Постанова

від 15.04.2021 по справі 913/397/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 913/397/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В.А.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Гребенара О. В. (адвокат),

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк"

на рішення Господарського суду Луганської області від 30.09.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі

за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк"

до: 1. Фермерського господарства "Мар`єнко", 2. ОСОБА_1

про стягнення 1 881 789,99 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У липні 2020 року Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" (далі - Банк) звернулося до Господарського суду Луганської області із позовом до Фермерського господарства "Мар`єнко" (далі - ФГ "Мар`єнко") і ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за договором кредитної лінії від 04.04.2013 № 160 (далі - кредитний договір) у сумі 1 881 789,99 грн, у тому числі:

- строкові проценти за користування кредитом за період з 01.10.2019 по 31.10.2019 - 17 825,87 грн,

- прострочені проценти за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 30.09.2019 - 849 316,40 грн,

- 3% річних за прострочення боргу за кредитом за період з 14.09.2015 по 31.10.2019 - 123 877,45 грн,

- 3% річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 31.10.2019 - 83 357,79 грн,

- інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом за період з вересня 2015 року по жовтень 2019 року - 515 717,89 грн,

- інфляційні втрати за прострочення процентів за користування кредитом за період з вересня 2015 року по жовтень 2019 року - 291 694,59 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Господарського суду Луганської області від 17.12.2015 у справі № 913/1037/15 позов Банку задоволено частково, стягнуто з відповідача-1 на користь позивача прострочений борг за кредитом в сумі 999 453,27 грн, прострочені відсотки за кредитом в сумі 253 012,27 грн, прострочену комісію за резервування коштів в сумі 3,19 грн, пеню за несвоєчасну сплату комісії за резервування коштів в сумі 0,64 грн, 3% річних по простроченому основному боргу в сумі 15 964,73 грн, 3% річних за прострочення відсотків у сумі 4 158,07 грн, інфляційні втрати за прострочення основного боргу в сумі 252 728,95 грн, інфляційні втрати за прострочення відсотків у сумі 62 260,92 грн, судовий збір у сумі 23 813,73 грн.

Також до позовної заяви додане заочне рішення Біловодського районного суду Луганської області від 27.05.2016 у справі № 408/1386/16-ц за позовом Банку до ОСОБА_1 , третя особа - ФГ "Мар`єнко", яким суд стягнув з відповідача заборгованість за кредитним договором у сумі 1 587 586,21 грн, яка складається з простроченого боргу за кредитом з 02.02.2015 по 13.09.2015 у сумі 999 453,27 грн; суми строкових відсотків за кредитом з 01.09.2015 по 13.09.2015 у сумі 7475,37 грн; сума прострочених відсотків за кредитом з 06.08.2014 по 13.09.2015 у сумі 245 536,90 грн; сума простроченої комісії за резервування коштів з 06.08.2014 по 13.09.2015 у сумі 3,19 грн; сума пені за непогашення комісії за резервування коштів з 06.08.2014 по 13.09.2015 у сумі 1,31 грн; 3% річних за прострочення основного боргу з 02.02.2015 по 13.09.2015 у сумі 15964,73 грн; 3% річних за прострочення відсотків з 06.08.2014 по 13.09.2015 у сумі 4 158,07 грн; інфляційні нарахування за прострочення основного боргу з 02.02.20145 по 31.08.2015 у сумі 252728,95 грн; інфляційні нарахування за прострочення відсотків з 06.08.2014 по 31.08.2015 у сумі 62 264,42 грн.

Як зазначає позивач, станом на 01.11.2019 рішення судів не виконані, тому, посилаючись на пункт 2.7.2 кредитного договору, просить стягнути з відповідачів нараховані та прострочені проценти за користування кредитом, 3% річних за прострочення сплати кредиту та 3% річних за прострочення сплати процентів та інфляційні витрати в порядку статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Луганської області від 30.09.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020, позов Банку до відповідачів задоволено частково: стягнуто солідарно з ФГ "Мар`єнко" та ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором кредитної лінії у сумі 638 153,05 грн, з яких:

- 3% річних за прострочення сплати кредиту за період з 14.09.2015 по 31.09.2019 у сумі 123 877,45 грн;

- інфляційні нарахування за прострочення сплати кредиту за період з вересня 2015 року по жовтень 2019 року у сумі 514 275,60 грн.

