судом не прийнято до уваги Додатковий договір №1 від 03.04.2014 до Договору кредитної лінії №160 від 04.04.2013, яким змінено ліміт кредитування та встановлено остаточний термін повернення кредиту не пізніше 02.04.2015.

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції при ухваленні рішення було враховано, що банк має право на нарахування інфляційних втрат на суму процентів, які стягнуті рішенням господарського суду Луганської області від 17.12.2015 по справі №913/1037/15, але не враховано право банку на нарахування 3% річних на суму процентів, які стягнуті вищевказаним рішенням суду та відмовлено в цій частині без посилання на норму права, яка забороняє нарахування цих 3% річних на проценти за користування кредитом, які вже стягнуті рішенням суду.

З урахування викладеного, суд першої інстанції при ухваленні рішення необгрунтовано дійшов до висновку щодо відмови в задоволенні вимог банку стосовно стягнення 3% річних по прострочених процентах за період з 14.09.2015 по 31.10.2019 та інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з вересня 2015 по жовтень 2019.

06 . 11.2020 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №913/397/20 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Радіонова О.О., суддя Зубченко І.В., суддя Чернота Л.Ф. (а.с. 123).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11 . 11.2020р. по справі №913/397/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» на рішення господарського суду Луганської області від 30 . 09.2020 року у справі №913/397/20 , встановлено строк відповідачам у справі до 26 . 11.2020 року включно для подання відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 124-126).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2020р. по справі №913/397/20 призначено справу до розгляду на 16.12.2020 о 10:30 год. (а.с.131-133).

Представники позивача, відповідачів в судове засідання не з`явились, були повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та повідомлення розміщення на офіційному веб-сайті "Судової влади України".

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутністю позивача та відповідачів, враховуючи, що явка сторін не визнавалася судом обов`язковою.

Відповідно до ч.3 ст. 222 у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутністю учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного запису не здійснюється.

Відповідно до вимог ст. 223 ГПК України складено протокол судового засідання.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, встановлено наступне.

04.04.2013 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України", як кредитором, та Фермерським господарством «Мар`єнко» , як позичальником, був укладений договір кредитної лінії № 160 (далі за текстом - договір), за яким банк зобов`язується надати на умовах договору, а позичальник зобов`язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором (п. 2.1 договору) (а.с.14-20).

Пунктом 2.2 договору встановлено, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 03.04.2014.

Пунктом 2 Додаткового договору № від 03.04.2014 сторони погодили, що кредит надається у вигляді відновлювальною кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 02.04.2015 (а.с. 21).

Сторони погодили суму максимального ліміту кредитування і визначили його в розмірі 1500000 грн. 00 коп. (п. 2.3 договору), а з 03.04.2014, згідно додаткового договору №1 від 03.04.2014, зменшено до 1 000000,00 грн.

В пункті 2.3.2 договору сторони погодили графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування, з урахуванням додаткового договору №1 від 03.04.2014.

З метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору позичальник зобов`язаний не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування кредитом у межах встановленого в звітному періоду діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період.

Відповідно до п. 2.7.1 договору проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки у розмірі 21% річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором.

Згідно із п. 2.7.3 договору нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту - одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 05.05.2013.

Пунктом 2.10.2 договору сплата комісійної винагороди за резервування коштів на невикористану частину кредиту здійснюється в розмірі 1% річних від суми невикористаної частини кредиту щомісячно в строк до п`ятого числа місяця, наступного за звітним.

За умовами п. 7.2.1 договору за порушення взятих на себе зобов`язань, передбачених положеннями цього договору, банк має право застосувати до позичальника пеню на користь банку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу з повернення суми кредиту та/або від суми простроченого платежу з повернення суми кредиту та/або від суми платежу за кожен день прострочення.

На виконання умов кредитного договору, відповідно до виписки з банківського рахунку, банк перерахував кредитні кошти позичальнику (відповідачу -1), однак відповідачем - 1 грошові зобов`язання за договором не виконувались, у зв`язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 17.12.2015 у справі №913/1037/15 позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" до Фермерського господарства «Мар`єнко» про стягнення 1968064 грн 81 коп. задоволено частково (а.с. 32-35).

Стягнуто з Фермерського господарства «Мар`єнко» на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 999453 грн 27 коп., прострочені відсотки по кредиту в сумі 253012 грн 27 коп., прострочену комісію за резервування коштів в сумі 3 грн 19 коп., пеню за несвоєчасну сплату комісії за резервування коштів в сумі 0 грн 64 коп., 3% річних по простроченому основному боргу в сумі 15964 грн 73 коп., 3% річних по прострочених відсотках в сумі 4158 грн 07 коп., інфляційні втрати по простроченому основному боргу в сумі 252728 грн 95 коп., інфляційні втрати по прострочених відсотках в сумі 62260 грн 92 коп., судовий збір в сумі 23813 грн 73 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

03.04.2014 між Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" (кредитор за договором), Фермерським господарством "Мар`єнко" (боржник за договором) та ОСОБА_1 (поручитель за договором) було укладено договір поруки №160/32, за умовами якого поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору (п.2.1); поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку та строки, визначені кредитним договором (п.2.2), (а.с. 23-30).