4. Судові рішення обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 2.2 кредитного договору строк кредитування є таким, що закінчився. Право позивача на здійснення нарахування відсотків за користування кредитом припинилось. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною і неправомірною, то положення частини 1 статті 1048 ЦК України і частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та положень частини 1 статті 1048 ЦК України як плати за надану позику (кредит), а період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова вимога, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Також суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення 3% річних за прострочення сплати процентів за користування кредитом та інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за користування кредитом, оскільки судом відмовлено у стягненні процентів за користування кредитом, на які їх нараховано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Банк просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 30.09.2020 у справі № 913/397/20 в частині відмови у стягненні солідарно з ФГ "Мар`єнко" та ОСОБА_1 строкових процентів за користування кредитом за період з 01.10.2019 по 31.10.2019 - 17 825,87 грн; прострочених процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 30.09.2019 - 849 316,40 грн; трьох процентів річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 31.10.2019 - 83 357,79 грн; інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з вересня 2015 року по жовтень 2019 року - 291 694,59 грн та скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 913/397/20; ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги Банку в частині стягнення за кредитним договором солідарно з ФГ "Мар`єнко" та ОСОБА_1 строкових процентів за користування кредитом за період з 01.10.2019 по 31.10.2019 - 17 825,87 грн; прострочених процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 30.09.2019 - 849 316,40 грн; трьох процентів річних за прострочення процентів за користування кредитом за період з 14.09.2015 по 31.10.2019 - 83 357,79 грн; інфляційних втрат за прострочення процентів за користування кредитом за період з вересня 2015 року по жовтень 2019 року - 291 694,59 грн задовольнити в повному обсязі та вирішити питання стосовно розподілу судових витрат.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (щодо застосування положень статей 6, 627, 629 ЦК України) та застосованого судом апеляційної інстанцій в оскаржуваному судовому рішенні.

Узагальнені доводи інших учасників справи

7. Відзиву на касаційну скаргу від відповідачів до суду не надійшло.

Розгляд справи

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Банку на рішення Господарського суду Луганської області від 30.09.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 913/397/20 і призначено розгляд справи у судовому засіданні на 16.03.2021.

9. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2021, 13.04.2021 відкладено розгляд касаційної скарги Банку на рішення Господарського суду Луганської області від 30.09.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 913/397/20 на 13.04.2021 і на 15.04.2021 відповідно.

10. 18.03.2021 на адресу Верховного Суду надійшла заява Банку про зупинення провадження у справі № 913/397/20 до вирішення іншої справи № 3-188/2020 (455/20), що розглядається в порядку конституційного провадження.

Зазначену заяву обґрунтовано тим, що справа № 3-188/2020 (455/20) безпосередньо стосуються спірних правовідносин. У разі розгляду касаційної скарги та ухвалення остаточного рішення у справі № 913/397/20 та позитивного розгляду конституційної скарги Банку, права та інтереси Банку будуть порушені та неможливо буде їх поновити.

Розглянувши у судовому засіданні зазначену заяву Банку, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення у зв`язку із відсутністю об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи № 3-188/2020 (455/20). Верховний Суд зауважує, що встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, відповідно до положень статті 320 ГПК України, може бути підставою для перегляду судового рішення за виключними обставинами, якщо воно не виконане.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

11. 04.04.2013 між Банком, як кредитором, та ФГ "Мар`єнко", як позичальником, було укладено кредитний договір, за умовами якого:

- банк зобов`язується надати на умовах договору, а позичальник зобов`язується отримати, належним чином використовувати та повернути в передбачені договором строки кредит, сплатити проценти та інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором (пункт 2.1);

- кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 03.04.2014 (пункт 2.2 );

- сума максимального ліміту кредитування - 1 500 000,00 грн (пункт 2.3), а з 03.04.2014 за умовами додаткового договору від 03.04.2014 № 1 зменшено до 1 000 000,00 грн;

- графік збільшення/зменшення діючого ліміту кредитування, з урахуванням додаткового договору від 03.04.2014 №1 (пункт 2.3.2 );

З метою дотримання діючого ліміту кредитування згідно з умовами цього договору позичальник зобов`язаний не пізніше останнього банківського дня періоду, в якому закінчується строк користування кредитом у межах встановленого в звітному періоду діючого ліміту кредитування, здійснити погашення частини кредитних коштів у сумі, що буде необхідною для дотримання діючого ліміту кредитування на наступний період.

- проценти за користування кредитом розраховуються банком на основі процентної ставки у розмірі 21 % річних, яка може бути встановлена в іншому розмірі в порядку, визначеному цим договором (пункт 2.7.1);

- нараховані за період з першого дня видачі кредиту або з першого числа звітного місяця по останнє число звітного місяця або по останній день повернення позичальником кредиту проценти повинні бути сплачені позичальником не пізніше п`ятого числа місяця, наступного за звітним, а в разі дострокового погашення кредиту одночасно з погашенням кредиту. Перший раз позичальник сплачує проценти не пізніше 05.05.2013 (пункт 2.7.3).

- сплата комісійної винагороди за резервування коштів на невикористану частину кредиту здійснюється в розмірі 1% річних від суми невикористаної частини кредиту щомісячно в строк до п`ятого числа місяця, наступного за звітним (пункт 2.10.2);

- за порушення взятих на себе зобов`язань, передбачених положеннями цього договору, банк має право застосувати до позичальника пеню на користь банку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу з повернення суми кредиту та/або від суми простроченого платежу з повернення суми кредиту та/або від суми платежу за кожен день прострочення (пункт 7.2.1).

12. Пунктом 2 додаткового договору від 03.04.2014 № 1 сторони погодили, що кредит надається у вигляді відновлювальною кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 02.04.2015.

13. На виконання умов кредитного договору, відповідно до виписки з банківського рахунку, банк перерахував кредитні кошти позичальнику (ФГ "Мар`єнко"), однак останнім грошові зобов`язання за договором не виконувались, у зв`язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

14. Рішенням Господарського суду Луганської області від 17.12.2015 у справі № 913/1037/15 позов Банку до ФГ "Мар`єнко" про стягнення 1 968 064,81 грн задоволено частково: стягнуто з ФГ "Мар`єнко" на користь позивача заборгованість за кредитом у сумі 999 453,27 грн, прострочені відсотки за кредитом у сумі 253 012,27 грн, прострочену комісію за резервування коштів у сумі 3,19 грн, пеню за несвоєчасну сплату комісії за резервування коштів у сумі 0,64 грн, 3% річних за прострочення основному боргу в сумі 15 964,73 грн, 3% річних за прострочення відсотків у сумі 4 158,07 грн, інфляційні втрати за прострочення основного боргу в сумі 252 728,95 грн, інфляційні втрати за прострочення відсотків у сумі 62 260,92 грн, судовий збір у сумі 23 813,73 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

15. 03.04.2014 між Банком (кредитор за договором), ФГ "Мар`єнко" (боржник) та ОСОБА_1 (поручитель) було укладено договір поруки № 160/32, за умовами якого поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язується перед кредитором відповідати солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору (пункт 2.1); поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язання у тому ж обсязі, що і боржник, в порядку та строки, визначені кредитним договором (пункт 2.2).