У зв`язку з невиконанням відповідачами умов кредитного договору №160 від 04.04.2013 щодо повного та своєчасного повернення грошових коштів, позивач звернувся до Біловодського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 27.05.2016 по справі №408/1386/16-ц позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задоволено в повному обсязі (а.с. 37-38).

Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії № 160 від 04.04.2013 в загальній сумі 1587586 грн 21 коп ., яка складається з:

- боргу за кредитом з 02.02.2015 по 13.09.2015 в розмірі 999453,27 грн.;

- відсотків по кредиту з 06.08.2014 по 13.09.2015 в розмірі 253012,27 грн.;

- комісії за резервування коштів з 06.08.2014 по 13.09.2015 в розмірі 3,19 грн.;

- пені за непогашення комісії за резервування коштів з 06.08.2014 по 13.09.2015 в розмірі 1,31 грн.;

- 3% річних по простроченому основному боргу з 02.02.2015 по 13.09.2015 в розмірі 15964,73 грн.;

- 3% річних по прострочених відсотках з 06.08.2014 по 13.09.2015 року в розмірі 4158,07 грн.;

- інфляційних нарахувань по простроченому основному боргу з 02.02.20145 по 31.08.2015 в розмірі 252728,95 грн.;

- інфляційних нарахувань по простроченим відсоткам з 06.08.2014 по 31.08.2015 в розмірі 62264,42 грн.; та витрати зі сплати судового збору в розмірі сумі 24233 грн 79 коп.

У зв`язку з тривалим невиконанням фермерським господарством "Мар`єнко" рішення Господарського суду Луганської області від 17.12.2015 у справі №913/1037/15 та тривалим невиконанням ОСОБА_1 заочного рішення Біловодського районного суду Луганської області від 27.05.2016 у справі №408/1386/16-ц, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії №160 від 04.04.2013 в розмірі 1881789 грн 99 коп., в тому числі:

- строкові проценти за користування кредитом за період з 01.10.2019 по 31.10.2019 - 17 825 грн 87 коп.,

- прострочені проценти за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 30.09.2019- 849 316 грн 40 коп.,

- 3% річних за прострочення боргу за кредитом за період з 14.09.2015 по 31.10.2019- 123 877 грн 45 коп.,

- 3% річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 31.10.2019 - 83 357 грн 79 коп.,

- інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом за період з вересня 2015 по жовтень 2019 - 515 717 грн 89 коп.

- інфляційні втрати за прострочення процентів за користування кредитом за період з вересня 2015 по жовтень 2019 - 291 694 грн 59 коп.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Приписами статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, крім всього, договори та інші правочини.

Відповідно до статей 599 та 629 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов`язання, згідно з вимогами статей 598 - 609 Цивільного кодексу України.

Отже, наявність судових рішень про стягнення боргу та/або інших грошових сум за інші періоди невиконання боржником договірного зобов`язання, відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями, вчиненням інших процесуальних дій по виконанню рішень суду, за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання (добровільного чи примусового), не свідчать про припинення договірних правовідносин сторін та/або припинення зобов`язань.

За приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Господарським судом вірно зазначено, що у даній справі, факт невиконання відповідачами зобов`язань з повернення суми одержаного кредиту у строк, встановлений договором кредитної лінії №160 від 04.04.2013 та неналежного виконання зобов`язань зі сплати процентів за користування кредитом за період з 06.08.2014 по 13.09.2015, встановлено рішенням Господарського суду Луганської області від 17.12.2015 у справі №913/1037/15, тому ці обставини не підлягають повторному доказуванню.

Як зазначив господарський суд, з матеріалів справи вбачається, що сторони в договорі погодили, що кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 03.04.2014, але судом апеляційної інстанції встановлено, що остаточним терміном повернення кредиту є строк не пізніше 02.04.2015 (згідно додаткового договору №1 від 03.04.2014).

Відтак, починаючи з 03.04.2015, відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

В той же час, рішенням Господарського суду Луганської області у справі №913/1037/15 від 17.12.2015 стягнуто з Фермерського господарства «Мар`єнко» на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління заборгованість за кредитом в сумі 999453 грн 27 коп., прострочені відсотки по кредиту в сумі 253012 грн 27 коп., прострочену комісію за резервування коштів в сумі 3 грн 19 коп., пеню за несвоєчасну сплату комісії за резервування коштів в сумі 0 грн 64 коп., 3% річних по простроченому основному боргу в сумі 15964 грн 73 коп., 3% річних по прострочених відсотках в сумі 4158 грн 07 коп., інфляційні втрати по простроченому основному боргу в сумі 252728 грн 95 коп., інфляційні втрати по прострочених відсотках в сумі 62260 грн 92 коп., судовий збір в сумі 23813 грн 73 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Заочним рішенням Біловодського районного суду Луганської області у справі №408/1386/16-ц від 27.05.2016 стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії № 160 від 04.04.2013 в загальній сумі 1587586 грн 21 коп., яка складається з боргу за кредитом з 02.02.2015 по 13.09.2015 в розмірі 999453,27 грн.; відсотків по кредиту з 06.08.2014 по 13.09.2015 в розмірі 253012,27 грн.; комісії за резервування коштів з 06.08.2014 по 13.09.2015 в розмірі 3,19 грн.; пені за непогашення комісії за резервування коштів з 06.08.2014 по 13.09.2015 в розмірі 1,31 грн.; 3% річних по простроченому основному боргу з 02.02.2015 по 13.09.2015 в розмірі 15964,73 грн.; 3% річних по прострочених відсотках з 06.08.2014 по 13.09.2015 року в розмірі 4158,07 грн.; інфляційних нарахувань по простроченому основному боргу з 02.02.20145 по 31.08.2015 в розмірі 252728,95 грн.; інфляційних нарахувань по простроченим відсоткам з 06.08.2014 по 31.08.2015 в розмірі 62264,42 грн.; та витрати зі сплати судового збору в розмірі сумі 24233 грн 79 коп.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 (глави 71 Позика. Кредит. Банківський вклад ЦК України), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.

Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Термін «користування чужими грошовими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відповідно до положень частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Господарським судом вірно зазначено, що позов у цій справі подано саме у зв`язку з неправомірним користуванням відповідачами грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору або пред`явлення вимоги до позичальника і невиконання відповідачем обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/1238/17 від 23.05.2018.

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення 625 цього Кодексу.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 зазначено, що у постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 913/11/18 (зокрема, позивач у даній справі в позовній заяві посилається на справу №913/11/18) за позовом ПАТ Ощадбанк про стягнення процентів за кредитом, нарахованих поза межами строку кредитування на підставі частини першої статті 1048 ЦК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав про те, що сторонами у пункті 2.7.2 кредитного договору з урахуванням принципу свободи договору (статей 6, 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом другим частини першої статті 1048 ЦК України, допускає нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

Відтак за висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 913/11/18, ураховуючи умови договору, суд апеляційної інстанції помилково застосував до правовідносин сторін цього спору правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, та відмовив у частині позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати процентів за кредитом, трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за кредитом та інфляційних втрат за таке прострочення.

Таким чином, за подібних правовідносин Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов протилежних висновків щодо можливості нарахування процентів за частиною першою статті 1048 ЦК України у випадку прострочення боржником, тобто неналежного виконання грошового зобов`язання.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду відзначає, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 13 грудня 2018 року у справі № 913/11/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Отже, місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів строкових процентів за користування кредитом за період з 01.10.2019 по 31.10.2019; прострочених процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 30.04.2019 є незаконною та задоволенню не підлягає.

За таких обставин, похідна вимога про солідарне стягнення з відповідачів 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 31.10.2019; інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з вересня 2015 по жовтень 2019 є незаконною та задоволенню не підлягає.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно зі статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок позовних вимог, період, базу нарахування щодо солідарного стягнення з відповідачів 3% річних за прострочення сплати кредиту за період 14.09.2015 по 31.10.2019 в розмірі 123877,45 встановив, що він є арифметично вірним, зробленим відповідно до приписів діючого законодавства, у зв`язку з чим вимога про солідарне стягнення з відповідачів 3 % річних за прострочення сплати кредиту в розмірі 123877 грн 45 коп . задоволена господарським судом правомірно.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок солідарного стягнення з відповідачів інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту за період з вересня 2015 по жовтень 2019 в сумі 515 717 грн 89 коп. господарський суд правомірно встановив, що позивачем при розрахунку були допущені арифметичні помилки.

За розрахунком суду, в межах періоду, заявленого позивачем, сума інфляційних втрат за період з вересня 2015 по жовтень 2019 за несвоєчасне повернення кредиту становить 514 275 грн 60 коп.

За таких обставин, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту за період з вересня 2015 по жовтень 2019 є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, але такою, що підлягає задоволенню частково в розмірі 514 275 грн 60 коп.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи скаржника, що господарським судом не прийнято до уваги Додатковий договір №1 від 03.04.2014, яким встановлено остаточний термін повернення кредиту не пізніше 02.04.2015, оскільки дані обставини не впливають на правильність вирішення спору.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу господарського суду Луганської області на те, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення помилково стягнуто 3% річних за прострочення сплати кредиту за період 14.09.2015 по 31.09.2019 у розмірі 123877,45, замість вірного періоду 14.09.2015 по 31.10.2019. Однак вказана технічна помилка не змінює результат вирішення справи по суті і підлягає виправленню Господарським судом Луганської області згідно приписів статті 243 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, апеляційну скаргу позивача, Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» на рішення господарського суду Луганської області від 30.09.2020 у справі №913/397/20 слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

Витрати по сплаті судового збору розподіляються у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Луганського обласного управління АТ «Ощадбанк» , м.Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 30.09.2020 року у справі №913/397/20 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 30.09.2020 року у справі №913/397/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 16.12.2020.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя І.В. Зубченко

Суддя Л.Ф. Чернота