16. У зв`язку з невиконанням відповідачами умов кредитного договору щодо повного та своєчасного повернення грошових коштів, позивач звернувся до Біловодського районного суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

17. Заочним рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 27.05.2016 у справі № 408/1386/16-ц позов Банку задоволено в повному обсязі: стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за договором кредитної лінії у загальній сумі 1 587 586,21 грн, яка складається з:

- боргу за кредитом з 02.02.2015 по 13.09.2015 у сумі 999 453,27 грн;

- відсотків за кредитом з 06.08.2014 по 13.09.2015 у сумі 253 012,27 грн;

- комісії за резервування коштів з 06.08.2014 по 13.09.2015 у сумі 3,19 грн;

- пені за непогашення комісії за резервування коштів з 06.08.2014 по 13.09.2015 у сумі 1,31 грн;

- 3% річних за прострочення основного боргу з 02.02.2015 по 13.09.2015 у сумі 15 964,73 грн;

- 3% річних за прострочення відсотків з 06.08.2014 по 13.09.2015 у сумі 4158,07 грн;

- інфляційних нарахувань за прострочення основного боргу з 02.02.20145 по 31.08.2015 у сумі 252 728,95 грн;

- інфляційних нарахувань за прострочення відсотків з 06.08.2014 по 31.08.2015 у сумі 62 264,42 грн;

- витрати зі сплати судового збору у сумі 24233,79 грн.

Позиція Верховного Суду

18. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога про стягнення солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

20. Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

21. Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

22. Термін "користування чужими грошовими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

23. Відповідно до положень частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

24. Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору або пред`явлення вимоги до позичальника і невиконання відповідачем обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.

25. Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 23.05.2018 № 910/1238/17.

26. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що положення абзацу 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

27. А отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі від 28.03.2018 № 444/9519/12.

28. Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 зазначено, що у постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18 (зокрема, позивач у цій справі в позовній заяві посилається на справу № 913/11/18) за позовом Банку про стягнення процентів за кредитом, нарахованих поза межами строку кредитування на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав про те, що сторонами у пункті 2.7.2 кредитного договору з урахуванням принципу свободи договору (статей 6, 627 ЦК України) передбачено іншу домовленість, яка, на відміну від загального правила щомісячної виплати процентів лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, встановленого абзацом 2 частини 1 статті 1048 ЦК України, допускає нарахування банком процентів за користування кредитом по день повного погашення заборгованості.

Відтак за висновком Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, ураховуючи умови договору, суд апеляційної інстанції помилково застосував до правовідносин сторін цього спору правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, та відмовив у частині позовних вимог про стягнення заборгованості зі сплати процентів за кредитом, трьох процентів річних за прострочення сплати процентів за кредитом та інфляційних втрат за таке прострочення.

Таким чином, за подібних правовідносин Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов протилежних висновків щодо можливості нарахування процентів за частиною 1 статті 1048 ЦК України у випадку прострочення боржником, тобто неналежного виконання грошового зобов`язання.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/1120/16 зазначила, що тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо наслідків порушення відповідачем строків повернення позичених коштів має здійснюватися у системному взаємозв`язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання цивільно-правової відповідальності, в тому числі за порушення грошового зобов`язання, враховуючи, що за пунктом 22 частини 1 статті 92 Конституції України засади цивільно-правової відповідальності визначаються виключно законами України.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2018 у справі № 913/11/18, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

29. Банк, звертаючись з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Луганської області від 30.09.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020, як на підставу касаційного оскарження, посилається на пункт 2 частини 2 статті 287 ГПК України та необхідність відступлення від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

30. Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

31. Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

32. У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

33. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

34. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

35. Згідно з частиною 4 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

36. Оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 виклала правовий висновок щодо застосування положень статей 6, 627, 629 ЦК України і такий висновок є чітким, зрозумілим й сприяє однозначному застосуванню зазначеної норми матеріального права, Касаційний господарський суд не вбачає підстав для відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/1120/16, а доводи, наведені у касаційній скарзі не спростовують зазначеного висновку.

З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, який в оскаржуваній постанові врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

За таких обставини, Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів про часткову відмову у задоволенні позову, оскільки із встановлених ними обставин убачається, що строк кредитування ФГ "Мар`єнко" є таким, що закінчився, як і його право користування позиченими коштами, відповідно право позивача на здійснення нарахування відсотків за користування кредитом припинилося 02.04.2015.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

38. За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

39. З огляду на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 2 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу позивача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Розподіл судових витрат

40. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Луганського обласного управління АТ "Ощадбанк" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 30.09.2020 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2020 у справі № 913/397/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв